Зміст і послідовність виконання завдань. Завдання 1.Дослідження тварин при асептичних і гнійних захворю­ваннях

Завдання 1.Дослідження тварин при асептичних і гнійних захворю­ваннях

Насамперед потрібно навчитися диференціювати асептичний процес з гній­ним.

Обстеження хворої тварини починають зі збирання анамнезу методом опи­тування осіб, які доставили хвору тварину. При цьому з'ясовують: 1) коли, за яких обставин виникло захворювання, який його перебіг; 2) яке застосовувалось лікування і результати його; 3) умови утримання й годівлі тварини.

Добуті під час збирання анамнезу дані дають змогу зробити припущення про причини, давність і клінічний прояв захворювання, його характер (запа­лення, травма, новоутворення, асептичний чи гнійний процес тощо), перебіг (го­стрий, хронічний).

Потім розпочинають дослідження загального стану тварини та окремих си­стем її організму, використовуючи при цьому загальноприйняті прийоми і мето­ди діагностики — термометрію (краще електротермометром), огляд, перкусію, пальпацію, аускультацію та ін.

Таке дослідження при хірургічних захворюваннях потрібне: 1) для вирі­шення питання про характер патологічного процесу (тривала і висока гарячка здебільшого свідчить про наявність гнійного запалення); 2) для правильного ви­бору методів знеболювання і лікарських засобів; 3) для виключення заразних хвороб; 4) для визначення прогнозу захворювання тощо.

Визначають місце локалізації хірургічного процесу, його форму, величину, температуру, консистенцію, наявність болю.

Зміна форми і розміру органа або ділянки тіла буває пов'язана з утворенням пухлини або проліферативним розростанням тканин, накопиченням па­тологічних продуктів запалення (ексудату асептичного або гнійного), зміщен­ням органа (вивих, перелом, грижа).

Форму, розмір і консистенцію патологічних утворів визначають обережним обмацуванням їх з усіх боків.

Консистенцію, наявність болю встановлюють пальпацією, а температуру — прикладанням долоні (електротермометра) до шкіри ушкодженого місця та си­метрично здорової ділянки тіла тварини.

Консистенція припухлості може бути твердою (як кістка), щільною (як гума), м'якою (як тісто) і флуктуючою.

Флуктуація спостерігається тоді, коли в досліджуваному утворі є гній або ін­ший рідкий запальний ексудат чи вилив: при абсцесі, флегмоні, ексудативному артриті, тендовагініті, бурситі, гематомі, лімфоекстравазаті тощо.

Аускультацію як метод дослідження використовують при діагностиці пере­ломів (кісткова крепітація), при фібринозних запаленнях суглобів, сухожилкових піхв, бурс (фібринозний артрит, тендовагініт, бурсит). Наприклад, при гематомі відчувається ніжна крепітація, що нагадує хрускіт снігу.

Для уточнення клінічної діагностики застосовують спеціальні методи до­слідження (пункцію, біопсію, рентгенологічні й лабораторні).

При пункції роблять висновок про характер запалення (серозне, фібринозне, гнійне), з'ясовують, вилилась кров чи лімфа.

Біопсію застосовують для диференціювання хронічного проліферативного процесу і пухлини, а також щоб визначити, доброякісна чи злоякісна пухлина.

Рентгенологічні методи дослідження широко застосовують при діагностиці хірургічних захворювань (вивихи, переломи та ін.).

Лабораторні методи дослідження крові (кількість еритроцитів, лейкоцитів та їх профіль, гемоглобіну, ШОЕ), сечі, калу, ексудату, транссудату — важливий показник диференціювання асептичних і гнійних захворювань. Перед тим, як призначити для лікування антибіотики, слід визначити чутливість до них збуд­ників гнійної інфекції.

Завдання 2.Лікування тварин при асептичних і гнійних захворю­ваннях

Застосування холодних процедур показане тільки при гострих асептичних захворюваннях у першу добу їх виникнення. Починаючи з другої доби застосо­вують різні теплові процедури.

Новокаїнова терапія ефективна в усі періоди асептичних хірургічних проце­сів. Показані також подразнювальні мазі й лініменти.

За наявності в патологічних і природних порожнинах гнійного ексудату для його негайного видалення роблять розріз по центру найбільшої флуктуації або пункцію товстою голкою чи тонким троакаром. Для промивання гнійних по­рожнин використовують антисептичні розчини (етакридину лактат, фурацилін, сульфаніламіди та ін.). У розрізаний канал і порожнину вводять дренаж, просо­чений емульсією (Вишневського, синтоміцину, стрептоциду та ін.).

Призначають загальну протисептичпу терапію відповідно до показань.

Висновки: ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Після виконання практичного заняття студент повинен:

Знати

Дослідження тварин при асептичних і гнійних захворюваннях

Лікування тварин при асептичних і гнійних захворювання

Вміти

Поиск по сайту: