Зміст і послідовність виконання завдань. Завдання 1.Ознайомлення з планом збирання анамнезу при хворобах кінцівок

Завдання 1.Ознайомлення з планом збирання анамнезу при хворобах кінцівок

Анамнез збирають від особи, за якою закріплені тварини, або від того, хто доставив тварину з хворою кінцівкою для лікування.

Під час опитування важливо з'ясувати: 1) які умови утримання і характер експлуатації тварин; 2) чи давно кульгає тварина; 3) за яких обставин вона почала кульгати: на роботі, пасовищі чи у стайні, корівнику або вівчарні; 4) чи не падала тварина під час роботи, чи не загрузла кінцівкою, чи не провалилася в яму, чи не використовували її для роботи на звалищі; 5) чи була помічена припухлість, де і якого розміру; 6) у разі наявності рани — чи була велика кровотеча; 7) кульгає тварина на початку руху чи кульгавість виникає раптово в процесі руху; 8) коли востаннє розчищали й підковували копита; 9) який характер і ступінь кульгавості; 10) чи лікували тварину і якщо так, то чим.

Таке розпитування може надати дуже цінні відомості щодо перебігу й тривалості хвороби, характеру і місця ушкодження.

Завдання 2.Освоєння методики загального дослідження тварини з хворими кінцівками

Загальне дослідження тварин дає можливість виявити низку загальних причин захворювання з можливим впливом їх на функціональний розлад кін­цівок. Звертають увагу на фізіологічний стан, будову тіла, породу, конституцію і вгодованість тварини, її вік і темперамент. Визначають положення тіла в просторі. Вимірюють температуру тіла, підраховують пульс, дихання. Оглядають слизові оболонки очей, ротової й носової порожнин. У разі потреби ретельно досліджують окремі системи організму (органи дихання, серцево-судинну та ін.).

Завдання 3.Визначення виду кульгавості

Для визначення виду кульгавості слід оглянути тварину в стані спокою і під час руху.

Оглядати хвору тварину в стані спокою краще безпосередньо в приміщенні, де її утримують, або на рівному майданчику біля скотного двору, стайні, ветеринарної лікарні чи в деннику. Досліджувач має стояти на відстані кількох метрів від хворої тварини, оглядаючи кінцівки тварини спереду, збоку і ззаду.

Під час огляду звертають увагу на постановку кінцівок, характер обпирання, зміну контурів окремих ділянок або кінцівки в цілому, чи є припухлість і порушення цілості шкіри.

Хворою може бути одна кінцівка, одночасно дві (передні, задні, по діагоналі або одного боку), три або всі чотири. Залежно від цього положення хворих кінцівок у спокійному стані тварини буде різним. Так, при переломі великих трубчастих кісток (плечової, стегнової, променевої, великогомілкової та ін.) тварина тримає кінцівку підвішеною або ледве торкається нею поверхні. При флегмоні вінчика та інших гострих больових подразненнях тварина робить хворою кінцівкою маятникоподібні рухи, тобто переставляє кінцівку вперед і назад, ніби підшукуючи найбільш безболісну точку опори.

При запаленні сухожилків і сухожилкових піхв тварина, оберігаючи їх, обпирається зачіпною частиною копита або копитця об ґрунт. При паралічі передлопаткового нерва кінцівка нижньою ділянкою буває приведена до тулуба, а верхньою — відведена від нього. При бурситі передостного м'яза, пододерматиті зовнішнього (четвертого) пальця тощо тварина відводить хвору кінцівку вбік, спираючись бічною стінкою копита або ратиці внутрішнього (третього) пальця. При паралічі променевого нерва суглоби кінцівки в стані спокою перебувають у напівзігнутому або зігнутому положенні й тварина змушена спиратися зачіпною стінкою копита або копитця, дорсальною поверхнею вінчикової або навіть путовою ділянкою. Іноді при вивихах колінної чашки, навпаки, суглоби хворої кінцівки в стані спокою бувають розігнутими.

При ураженні лопатково-плечового суглоба або розгиначів суглобів грудних кінцівок тварина виставляє хвору кінцівку вперед. У разі локалізації патологічного процесу в суглобах і згиначах пальця, а також у зап'ястковому суглобі хвора кінцівка буває зігнута в путовому суглобі.

У разі хвороби двох передніх кінцівок тварина може виставляти їх уперед, спираючись п'ятковими частинами копит і водночас підводячи задні кінцівки під тулуб та підіймаючи голову для переміщення центра маси.

Якщо хворі обидві задні кінцівки, залежно від локалізації процесу тварина виставляє обидві кінцівки вперед, підводить під тулуб або, навпаки, відставляє їх назад.

При хворобі кінцівок по діагоналі тварина підводить здорові кінцівки під тулуб, а при одночасному захворюванні передньої й задньої кінцівок одного боку часто переступає ними.

При огляді під час руху кроком порівнюють між собою рухи однакових кін­цівок, визначаючи, на яку кінцівку тварина кульгає, вид і ступінь кульгавості, характер винесення кінцівки (з абдукцією чи аддукцією). Незначна кульгавість часто помітна вже на кроці, однак більше на рисі. Кульгавість стає особливо помітною, якщо гнати тварину по твердому ґрунту або по колу. При цьому біль­ший тиск припадає на кінцівки, повернуті до середини кола.

Якщо випробування по твердому ґрунту не дають бажаних результатів, то тварину змушують рухатись по м'якому або в'язкому ґрунту. В цьому разі по­силюється робота м'язів у період висіння кінцівки і кульгавість висячої ноги виявляється сильніше. Щоб посилити дію на уражені м'язи, тварину змушують рухатися по колу так, щоб ці м'язи були назовні відносно центра кола і викону­вали більшу роботу, ніж м'язи кінцівки, повернутої всередину.

Посилення кульгавості під час руху вгору спостерігається при захворюванні сухожилків згиначів, а під час руху згори — розгиначів. У разі одночасного захворювання обох передніх кінцівок рух риссю утруднений або зовсім неможли­вий. Тварина в такому разі піднімає догори голову. Коли одночасно уражені обидві задні кінцівки, голова опущена, кінцівки виставлені далеко вперед, крок короткий, переступання з однієї кінцівки на іншу швидке.

Абдукцію й аддукцію грудних кінцівок визначають оглядом спереду, а тазо­вих кінцівок — ззаду. Обертання кінцівки всередину (пронацію) або назовні (супінацію) виявляють при огляді тварини збоку.

Поиск по сайту: