Облік іноземної валюти в касі

Використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу для фізичних осіб – нерезидентів або резидентів регламентовано Постановою НБУ № 200 «Правила використання готівкової іноземної валюти на території Украї­ни» від 30.05.2007 р. Визначено, що для цієї категорії готівкова іноземна валюта як засіб платежу застосовується у разі відсут­ності у фізичних осіб – нерезидентів або резидентів, а також уповноважених представників юридичної особи нерезидента – суб’єкта підприємницької діяльності коштів у грошовій одиниці України і неможливості здійснення валютно-обмінної операції через пункт обміну іноземної валюти у чітко визначених законодавством випадках.

Зокрема, встановлено, що готівкова іноземна валюта може видаватися:

- для забезпечення витрат працівників на відрядження за кордон;

- для забезпечення витрат працівників іноземних диплома­тичних, консульських, торгових та інших офіційних представ­ництв, міжнародних організацій і їх філій, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, і представництв юридичних осіб – нере­зидентів, що не здійснюють підприємницької діяльності;

- для забезпечення експлуатаційних витрат юридичних осіб-резидентів або постійних представництв юридичних осіб-нерезидентів, які мають власні транспортні засоби (орендують, фрахтують) для виконання рейсів за кордон (оплата пального, лоцманських послуг, аеронавігаційних послуг, митного і дорож­нього збору, стоянки тощо);

- для оплати роботи працівників-нерезидентів, які працю­ють в Україні за контрактом (з юридичною особою-резидентом або представництвом юридичної особи-нерезидента);

- для виконання статутної діяльності представництва Бюро міжнародної організації з міграції, в тому числі для покриття витрат, пов’язаних із забезпеченням виїзду мігрантів на батьківщину (купівля мігрантам квитків, оплата їх проживання в готелях і харчування в країнах, через які вони їдуть транзитом, сплата підйомних тощо), за рахунок коштів, що надійшли від нерезидентів на рахунок зазначеного бюро;

- для відшкодування фізичним особам втрат у разі виник­нення рекламацій, форс-мажорних обставин, що призвели до невиконання юридичною особою-резидентом (або постійним представництвом юридичної особи-нерезидента), який надає послуги з оплатою в іноземній валюті згідно з чинним зако­нодавством України, зобов’язань перед фізичною особою, що оплатила в іноземній валюті вартість послуги.

У касу підприємства грошові кошти у вигляді іноземної валюти можуть надходити кількома шляхами:

- отримання готівкової іноземної валюти з банку;

- отримання готівкової іноземної валюти як виручки від реалізації;

- інші шляхи надходження іноземної валюти в касу підпри­ємства (наприклад, повернення авансу, виданого на від­рядження).

1. Отримання готівкової іноземної валюти з банку

Постановою № 527 визначено: банки відкривають поточний рахунок в іноземній валюті зареєстрованим у встановленому чинним законодавством порядку юридичним особам і фізичним особам-суб’єктам підприємницької діяльності. Поточний раху­нок в іноземній валюті згідно з чинним законодавством відкри­вається підприємству або фізичним особам-суб’єктам підпри­ємницької діяльності (резидентам) для проведення розрахунків у межах чинного законодавства України, в тому числі при здійсненні поточних операцій, визначених чинним законодав­ством України, у готівковій іноземній валюті.

Таким чином, видачу юридичній особі готівкової іноземної валюти з поточного валютного рахунка у вільно конвертованій валюті здійснює уповноважений банк. Також уповноважений банк може видавати готівкову іноземну валюту юридичній особі і без наявності у неї поточного валютного рахунка.

Найпоширенішими випадками є отримання готівкової іноземної валюти з поточного рахунку на відрядження і на експлуатаційні витрати за кордоном. Готівкову іноземну валюту з поточного валютного рахунку у вільно конвертованій валюті уповноважений банк видає за наявності заяви юридичної особи-резидента (мається на увазі також підприємець, який здійснює свою діяльність без створення юридичної особи) або постійного представництва юридичної особи-нерезидента.

Заява на отримання готівкової іноземної валюти з поточного валютного рахунку на відрядження складається в довільній формі і повинна обов’язково містити такі дані:

- номер і дата наказу (розпорядження);

- прізвище, ім’я і по батькові особи, яка від’їжджає за кордон;

- термін перебування за кордоном;

- розрахунок витрат.

Готівкову іноземну валюту на експлуатаційні витрати транс­портних засобів за кордоном уповноважений банк видає юри­дичним особам-резидентам або постійним представництвам юридичних осіб-нерезидентів, які займаються перевезенням вантажів і пасажирів за кордон власними (орендованими, зафрахтованими) літаками, суднами, автотранспортними засобами.

У разі якщо підприємство не має поточного валютного рахунка, то для отримання готівкової іноземної валюти необ­хідно подати ті ж документи, що і для отримання готівкової іноземної валюти за наявності поточного валютного рахунка. При цьому в заяві слід зазначити: замість номера поточного рахунка в іноземній валюті – номер поточного рахунка в на­ціональній валюті.

При отриманні таким шляхом готівкової іноземної валюти необхідно пам’ятати, що до суми, знятої з поточного рахунка у національній валюті, буде входити:

- вартість іноземної валюти на міжбанківській валютній біржі;

- вартість послуг банку на придбання іноземної валюти;

- сума пенсійного збору (в розмірі 1 % від вартості валюти, що придбавається), яка повинна бути сплачена при придбанні іноземної валюти.

Отриману в банку таким шляхом готівкову іноземну валюту слід оприбуткувати в касу підприємства. Надалі її можна від­разу ж або через певний період використати за призначенням.

Для оприбуткування інвалюти в касу потрібні такі доку­менти:

1. Прибутковий касовий ордер.

2. Копія доручення (розпорядження) (якщо доручення було надано в письмовій формі) керівника на отримання грошових коштів в інвалюті на відрядження або на експлуатаційні витрати в касі обслуговуючого банку. Цей документ, якщо він склада­ється письмово, має довільну форму.

2. Отримання готівкової іноземної валюти як виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

Такий варіант надходження готівкової іноземної валюти малоймовірний, але все ж таки можливий. Але для того щоб використовувати готівкову іноземну валюту як засіб платежу, потрібна відповідна ліцензія. Виходячи з цього, підприємство, що приймає готівкову іноземну валюту в касу, мусить мати індивідуальну ліцензію НБУ (постійну або разову) на здійснен­ня розрахунків у іноземній валюті. Адже якщо такої ліцензії немає, а готівкова іноземна валюта надійшла в касу, то договір, відповідно до якого здійснюються розрахунки, контролюючі органи можуть визнати недійсним.

Якщо готівковою іноземною валютою розраховуються фізич­ні особи, то слід враховувати наступне: відповідно до Положен­ня № 119, вони можуть здійснювати такі розрахунки, тільки якщо не можуть обміняти іноземну валюту на національну.

Інші надходження інвалюти в касу підприємства

До інших надходжень інвалюти в касу підприємства можна віднести:

- повернення в касу наданих підприємством іншим юридич­ним особам (або фізичним) позик в інвалюті;

- повернення невикористаних підзвітних сум особою, що перебувала у відрядженні за кордоном;

- повернення в касу підприємства сплачених (як безготівко­вим, так і готівковим способом) авансів за продукцію (товари, роботи послуги), що придбавається, іншим юридичним особам або фізичним особам та інше.

Уповноважені банки встановлюють ліміти залишків інвалю­ти в касах суб’єктів господарювання, яким дозволяється здійснювати операції з наявною інвалютою.

До розрахунку ліміту каси не включаються:

- кошти, що спрямовуються на виплату заробітної плати (за умови, що на підприємстві є працівники, які одержують зарплату в іноземній валюті);

- кошти видані на відрядження (крім коштів в інвалюті, за якими відряджена особа після свого повернення не відзвітувала в термін, визначений законодавством).

Понадлімітні залишки наявної інвалюти підлягають повній інкасації в установі банку не пізніше наступного банківського дня. У випадку відсутності встановленого ліміту, наявна інва­люта підлягає повній інкасації в установі банку. Прийом наявної валюти здійснюється обов’язково з використанням контрольно-касового апарата. Валютний виторг підлягає обов’язковому здаванні в банк.

Видача іноземної валюти з каси підприємства можлива за таких обставин:

1. Внесення готівкової іноземної валюти з каси підприємства в касу обслуговуючого банку для зарахування їх на поточний рахунок підприємства.

2. Розрахунки готівковою іноземною валютою за придбану продукцію (товари, роботи, послуги) (потрібна ліцензія НБУ).

Для того щоб використовувати готівкову іноземну валюту як засіб платежу, суб’єкти підприємницької діяльності повинні мати відповідний дозвіл (ліцензію). Індивідуальні ліцензії на здійснення валютних операцій НБУ видає резидентам і нерези­дентам на період, необхідний для здійснення таких операцій.

У Постанові № 119 наведено перелік видів розрахунків, за яких може бути використано іноземну валюту як засіб платежу. Якщо підприємство здійснює такі розрахунки, то воно може отримати індивідуальну ліцензію НБУ на постійне здійснення таких розрахунків. Якщо у переліку немає здійснюваних підпри­ємством розрахунків у іноземній валюті, то підприємство повинне:

а) або здійснювати розрахунки у національній валюті;

б) або отримати індивідуальну ліцензію в НБУ на здійснення разової операції.

Надалі розрахунки в іноземній валюті за продукцію (товари, роботи, послуги), що придбавається, відбуваються в тому ж по­рядку, що і при розрахунках у національній валюті. Як і попе­редня операція, вона оформляється ВКО (видатковим касовим ордером).

Інші видачі інвалюти з каси підприємства

До інших видач інвалюти з каси підприємства можна віднести:

- видачу інвалюти працівнику підприємства у підзвітну суму (наприклад, для закупівлі продукції, на відрядні);

- видачу позик у іноземній валюті тощо.

Незалежно від того, яка з цих операцій здійснюється, в касі підприємства оформлятиметься ВКО (див. вище).

Облік наявної інвалюти ведеться за місцем зберігання валюти і за її видами.

Документальне оформлення валютних операцій тотожне документальному оформленню руху коштів у національній одиниці, рух валюти у документах відображається в її номі­нальному численні за курсом НБУ.

Для аналітичного обліку валютних ресурсів у касі на кожен вид валюти має бути відкрита касова книга. Порядок записів у касових книгах за обліком наявної валюти регламентований «Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України» № 637 від 15.12.2004 р. від (під копірку, від­ривна частина – звіт касира та первинний документ здається в бухгалтерію під розписку, де здійснюється обробка звіту касира).

Особливістю порядку відображення валютних операцій є те, що перед тим, як показати рух інвалюти чи засобів у роз­рахунках, необхідно відрегулювати балансову оцінку активів і пасивів. Тому, перш ніж зробити обробку звіту касира, бухгал­тер повинен врегулювати оцінку інвалютної готівки в касі на початок дня за курсом НБУ, що діє на весь день складання звіту.

Після цього бухгалтер робить перерахунок касових операцій в інвалюті в гривневий еквівалент за цим курсом.

Обліковий регістр з інвалюти складається на підставі оброб­лених звітів касира в гривнях. Обліковий регістр рекоменду­ється складати на кожен вид валюти, а потім всю інформацію про рух готівки узагальнювати у зведеному журналі-ордері 1, відомість 1.1, 1.2, 1.3.

Синтетичний облік готівкової іноземної валюти здійснюється відповідно до Інструкції № 291 на рахунку 3 класу 302 «Каса в іноземній валюті». До цього рахунка відкриваються субрахунки четвертого порядку на кожну іноземну валюту, що перебуває в касі підприємства. Наприклад:

3021 «Каса в іноземній валюті. Долари США»;

3022 «Каса в іноземній валюті. Євро».

По дебету рахунка 302 «Каса в іноземній валюті» відобра­жається надходження іноземних коштів до каси підприємства, по кредиту – виплата (видача) іноземних коштів з каси підпри­ємства.

На підприємствах, де працюють операційні каси (продаж квитків, оплата послуг зв’язку, обмін валюти тощо), відкри­вається субрахунок «Операційна каса в іноземній валюті» в розрізі валют.

3. Облік іноземної валюти на інших
рахунках в установі банку

Підприємства, що здійснюють ЗЕД, поряд з рахунками в на­ціональній валюті мають право на відкриття рахунків в інозем­ній валюті, де повинні зберігатися тимчасово вільні грошові кошти підприємства в іноземній валюті (власні і позикові).

Валютні рахунки бувають:

- поточні;

- кредитні;

- депозитні (до 12 місяців);

- розподільчі.

Поточний рахунок – рахунок, який відкривається банком клієнту на договірній засаді для збереження грошових коштів і для здійснення розрахунково-касових операцій застосовуючи платіжні інструменти згідно з умовами договору та вимогами законодавства України.

Кредитні рахунки – відкриваються банками на договірній засаді і призначаються для обліку кредитів, наданих шляхом оплати розрахункових документів або перерахуванням кредит­них засобів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитних угод.

Розподільчий рахунок (транзитний) – на який зараховується виторг. Ще його називають гарантійним чи блокуючим. Приз­начений для зарахування виручки, 50 % якої підлягала обов’яз­ковому продажу (з 04-14.09.1998 – 75 %, з 15.09.1998 – 50 %, з 01.04.2005 відмінили, з 23.06.2009 ВРУ ввела знову обов’яз­ковий продаж).

Депозитні рахунки – відкриваються підприємством на пев­ний строк, обумовлений договором, який укладається між власником рахунку і установою банку на певний строк, або без визначення такого строку під обумовлені відсотки (дохід) і належать поверненню клієнтові згідно з законодавством України і умовами договору.

Право на відкриття рахунків у іноземній валюті отримують юридичні особи, у статуті яких окремим розділом передбачено здійснення ЗЕД.

Поточний валютний рахунок може бути відкритий:

- юридичним і фізичним особам-резидентам України для здійснення поточної діяльності;

- представництвам юридичної особи-нерезидента України із з правом здійснення підприємницької діяльності;

- дипломатичним, консульським та іншим представництвам іноземних держав;

- іноземним інвесторам – юридичним і фізичним особам;

- фізичним особам-нерезидентам України без права здійс­нення підприємницької діяльності.

Для відкриття поточних рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

а) заяву на відкриття рахунку встановленого зразка;

б) копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі вико­навчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати дер­жавну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

в) копію належним чином зареєстрованого статуту (поло­ження), засвідчену нотаріально чи органом, який реєструє;

г) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;

д) картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чин­ного законодавства чи установчих документів підприємства на­дано право розпорядження рахунком та підписання розра­хункових документів, завірену нотаріально або вищестоящою організацією в установленому порядку;

е) довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України;

ж) копію довідки про внесення підприємства до Єдиного дер­жавного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену нотаріально або органом, який видав довідку, або уповнова­женим працівником банку;

з) копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію підприємства у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника соціальних страхових внесків, засвідчену нота­ріально або органом, який його видав, чи уповноваженим працівником банку.

Валютні рахунки підприємствам, які здійснюють фінансово-господарську діяльність в країнах дальнього і ближнього зару­біжжя, дозволено відкривати в іноземних банках. Всі над­ходження на користь резидентів в іноземній валюті (виручка, дивіденди), що надійшли на валютний рахунок за кордоном, незалежно від строків надходження, підлягають зарахуванню на валютні рахунки резидентів в українських уповноважених банках після сплати податків та інших зборів, що передбачені законодавством іноземної держави.

Нерезидентам в Україні можуть бути відкриті рахунки в національній валюті двох типів:

1. Рахунки «ЛОРО».

2. Рахунки «НОСТРО».

«Ностро» називається рахунок, відкритий даним банком в іншому комерційному банку. Рахунок «Ностро» відображається у банку-власника в активі, а в обслуговуючого банку – в пасиві балансу. «Лоро» називається рахунок, відкритий у даному банку для іншого – його власника.

Нормативним документом, що регулює порядок ведення операцій на валютних рахунках, є ІНСТРУКЦІЯ про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах № 492від 12.11.2003 р.

Якщо поточний рахунок в іноземній валюті відкривається в тому ж банку, де відкрито поточний рахунок у національній валюті, до банку подаються лише два документи: заява про відкриття рахунку, картка із зразками підписів і відбитком печатки (лише після цього укладається договір на розрахунково-касове обслуговування). Банк уповноважений повідомити по­даткову на НБУ для включення до зведеного електронного реєстру власників рахунків. Сплачується комісійна винагорода в іноземній валюті за ставками банку.

Найважливішим завданням обліку валютних засобів і опера­цій з ними є достовірне відображення відповідної інформації на передбачених для цієї мети бухгалтерських рахунках і в регістрах синтетичного й аналітичного обліку.

Всі операції за валютними рахунками реєструються на під­ставі банківських виписок і прикладених до них підтверджу­вальних документів. У банківській виписці обов’язково вказу­ються валютні суми (вхідне сальдо на початок дня, суми з операцій, вихідне сальдо на кінець дня), а також у гривневому еквіваленті.

Основні рахунки обліку іноземної валюти, товарно-мате­ріальних цінностей, виконаних робіт, наданих послуг у зовніш­ньоекономічній діяльності, тобто для бухгалтерського обліку операцій, пов’язаних з рухом валюти, мають здійснюватися відповідно до Інструкції № 291.

До сум, що перебувають у дорозі, належать:

- виторг, отриманий підприємствами за реалізовані послуги, продукцію і виконані роботи, внесений у банк для зарахування на валютний рахунок;

- валютні ресурси, перераховані на УМВБ для їх продажу;

- кошти в іноземній валюті, прийняті до обліку за телеграф­ним повідомленням іноземного банку про зроблений платіж за рахунок акредитиву, до надходження підтверджувальних доку­ментів (рахунків-фактур, актів тощо).

Методика обліку за цими рахунками аналогічна методиці обліку іноземної валюти в касі і на валютних рахунках:

- аналітичний облік ведеться у відповідних валютах;

- синтетичний облік – у грошовій одиниці України.

Бухгалтерія підприємства перевіряє правильність й обґрунто­ваність проведених банком операцій за розрахунковими рахун­ками і, якщо буде виявлена помилка, повідомляє відділення банку протягом 10 днів із дня одержання виписки. Виправлення у виписці банку підтверджуються підписом головного бухгал­тера установи банку та відбитком круглої печатки. Виправлення в первинних документах не дозволяється.

Банк видає виписки в розрізі валют і в українській гривні. Паралельно із записами в журналах-ордерах з валютних ра­хунків у грошовій одиниці України, необхідно також відобра­жати аналогічні записи у валюті відкритого рахунку за її но­міналом. Для цього відкривають другий комплект облікових регістрів, або роблять запис даних через дріб.

Враховуючи національний план рахунків, синтетичний облік наявності й руху іноземної валюти на рахунку в банку рекомендується здійснювати на таких рахунках:

312 – «Поточні рахунки в іноземній валюті»;

314 – «Інші рахунки в банках в іноземній валюті»;

334 – «Кошти в дорозі в інвалюті».

По дебету рахунків відображається надходження іноземних коштів, по кредиту – виплата (видача) іноземних коштів.

Поиск по сайту: