ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 17 страница

§ 3. Види зовнішньоекономічної діяльності

Відповідно до ч. 2 ст. 379 ГК види зовнішньоекономічної діяльності, перелік зовнішньоекономічних операцій, що здійснюються на території України, умови та порядок їх здійснення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, а та-

- 543 -

кож перелік товарів (робіт, послуг), заборонених для експорту та імпорту, визначаються законом.

Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть здійснювати будь-які її види, не заборонені прямо і у ви­ключній формі законами України. До видів зовнішньоеконо­мічної діяльності, зокрема, належать:

- експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

- надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності Ук­
раїни послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в
тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхо­
вих, консультаційних, маркетингових, експортних, посеред­
ницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлін­
ських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та
інших, що прямо і виключно не заборонені законами України;
надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами гос­
подарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяль­
ності України;

- наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробни­
ча, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами гос­
подарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на
комерційній основі;

- міжнародні фінансові операції та операції з цінними па­
перами у випадках, передбачених законами України;

- кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовніш­
ньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами госпо­
дарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономі­
чної діяльності банківських, кредитних та страхових установ
за межами України; створення іноземними суб'єктами госпо­
дарської діяльності зазначених установ на території України у
випадках, передбачених законами України;

- спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовніш­
ньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами госпо­
дарської діяльності, що включає створення спільних підпри­
ємств різних видів і форм, проведення спільних господарсь­
ких операцій та спільне володіння майном як на території
України, так і за її межами;

- підприємницька діяльність на території України, пов'язана
з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та
інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних
суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

- організація та здійснення діяльності в галузі проведення
виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семі­
нарів та інших подібних заходів, що здійснюються на ко­
мерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної
та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту
у передбачених законами України випадках;

- товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, по­
будована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовніш­
ньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами госпо­
дарської діяльності;

- орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами
господарської діяльності;

- операції по придбанню, продажу та обміну валюти на
валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському
валютному ринку;

- роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іно­
земними суб'єктами господарської діяльності як на території
України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на
контрактній оплатній основі з суб'єктами зовнішньоекономіч­
ної діяльності як на території України, так і за її межами;

- інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборо­
нені прямо і у виключній формі законами України.

Посередницькі операції, при здійсненні яких право влас­ності на товар не переходить до посередника (на підставі ко­місійних, агентських договорів, договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень.

§ 4. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Безпосереднє здійснення суб'єктами господарювання зов­нішньоекономічної діяльності регулюється державою в особі її органів, недержавних органів управління економікою (то­варних, фондових, валютних бірж, торговельних палат, асоці­ацій, спілок та інших організацій координаційного типу), са­мих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється з метою забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України, стимулювання прогресивних

- 544 -

35 — 4-2636

- 545 -

структурних змін в економіці та створення найбільш сприят­ливих умов для залучення економіки нашої держави в систему світового поділу праці та наближення її до ринкових структур розвинених країн світу.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою таких засобів (інструментів):

- законів України;

- передбачених в законах України актів тарифного і нета­
рифного регулювання, які видаються державними органами
України в межах їх компетенції;

- економічних заходів оперативного регулювання (валютно-
фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;

- рішень недержавних органів управління економікою, які
приймаються за їх статутними документами в межах законів
України;

- угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономіч­
ної діяльності і які не суперечать законам України.

Названі акти і дії регулювання зовнішньоекономічної діяль­ності є вичерпними. Забороняється регулювання зовнішньое­кономічної діяльності прямо не передбаченими законом акта­ми і діями державних і недержавних органів.

Зовнішньоекономічна діяльність іноземних суб'єктів гос­подарювання залежить від правового режиму, що встановлюєть­ся державою для її здійснення.

Згідно з Законом «Про зовнішньоекономічну діяльність» на території України запроваджуються такі правові режими для іноземних суб'єктів господарської діяльності:

- національний режим, який означає, що іноземні суб'єкти
господарської діяльності мають обсяг прав та обов'язків не
менший, ніж суб'єкти господарської діяльності України. На­
ціональний режим застосовується щодо всіх видів господарсь­
кої діяльності іноземних суб'єктів цієї діяльності, пов'язаної з
їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно-
імпортних операцій іноземних суб'єктів господарської діяль­
ності тих країн, які входять разом з Україною до економічних
союзів;

- режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні
суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав, префе­
ренцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими корис­
тується та/або буде користуватися іноземний суб'єкт госпо­
дарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано зга­
даний режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, по-

датки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спе­ціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб'єктам госпо­дарської діяльності інших держав згідно з відповідними дого­ворами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі;

- спеціальний режим, який застосовується до територій спе­
ціальних економічних зон згідно зі ст. 24 Закону, а також до
територій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі
встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжна­
родними договорами за участю України відповідно до ст. 25
Закону.

Світовій практиці зовнішньоекономічної діяльності відо­мий ще преференційний режим, тобто такий режим, при якому розвинені держави в односторонньому порядку згідно з міжна­родним правом надають юридичним і фізичним особам дер­жав, що розвиваються, особливі права, пільги, і переваги без взаємності.

Встановлення того або іншого режиму безпосередньо по­значається на умовах здійснення зовнішньоекономічної діяль­ності іноземними суб'єктами господарювання. Правовий ре­жим встановлюється залежно від домовленостей, досягнутих між державами і зафіксованих в нормах міжнародного права. Суб'єкти господарювання будуть користуватися тими права­ми, перевагами і пільгами при здійсненні зовнішньоекономіч­ної діяльності, які будуть передбачені в міжнародних догово­рах, а згодом запроваджені в національне законодавство.

§ 5. Компетенція органів державного

регулювання зовнішньоекономічної

діяльності

Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на її території.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності має забезпечувати:

- захист економічних інтересів України та законних інте­
ресів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

- створення рівних можливостей для суб'єктів зовнішньое­
кономічної діяльності розвивати всі види підприємницької
діяльності незалежно від форм власності та всі напрями вико­
ристання доходів і здійснення інвестицій;

- 546 -

■

- 547 -

- заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Держава та її органи не мають права безпосередньо втруча­тися в зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів цієї діяль­ності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюєть­ся згідно з цим та іншими законами України.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів Украї­ни, Національний банк України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Державна митна служба України та інші органи відповідно до їхньої компетенції, ви­значеної ст. 9 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», а також органи місцевого самоврядування, компетенція яких в галузі зовнішньоекономічної діяльності визначена ст. 10 за­значеного Закону та ст. 35 Закону України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування».

Найвишим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України. До компетенції Верховної Ради України належать:

- прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються
зовнішньоекономічної діяльності;

- затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної
політики України;

- розгляд, затвердження та зміна структури органів держав­
ного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

- укладання міжнародних договорів України відповідно до
законів України про міжнародні договори України та приве­
дення чинного законодавства України у відповідність з прави­
лами, встановленими цими договорами;

- встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної
діяльності на території України відповідно до статей 24, 25
Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

- затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких під­
лягає ліцензуванню або забороняється згідно із статтями 16,
17 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Кабінет Міністрів України:

- вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної по­
літики України відповідно до законів України;

- здійснює координацію діяльності міністерств, державних
комітетів та відомств України по регулюванню зовнішньоеко­
номічної діяльності; координує роботу торговельних представ­
ництв України в іноземних державах;

- приймає нормативні акти управління з питань зовнішнь­
оекономічної діяльності у випадках, передбачених законами
України;

- проводить переговори і укладає міжурядові договори Ук­
раїни з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках,
передбачених законами України про міжнародні договори Ук­
раїни, забезпечує виконання міжнародних договорів України з
питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними
органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів
України, та залучає до їх виконання інші суб'єкти зовнішньо­
економічної діяльності на договірних засадах;

- відповідно до своєї компетенції, визначеної законами Ук­
раїни, вносить на розгляд Верховної Ради України пропозиції
про систему міністерств, державних комітетів і відомств —
органів оперативного державного регулювання зовнішньоеко­
номічної діяльності, повноваження яких не можуть бути ви­
щими за повноваження Кабінету Міністрів України, які вона
має згідно з законами України;

- забезпечує складання платіжного балансу, зведеного ва­
лютного плану України;

- здійснює заходи щодо забезпечення раціонального вико­
ристання коштів Державного валютного фонду України.

Національний банк України:

- здійснює зберігання і використання золотовалютного ре­
зерву України та інших державних коштовностей, які забезпе­
чують платоспроможність України;

- представляє інтереси України у відносинах з центральни­
ми банками інших держав, міжнародними банками та іншими
фінансово-кредитними установами та укладає відповідні між-
банківські угоди;

- регулює курс національної валюти України до грошових
одиниць інших держав;

- здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних дер­
жавних кредитах і позиках, провадить операції з централізова­
ними валютними ресурсами, які виділяються з Державного ва­
лютного фонду України у розпорядження Національного бан­
ку України;

- здійснює інші функції відповідно до Закону України «Про
банки і банківську діяльність» та інших законів України. На­
ціональний банк України може делегувати виконання по­
кладених на нього функцій банку для зовнішньоекономіч­
ної діяльності України.

- 548 -

- 549 -

Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України:

- забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної полі­
тики при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяль­
ності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньо­
економічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнарод­
них договорів України;

- здійснює контроль за додержанням всіма суб'єктами зов­
нішньоекономічної діяльності чинних законів України та умов
міжнародних договорів України;

- здійснює заходи нетарифного регулювання зовнішньое­
кономічної діяльності, зокрема реєстрацію учасників зовніш­
ньоекономічної діяльності, реєстрацію окремих видів контрактів
згідно з цим Законом;

- проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні
розслідування у порядку, визначеному законами України;

- виконує інші функції відповідно до законів України і
Положення про Міністерство економіки України, затвердже­
ного Указом Президента України від 23 жовтня 2000 р.

Державна митна служба України здійснює митний конт­роль в Україні згідно з чинними законами України.

Антимонопольний комітет України здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності ан­тимонопольного законодавства.

Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі здійснює опера­тивне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні відповідно до законодавства України; приймає рішення про порушення і проведення антидемпінгових, антисубсиди-ційних або спеціальних розслідувань та застосування відпові­дно антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів.

Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність» відносить до органів місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю:

- місцеві Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи;

- територіальні підрозділи (відділення) органів державного
регулювання зовнішньоекономічної діяльності України.

Компетенція місцевих Рад та їх виконавчих і розпорядчих органів визначається зазначеним Законом та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Так, згідно зі ст. 35 останнього, до відання виконавчих органів сільських, селищ­них, міських рад у сфері зовнішньоекономічної діяльності на­лежать:

- власні (самоврядні) повноваження:

а) укладення і забезпечення виконання у встановленому
законодавством порядку договорів з іноземними партнерами
на придбання та реалізацію продукції, виконання робіт і на­
дання послуг;

б) сприяння зовнішньоекономічним зв'язкам підприємств,
установ та організацій, розташованих на відповідній території,
незалежно від форм власності;

в) сприяння у створенні на основі законодавства спільних з
іноземними партнерами підприємств виробничої і соціальної
інфраструктури та інших об'єктів; залучення іноземних інвес­
тицій для створення робочих місць;

- делеговані повноваження:

а) організація та контроль прикордонної і прибережної тор­
гівлі;

б) створення умов для належного функціонування митних
органів, сприяння їх діяльності;

в) забезпечення на відповідній території в межах наданих
повноважень реалізації міжнародних зобов'язань України.

Нормативні акти місцевих Рад та підпорядкованих їм вико­навчих органів стосовно регулювання зовнішньоекономічної діяльності приймаються тільки у випадках, прямо передбаче­них законами України. Місцеві Ради та їх виконавчі органи діють як суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності лише че­рез створені ними зовнішньоекономічні комерційні організації, які мають статус юридичної особи України.

Місцеві державні адміністрації відповідно до ст. 26 Закону України від 9 квітня 1999 р. «Про місцеві державні адмініст­рації» наділені такими повноваженнями в галузі міжнародних та зовнішньоекономічних відносин

Місцева державна адміністрація:

1) забезпечує виконання зобов'язань за міжнародними до­
говорами України на відповідній території;

2) сприяє розвитку міжнародного співробітництва в галузі
економіки, захисту прав людини, боротьби з тероризмом, еко­
логічної безпеки, охорони здоров'я, науки, освіти, культури,
туризму, фізкультури і спорту;

3) укладає договори з іноземними партнерами про співро­
бітництво в межах компетенції, визначеної законодавством;

4) сприяє зовнішньоекономічним зв'язкам підприємств,
установ та організацій, розташованих на її території, незалеж­
но від форм власності;

- 550 -

- 551

5) сприяє розвитку експортної бази і збільшенню вироб­
ництва продукції на експорт;

6) організовує прикордонну і прибережну торгівлю;

7) сприяє діяльності митних органів та прикордонних служб,
створенню умов для їх належного функціонування;

8) вносить у встановленому порядку до відповідних органів
пропозиції щодо залучення іноземних інвестицій для розвит­
ку економічного потенціалу відповідної території.

Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України можуть створювати свої територіальні підроз­діли (відділення), якщо це випливає з їх компетенції, яка ви­значається законами України та положеннями про ці органи.

Зазначені органи територіального регулювання зовнішньо­економічної діяльності створюються за погодженням з відпо­відними місцевими Радами та в межах загального ліміту бюд­жетних коштів, що виділяються на утримання відповідних органів державного регулювання України. Дії зазначених підрозділів (відділень) не повинні суперечити нормативним актам місцевих Рад, за винятком випадків, коли такі дії перед­бачені або випливають із законів України.

§ 6. Правове становище торгово-промислових палат

Правове становище торгово-промислових палат визначається Законом України від 2 грудня 1997 р. «Про торгово-промис­лові палати в Україні»'. Цей Закон встановлює загальні пра­вові, економічні та соціальні засади створення торгово-про­мислових палат в Україні, встановлює організаційно-правові форми і напрями їх діяльності, а також принципи їх взаємо­відносин з державою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 цього Закону торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організа­цією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відпо­відно до законодавства України, та громадян України, зареєст­рованих як підприємці, та їх об'єднання.

Завданнями торгово-промислових палат є:

- сприяння розвиткові зовнішньоекономічних зв'язків, ек­спорту українських товарів і послуг, подання практичної до­помоги підприємцям у проведенні торговельно-економічних

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 13. — Ст. 52.

- 552 -

операцій на внутрішньому та зовнішньому ринках, освоєнні нових форм співробітництва;

- представлення інтересів членів палати з питань госпо­
дарської діяльності як в Україні, так і за її межами;

- організація взаємодії між суб'єктами підприємницької
діяльності, координація їх взаємовідносин з державою в особі
її органів;

- участь в організації в Україні та за кордоном професійного
навчання і стажування фахівців — громадян України з питань
підприємництва, розвитку конкуренції, а також у розробленні
та реалізації державних і міждержавних програм у цій галузі;

- надання довідково-інформаційних послуг, основних відо­
мостей, що не є комерційною таємницею, про діяльність ук­
раїнських підприємців і підприємців зарубіжних країн згідно
з національним законодавством, сприяння поширенню, зокре­
ма через засоби масової інформації, знань про економіку і
науково-технічні досягнення, законодавство, звичаї та прави­
ла торгівлі в Україні і зарубіжних країнах, можливості зовніш­
ньоекономічного співробітництва українських підприємців;

- сприяння в організації інфраструктури інформаційного
обслуговування підприємництва;

- надання послуг для здійснення комерційної діяльності
іноземним фірмам та організаціям;

- встановлення і розвиток зв'язків з іноземними підприєм­
цями, а також організаціями, що об'єднують або представля­
ють їх, участь у роботі міжнародних неурядових організацій
та інших спільних організацій;

- сприяння розвитку торгових та інших чесних звичаїв у
підприємницькій діяльності, участь у розробленні правил про­
фесійної етики у конкуренції для різних сфер підприємниць­
кої діяльності, галузей економіки, спілок та об'єднань під­
приємців;

- виконання інших завдань, передбачених її статутом.

Торгово-промислові палати створюються за принципом доб­ровільного об'єднання їх засновників. Принцип добровільно­го об'єднання підприємців у торгово-промислову палату по­лягає у праві вибору входити або не входити до її складу.

Торгово-промислові палати створюються на території Ав­тономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севасто­поля (регіональні торгово-промислові палати). У межах кож­ної з цих адміністративно-територіальних одиниць може бути створена лише одна торгово-промислова палата.

- 553 -

На території України діє Торгово-промислова палата України. Торгово-промислові палати мають право:

- проводити за дорученням державних органів незалежну
експертизу проектів нормативно-правових актів з питань еко­
номіки, зовнішньоекономічних зв'язків, а також з інших пи­
тань, що стосуються прав та інтересів підприємців;

- представляти і захищати законні інтереси торгово-про­
мислової палати або за дорученням її членів їх інтереси;

- надавати за дорученням українських та іноземних юри­
дичних і фізичних осіб послуги, пов'язані із захистом їх прав
та інтересів, відповідно до законодавства України та міжна­
родних договорів України;

- звертатися за дорученням осіб, права яких порушені, до
Антимонопольного комітету України із заявами про порушен­
ня законодавства про захист від недобросовісної конкуренції;

- проводити на замовлення українських та іноземних підприємців
експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому
числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість;

- засвідчувати і видавати сертифікати про походження то­
варів, сертифікати визначення продукції власного виробницт­
ва підприємств з іноземними інвестиціями та інші документи,
пов'язані із здійсненням зовнішньоекономічної діяльності;

- здійснювати декларування зовнішньоторговельних ван­
тажів у випадках, передбачених законом;

- організовувати міжнародні виставки, національні вистав­
ки іноземних держав і окремих іноземних фірм, забезпечувати
підготовку і проведення виставок українських товарів в Ук­
раїні та за її межами;

- організовувати семінари, конференції, ділові переговори з
економічних питань за участю українських підприємців та іно­
земних фірм як в Україні, так і за її межами;

- укладати необхідні для виконання функцій палат зовніш­
ньоекономічні та інші угоди з українськими та іноземними
суб'єктами підприємницької діяльності, а також з окремими
громадянами;

- видавати інформаційні, довідкові, рекламні та методичні
матеріали з питань своєї діяльності, а також газети, журнали
та інші друковані матеріали для забезпечення підприємниць­
кої діяльності;

- створювати, реорганізовувати і ліквідовувати підприєм­
ства та інші організації з метою виконання статутних завдань
у порядку, встановленому законом;

- 554 -

- самостійно визначати методи здійснення своєї діяльності,
встановлювати структуру, штатний розпис, чисельність праці­
вників, форми і розміри оплати та матеріального стимулюван­
ня їхньої праці згідно з законодавством України;

- створювати за ініціативою учасників спору третейські суди
відповідно до законодавства України, галузеві або територі­
альні комітети (ради) підприємців, цільові секції фахівців-
консультантів;

- виконувати інші повноваження, що не суперечать законо­
давству України.

Методичні та експертні документи, видані торгово-промис­ловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

ГЛАВА 32

Правовий режим іноземних інвестицій

§ 1. Поняття іноземних інвестицій і їх роль в економіці України

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвести­ційної діяльності на території України визначені Законом Ук­раїни від 18 вересня 1991 р. «Про інвестиційну діяльність»¹. Цей Закон спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування народ­ного господарства України, розвиток міжнародного економіч­ного співробітництва та інтеграції. Він визначає інвестиції як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вклада­ються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Відповідно до зазначеного Закону інвестиційною діяльніс­тю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність здійснюється, зокрема, і на основі іноземного інвестування іноземними громадянами, юридичними особами, державами та спільного інвестування українськими й іноземними грома­дянами, юридичними особами та державами.

Особливості режиму іноземних інвестицій на території Ук­раїни визначаються Законом України від 19 березня 1996 р. «Про режим іноземного інвестування»², дія якого поширюєть­ся виключно на іноземних інвесторів і підприємства з інозем­ними інвестиціями.

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 47. — Ст. 646.

² Там само. - 1996. - № 19. - Ст. 80.

- 556 -

Зазначений Закон розуміє під іноземними інвестиціями цін­ності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвес­тиційної діяльності відповідно до законодавства України з ме­тою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

§ 2. Форми і види іноземних інвестицій

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ГК та Закону «Про режим іно­земного інвестування» іноземні інвестори мають право здійсню­вати інвестиції на території України у вигляді:

- іноземної валюти, що визнається конвертованою Націо­
нальним банком України;

- валюти України — при реінвестиціях в об'єкт первинного
інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно
до законодавства України за умови сплати податку на прибу­
ток (доходи);

- будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з
ним майнових прав;

- акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпора­
тивних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді
юридичної особи, створеного відповідно до законодавства Ук­
раїни або законодавства інших країн), виражених у конверто­
ваній валюті;

Поиск по сайту: