Художні твори і розповіді

З розвитку діалогічного мовлення

ЗДРАСТУЙ, ХЛОПЧИКУ МАЛЕНЬКИЙ!

Здрастуй, хлопчику маленький!

Йди в кімнату, ручку дай.

Хоч у нас ти і новенький -

Не соромсь, за стіл сідай.

Будеш снідати із нами:

Ось оладки, осьде чай.

Плачеш? Хочеться до мами?

Ой, не треба, не скучай!

В нас ведмедик є і м'ячик,

Коник он стоїть в кутку...

Подивись, ніхто не плаче

У дитячому садку.

(М.Познанська)

РІДНА МОВА

Сію дитині в серденьку ласку,

Сійся-родися ніжне "будь ласка",

Вдячне "спасибі", "вибач" тремтливе,

Слово у серці - як зернятко в ниві.

"Доброго ранку!" "Світлої днини! "-

Щедро даруй ти людям, дитино!

Мова барвиста, мова багата,

Рідна і тепла, як батьківська хата.

(В.Гринько)

БЕЗ ТРУДА НЕМА ПЛОДА

(Українська народна казка)

Якось один чоловік почастував вовка хлібом.

- Ну й смачний! - похвалив вовк. Далі й питає:

- А де ти його взяв?

- Та де взяв! Землю виорав...

- І все?

- Ні, потім посіяв жито...

- І все маєш хліб?

- Та ні, - каже чоловік. - Почекав, поки жито зійшло, виросло, поспіло. Потім я його вижав, змолотив, намолов борошна, замісив тісто й аж тоді напік буханці.

- Що смачний хліб, то смачний! - сказав вовк. - Та скільки ж коло нього походити треба!

- Твоя правда, - сказав чоловік. - Клопоту багато. Але без труда нема плода.

СОНЦЕ, МОРОЗ І ВІТЕР

(Українська народна казка)

Ішли Сонце, Мороз і Вітер битим шляхом усі троє і зу­стрічають Чоловіка. Глянув він на них і каже: - Доброго здоров'я! Та й пішов собі.

Стали вони між собою сперечатись: кому з них він ска­зав "Доброго здоров'я!" Доганяють його й питаються:

- Кому з нас, Чоловіче, ти доброго здоров'я побажав?

А він каже: - А ви хто такі будете?

Один каже: - Я - Сонце.

Другий: - Я - Мороз.

А третій: - А я - Вітер.

- Ну то я Вітрові сказав.

От Сонце й каже: - Я тебе в жнива спалю.

А вітер: - Не бійся, я повію холодом і буду тебе холодити.

ПАДИШАХ У ТРАМВАЇ

Пасажирка у трамваї

Бучу піднімає.

Розкричалась: - Ах!

Неподобство, жах –

Дід сидить, а мій,

Мій синок - пестій,

Змушений стояти, ноги утомляти.

І синок бурмоче, що сидіти хоче,

А стояти - ні.

- Не шуміть! - сказав дід на те і встав.

А синок вмостився на сидінні: - Ах!

І на всіх дивився, наче падишах.

(Д.Лукич)

Переклад Оксани Сематович

В АВТОБУСІ

До нашого автобуса

Метелик залетів,

Нікого не питаючи,

На перше місце сів...

Нечемний ти, метелику,

Недобре так робить!

Як хочеш з нами їхати,

То треба заплатить.

(К.Перелісна)

ЯК МИ ГОВОРИМО

Доброго ранку! Здраствуйте! Добрий день! - кажете ви мамі з татком, коли прокидаєтеся; вихователеві - коли приходите до дитячого садочка, друзям - при зустрічі.

До побачення! - кажете ви, йдучи з дитячого садка додому.

Дякую, спасибі - щиро промовляєте за зроблену вам послугу. І всім од тих слів стає приємно й хороше.

Вибачте, пробачте, перепрошую - мовите, коли когось випадково образите.

Будь ласка - промовляєте, звертаючись до інших з проханням.

ЗДОРОВИМ БУДЬ

Я знайомих як зустріну, -

Привітаюсь неодмінно:

- Добрий ранок, добрий день.

А прийду в дитячий сад –

Привітаюсь до малят...

(Г.Бойко)

ЧАРІВНІ СЛОВА

До всіх сердець, як до дверей,

є ключики малі.

їх кожен легко підбере,

якщо йому не лінь.

Ти, друже, мусиш знати їх,

запам’ятати не важко:

маленькі ключики твої -

"Спасибі" і "Будь ласка".

ЗАЄЦЬ ТА ЇЖАК

Сіренький гладенький зайчик сказав їжачкові:

- Який у тебе, братику, некрасивий колючий одяг!

- Правда, - відповідає їжачок, - але мої колючки ряту­ють мене від зубів собаки і вовка. Чи служить і тобі добре сі­ренька шубка?

Зайчик замість відповіді тільки зітхнув.

(К.Ушинський)

СЬОМА ДОЧКА

Було в матері сім дочок. Ось поїхала одного разу мати в гості до сина, а син жив далеко-далеко. Повернулася додо­му аж через місяць.

Коли мати ввійшла до хати, дочки одна за одною поча­ли говорити, як вони скучили за матір'ю.

- Я скучила за тобою, немов маківка за сонячним променем, - сказала перша дочка.

- Я ждала тебе, як суха земля жде краплину води, - промовила друга дочка.

- Я плакала за тобою, як маленьке пташеня за пташ­кою, - сказала третя.

- Мені тяжко було без тебе, як бджолі без квітки, - ще­бетала четверта.

- Ти снилася мені, як троянді сниться краплина роси, - промовила п'ята.

- Я виглядала тебе, як вишневий садок виглядає со­ловейка, - сказала шоста.

А сьома дочка нічого не сказала. Вона зняла з ніг матусі взуття й принесла їй води в мисці - помити ноги.

(В.Сухомлинський)

НОВЕНЬКА

Петрик поспішав у садок. Учора тато купив гру, і йому хотілося швидше показати її своїм друзям.

Зайшовши до групової кімнати, побачив, що там уже Богдан і Юрко будували з великих кубиків гараж, а далі про щось жваво розмовляли Настя і Даринка. Все як завжди. Але ні. Хто це там стоїть біля вікна? Якась незнайома дів­чинка.

Новенька! - зрозумів Петрик і, широко усміхаючись, підійшов до неї.

- Здраствуй, - сказав він. - Ти, мабуть, новенька? Мене звуть Петро. А тебе як?

- Добрий день, - відповіла дівчинка. - А я - Оксана.

- От і познайомились, - промовив Петрик. - А он там, дивися, Богдан і Юрко, Настя і Даринка, а оце заходять за­раз Валя і Мишко. Не сумуй, у нас весело. Нашу вихова­тельку звуть Галина Микитівна. Вона дуже добра.

- Ти раніше ходила в дитячий садок? - приєдналася Валя.

- Так. Але тепер ми одержали нову квартиру і їздити ту­ди далеко.

Потроху сходилися діти. Майже кожний намагався ска­зати щось хороше новенькій, підбадьорити її...

Коли Петрик, зайнятий важливими справами із своїми друзями Вадимом і Максимом, згадав про Оксанку, він по­бачив її в гурті дівчаток, які весело сміялися, і новенька ра­зом з ними.

ПРОПАВ СОБАКА

Мама принесла з вулиці заблукавшого красивого соба­ку. Батько сказав, що це породистий собака і в нього оче­видно є господар, який мабуть його шукає. Бабуся порадила дати оголошення в газету або на телебачення, а Катя взяла кісточку і підійшла до собаки. Собачка їй дуже сподобавсь. Вона вирішила його погодувати і приласкати. І зовсім не хотіла його кому-небудь віддавати. Що було далі? (Діти по­винні придумати кінець історії: собака знайшов господарів; собаку не знайшли, він залишився жити в Каті.)

Дітям пропонується розіграти сценку "Пропав собака". Що робити, якщо пропав ваш чотириногий товариш?

"ТЕЛЕФОН"

"...Ми з Михайликом купили чудову іграшку - телефон. Прийшли з крамниці додому з пакунком. Один телефон у мене поставили, другий - у Михайлика і з'єднали їх через вікно дротом.

- Ну, - сказав Михайлик, - будемо розмовляти. Біжи на гору і слухай.

Я побіг до себе, взяв трубку і слухаю, а трубка вже кричить Михайликовим голосом:

- Алло! Алло! І я кричу:

- Алло!

- Ти чуєш що-небудь? - кричить Михайлик.

- Чую. А ти?

- Чую. От добре! Ти добре чуєш?

- Добре. А ти?

- І я добре! Ха-ха-ха! Чуєш, як я сміюся?

- Чую. Послухай, я зараз до тебе прийду. Михайлик прибіг до мене, і ми стали обніматися від радощів.

- Добре, що купили телефон! Правда? - сказав Михайлик.

- Звичайно, - відповідаю, - добре..."

(Н.Носов)

ОСЬ ЯКІ РОЗМОВИ ПОЧАЛИ ВЕСТИ ХЛОПЧИКИ:

" - Алло!

- Алло!

- Давай розмовляти.

- Давай, - відповідаю. - А про що розмовляти?

- Ну, про що... Про що-небудь...

- Чому ж ти мовчиш?

- А ти чому мовчиш?

- Я не знаю, про що розповідати, - сказав Михайлик.

- Це завжди так буває: коли треба говорити, то не знаєш про що, а коли не треба говорити, так говориш і говориш...

Я сказав: - Давай подумаємо, а коли придумаємо, тоді здзвонимося.

- Добре. Я повісив трубку і став думати. Раптом дзві­нок. Я взяв трубку.

- Ну, придумав? - запитує Михайлик.

- Ні ще, не придумав.

- Чому ж ти телефонуєш, якщо не придумав?

- А я думав, що ти придумав.

- Я сам би тоді зателефонував.

- А я думав, що ти не здогадаєшся.

- Ну добре. До побачення.

- До побачення.

Я повісив трубку. Раптом Михайлик знову дзвонить..."

До побачення! Приходьте на гостини.

Стемніло, Лариса Василівна сказала, що їй треба додому, що завтра. їй на роботу і взагалі в неї ще багато справ дома. Було шкода прощатися з такою гостею.

Дідусь: - Всього вам доброго!

Бабуся: - Всього доброго, дорога!

Тато: - Ми раді були познайомитися з Вами! Обов'язко­во приходьте до нас ще.

Мама: - Сподіваюся, ми скоро побачимось. Не забувай­те нас, приходьте в гості!

Микола Ілліч: - Приходьте частіше. Ви нам дуже сподо­балися.

Бабуся: - Заходьте! Ми завжди раді гостям. На наступ­ний раз я спечу свій улюблений пиріг, ви обов'язково повинні його скуштувати.

Тато: - Ви для нас - бажаний гість! Будемо чекати Вас у гості.

Дарія: - Дякую за надзвичайні груші. До побачення!

Мама: - До побачення! Дуже були раді.

Лариса Василівна: - Дякую за хліб-сіль, за приємний вечір. Я так рада, що з вами познайомилася. Було дуже ве­село. Мені дуже сподобався ваш будинок, ваша сім'я. При­ходьте і ви до мене на гостини всією сім'єю. Буду дуж.е-дуже рада. До зустрічі!

У цей час з кімнати навпроти з'являється Петро. Всі відразу затихли. Бабуся з хвилюванням дивилася на онука і думала про те, яку дурницю він зробить цього разу, чи не образить він гостю. На здивування всіх Петро промовив: "До побачення, Ларисо Василівно! Прошу Вас пробачити мене. Я вів себе жахливо. Але я обіцяю, що виправлюсь. Коли Ви приїдете до нас наступного разу я буду ввічливими. Приходьте до нас в гості будь ласка!"

ПОГОВОРИЛИ

- Кицю, кицю, хочеш мишу?

- М'яу, так, неси скоріше!

- Кицю, хочеш ковбаси?

- М'яу, так, скоріш неси!

- Хочеш, з другом познайомлю?

- Хто ж він?

- Просто пес бездомний...

- Фрр! - і киці вже нема!.. Що ж, не хоче - то й дарма.

(А.Костецький)

МІСЯЦЬ І СОНЦЕ

- Місяць, місяць, а навіщо з неба світиш ти щоночі?

- Щоб за ніч поспало сонце, бо й воно спочити хоче.

- Сонце, сонце, а навіщо ти щоденно з неба світиш?

- Щоб мені раділи люди, щоб мене вітали квіти. Та і місяцю ж потрібно теж колись перепочити.

(А.Костецький)

НІЧ І ДЕНЬ

(Казка)

- Як тебе звуть? - спитав у ночі день.

- Як звуть? Ніяк не звуть. Ніч та й годі.

- А як зватимуть тебе завтра?

- Що значить "зватимуть завтра?" Завтра теж зватимуть ніч.

- А як звали тебе вчора?

- Теж ніч.

- А мене сьогодні звуть вівторком, завтра зватимуть середою, а вчора звали понеділком, - сказав день.

(М.Малишевський)

ОЛЕНКА МАЛЕНЬКА

- Оленка маленька, чому ти раденька?

- Бо в мене весела рідня.

- Чому в тебе очі такі голубенькі?

- На небо дивлюся щодня.

- Чому це у квітках у тебе сукенка?

- В квітник я ходжу по росі.

- Розумна Оленка, чому ж ти маленька?

- Тому я маленька, що звуся Оленка,

- Оленки маленькі усі.

(П. Воронько)

Сніговик-питайлик

Сніговик - морквяний ніс

Вгору віника підніс і питає:

- Перехожі, чом на мене ви не схожі?

Я стою, а ви в бігах,

Ви у пальтах, у шапках...

Гей, скажіть, у вас носи,

Як у мене, - для краси?

(О.Сенатович)

ЗНАЙОМСТВО

Двоє дітей зустрілися на вулиці:

- Добрий день!

- Добрий день!

- Скажи, будь ласка, твоє ім'я.

- Моє ім'я Марина.

- Дуже приємно.

- Скажи ти, будь ласка, своє ім'я.

- Моє ім'я Іван.

- Я дуже рада.

- Як звати вашу виховательку?

- Ганна Сидорівна.

- До побачення, Марино. Приємно було познайомитися.

- До побачення, Іване. Мені теж приємно було зустрі­тися з тобою.

Коли незнайомі люди зустрічаються вперше, вони знайомляться, називаючи один одному своє ім'я. Ось так:

- Добрий день!

- Добрий день!

- Скажи, будь ласка, як тебе звати.

- Моє ім'я Марина. А тебе як звуть?

- Я - Олег.

- А як ім'я та по батькові вашої виховательки?

- Олена Семенівна. А як звати твою виховательку? Ганна Сидорівна.

- До побачення, Марино.

- На все добре, до зустрічі.

РОЗМОВА З БАТЬКАМИ

- Алло, мамо, це ти? Добрий день!

- Добрий день, Іванку.

-- Мамо, а батько вдома?

- Так, синку, батько вдома.

- Що робить батько?

- Тато читає газети.

- Передай, будь ласка, татові вітання.

Діти по черзі розмовляють з батьками по телефону.

У ТЕБЕ Є...?

До столу підходять двоє дітей. На столі три іграшки. Діти запитують один в одного:

- Олю, у тебе є лялька?

- Так, у мене є лялька.

- Іро, у тебе є м'яч?

- Ні, у мене немає м'яча.

- Олю, у тебе є ведмедик?

- Так, у мене є ведмедик.

- Іро, у тебе є лялька?

- Ні, у мене немає ляльки.

СКІЛЬКИ?

- Ігорю, скільки у тебе рук?

- У мене дві руки.

- Юро, скільки у тебе ніг?

- У мене дві ноги.

- Скільки у тебе голів?

- У мене одна голова.

- Скільки у тебе вух?

- У мене два вуха, і. т. ін.

ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБНІ?

- Для чого потрібне мило?

- Мило потрібне, щоб мити руки, обличчя, тіло.

- Для чого потрібна вода?

- Вода потрібна, щоб мити руки, вмиватись, купатись.

- Для чого потрібний гребінець?

- Гребінець потрібний, щоб розчісувати волосся.

- Для чого потрібна зубна щітка?

- Зубна щітка потрібна, щоб чистити зуби.

- Для чого потрібний рушник?

- Рушник потрібний, щоб витиратися.

ДЛЯ ЧОГО РУКИ ПОТРІБНІ

- Петрусь із дідусем великими друзями були. Про все розповідали один одному. Якось дідусь запитав онука:

- А для чого, Петрику, людям руки потрібні?

- Щоб у м'яча грати, - відповів Петрусь.

- А ще для чого? - запитав дідусь.

- Щоб ложку тримати.

- Щоб кицьку гладити. -А ще?

- Щоб камінчики в річку кидати... Довго відповідав Петрусь дідусеві. І ніби правильно відповідав. А про головне так і не сказав.

(Є.Пермяк)

ВІНИК

- Я в кутку стояв за кару.

- Ну то й що?

- Віником мене прозвали.

- Ну то й що?

- Заставляють замітати.

- Ну то й що?

- Яв кутку стою на руки.

- Ну то й що?

- І кажу: беріть за ноги!

- Ну то й що?

- Піднімайте, як вам треба.

- Ну то й що?

- А те, що батько за вушко – круть

І каже мені: "Затям,

Якщо віникові їсти дають,

Замітати повинен сам!"

(Д.Павчичко)

КУХАРЕ, КУХАРЕ

Дитина-кухар одягає шапочку й халат.

- Кухаре, кухаре, що ти робиш?

- Я варю обід.

- Кухаре, кухаре, що на обід?

- На обід суп з квасолі та каша з м'ясом.

- Кухаре, кухаре, що на сніданок?

- На сніданок манна каша та чай.

- Кухаре, кухаре, що на вечерю?

СКОРОМОВКА

- Де, вороно-каркароно, ти була?

- Що, вороно-каркароно, принесла?

- Покружляла, покружляла я вгорі.

Горобців порозганяла у дворі.

Стріла півня-розбишаку, пісняра.

І чкурнула, дременула із двора.

ДОЩИК

Ми кликали в понеділок: - Лийсь, дощику, на барвінок!

- А його нема.

Ми кликали у вівторок: - Лийсь, дощику, на яворок!

- А його нема.

Ми кликали у середу: - Лийсь, дощику, на березу!

- А його нема.

Ми кликали у четвер: - Лийсь, дощику, на чабер!

- А його нема.

Ми кликали у п'ятницю: - Лийсь, дощику, на м'ятицю!

- А його нема.

Ми кликали у суботу: - Лийсь, дощику, на салату!

- А його нема...

А покликали в неділю - цілий цебрик дощик вилляв: на барвінок, на явірок, на березу, на чабер, на м'ятицю, на салату, на голівоньку чубату.

- Буде зелено тепер!

(В.Коломієць)

Поиск по сайту: