ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА 7 страница

- про оренду державного та комунального майна;

- про приватизацію державного майна.

Окремим важливим інститутом господарського законодав­ства є інститут господарського договірного (контрактного) права. Значення його обумовлене тим, що інститут господарсь­кого зобов'язання і господарського договору є фундаменталь­ним для всіх видів господарських відносин. Діюча система законодавства про договірне господарське право грунтується на кодифікованих законах і нормативних актах про окремі види договорів. Кодифіковані акти — це: Господарський та Цивіль­ний кодекси України, що містять норми про зобов'язальне право, окремі види зобов'язань, господарські договори. До цього інституту належать також кодифіковані закони і підзаконні акти України і Союзу РСР, якими регулюються окремі види договорів (поставки — Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення та Положенням про по­ставки товарів народного споживання; підряду на капітальне будівництво — Законом України від 18 вересня 1991 р. «Про інвестиційну діяльність»¹; концесії — Законом України від 16 липня 1999 р. «Про концесії»².

Законодавство про регулювання ринків капіталу, яке грун­тується на Законі «Про власність», охоплює такі основні зако­ни і декрети:

- Закон України від 20 травня 1999 р. «Про Національний
банк України»³, яким визначено юридичний статус, завдання,
функції, повноваження і принципи організації Національного
банку України;

- Закон України від 7 грудня 2000 р. «Про банки і банкі­
вську діяльність»⁴, який визначає структуру банківської систе­
ми, економічні, організаційні і правові засади створення, діяль­
ності, реорганізації і ліквідації банків;

- Закон України від 12 липня 2001 р. «Про фінансові по­
слуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»⁵;

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 47. — Ст. 646.

² Там само. — 1999. — № 41. — Ст. 372.

³ Там само. - 1999. - № 29. - Ст. 238.

⁴ Там само. — 2001. - № 5—6. — Ст. 30.

⁵ Там само. - 2002. - № 1. - Ст. 1.

- Закон України від 30 жовтня 1996 р. «Про державне регу­
лювання ринку цінних паперів в Україні»¹, який визначає пра­
вові засади здійснення державного регулювання ринку цінних
паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних
паперів та їх похідних в Україні;

- Закон України від 10 грудня 1997 р. «Про Національну
депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних
паперів в Україні»², який визначає правові основи обігу цінних
паперів у Національній депозитарній системі та особливості
електронного обігу цінних паперів в Україні;

- Закон України від 18 червня 1991 р. «Про цінні папери і
фондову біржу»³, який визначає умови і порядок випуску
цінних паперів, а також регулює посередницьку діяльність щодо
обігу цінних паперів в Україні;

- Декрет Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 р.
«Про довірчі товариства»⁴, яким визначено поняття довірчого
товариства, особливості його створення та діяльності;

- Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р.
«Про систему валютного регулювання і валютного контролю»⁵.
Він установлює режим здійснення валютних операцій на те­
риторії України, визначає загальні принципи валютного регу­
лювання, повноваження державних органів і функцій банків
та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні
валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відно­
син, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність
за порушення валютного законодавства;

- Указ Президента України від 19 лютого 1994 р. «Про
інвестиційні фонди та інвестиційні компанії»⁶. Затверджене
цим Указом Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні
компанії визначає поняття інвестиційних фондів та інвести­
ційних компаній, порядок створення та умови їхньої діяль­
ності, здійснення державного контролю, а також заходи щодо
захисту інтересів їхніх учасників.

- Закон України від 15 березня 2001 р. «Про інститути спіль­
ного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»⁷.

' Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 51. — Ст. 292.

² Там само. - 1998. - № 15. - Ст. 67.

³ Там само. — 1991. — № 38. — Ст. 508.

⁴ Там само. - 1993. - № 19. - Ст. 207.

⁵ Там само. — 1993. — № 17. — Ст. 184.

¹ Урядовий кур'єр. — 1994. — 19 березня.

' Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 21. — Ст. 103.

- 80 -

і — 4-2636

- 81 -

Законодавство про страхування (зокрема, Закон України від 7 березня 1996 р. «Про страхування»¹) регулює відносини між страховиками (страховими компаніями, створеними у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств із додатковою відповідальністю) і страхувальниками (юридич­ними особами та дієздатними громадянами) щодо захисту май­нових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів (страхових внесків, страхових премій). Дія цього за­конодавства не поширюється на державне соціальне страху­вання.

Законодавство про захист економічної конкуренції, як атри­бут правової системи ринкового спрямування, представлене, в першу чергу, Законом України від 11 січня 2001 р. «Про за­хист економічної конкуренції», який визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження мо­нополізму в господарській діяльності і спрямований на забез­печення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

До нього належать також Закон України від 26 листопада 1993 р. «Про Антимонопольний комітет України», Закон Ук­раїни від 7 червня 1996 р. «Про захист від недобросовісної конкуренції», який визначає правові засади захисту господа­рюючих суб'єктів і споживачів від недобросовісної конкуренції, та інші нормативні акти.

Законодавство про зовнішньоекономічну діяльність. Основ­ним нормативним актом тут є Закон України від 16 квітня 1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність», який регулює такі види зовнішньоекономічної діяльності: зовнішню торгів­лю; економічне і науково-технічне співробітництво; спеціалі­зацію та кооперацію виробництва, науки і техніки; економічні зв'язки в галузі будівництва; транспортні відносини; експеди­торські операції; надання різноманітних послуг; банківські (кре­дитні, розрахункові та ін.) операції. Окремі види зовнішньо­економічних операцій регулюються спеціальними законами: від 15 вересня 1995 р. (в редакції від 4 жовтня 2001 р.) «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічній діяльності»²; від 23 грудня 1998 р. «Про регулювання бартер-

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 18. — Ст. 78.

² Там само. — 2002. — № 6. — Ст. 40.

них (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономіч­них відносин»¹.

Законодавство про нормативні документи (технічні норми) та умови їх застосування. Воно в основному представлене дек­ретами Кабінету Міністрів: від 8 квітня 1993 р. «Про держав­ний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відпо­відальність за їх порушення»², від 10 травня 1993 р. «Про стандартизацію і сертифікацію»³, а також Законом України від 18 листопада 1997 р. «Про державне регулювання видобутку і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»⁴ та Законом України від 11 лютого 1998 р. «Про метрологію та метрологічну діяльність»⁵.

Зазначене законодавство:

- встановлює правові основи державного нагляду за додер­
жанням стандартів, норм і правил суб'єктами підприємниць­
кої діяльності (підприємцями), визначає їхню відповідальність
за порушення цих стандартів, норм і правил;

- спрямоване на захист інтересів народного господарства і
громадян України, має на меті сприяння науково-технічному і
економічному прогресу на основі використання результатів
вимірювань гарантованої точності, виражених у тих одини­
цях, що допускаються до застосування, і створення сприятли­
вих умов для розвитку міждержавних зв'язків;

- визначає правові та економічні основи систем стандарти­
зації та сертифікації, встановлює організаційні форми їхнього
функціонування на території України;

- встановлює правові основи державного контролю за ви­
добуванням, виробництвом, використанням, обігом, обліком і
зберіганням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та
контролю за операціями з ними.

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 5—6. — Ст. 44.

² Там само. - 1993. - № 23. - Ст. 247.

³ Там само. - 1993. - № 27. - Ст. 289.

⁴ Там само. — 1998. — № 9. — Ст. 34.

⁵ Там само. — 1998. — № 30—31. — Ст. 194.

- 82 -

- 83 -

РОЗДІЛ II

Суб'єкти господарських правовідносин

ГЛАВА 5

Суб'єкти господарського права. Суб'єкти господарювання

§ 1. Поняття та види суб'єктів господарського права

Поняття суб'єкта господарського права обгрунтоване тео­рією господарського права, яка виходить з того, що суб'єкта­ми господарського права є учасники господарських відносин.

Згідно зі ст. 2 ГК учасниками відносин у сфері господарю­вання є:

а) суб'єкти господарювання;

б) споживачі;

в) органи державної влади та органи місцевого самовряду­
вання, наділені господарською компетенцією;

г) громадяни, громадські та інші організації, які виступа­
ють засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють
щодо них організаційно-господарські повноваження на основі
відносин власності.

Таким чином, усіх вищезазначених суб'єктів можна роз­глядати як суб'єктів господарського права.

Найбільшу і найважливішу для господарської діяльності групу суб'єктів господарського права складають суб'єкти гос­подарювання. Тому саме їх правовому статусу приділяється головна увага у цій темі.

Частина 1 ст. 55 ГК визнає суб'єктами господарювання учас­ників господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Наведене визначення дає підстави виділити наступні ознаки суб'єкта господарювання:

- цей суб'єкт є учасником господарських відносин;

- він безпосередньо здійснює господарську діяльність;

- він наділений господарською компетенцією (сукупністю
господарських прав і обов'язків), яку реалізує при здійсненні
господарської діяльності, набуваючи при цьому нових прав і
обов'язків. Цю ознаку суб'єкта господарського права в літера­
турі ще називають господарською правосуб'єктністю. Суб'єкт
господарського права має засновану на законі можливість на­
бувати від свого імені майнові та особисті немайнові права,
вступати в зобов'язання, виступати у судових органах. Право-
суб'єктність суб'єкта господарювання доктринально визначаєть­
ся як господарська компетенція, тобто сукупність встановле­
них законодавством і набутих у господарських правовідноси­
нах прав і обов'язків;

- він має відокремлене від інших суб'єктів (в тому числі й
від власника) майно;

- він несе відповідальність за своїми зобов'язаннями у ме­
жах закріпленого за ним майна.

Суб'єктами господарювання згідно з ч. 2 ст. 55 ГК є:

1) господарські організації— юридичні особи, створені відпо­
відно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та
інші підприємства, створені відповідно до Господарського ко­
дексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють госпо­
дарську діяльність та зареєстровані в установленому законом
порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства,
які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відпо­
відно до закону як підприємці;

3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи гос­
подарських організацій (структурні одиниці), утворені ними
хтя здійснення господарської діяльності.

Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського

- 84 -

85 -

відання, права оперативного управління та права оперативно­го використання майна відповідно до визначення цієї компе­тенції у ГК та інших законах.

Суб'єкти господарювання — господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та Господарським кодексом.

Суб'єкти господарювання — відокремлені підрозділи (струк­турні одиниці) господарських організацій — можуть діяти лише на основі права оперативного використання майна, без статусу юридичної особи.

§ 2. Утворення суб'єктів господарювання, їх державна реєстрація

Термін «утворення» — це правове поняття господарського права. Це поняття включає врегульовані нормами господарсь­кого права умови фактичного виникнення та легітимації суб'єкта господарювання, суб'єкта права.

Виходячи з того, що в економіці України створюються і функціонують суб'єкти господарювання різних організацій­но-правових форм, господарське законодавство визначає за­гальний і спеціальний порядок їх створення. Так, згідно з ч. 1 ст. 56 ГК суб'єкт господарювання може бути утворений:

а) за рішенням власника (власників) майна або уповнова­женого ним (ними) органу (загальний порядок). Уповноважені органи, які можуть бути засновниками підприємств, визначає власник. Наприклад, щодо державних унітарних підприємств — це підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади:

- міністерства, державні комітети, інші центральні органи державної виконавчої влади. Вони приймають рішення про створення державних підприємств, затверджують статути і кон­тролюють їх дотримання, укладають та розривають контракти з керівниками підприємств, контролюють ефективність вико­ристання закріпленого за підприємствами майна, його збере­ження (Декрет Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1993 р. «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності»¹). Щодо підприємств комунальної власності уповноваженими

органами із засновницькими правами є сільські, селищні та міські ради (п. ЗО ст. 26 Закону України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні»¹), а також місцеві дер­жавні адміністрації (п. 1 ст. 19 Закону України від 9 квітня 1999 р. «Про місцеві державні адміністрації»²).

Засновники реалізують засновницькі права шляхом:

- обрання організаційної форми суб'єкта господарювання;
визначення цілей і предмета його діяльності;

- прийняття рішення про його створення; затвердження в
установленому порядку статуту;

- передачі безоплатно на баланс суб'єкта господарювання
основних фондів та обігових коштів;

- формування органів управління, визначення у статуті меж
їхніх повноважень тощо.

Утворення суб'єкта господарювання в юридичному розумінні — це затвердження та одержання передбачених законом доку­ментів: рішення власника (власників) або уповноваженого орга­ну про створення суб'єкта господарювання, статуту (якщо цього вимагає організаційна форма), свідоцтва про державну реєст­рацію. За необхідності виділення для новостворюваного суб'єкта господарювання земельної ділянки сюди входять також доку­менти на землекористування (землеволодіння), визначені зе­мельним законодавством України. Дозвіл на користування утво­рюваним суб'єктом господарювання земельною ділянкою, а також іншими природними ресурсами видається за рішенням місцевої ради за місцезнаходженням суб'єкта господарювання в порядку, встановленому Земельним кодексом України (статті 19, 21, 23, 32, 34 тощо);

б) у випадках, спеціально передбачених законодавством, — за рішенням інших органів, організацій і громадян (спеціаль­ний порядок). Так, в окремих випадках (наприклад, щодо підприємств будівельного комплексу) функції і повноваження щодо утворення державних унітарних підприємств Кабінет Міністрів України делегує господарським об'єднанням: кор­пораціям, концернам тощо.

Стаття 56 ГК визначає також способи утворення суб'єкта господарювання:

- шляхом заснування нового суб'єкта господарювання;

- шляхом реорганізації (злиття, приєднання, виділення, по­
ділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання;

Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 7. — Ст. 52.

- 86 -

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 24. — Ст. 170.

² Там само. - 1999. - № 21-22. - Ст. 190.

- 87 -

- шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб'єкта
господарювання за розпорядженням антимонопольних органів
відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства.
Так, примусовий поділ суб'єкта господарювання здійснюється
згідно з рішенням Антимонопольного комітету України, його
територіальних управлінь. Рішення про поділ підприємства-
монополіста є обов'язковим для власника (власників) або упов­
новаженого органу. Рішенням про примусовий поділ визна­
чається строк утворення нових підприємств, який не може
бути менше шести місяців.

Закон вимагає, щоб створення суб'єктів господарювання здійснювалося з додержанням вимог антимонопольно-конку­рентного законодавства.

Суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації, крім випадків, встановлених ГК (наприклад, згідно з ч. 17 ст. 58 ГК не підлягають державній реєстрації структурні підрозділи господарських організацій. Суб'єкт господарювання лише по­відомляє про їх відкриття реєстратора шляхом внесення додат­кової інформації до своєї реєстраційної картки).

Державна реєстрація суб'єктів господарювання — це засвід­чення факту створення або припинення юридичної особи, за­свідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

15 травня 2003 р. прийнято Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб—підприємців»¹, який набрав чинності з 1 липня 2004 р., тому розглядати по­рядок державної реєстрації суб'єктів господарювання слід, ви­ходячи з відповідних положень ГК, закріплених у статтях 57 та 58, а також з положень зазначеного Закону.

Згідно з Законом порядок проведення державної реєстрації суб'єктів господарювання (юридичних осіб та фізичних осіб— підприємців) включає, зокрема:

- перевірку комплектності документів, які подаються дер­
жавному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реє­
страційній картці;

- перевірку документів, які подаються державному реєстра­
тору, на відсутність підстав для відмови у проведенні держав­
ної реєстрації;

¹ Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 31—32. — Ст. 283.

- 88 -

- внесення відомостей про юридичну особу або фізичну
особу—підприємця до Єдиного державного реєстру;

- оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію
та виписки з Єдиного державного реєстру.

Державна реєстрація суб'єктів господарювання проводить­ся державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, район­ній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживан­ня фізичної особи—підприємця.

Державний реєстратор на території відповідної адміністра­тивно-територіальної одиниці:

- проводить державну реєстрацію юридичних осіб та фізич­
них осіб—підприємців;

- проводить резервування найменувань юридичних осіб;

- передає органам статистики, державної податкової служ­
би, Пенсійного фонду України та фондів соціального страху­
вання повідомлення та відомості з реєстраційних карток про
вчинення реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, у
тому числі щодо створення або ліквідації відокремлених під­
розділів юридичних осіб;

- формує, веде та забезпечує зберігання реєстраційних справ;

- здійснює оформлення та видачу свідоцтв про державну
реєстрацію, а також їх заміну;

- оформлює та видає виписки, довідки з Єдиного держав­
ного реєстру;

- проводить державну реєстрацію змін до установчих доку­
ментів юридичних осіб та державну реєстрацію зміни імені
або місця проживання фізичних осіб—підприємців;

- проводить державну реєстрацію припинення юридичних
осіб та державну реєстрацію припинення підприємницької
діяльності фізичними особами—підприємцями;

- звертається до суду із заявою про зміну мети установи у
встановленому законом порядку.

Для проведення державної реєстрації юридичної особи за­сновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомен­дованим листом з описом вкладення) такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної
реєстрації юридичної особи. Реєстраційна картка — це доку­
мент встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення
особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного держав-

- 89 -

ного реестру. Форма реєстраційної картки на проведення дер­жавної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом засну­вання нової юридичної особи, затверджена наказом Держком-підприємництва від 9 червня 2004 р. № 67;

- копію рішення засновників або уповноваженого ними органу
про створення юридичної особи у випадках, передбачених за­
коном;

- два примірники установчих документів. ГК визначає зміст
засновницького договору, у якому засновники зобов'язуються
утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної
діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого
майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяль­
ністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників,
порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови
діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом,
а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до
закону (ч. З ст. 57 ГК).

Статут суб'єкта господарювання повинен містити відо­мості про:

- його найменування і місцезнаходження;

- мету і предмет діяльності;

- розмір і порядок утворення статутного та інших фондів;

- порядок розподілу прибутків і збитків;

- про органи управління і контролю, їх компетенцію;

- про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарю­
вання;

- інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної
форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством.

Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству;

- документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за
проведення державної реєстрації юридичної особи (ч. 1 ст. 24
Закону). Відповідно до ст. 10 Закону реєстраційний збір за
проведення державної реєстрації справляється у такому розмірі:

а) десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян —
за проведення державної реєстрації юридичної особи;

б) два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — за
проведення державної реєстрації фізичної особи—підприємця.

За проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, державної реєстрації зміни імені або місця проживання фізичної особи—підприємця справ­ляється реєстраційний збір у розмірі тридцяти відсотків реє-

страційного збору, встановленого за проведення державної реєстрації.

За заміну свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку з його втратою або пошкодженням справляється реєстраційний збір у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Кошти, одержані як реєстраційний збір, зараховуються до місцевого бюджету за місцезнаходженням юридичної особи або місцем проживання фізичної особи—підприємця.

Документом, що підтверджує внесення реєстраційного збо­ру, є копія квитанції, виданої банком, або копія платіжного доручення з відміткою банку.

У разі якщо проводилося резервування найменування юри­дичної особи, крім документів, які передбачені ч. 1 ст. 24 За­кону, додатково подається чинна довідка з Єдиного державно­го реєстру про резервування найменування юридичної особи.

У випадках, що передбачені законом, крім документів, які передбачені ч. 1 ст. 24 Закону, додатково подається (надси­лається) копія рішення органів Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарю­вання.

У разі державної реєстрації юридичної особи, для якої за­коном встановлено вимоги щодо формування статутного фон­ду (статутного або складеного капіталу), крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ, що підтверджує внесення засновником (засновни­ками) вкладу (вкладів) до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи в розмірі, який вста­новлено законом.

У разі державної реєстрації відкритих акціонерних това­риств крім документів, які передбачені ч. 1 ст. 24 Закону, додатково подається звіт про проведення підписки на акції, який засвідчено Державною комісією з цінних паперів та фон­дового ринку України.

У разі державної реєстрації селянського (фермерського) гос­подарства крім документів, які передбачені ч. 1 ст. 24 Закону, додатково подається копія Державного акта на право приват­ної власності засновника на землю або копія Державного акта на право постійного користування землею засновником, або нотаріально посвідчена копія договору про право користуван­ня землею засновником, зокрема на умовах оренди.

- 90 -

- 91 -

У разі державної реєстрації юридичної особи, засновником (засновниками) якої є іноземна юридична особа, крім доку­ментів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатко­во подається документ про підтвердження реєстрації інозем­ної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із тор­говельного, банківського або судового реєстру, який відпові­дає вимогам ч. 6 ст. 8 Закону.

Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації юридичної особи, якщо вони не передбачені законодавством.

Якщо документи для проведення державної реєстрації по­даються засновником або уповноваженою ним особою особис­то, державному реєстратору додатково пред'являються паспорт та документ, що засвідчує його (її) повноваження.

Документи, які подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається рекомендо­ваним листом) засновнику або уповноваженій ним особі з відміткою про дату надходження документів.

Дата надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи вноситься до журналу обліку реє­страційних дій.

За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реє­страції юридичної особи ідентифікаційний код заявника відпо­відно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою дер­жавної реєстрації юридичної особи.

Строк державної реєстрації юридичної особи не повинен перевищувати трьох робочих днів з дати надходження доку­ментів для проведення державної реєстрації юридичної особи.

Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи по­винно бути оформлене і видане (надіслане рекомендованим листом з описом вкладення) засновнику або уповноваженій ним особі державним реєстратором не пізніше наступного ро­бочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи. Ра­зом із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи

Поиск по сайту: