Загальна характеристика ринку

Ринок монополії відзначається такими характерними ознаками:

– на ринку функціонує лише одна фірма, якій протистоїть велика кількість покупців, кожному з яких належить незначна ринкова частка.

– Відсутність досконалих замінників зумовлює ситуацію, коли споживач немає альтернативи і змушений купувати те, що пропонує монополіст. Тобто перехресна еластичність між продуктом монополіста і будь-яким іншим товаром дорівнює нулю або прямує до нуля. Але незважаючи на це, монополіст завжди повинен враховувати можливість існування досить близьких замінників або їх появу на ринку.

– Відсутність нецінової конкуренції, що спричинена попередньою характеристикою. Монополіст немає потреби застосовувати нецінову конкуренцію, наприклад, рекламу, бо впевнений, що його продукція є необхідною і має попит. Реклама монополістом може застосовуватися лише в тому випадку, коли необхідно представити фірму на ринку.

– Повний контроль над ціною, означає, що у монополіста немає конкурентів, він повністю контролює ринок, тому може диктувати ціни та змінювати обсяги виробництва продукції.

– Вхід та вихід на ринок заблокований, що зумовлює монопольне становище, яке можливе лише тоді, коли для інших підприємств розпочати роботу в певній галузі є невигідно або неможливо. З появою на ринку інших виробників монополія зникає. Таким чином, існування монополії можливе за наявності певних бар’єрів, які створюють несприятливі умови для потенційних конкурентів. До них відносять:

1) ефективність виробництва тільки за умови значної економії від масштабу виробництва, що робить невигідним існування на ринку двох і більше виробників;

2) володіння авторськими правами, патентами, ліцензіями;

3) встановлення квот;

4) контроль монополістом джерел надходження сировини;

5) застосування нечесної конкуренції (тиск на банки та постачальників сировини з метою перекрити супернику доступ до ресурсів; підкуп провідних фахівців конкурента; демпінгове зниження цін на свою продукцію з метою доведення конкурента до банкрутства та витіснення його з ринку).

Якщо виконуються всі перераховані вище ознаки, то ринкову структуру називають чистою монополією. Ця модель, як і досконала конкуренція, є ідеальною. У реальному житті монополістами можуть вважатися фірми, які виробляють, наприклад, лише 70% продукції у певній галузі, а інша частка ринку припадає на дрібних виробників. Також продукція може мати певні замінники. Стосовно бар’єрів, то вони не є нездоланними, наприклад, з часом можуть бути знайдені нові джерела сировини або змінитися законодавство щодо регулювання монополій.

В залежності від того, які бар’єри зумовлюють заблокованість ринку, розрізняють такі види монополій: закрита, природна та відкрита.

Закрита монополія передбачає захист від конкурентів юридичним бар’єрами (ліцензіями, патентами).

Природна монополія можлива за наявності значної економії від масштабів виробництва.

Відкрита монополія не передбачає існування юридичних бар’єрів. Вона можлива на ринку лише деякий час. Наприклад, у ситуації відкритої монополії можуть опинитися фірми, які виходять на ринок з новою продукцією. Проте, з часом, коли з’являються конкуренти, монополія зникає.

Така класифікація є умовною, оскільки деякі фірми можуть одночасно належати до різних видів монополії. Крім того, будь-які бар’єри можуть бути скасованими, тому всі види монополій можна вважати відкритими у довгостроковому періоді.

Отже, монопольна влада можлива лише за наявності певних бар’єрів. Вона полягає у здатності впливати на ринкову ціну. Чистий монополіст має абсолютну владу, яка обмежується лише споживацьким попитом.

Поиск по сайту: