Обладнання нафтосховищ. Організація приймання і відпуску нафтопродуктів

До основного типового переліку обладнання нафтосховища належать: резервуари для палива та моторних і трансмісійних олив; паливо роздавальні та оливо роздавальні колонки; насоси-дозатори; солідолонагнітачі, тощо.

Дизельне паливо на нафтосховищах зберігають у резервуарах місткістю 25, 10 і 5 м³, бензин — 10 і 5, моторні і трансмісійні оливи у резервуарах — 5 м³.

Щоб запобігти розтіканню нафтопродуктів у разі аварії ємкостей, парк обнесено земляним валом. Резервуари для видачі бензину, дизельного і котельного палива заглиблюють у землю на 0,7 м від поверхні і на відстані 1 м один від одного. Оливу зберігають у підземному приміщенні.

Для приймання та видачі нафтопродуктів встановлюють паливороздавальні колонки КЭР-40-05, КЭР-40-1 з дистанційним керуванням і приймально-роздавальні стояки 03-2462А. Підземні роздавальні резервуари наповнюються самопливом з наземних. Для запобігання переливанню нафтопродуктів під час приймання з авто- або залізничних цистерн передбачено світлозвукову сигналізацію.

Відстій з наземних резервуарів і ємкостей, розміщених у підвальних приміщеннях нафтосховищ, зливають через зливні пристрої у спеціальні колодязі та приямки, а звідти відкачують паливозаправним агрегатом 03-1552 через трубу.

Приймають паливо з автоцистерн і видають у механізовані заправні агрегати типу МЗ-3904 через роздавально-зливні пристрої закритим способом. Моторні та трансмісійні олививидають за допомогою оливо роздавальних колонок 367М і насосів-дозаторів 03-1559, а солідол-ручні солідолонагнітачі за допомогою апарата 03-4474.

Резервуари нафтосховищ встановлені на двох опорах висотою до 600 мм, що забезпечує належний огляд і проведення технічного обслуговування (зливання відстою, фарбування тощо).

Здебільшого опори споруджують з цегли, буту чи бетону. Для захисту корпуса резервуара від корозії у місці стикання із стінкою опори укладають у два шари руберойд на бітумній основі. Кут обхвату резервуара опорою 90°. Відстань між суміжними резервуарами повинна становити не менше одного діаметра резервуара, а від зовнішньої кромки дна його до опори не більше 200...300 мм.

Резервуари для зберігання дизельного палива також необхідно встановлювати на опори, щоб роздавальний патрубок був зміщений від вертикальної осі його вправо на 200 мм. Для зручності зливання відстою всі резервуари треба встановлювати з уклоном 0,01 у бік, протилежний від роздавального крана, якщо водобрудозливна пробка встановлена біля дна. Коли ж вона розміщена у середній частині, резервуар на опори встановлюють горизонтально.

Крім нафтоарматури, усі резервуари обладнують заземленням. Його виготовляють з кутника розміром 50X50 мм і довжиною 250 мм. З'єднують кутник з резервуаром за допомогою стальної штаби 50X50 мм. Кутник заземлювача забивають у грунт так, щоб верхній кінець розміщувався нижче рівня землі на 500 мм. Кутник, штабу і резервуар з'єднують зварюванням. Заземлювач встановлюють з лівогобоку на другій опорі резервуара.

Резервуари для зберігання однорідних палив сполучають загальною магістраллю з водогазопровідних труб діаметром 2", Трубопроводи найкраще прокладати над землею. З'єднують їх зварюванням, а в місцях переходів — за допомогою фланців. Застосовувати муфтові з'єднання трубопроводів не рекомендується через їх низьку надійність.

Встановлюють паливороздавальні колонки на фундамент глибиною 400...500 мм з висотою цоколя 100...150 мм. Він може бути бетонний або металевий (з кутника 50X50 мм).

Сполучати паливороздавальні колонки з головною магістраллю треба водогазопровідними трубами діаметром 1,5". Підведення електроенергії до колонки повинно відповідати вимогам, що ставляться до вибухозахищеного обладнання. Кабель марки СРГ-1,5X3 мм² з бензостійкою ізоляцією, вкладений у броньований шланг, треба прокладати у водогазопровідній трубі діаметром 1,5", яка при вході у колонку закінчується лійкою, залитою бітумом.

Рубильник і електромагнітні пускачі колонок монтують за межами приміщення, у якому є нафтопродукти (особливо світлі). Встановлювати їх можна у конторці або спеціальному ящику на зовнішній стінці оливоскладу. Електродвигун і кнопковий пристрій колонок заземлюють проводом, площа перерізу якого не менше 2,5 мм². Заземлювач виготовляють з кутника 25X25 мм довжиною 1500 мм. Кутник заземлювача забивають на всю довжину в грунт біля колонки. З'єднувальні контакти поверхонь заземлювача повинні бути зачищені від іржавіння і пофарбовані. Для захисту колонок від атмосферних опадів і пилу їх встановлюють у металеві шафи або під навісами. На нафтосховищах, крім резервуарного парку і паливороздавальних колонок, мають бути оливосклад і конторка для заправника.

Оливо склад найкраще обладнувати у напівпідвальному приміщенні, де встановлюють резервуари місткістю 3 і 5 м³ для моторних і трансмісійних олив. У наземній частині приміщення розміщують оливороздавальні колонки, апарат 03-4474 для заправки ручних солідолонагнітачів, а також зберігають необхідний інвентар. Оливосклади обладнують вентиляцією з нижнім і верхнім відсмоктуванням. їх найдоцільніше споруджувати із залізобетонних конструкцій.

Щоб запобігти розливанню нафтопродуктів у разі аварій резервуарів з дизельним паливом і бензином або пожеж, їх огороджують суцільною вогнетривкою стіною (із цегли або бетону).

Внутрішній простір, огороджений протипожежною стіною, повинен становити не менше половини місткості резервуарів, розміщених у групі, або повну місткість одного резервуара.

Протипожежна стінка для нафтосховищ таких типів має висоту не більше 500 мм. Із зовнішнього її боку насипають земляний укіс, закріплений дерниною.

Обнесену протипожежною стінкою частину території нафтосховища, де розміщені резервуари, обов'язково треба споруджувати із зливом, обладнаним запірним пристроєм, для запобігання затопленню під час дощів.

Усю територію нафтосховищ огороджують. Висота огорожі не більше 1500 мм. Це може бути цегляна кладка на висоту"300...400 мм, потім дерев'яний штахет з цегляними стовпами або в нижній частині —суцільний бетон на висоту 300...400 мм, верхній — дерев'яний штахет з бетонними стовпами чи збірні елементи — залізобетонні плити (нижня частина висотою 300...400 мм, верхня — з фасонними просвітами).

Електромережу навколо території нафтосховища виконують із стального проводу на залізобетонних або дерев'яних опорах із залізобетонними приставками. Світильники зовнішнього освітлення з електролампами 150 Вт встановлюють на висоті б м від поверхні. Всередині оливоскладу встановлюють світильники підвищеної надійності.

На території нафтосховища обов'язково має бути пожежний щит, обладнаний відповідним інвентарем, і ящик з піском місткістю не менше 1 м³.

Під'їзди до нафтосховища і заправний майданчик повинні мати тверде покриття, а вся територія озеленена та обсаджена листяними деревами високорослих порід.

Підземне розміщення резервуарів порівняно з наземним значно зменшує втрати палива від випаровування, створює нормальні умови для роботи повітровідокремлювальних пристроїв паливороздавальних колонок, а також гарантує пожежобезпечне зберігання палива.

У резервуарах місткістю 10, 25 і 50 м³, призначених для підземного встановлення, до кожного внутрішнього кільця жорстокості приварюють трикутні діафрагми. Приймально-роздавальні патрубки заварюють або закривають пробками. Після цього резервуари випробовують на герметичність під тиском 150...200 кПа (1,5...2,0 кгс/см²). Перед встановленням резервуара у грунт необхідно переконатися в наявності посантиметрової таблиці, а якщо вона відсутня— скласти її. Після випробування зовнішню поверхню резервуара покривають антикорозійною гідроізоляцією. Якщо грунт слабо корозійний, гідроізоляцію роблять з грунтівки (праймер) і двох шарів бітумного покриття; для середньо-кор93ійного грунту наносять таку грунтівку (праймер): два шари бітумного покриття, обмотку гідроізоляції та знову два шари бітумного покриття.

Грунтівка (праймер) складається з бітуму, розчиненого в бензині А-76. На поверхню резервуара її наносять холодною. До складу бітумного покриття входить бітумномінеральна мастика І і II або бітумно-гумова МБР-90 (І, II і IV). Мастику МБР-И-90 випускає промисловість, інші виготовляють на місці.

Для захисту резервуара від корозії на його поверхню наносять також шар газової смоли з гудроном, після чого обмотують мішковиною або джутовою стрічкою і ще раз покривають шаром газової смоли з гудроном.

Резервуар розміщують у котловані горизонтально. Перед встановленням його на сухий грунт у котловані роблять подушку з утрамбованого піску товщиною 30см. Якщо бетонний фундамент споруджують на вологому грунті або там, де близько залягають підґрунтові води, то до нього прикріплюють резервуар за допомогою анкерних болтів і хомутів для запобігання спливанню резервуара. Над місцем встановлення резервуара споруджують майданчик з утрамбованого грунту або бетону. Загальна товщина шару грунту над резервуаром не більше 0,7 м. Над його горловиною викладають з цегли колодязь та обладнуюють кришкою.

Резервуари для підземного зберігання палива постачають на замовлення.

При виборі типу паливороздавального пункту для будівництва у господарстві слід враховувати кількість видів палива, необхідного для заправки машин, та його запас для машинно-тракторного або автомобільного парку.

Для приймання з автоцистерн і видачі палива у заправні механізовані агрегати застосовують приймально-роздавальні стояки, обладнані насосними установками АСВН-80 або АСЦЛ-20-24.

Швидке та надійне сполучення напірно-всмоктувальних - рукавів автоцистерн і заправних агрегатів з магістраллю резервуара, а також герметичне перекриття рукавів під час роз'єднання забезпечує швидкорозривна кульова муфта 03-3548А. Для заправки автомобіля бензином рекомендують паливороздавальні колонки КЭР-40-05 або КЭР-50-05, а для тракторів, автомобілів і самохідних комбайнів дизельним паливом – паливороздавальні колонки КЭР-40-1 або КЭР-50-1, які мають фільтри грубої та тонкої очистки ФДГ-ЗОТМ для очищення дизельного палива від механічних домішок з розміром часточок до 20 мкм.

Для заправки картерів машин, баків гідросистем моторною оливою в сільськогосподарських нафтосховищах рекомендується застосовувати оливороздавальну колонку 367М з насосною установкою 3106А або 3155.

Ручні шприци типу 03-1279 заправляють за допомогою апарата 03-4474. Можна використовувати також спеціальний пристрій, встановлений на пневматичному солідолонагнітачі 03-1153, що монтується на заправних агрегатах або агрегатах технічного обслуговування типу АТО, а також на стаціонарній 03-4967М або пересувній.03-9902 установках для мащення і заправки машин.

Поиск по сайту: