|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Зміст і послідовність виконання завдань. Завдання 1.Оволодіння технікою накладання імпровізованих шинних пов'язок на зап'ястковий суглоб твариниЗавдання 1.Оволодіння технікою накладання імпровізованих шинних пов'язок на зап'ястковий суглоб тварини Шинні пов'язки виготовляють з картону, фанери, липового лубка, дерев'яних дощечок або паличок, листового алюмінію чи заліза, а також з дротяної сітки. Довжина шини має відповідати довжині фіксованої ділянки, а ширина залежить від виду матеріалу: з листового алюмінію і картону вирізують дві широкі шини; лубкові шини беруть завширшки 6 - 8 см і завтовшки не менш як З мм; фанерні й дерев'яні шини роблять вузенькими — 3 — 4 см, шини з металевої сітки — 6—10 см. Слід мати на увазі, що при іммобілізації нижнього відділу кінцівки шинна пов'язка повинна поширюватись па ділянку копита включно. Хворій кінцівці перед накладанням шинної пов'язки надають злегка зігнутого в суглобах положення і покривають її марлевою серветкою та рівним шаром компресійної вати завтовшки 1,5 — 2 см, заповнюючи нею всі заглибини. Цей підкладковий матеріал фіксують за допомогою повзучої пов'язки, поверх якої укладають з усіх боків кінцівки заздалегідь припасовані шини, закріплюючи їх міцною мотузкою, косинкою або м'яким дротом. Кінці шин не повинні травмувати шкіру, а тому підкладковий матеріал розподіляють над кінцями шин так, щоб у нижньому й верхньому відділах утворилися ватяні валики, які закріплюють бинтовою пов'язкою. В усіх випадках нерухомості кінцівки можна досягти лише за умови фіксації суміжних суглобів, що лежать вище й нижче від місця ушкодження, у даному випадку — ліктьового та путового суглобів.
Завдання 2.Оволодіння технікою виготовлення гіпсових бинтів У велику кювету або на стіл, покритий клейонкою, кладуть марлевий бинт і в розгорнуту частину його долонею чи шпателем втирають гіпс так, щоб порошок заповнив усі просвіти тканини. Після цього нагіпсовану частину бинта нещільно згортають і починають гіпсування наступної його частини. Довжина бинтів не повинна бути більшою за 3 — 3,5 м (довші нагіпсовані бинти громіздкі і погано просочуються водою, так само як і туго скачані бинти) (рис).
Бинти краще гіпсувати безпосередньо перед застосуванням; якщо бинти заготовляють про запас, то зберігають їх у добре закритих скляних банках у сухому приміщенні.
Завдання 3.Оволодіння технікою накладання гіпсової пов'язки на ділянку пальця у тварини Гіпсову пов'язку накладають здебільшого на лежачій тварині, застосовуючи при цьому місцеве знеболювання або наркоз. Спокійних тварин фіксують у під- тримувальних апаратах або обмежуються коротким прив'язком. Забруднену кінцівку миють і добре висушують. Вправляють перелом (вивих), витягаючи нижній відрізок кінцівки. При відкритих переломах проводять хірургічну обробку ран і спиняють кровотечу. Перед накладанням пов'язки кінцівці надають злегка зігнутого положення. Нагіпсований бинт занурюють у теплу (ЗО — 35 °С) воду. Щоб з бинта не вимивався гіпс, його в період змочування тримають за краї обома руками. Після того як припиниться виділення бульбашок повітря, бинт виймають і злегка віджимають надлишок води. Початковий кінець завдовжки 10 - 15 см залишають вільним перед зануренням у воду (це полегшує виявлення кінця бинта піс- ла змочування). Кожний наступний бинт змочують у воді в момент накладання на кінцівку тварини попереднього бинта. Не слід відразу занурювати у воду всі підготовлені бинти, оскільки при тривалому перебуванні у воді вони стають твердими і непридатними для пов'язки. При безпідкладковій гіпсовій пов'язці бинт накладають безпосередньо на шкіру; вату у вигляді манжетки завширшки 3-10 см підкладають тільки під верхній і нижній краї пов'язки. Бинт накладають спіральними турами знизу догори і назад, не допускаючи його перекручування та утворення складок. Накладені тури бинта злегка при гладжують долонею лівої руки, щоб вони лягали відповідно до контурів кінцівки. Натяг має бути помірним і рівномірним. Кількість шарів нагіпсованих бинтів у пов'язці залежить від виду і віку тварини, а також від характеру ушкодження та його місця. У великої рогатої худоби й коней при переломах кісток пальця і п'ястка (плесна) зазвичай накладають 6-8 шарів бинта, у дрібних тварин — 4 — 5 шарів. Для зміцнення гіпсової пов'язки в неї вмазують шини (фанерні, дротяні та ін.). Визначаючи довжину шин, враховують необхідність охоплення пов'язкою не менш як двох суміжних суглобів, розміщених вище і нижче від місця ушкодження. Фанерні шини перед накладанням занурюють у гарячу воду, що полегшує їх моделювання за контурами кінцівки. Шини вкладають у пов'язку після того, як кінцівка буде покрита 3 — 4 шарами нагіпсованого бинта, їх міцно зв'язують у трьох-чотирьох місцях м'яким дротом, тонкою мотузкою, шпагатом або бинтом, а потім ретельно заповнюють гіпсовою кашкою всі щілини і просвіти між шиною та пов'язкою. Змонтовані в такий спосіб шини зверху покривають 3 — 4 шарами нагіпсованого бинта. При цьому кінці ватяної підкладки, що виступають, загортають на зовнішній бік верхнього й нижнього країв пов'язки і закріплюють останніми турами бинта, формуючи таким чином ватяний валик. Поверхню пов'язки вирівнюють, закруглюють її краї гіпсовою кашкою. На завершення втирають у пов'язку сухий тальк, який сприяє висиханню пов'язки і надає їй гладенького, полірованого вигляду. Пов'язка затвердіває у перші 5 — 10 хв, а через 1 — 2 год стає досить міцною. Завдання 4. Оволодіння технікою зняття гіпсової пов'язки Гіпсові пов'язки знімають за допомогою спеціальних ножиць, спеціальними пилками, садовим або копитним ножем. Для економії перев'язного матеріалу (після відповідної обробки його можна ще використовувати) слід розм'якшити пов'язку міцним розчином оцтової кислоти або гарячим насиченим розчином кухонної солі й розбинтувати її чи зрізати звичайними ножицями.
Висновки: ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Після виконання практичного заняття студент повинен: Знати Вміти Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.008 сек.) |