Зміст і послідовність виконання завдань. Показання. Випадання, що не вправляються, та рецидивні випадання прямої кишки, розрив і некроз її стінки

Показання. Випадання, що не вправляються, та рецидивні випадання прямої кишки, розрив і некроз її стінки, атрезія ануса.

Фіксація тварин. Для резекції прямої кишки дрібних тварин закріплюють у боковому чи спинному положенні на столах або тримають руками на колінах, великих тварин оперують у стоячому положенні.

Під час операцій з приводу атрезії ануса поросят тримають за тазові кінцівки головою донизу, лошат і телят фіксують у боковому положенні на операційному столі або на підлозі.

Знеболювання. При резекції прямої кишки у дрібних тварин роблять поверхневу анестезію, для чого в пряму кишку вводять 1 % розчин совкаїну або 5 % розчин новокаїну, а частину кишки, що випала, обкладають серветкою, змоченою одним із цих розчинів; у великих тварин застосовують низьку сакральну анестезію.

При операціях з приводу атрезії ануса роблять інфільтраційну анестезію 0,5 % розчином новокаїну.

Техніка операції. Приводом для операції найчастіше буває випадання прямої кишки або відсутність відхідникового отвору.

Резекція прямої кишки. Цю операцію за одним з описаних нижче способів роблять, коли випала кишка не вправляється.

Спосіб Оливкова. Частину кишки, що випала, проколюють безпосередньо біля анального отвору навскіс двома в'язальними спицями з загнутими кінцями або довгими мандренами від ін'єкційних голок. Потім на відстані 1 — 1,5 см назад від мандренів циркулярним розрізом відрізують частину прямої кишки, що випала. На краї кукси кишки накладають вузлові шви, проколюючи її стінки ззовні всередину. Після накладання швів мандрени видаляють, частину кишки, яку залишено, змазують антисептичною маззю і вправляють у тазову порожнину. Шви не знімають, вони з часом відпадають самі.

Спосіб Козлова. Для проведення резекції цим способом користуються спеціальним приладом, сконструйованим Козловим і впровадженим у виробництво. Прилад являє собою перфорований циліндр, поблизу загостреного кінця якого є три ряди наскрізних отворів. Під час операції прилад, змащений вазеліном, повільними обертальними рухами вводять у просвіт кишки з таким розрахунком, щоб його отвори досягли ануса. Після цього довгою хірургічною голкою з подвійною ниткою проколюють стінки кишки, що випала, пропускаючи голку через один із отворів на приладі. Проведену крізь тканину подвійну нитку розрізують, вільні кінці кожної нитки міцно зв'язують, забезпечуючи цим надійну фіксацію кишки на приладі. Потім, відступивши на 1 - 1,5 см назад від фіксуючих ниток, циркулярним розрізом відрізують внутрішній і зовнішній циліндри кишки, що випала, і накладають на її кінці вузлові шви з шовку або кетгуту.

Після накладання швів розрізують і видаляють фіксуючі нитки і виймають прилад. Далі операцію проводять так само, як за попереднього способу.

Створення штучного відхідникового отвору. На місці найбільшого випинання кишки, тобто там, де має бути відхідниковий отвір, вирізують ножицями круглий клапоть шкіри. При цьому слід остерігатися пошкодження сфінктера. Потім знаходять у рані сліпий кінець прямої кишки, захоплюють його пінцетом, розрізують і підшивають вузловими швами до країв шкірної рани. Після накладання швів краї рани змащують іхтіоловою маззю або вазеліном і роблять клізму з теплою мильною водою, що сприяє звільненню прямої кишки від пер­вородного калу (меконію).

Завдання 1.

Завдання 2.

Завдання 3.

Висновки: ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Після виконання практичного заняття студент повинен:

Знати

Вміти

Поиск по сайту: