Зміст і послідовність виконання завдань. Завдання 1.Дослідження тварин при хворобах копит

Завдання 1.Дослідження тварин при хворобах копит

Спочатку аналізують умови утримання та годівлі, збирають анамнез, проводять загальне обстеження тварини, визначають поставу кінцівок, досліджують копито і копитовий суглоб.

Постава грудних кінцівок. Спереду: при широких грудях правильно поставлені кінцівки досить широко розміщені одна від одної (широка постава); при вузьких грудях — зближена постава. За правильної постави кінцівки підтримують тіло вертикально. За розширеної донизу постави кінцівки поступово відхиляються назовні, за звуженої донизу — відхиляються всередину. За вузькопалої постави пальці надмірно зближені, за широкопалої — розходяться широко. За танцмейстерської постави зап'ясткові суглоби знаходяться один біля одного, нижче від них кінцівки розходяться в різні боки. За бочкоподібної (О-подібної) постави зап'ясткові суглоби розміщені далеко один від одного, нижче від зап'ясткових суглобів кінцівки спрямовані всередину. Види постави кінцівок можуть комбінуватися, наприклад, буває бочкоподібна широкопала постава.

Збоку, за правильної постави кінцівки підтримують тіло вертикально. При винесеній наперед поставі кінцівки при розпрямлених суглобах виставлені наперед. При відставленій назад поставі кінцівки при розпрямлених суглобах відхилені назад (рис.).

Постава тазових кінцівок. Збоку, за нормальної постави кут заплеснового суглоба становить 140 - 157°, п'яткові горби розміщені на одній вертикалі з сідничними горбами. За шаблеподібної (винесеної наперед) постави кут запленового суглоба менший за 140°, п'яткові горби знаходяться попереду вертикалі, опущеної від сідничних горбів. За крутої (відставленої назад) постави кут заплеснового суглоба більший за 157°; п'яткові горби знаходяться позаду вертикальної лінії, опущеної від сідничних горбів (рис.).

Рис.. Постава грудних кінцівок:

Ззаду: за правильної постави кінцівки, підтримуючи тіло, спрямовані прямовисно, паралельно одна одній. За звуженої донизу постави заплеснові суглоби розміщені порівняно далеко один від одного, нижче від них кінцівки поступово зближуються. За розширеної донизу (іксоподібної) постави заплеснові суглоби розміщені один біля одного, донизу від них кінцівки виражено розходяться.

Ці вади постави кінцівок генетично зумовлені (природжені) і трапляються рідше, ніж набуті, що виникають унаслідок дистрофічного остеотендиніту (цесмоїдиту).

Зміни постави кінцівок впливають на ступінь навантаження і стирання окремих ділянок копит і супроводжуються деформацією, запаленням, утворенням намулень, виразок тощо.

Рис. Постава тазових кінцівок: а — нормальна; б — винесена наперед; в — відставлена назад

Огляд копит. Копито очищають, визначають характер стирання, форму копита, стан вінчика, стінки, підошви, м'якуша. У разі локалізації хворобливого процесу в задніх ділянках копита тварина спирається на зачеп; при ураженні передніх і бічних частин опора переноситься в основному на м'якуш. Якщо одне з копитець хворе, збільшується навантаження на парне з ним копитце.

На вінчику можуть бути припухлість, поранення, виразки, нориці. У парнокопитних тварин оглядають міжпальцеве склепіння (можливі припухання, рани, виразки, нориці, гіперплазія шкіри).

Рис. Пробні копитні щипці для великої рогатої худоби

На роговій стінці відмічають її нахил, стан рогу — тріщини, роз'єднання, нашарування рогу облямівки (короніт), рогові кільця (ламініт), обламування рогу тощо.

На підошовній поверхні копит визначають стан підошви — відшарування від стінки, червоні й темні плями рогу (намулення), поранення, виразки, нориці.

На м'якуші можливі рани, намулення, відшарування рогу від основи шкіри (гнійний пододерматит), припухання (флегмона, абсцес), гниття рогу (пододерматит), виразки, нориці.

Пальпація копит. Досліджують місцеву температуру і больову чутливість. Температуру визначають долонею або тильною поверхнею кисті руки (застосовують також контактний термометр). Вона підвищується при гострих запальних процесах, а знижується при некрозах, відшаруваннях рогу. Пробними копитними щипцями визначають чутливість копит: за наявності больової реакції (захворювання копит) спостерігається відсмикування копита або рефлекторне скорочення м'язів кінцівки.

Пальпацію м'якушевих хрящів у коней здійснюють руками. На піднятій кінцівці великим, вказівним і середнім пальцями захоплюють верхній край хряща і визначають його еластичність, товщину, рухомість.

Перкусія копит. Піднімають кінцівку і обушком перкусійного молотка вистукують ділянки стінки, підошви, м'якуша. Наявність больової реакції свідчить про локалізацію патологічного осередку або про його характер (перелом копитової кістки, роговий стовпчик, порожня стінка тощо).

Завдання 2. Здійснення діагностичної провідникової анестезії

Діагностичну провідникову анестезію здійснюють за відсутності підозри на тріщини й переломи кісток. Анестезію волярних (плантарних) нервів виконують на середині п'ястка (плесна). Кінцівку згинають і виводять уперед. Голку вколюють по боках сухожилка знизу вгору, приєднують шприц і вводять анестезувальний розчин. У разі локалізації процесу в ділянці копита кульгавість зникає.

Завдання 3.Дослідження копитного суглоба

Помічник піднімає кінцівку коня, охоплюючи путову кістку обома руками. Болючість у суглобі визначають за допомогою пасивних рухів: великі пальці обох рук фіксують на зворотних стінках копита, іншими охоплюють бічні та передню стінки і згинають та розгинають копитний суглоб, а також роблять обертальні рухи (ротацію). В разі підозри на гнійне запалення виконують артропунк- цію. У коня голку вколюють на 1,5 — 2 см вище від вінцевого краю рогової капсули, збоку від сухожилка пальцевого розгинача і спрямовують її вглиб під сухожилок та розгинальний відросток копитоподібної кістки на 2 - 3 см. У великої рогатої худоби голку вколюють у горизонтальному напрямку над вінцевим краєм рогового башмака, на межі середньої і задньої третин абаксіальної стінки на глибину 1-2 см. До голки приєднують шприц, набирають синовію і за її характером установлюють діагноз (кров, фібрин, гній тощо). У суглоб вводять лікувальні розчини.

Завдання 4. Лікування пододерматитів, флегмон вінчика, м'якуша, хвороб копитець у великої рогатої худоби і свиней

Рис. Лінія перепилювання копитця при екзартикуляції третьої фаланги

При гострих асептичних пододерматитах і ламінітах застосовують холод (компреси, глину, заганяють тварину в холодну воду); тварин утримують на м'якій підстилці. Використовують новокаїнову коротку циркулярну та міжпаль- цеву блокаду тощо.

При гнійних і гнійно-некротичних пододерматитах, а також при флегмонах вінчика і м'якуша розтинають осередки нагноєння (операцію виконують із застосуванням знеболювання і джгута). Змертвілі тканини на весь відшарований ріг видаляють. Ушкоджені тканини обробляють антисептиками, накладають пов'язку.

У післяопераційному періоді застосовують пов'язки з рідкою маззю Вишневського, тетрацикліновою емульсією, біоміциновою маззю, емульсією антисептиків з березовим дьогтем, із сумішшю тонкотертих порошків калію перманганату і борної кислоти (1: 1), присипки з суміші антибіотиків та сульфаніламідів тощо.

Дія зазначених лікарських засобів буває ефективнішою на фоні внутрішньоаортального введення 0,5 - 1 % розчину новокаїну з антибіотиками (100 — 150 мл). Завдяки розширенню судин у зоні ураження і поліпшенню трофіки уражених тканин прискорюється їх регенерація, в тому числі епідермізація. Бактерії некрозу особливо чутливі до пеніциліну й тетрацикліну і, як правило, локалізуються на межі змертвілих і здорових тканин. Тому доцільно комбінувати пенщилін-новока'іновий розчин у магістральні артерії з місцевим застосуванням тетрацикліну.

Останнім часом з успіхом використовують поверхнево-активні речовини, наприклад диметилсульфоксид (ДМСО, димексид), який має виражені бакте рицидні, анестезувальні та протизапальні властивості. Димексид швидко проникає вглиб тканин крізь шкіру, слизові оболонки і клітинні мембрани разом з розчиненими в ньому речовинами, чим і забезпечується посилений терапевтичний ефект. При лікуванні ДМСО обов'язково здійснюють хірургічну обробку (очищають копитця від бруду, видаляють мертві тканини і відшарований ріг). Оголені ділянки основи шкіри копитець зрошують 3 % розчином пероксиду водню або 1 % розчином калію перманганату, після чого застосовують у вигляді компресу 50 % розчин димексиду, 1 мл якого містить 10 тис. ОД бензилпеніциліну натрієвої солі або 10 тис. ОД тетрацикліну гідрохлориду (В.А. Молоканов). Для вилікування досить двох-трьох обробок (14 - 20 діб). Хворих тварин ізолюють, ставлять у станок з дерев'яною підлогою, вдосталь забезпечують підстилкою.

При ураженні одного з копитець кінцівки великої рогатої худоби сприятливі умови для загоєння створюються ортопедичним підковуванням парного з ним здорового копитця.

Часто застосовують Віснерівську підкову (рис. 90, а). Вона складається з ме­талевої пластинки, до якої за допомогою 2 — 3 болтів кріплять дерев'яну колод­ку. Товщина колодки становить 2,5 — 3 см. Замість дерева для колодки можна використовувати пластмасу або гуму з автомобільної покришки. Це забезпечує досить еластичну опору при надійному зчепленні з ґрунтом і підлогою.

Перед підковуванням обов'язково розчищають копитця. Металеву основу підкови прикріплюють до копитця ухналями, як при підковуванні коней. Щоб запобігти заковці, заздалегідь намічають і просвердлюють канали для ухналів. Оскільки аксіальна стінка тонка, ухналі забивають лише з боку підошовного краю та абаксіальних стінок.

Рис. Підкови: Віснерівська; б — копитце з приклеєною колодкою; в — Бюхльманівська з колодкою; г — з U-подібним стременом (кінська)

Для того, щоб компенсувати відсутність ухналів з аксіального боку, до внутрішнього краю підкови приварюють спеціальний відросток (перо), який після підковування пригинають до передньої стінки. Із зовнішнього боку підкова може мати відворот (іноді їх роблять два), кут нахилу якого відповідає куту нахилу абаксіальної стінки. Відворот щільно притискують до рогу.

Після підковування на болти надівають колодку і загвинчують гайки. Зношену колодку знімають. Тривалість носіння підкови 1 — 2 міс, що достатньо для видужання.

Колодки можна приклеювати безпосередньо до підошовної поверхні копитця. її вирізують з пластмаси або автопокришки завтовшки 2,5 - 3 см. Приклеюють високополімерними речовинами, які загустівають упродовж 5 - 10 хв.

Віснерівську підкову використовують для лікування переломів копитцевої кістки, виразки або проколу м'якуша, подартриту, гнійного пододерматиту тощо.

Окремим видом ортопедичного підковування копитець є підковування на клиноподібну (Бюхльманівську) підкову, яка особливо показана при захворюванні сухожилків і піхв згиначів. На Бюхльманівську підкову підковують обидва копитця однієї кінцівки. З цією метою використовують дугоподібну (кінську) підкову з пригвинченою до неї клиноподібною колодкою. Іноді цю підкову модифікують: дві плоскі копитцеві підкови зварюють у передній частині, а потім до них приварюють у вигляді стремена U-подібну плоску металеву дугу завтовшки близько 5 мм, яка утворює клиноподібну форму і виступає за межі заднього краю підкови.

Дугоподібна (кінська), клиноподібна і плоска підкови показані при хірургічному видаленні лімаксу, проколі міжпальцевого склепіння тощо.

Лікування хвороб копитець у свиней в основному таке саме, як і у великої рогатої худоби. Часто застосовують коротку новокаїнову блокаду; при гнійних і гнійно-некротичних ураженнях виконують розтин осередку запалення, видаляють ексудат і змертвілі тканини. Обробляють антисептиками, в тому числі мазями, і накладають пов'язку.

Висновки: ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Після виконання практичного заняття студент повинен:

Знати

Вміти

Поиск по сайту: