Внутрішня горизонтальна та конічна поверхня

Зона „затінення” від розташованих в межах внутрішньої горизонтальної та конічної поверхонь точечних перешкод- це коло радіусом 100 м з центром в точці розташування перешкоди. „Затіняюча” поверхня проходить через вершину перешкоди з низхідним ухилом 15% (мал.Д.8.1).

Мал. Д.8.1. Зони “затінених” перешкод, розташованих в межах внутрішньої горизонтальної та конічної поверхонь:

1 – перешкода, 2 – зона “затінення”, 5,6 –перешкода в зоні “затінення”, 3, 4, 7, 8 – обмежувальні поверхні

Зона „затінення” від протяжних перешкод, розташована в межах внутрішньої горизонтальної та конічної поверхонь – це смуга завширшки 100 м по периметру перешкоди. „Затіняюча” поверхня проходить кризь верх перешкоди з низходячим ухилом 15% (мал.Д.8.1).

„Тінь” від перешкоди, розташованих поблизу меж поверхонь заходу на посадку, перехідних поверхонь або поверхонь зльоту, не розповсюджуеться на зону цих поверхонь (мал.Д.8.1)

Висота „затіняючої” поверхні на відстані L від „затіняючої” перешкоди дорівнює

H = H_п – 0.15L,

де H_п – висота „затіняючої” перешкоди;

L – відстань від „затіняючої” перешкоди.

Відстань L визначається по плану внутрішньої горизонтальної та конічної поверхонь. Однак для точечних перешкод ця відстань дорівнює

L = √ (Х_п – Х)² + (Y_п – Y)²

де Х_п, Y_п – прямокутні координати „затіняючої” точечної перешкоди;

Х, Y – прямокутні координати точки, в якій необхідно визначити висоту „затіняючої” поверхні.

Для визначення відстані L прямокутні координати надаються в вигляді формули зі своїми знаками.

Поиск по сайту: