Розділ 1. Теорія споживацького вибору

Аналіз поведінки споживача ґрунтується на засадах маржиналістської теорії, в основі якої лежить поняття «корисності». Це поняття визначається індивідуальними оцінками споживачів і є суб’єктивним. Модель поведінки споживача включає три основних елементи: мету, обмеження, вибір.

Мета споживача полягає в отриманні якомога більшого задоволення від споживання певного набору благ, тобто в максимізації корисності. Обмеження – це всі обставини, які не дозволяють споживачу отримати все, що забажається. Вибір полягає у прийнятті рішення щодо обсягу та структури споживчого набору товарів, який дозволяв би максимізувати задоволення потреб.

Завданням цього розділу є визначення таких понять як загальна та гранична корисність, формулювання закону спадної граничної корисності, також аналіз кривих байдужості, за допомогою яких споживач впорядковує товари, лінії бюджетного обмеження споживача, яка характеризує його фінансові можливості та моделювання оптимального вибору споживача з позиції кардиналістського та ординалістського підходів, а також дослідження зміни цього вибору при зміні доходів споживачів та цін на товари.

Тема 2

Теорія граничної корисності та

Поведінка споживача

Споживач як основний суб’єкт ринку

Споживач – це основний суб’єкт ринку, який пред’являє попит на товари та послуги.

Купуючи певні блага, він намагається задовольнити якомога більше своїх потреб, тобто максимізувати корисність. Але, купуючи товари та послуги, споживач стикається з певними обмеженнями, зокрема цінами на товари та своїм бюджетом. У зазначених умовах основною метою споживача є максимізація корисності при обмеженому бюджеті та встановленому рівні цін.

Виділяють два теоретичних підходи до аналізу поведінки споживача:

− кардиналістський;

– ординалістський.

За кардиналістськимпідходом поняття корисності є ключовим і для його кількісного вимірювання вводиться умовна одиниця виміру – «ютиль» (від англ. utіlіty − корисність). Цей підхід передбачає, що споживач намагається так розподілити свій бюджет між товарами та послугами, щоб корисність в «ютилях» була максимальною.

За ординалістським підходом споживач порівнює товари та впорядковує їх за ступінню корисності: товар А кращий за товар В, товар В кращий за товар С і т.д.

Ординалістський підхід є більш сучасним та виключає такий недолік як визначення корисності товарів в умовних одиницях «ютилах».

Поиск по сайту: