Ірву, ірву, горішечки

Мета: збагатити словник дітей українською лексикою, пестливими словами: жупан, сарафан, ні трішечки, ірву.

Матеріал: картина, на якій зображений жупан (або справжній жупан).

Хід заняття: - Діти, як ви гадаєте, вовк страшний звір чи ні? Треба його боятися? Чому? (Діти висловлюють свої версії, інтерпретують їх). А зараз я розповім, як діти - пастухи, їх ще називають вівчарями, - грають на полони­нах, коли пасуть вівці. Вони не бояться вовка, тісно гурту­ють отару овець, а самі грають у таку гру (Вихователь про­мовляє зміст і хід гри).

Вовк десь ховається, а діти, рвучи траву, промовляють:

- Ірву, ірву, горішечки,

Не боюсь вовка ні трішечки,

Вовк за горою.

А я за другою.

Вовк у жупані.

А я в сарафані.

Усі розбігаються, а "вовк" доганяє дітей і забирає шапку (хустку). Коли всіх переловить, кожен виконує (пісню, та­нець, вірш), отримуючи фант (свою річ)).

- Діти, що означає слово "ні трішечки"?, так це означає "зовсім", тобто вовка не бояться зовсім, загалом. Ще й про­зиваються вовкові, що він у жупані, тому, що шерсть у ньо­го темна, наче жупан (Показує жупан). Подивіться, у мене в руках - жупан. Це верхній одяг, шитий з цупкої, шерстя­ної тканини, без коміра, з круглим вирізом. Нижче талії жупан зібраний, виглядає пишно і святково, їх носили як чоловіки, так і жінки. Відрізнялися вони між собою кроєм. Жупан був козацьким одягом (Діти розглядають жупан, вихователь пропонує описати його). А що це за одяг (пока­зує картинку з сарафаном)?

Сарафан - це сукня, довга, зібрана на грудях, із висо­кою талією, його носили переважно в Росії. Плаття це без рукавів із широкими бретельками на плечах. Я принесла також ляльковий сарафан, розгляньте його. Послухайте, я

ще раз прочитаю слова гри, а ви намагайтеся запам'ятати (Читає 2-й раз).

- Віталику, допоможи мені лічилкою обрати вовка. Скористаємося новою лічилкою: У зеленому садку сидить котик у холодку, лапкою чеше вус, язичком лиже пуз.

- Віталик (лічилкою лічить дітей): Вовком буде Івасик. Вихователь: Оксанко, а що повинен робити вовк? Оксана: Вовк ховається, а всі діти рвуть траву.

Вихователь: Давайте всі разом будемо промовляти слова гри. Кого вовк зловить, той віддає якусь річ, і після закінчення гри розігруються фанти.

Лис

Мета: ознайомити дітей зі способом життя хижих звірів. Спонукати дітей до нових розповідей. Розвивати зв'язне мовлення, фонетичний слух. Словник: капкан, злодій, страшна злість.

Матеріал: лис - іграшка, картинка, на якій намальована пастка.

Хід заняття. (Метушня за дверима). - Хто це заглядає до нас? Ой, - це маленький лис. Його загнали сюди з лісу мисливці, які з собаками вчинили полювання. Бідненький, - він хоче сховатися. Давайте сховаємо його тут, мисливці в нас його шукати не будуть. Подивіться діти, який він красивий, яка в нього руда шерсть, довга мордочка, ма­ленькі чорні оченята. Маринко, ану ти розглянь лиса, може я щось пропустила і розкажи про нього (Розповідь дитини). Молодець, Маринко, Лис уже заспокоївся, зрозумів, що тут його не знайдуть.

- Діти, лис - це хижий звір. Люди влаштовують на нього пастку, щоб зловити. Проте він дуже хитрий і часто не пот­рапляє в неї. Живе в лісі, в норі, та так маскує своє житло, що і знайти його важко. Ось такий наш зайда - лис. Народ склав цікаву гру про лиса. Називається вона "Лис", послухайте. Ми будемо розучувати, а лис нехай послухає, як про нього народ говорить (Вихователь читає віршований текст).

- Діти, а ви знаєте, що таке капкан, це - пастка, ми вже згадували про неї. Люди розставляють її для того, щоб ту­ди попався злодій, той, хто краде кури, качки, голуб'ята (розглядають картинку). То що це є, діти?

- Він хитрий і підступний, і тому люди радіють, коли впіймають такого злодія. Тішся - це означає радій, весели ся, так кажуть в Україні.

Діти, а як ви думаєте, що означає "страшна злість" - правильно, це означає дуже-дуже злий лис, адже він по­павсь і тепер уже не буде красти нікого. Вихователь ще раз повторює слова гри, щоб діти краще запам'ятали. Пропо­нує кільком дітям повторити слова.

- Ставаймо в коло і пограймо в гру "Лис". Лиса діти обирають лічилкою:

Їхала карета,

Дзвоном дзвонить.

Вийшла пані

Лічить коні.

Раз, два, три

Вийди ти.

Хід гри. Побравшись за руки, всі встають у коло, а один з учасників гри, за вибором, стає за лиса і йде в середину. Коло рухається то вправо, то вліво з піснею:

Ха-ха, Ха-ха, гі-гі!

Лис зловивсь у капкані.

Качки, кури, голуб'ята.

Тіштесь, смійтесь, гі-гі-гі,

Злодій лис у капкані.

Ой-ой! Вирвавсь - утікайте,

Тепер в нього страшна злість,

Кого зловить, того з'їсть.

Коли проспівають усю пісню, то швидше розбігаються на всі боки, а лис ловить. Кого піймає, той стане лисом. Гру починають спочатку.

У вовка

Мета: Збагачувати словник дітей словами: коцюба, щітка, гребінка, трійця.

Матеріал: іграшка-вовк, картинка, де зображені вівці на полонині, коцюба, щітка, гребінка.

Хід заняття. - Діти. Хто це стукає до нас? На гостини завітав дідусь, вітається. А чому ж він такий зажурений, давайте запитаємо його? Виявляється, що дідусь - вівчар, тобто пастух, який пасе овець. І внадився до нього вовк. А овечки такі гарні, кучеряві, погляньте, яка в них довга, закручена шерсть (розглядають картинки). А вовк кожної ночі пробирається в отару і може знищити не одну, а де­кілька овець. Ось чому дідусь так засмутився. Нічого, не­хай дідусь не сумує, ми його розвеселимо. Навчимо його однієї гри, в якій люди кепкували з вовка та його жінки, називали її щіткою, гребінкою. Люди промовляли такі слова: (Вихователь промовляє слова гри).

Пояснює слова "трійця" - це релігійне свято, яке святку­ють влітку. У народі кажуть ще "Зелені свята". Оселю та подвір'я прикрашають зеленими гілками.

Пастухи говорили: "А я вовка не боюся - коцюбою обер­нуся". Подивіться, на картинці в мене зображена коцюба. Коцюба - це залізний прут, зігнутий на кінці, використо­вувався для перемішування вугілля у печі, вигрібання жару. Обернувся пастух коцюбою і ніхто йому не страшний, ще й глузує з вовкової жінки (щітка, гребінка).

- Діти, а як ви думаєте, чому вовчицю порівнювали із щіткою і гребінкою? (Бо шерсть догори, наче зубці у гребін­ці). Розглянемо уважно гребінку і подивимось, яка між ними різниця. Гребінка дерев'яна, а зубчики залізні, переважно це були цвяшки, які забивали в дерев'яну основу. Вона нагадує однорідний гребінь, нею розчісували повисло, коли пряли нитки. Оксанко, розкажи, що ти знаєш про гребінку?

- А щітку, діти, ви всі знаєте, і розкаже нам про неї Пет­русь. Вихователь показує предмети, діти розповідають.

Послухайте ще раз вірш до гри (Вихователь читає, про­понує дітям повторити).

- Давайте запросимо дідуся - вівчаря з нами пограти в гру, нехай йому буде веселіше.

Вихователь пояснює зміст та правила гри.

Хід гри. Діти стають у коло. Обирають лічилкою "вів­цю" і "вовка". "Вовк" стає за колом, а "вівця" у колі. Діти співають:

Пасу, пасу, вівці,

До самої трійці,

Вовк за горою, а я за другою,

А я вовка не боюся,

Коцюбою обернуся,

Щітка, гребінка,

Волкова жінка.

У цей час вовк намагається прорватися в коло, а діти його не пускають. Лише після закінчення пісні вовк може потрапити в коло. Діти "вівцю" пропускають, а "вовка" не завжди. Якщо "вовк" піймає "вівцю", то вони міняються місцями, або вибирають нових "вовка" і "вівцю".

"Шевчик"

Мета: збагачувати словник дітей словами: шевчик, гвіздки.

Матеріал: миска з водою, шматок шкіри, цвяхи, моло­ток, колодка, копито, пара черевиків. По можливості, напередодні, повести дітей у взуттєву майстерню чи фабрику, запросити майстра з фабрики або майстерні.

Хід заняття. - Сьогодні, діти, у нас цікава зустріч. Ми з вами поговоримо про те, звідки беруться ось такі гарнень­кі черевички. Чи ви знаєте звідки? (З крамниці). А ще до крамниці, звідки? Розкаже нам про це наш гість, швець, який знає і вміє шити: взуття. Уявіть собі, як би не було взуття, що б ми робили? На вулицю грати б не вийшли, бо холодно і ніженьки змерзнуть, та й пошкодити їх без взуття можна. Тому ця професія дуже важлива. Михайло Іванович працює на взуттєвій фабриці і знає все-все про взуття. (Михайло Іванович розповідає дітям, як шкіру вимочують, фарбують, які є цехи, і як шиють).

Розповідь; Шкіру вимочують довгий час у воді. Ось так (показує), до води додають різні речовини, щоб шкіра була цупкою, міцною і легко витягувалася. Потім шкіру розтя­гують на такій рамці, щоб вона вирівнялась і була такою, як тканина (прикріпляє шкіру на рамки). Коли шкіра ви­сохла, вона вже готова, щоб шити з неї взуття. Швець при­кладає викройку до шкіри, вирізає, потім шиє черевички або чобітки. Натягує на колодку (показує) і знизу колодки густо прибиває цвяшками, потім б'є молоточком по колодці і формує опуклі форми на п'ятці. Сама ж колодка, - подивіться, - це така дерев'яна форма ноги (показує). Коли прибивають підошву, то шкіру натягають на копито (по­казує).

- Діти, підійдіть до столу і розкажіть про те, що ви почули від Михайла Івановича (Діти розказують про рам­ки, колодку, копито). Тепер я і Михайло Іванович пере­віримо, як ви засвоїли шевську справу. Дамо вам завдання пограти в гру "Шевчик". Я вам розповім правила та слова гри, а ви уважно послухайте і запам'ятайте (читає 2 рази). Миколко, ти уважно слухав? Спробуй сам розповісти ді­тям, як потрібно грати в цю гру. Пропонує обрати шевчика, який все, про що говориться у грі, буде виконувати. Лі­чилка:

Ходила квочка

Коло кілочка,

там водила діточок,

діточок-курочок.

Оце вам дітки,

По дві квітки,

А мені одна,

Та й та золота.

Шевчиком обрали Дмитрика. Він виходить на середину кола, а ми будемо промовляти слова.

Хід гри. Діти стають у коло і співають. Посередині "шев­чик" імітує слова пісні:

А чи бачив ти, як шевчик у воді шкіру моче?

Ой так, так, братику, шкіру моче.

А чи бачив ти, як шевчик шкіру потягає?

Ой так, так, братику, так шкіру потягає.

А чи бачив ти, як шевчик черевички шиє?

Ой так, так, братику, так черевички шиє.

А чи бачив ти, як шевчик гвіздки забиває?

Ой так, братику, так гвіздки забиває.

Чи бачив ти, як шевчик у свято танцює?

Ой так, так у свято танцює.

Шевчик імітує рухи, про які співається у пісні. Потім діти обирають нового "Шевчика".

Поиск по сайту: