Основні функції філософії

Аристотель якось відзначив: “Усі науки більш необхідні, ніж філософія, але нема прекраснішої од неї”. Які ж функції виконує філософія в суспільстві, щоб заслужити такої парадоксальної характеристики?

Основними функціями філософії, які визначають її роль в житті суспільства та людини, виступають: світоглядно-регулятивна, методологічна, пізнавальна, гуманістична, загальнокультурна, інтелектуальної терапії (психотерапевтична), соціально-критична.

Світоглядно-регулятивна функція. У своїй книзі “Історія західної філософії” (див. роботу в даному посібнику) Б.Рассел відзначав, що усе точне знання належить науці, а усі догми належать теології. Але між наукою і теологією є “ нічийна земля ”, де робляться спроби відповісти на цілий ряд питань, серед яких: чи розділений світ на Дух і Матерію? що таке людина? чи існує досконалий спосіб життя і як його можна досягти? тощо. Він відзначає, що на ці питання не можна знайти відповідей в наукових лабораторіях. Відповідати на них – справа філософії. Висуваючи таку сукупність питань, філософія виявляється здатною дати людині світогляд, здійснити вплив на її орієнтацію у світі, на формування її життєвої позиції по відношенню до соціального світу.

Формування світогляду людини як систематизованої частини її свідомості відбувається під впливом конкретних, різноманітних, хаотичних життєвих обставин. Людина не задовольняється знанням окремих фрагментів реальності. Вона прагне все зв’язати в єдине ціле, знайти принципи та ідеали, завдяки яким можливо було б сформулювати свої переконання. Навіщо це потрібно людині? Основна причина полягає в тому, що людина прагне до гармонії свого душевного світу.

Не слід вважати, що філософія пропонує людині вже готовий світогляд. Реальна картина така, що і тут потрібен вибір, оскільки в самій філософії існує цілий спектр світоглядних позицій – матеріалістичних, ідеалістичних, раціоналістичних та ірраціоналістичних тощо, що пропонуть своє бачення світу, певну його картину як цілого, що включає в себе і людину. Світоглядно-регулятивну функцію, що полягає у формуванні життєвих орієнтацій людей, осмисленні і обґрунтованні світоглядних ідеалів можна вважати визначальною.

Зі світоглядною функцією тісно пов’язана інша функція філософії – методологічна. Методологія - вчення про методи пізнання. Це сукупність пізнавальних засобів, прийомів, які використовуються в науці. Разом з тим, це сфера знання, яка вивчає засоби, передумови та принципи організації пізнавальної та практичної діяльності. Кожна наука має свій метод. Але наука, яка постійно розвивається, потребує філософської рефлексії відносно природи та обгрунтованості своїх принципів. Філософія відіграє велику роль при формуванні наукових теорій, що проявляється вже в тому, що самі вчені ставлять питання про засади свого власного знання. Великі вчені, які були одночасно філософами у своїх сферах, такі як Ейнштейн, Інфельд, Борн і багато інших писали про велику роль загальної методології та теорії в науці (М.Борн “Физика в жизни моего поколения” і А.Ейнштейн та Л.Інфельд “Эволюция физики»).

Будь-яка наукова діяльність вимагає від дослідника володіння філософською методологією. Філософський метод задає загальні принципи дослідження, які ґрунтуються на теоретичному мисленні, вираженому у філософських категоріях.

Загальнокультурна фунція. “Мені здається, - відзначав видатний фізик, лауреат Нобелівської премії Макс Лауе, - що усі науки мають групуватися навколо філософії як їх загального центру і що служіння їй є їх власною метою. Так і тільки так можна зберегти єдність наукової культури проти нестримно прогресуючої спеціалізації наук. Без цієї єдності уся культура була б приречена на загибель”. У цьому висловлюванні йдеться про загальнокультурну функцію філософії, яку вона вже виконувала з моменту свого зародження. Ця фунція полягає в тому, що філософія здійнює загальнокультурний синтез, інтегруючи усі види людського досвіду і формуючи на цій основі культурні універсалії - категорії і цінності.

Слід підкреслити, що хоча в ході історичного розвитку від філософії почали відділятися конкретні науки, звужувалося її предметне поле і вона втрачала статус “науки наук”, але з загальнокультурною функцією відбувалось протилежне: її роль в житті суспільства безперервно зростала. Римському філософу Цицерону (106-43 до н.е.) належить такий вислів: «Культура духу є філософія». Ці слова, сказані в епоху античності, набувають особливої актуальності в наш час. Без перебільшення можна сказати, що філософія сьогодні є найважливішим елементом духовної культури людства, виступає “конструктуром” принципово нових ідей, нових картин світу, нових суспільних ідеалів.

Функція інтелектуальної терапії, або психотерапевтична. Ця функція виходить на перший план в періоди суспільної нестабільності. Тому не випадково, що одними з перших значення цієї функції в житті людини підкреслили Епікур та Сенека - філософи епохи пізньої античності. Епікур зазначав: “Порожні слова того філософа, котрі не лікують жодного страждання людини. Як від медицини нема жодної користі, якщо вона не лікує хвороби тіла, так і від філософії - якщо вона не усуває хвороби душі”. В цьому ж зв’язку Сенека підкреслював: «В руках філософії - царська влада, вона розпоряджається твоїм часом, а не ти приділяєш їй годину - другу. Вона не є щось побічне, вона є головне, вона володарка, їй і наказувати. На пропозицію якогось міста віддати йому частину землі і половину багатства, Олександр Македонський відповів: “Я прийшов в Азію не задля того, щоб брати, скільки ви дасте, але це ви будете мати стільки, скільки я вам залишу”. Так і філософія говорить іншим заняттям: “Я не бажаю, щоб мені діставався той час, котрий залишиться після вас, це ви отримаєте стільки, скільки я на вас відпущу”. Сенека радив: “Віддай їй (філософії) усі думки, не розлучайся з нею, шануй її, і ти одразу побачиш розрив між тобою і іншими. Набагато випередивши усіх смертних, ти ненабагато відстанеш від богів. А дещо в чому мудрець і переважає бога – той позбавлений страху завдяки природі, а цей – завдяки собі самому. І це дуже немало – при людській слабкості мати безстрашність бога ”. В умовах сучасної суспільної кризи філософ-психіатр Франкл розробив вчення, яке одержало назву логотерапія, завдання якої він вбачав у тому, щоб долати страждання в умовах втрати смислу життя. В роботі “Человек в поисках смисла” він аналізує шляхи набуття сенсу життя (див. цю роботу).

Гуманістична функція. Філософія має потужний гуманістичний потенціал, утверджуючи людину як найвищу цінність світу. Філософія покликана відігравати адаптаційну і життєстверджувальну роль в житті кожного індвіда, сприяти формуванню гуманістичних цінностей і ідеалів, утвердженню позитивного смислу і мети життя. Тому ця функція тісно пов’язана з функцією інтелектуальної терапії.

Теоретико-пізнавальна фукція. Важливою функцією філософії є її здатність за допомогою свого інструментарія створювати понятійний аппарат, проникати в сутність явищ, з’ясовувати об’єктивні, закономірні зв’язки між ними. Будь-яка філософія, незалежно від її спрямування і сутності – це форма пізнання, пошук істини, спроба проникнути у світ речей, ідей і явищ. Таким чином, філософія розвиває теоретичне мислення, пізнавальні можливості людини, намагаючись на протязі всього свого розвитку відповісти на питання, що знайшли свій класичний вираз у І.Канта: що я можу знати? що я повинен робити? на що я маю сподіватись? що таке людина?

Вивчення філософії також сприяє формуванню навичок критичного мислення. В ході складного і суперечливого процесу пізнання, особливо філософського, важливу роль відіграє сумнів. На це звернули увагу ще античні мислителі Піррон, Аркесілай, Секст Емпірик та інші засновники скептицизму – філософського напрямку, де сумнів був проголошений основним принципом мислення. Ще з часів античності принцип “ піддавай усе сумніву ” свідчить про важливість критичного підходу і наявності певної долі скепсису по відношенню до існуючого знання, до застарілих стереотипів і догм та необхідності переоцінки і переосмислення певних цінностей в нових соціокультурних умовах.

Розглянувши основні функції, повернемося до аристотелівської характеристики філософії як найбільш марної і одночасно самої прекрасної науки. Так, вона дійсно марна в плані вузько-утилітарному, прагматичному, вона не може навчити плавити метал, будувати літаки, вирощувати врожаї тощо. Більш того, вона не може підмінити собою жодну з конкретних наук, вирішуючи за них їх специфічні проблеми. Але, з іншого боку, філософія дійсно прекрасна. Що може бути прекрасніше, ніж залучення людини до цінностей духовних, розуміння сенсу життя, свого місця у світі, своїх взаємовідносин з іншими людьми?! І реалізується це прекрасне, перш за все, в гуманістичній та загальнокультурній функціях філософії, яка є духовною квінтесенцією своєї епохи.

Поиск по сайту: