Методи мікроекономічних досліджень

Вивчення проблем мікроекономіки потребує володіння певним науковим інструментарієм: методологією та методами дослідження економічних явищ на мікрорівні.

Сучасна методологічна база мікроекономіки включає такі наукові принципи: діалектики; пріоритетності споживача та його потреб; раціональності та особистої корисності.

Мікроекономіка, як і будь-яка наука, має свій метод пізнання, тобто певні прийоми і засоби, за допомогою яких можна науково описати об’єкт дослідження. Цей метод є сукупністю взаємопов’язаних загальнонаукових та спеціальних методів.

До загальнонаукових методів відносять: спостереження; аналіз та синтез; індукцію та дедукцію; наукову абстракцію; метод аналогій та порівнянь; логічний та історичний аналіз тощо.

Із спостереження та відбору фактів починається будь-яке дослідження. При цьому важливо відібрати ключові факти, які відображають найбільш характерні риси процесу, що вивчається. З метою впорядкування хаотичної фактичної iнформацiї використовують логічний аналіз, який дозволяє виявити динамку i тенденцiї розвитку дослiджуваного процесу. Eкономічний аналiз починається з абстрагування, тобто вiдкидання другорядних, випадкових елементiв i видiлення суттєвих. Метод аналізу дозволяє найбiльш повно дослідити вплив та значення складових певного явища чи процесу, а метод синтезу дозволяє дослідити взаємодії та взаємозалежності між цими складовими та чинниками.

Широко використовується у мікроекономіці також метод індукції, який дає можливість на основі пізнання окремих явищ зробити умовивід про загальне, маючи початкову інформацію про загальне на основі методу дедукції роблять висновки про окремі явища та процеси, що досліджуються.

До спеціальних методів мікроекономічних досліджень відносять такі: граничний аналiз; мiкроекономiчне моделювання.

Граничний аналiз – один з головних методiв мікроекономіки, який базується на аналізі прирiстних величин. Для його проведення всі фактори, за винятком досліджуваного, приймаються як постійні, а вивчаються наслiдки нескiнченно малого приросту змiнного фактора.

Прикладом граничних величин можуть бути граничні витрати (витрати, що необхідні для збільшення результату на одиницю), гранична корисність (корисність, що приносить споживання додаткової одиниці блага). Вважається, що суб’єкт повинен продовжувати пошук кращих рішень до того часу, поки гранична вигода не зрівняється з граничними витратами. Саме у цьому випадку він зможе досягти максимальної реалізації своєї мети (максимальної величини прибутку).

Граничний аналіз був розроблений такими вченими як А. Курно (Франція), В. Джевонс (Англія), Л. Вальрас (Франція), В. Парето (Італія), К. Менгер (Австрія), Ф. Візер (Австрія), Г.Госен.

Моделювання – це опосередкований метод наукового дослідження, коли оригінальний об’єкт аналізу замінюється ідеальним – моделлю, що існує у відповідній знаковій формі та функціонує за законами логіки, при цьому вона відображає реальні процеси матеріального світу.

Економiчна модель – це формалізований опис досліджуваного явища чи процесу, структура якого визначається як його об’єктивними властивостями, так і суб’єктивним (цільовим) характером дослідження.

Економiчна модель є умовним вiдображенням економiчних явищ, процесiв, об'єктiв. За способами виражения розрiзняють вербальнi (словесний опис), математичнi (вираженi за допомогою формул), графiчнi, табличнi, комп'ютернi, змiшанi моделi.

Модель конструюється за певними правилами i включає три елементи: мету, обмеження, вибiр рiшення. Основним завданням моделi є визначення точки рiвноваги мiкросистеми. У cтані рiвноваги суб'єкт цiлком реалiзує вci свої можливостi, як правило, досягає оптимального стану i не мaє жодних стимулiв змiнювати своє положения за незмiнностi iнших умов.

Моделювання економiчних явищ та процесів передбачає: визначення ключових змiнних, що характеризують сутність економiчного процесу, який дослiджується, а також висування припущень щодо умов iснування моделi та визначення передумов поведінки суб’єктів.

Модель завжди містить певні обмеження, які звучать: «за іншихнезмінних умов », тобто допускається, що змiннi, за винятком тих, якi в даний момент досліджуються, залишаються незмiнними. Саме тому економічна модель часто спрощує оригінал, проте, втрата певної інформації про оригінал дає можливість абстрагуватися від другорядних характеристик та сконцентруватися на головних взаємозв’язках.

У мiкроекономiцi найбільш часто використовують моделi таких типiв: оптимізаційні та рівноважні. Оптимiзацiйна модель ґрунтується на припущенні про оптимальну поведінку економічних суб’єктів. Найчастіше оптимальній відповідає така поведінка, результатом якої є досягнення найвищого результату за заданого рівня витрат. Такі моделі часто застосовують при дослiдженнi поведiнки окремих економiчних суб'єктiв.

Рівноважна модель ґрунтується на припущенні, що ринковій системі та її складовим притаманна рівновага, яка може порушуватися та самовідновлюватися. Результат вирішення такої моделі – це визначення точки рівноваги мікросистеми, в якому суб’єкт цілком реалізує всі свої можливості, як правило, досягає оптимального стану.

Питання для перевірки знань:

1. Чим відрізняється предмет мікроекономіки від предмету вивчення політичної економії та макроекономіки?

2. Що таке економічний вибір та чому він здійснюється економічними суб’єктами?

3. Які основні економічні суб’єкти вам відомі та які їх основні функції в економіці?

4. Що являє собою метод моделювання у мікроекономічній теорії?

5. Що таке мікросистема та які її основні складові?

6. Дайте характеристику методів, що використовуються у мікроекономічних дослідженнях.

7. Що таке крива виробничих можливостей та які її основні характеристики?

8. Які спеціальні методи аналізу мікроекономічних процесів ви знаєте?

9. Які фундаментальні припущення є вихідними у мікроекономічних дослідженнях?

Поиск по сайту: