ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 13 страница

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприєм­ство самостійно обирає форми його організації:

- введення до штату підприємства посади бухгалтера або ство­
рення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

- користування послугами спеціаліста з бухгалтерського об­
ліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприєм­
ницьку діяльність без створення юридичної особи;

- ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку цен­
тралізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

- самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання
звітності безпосередньо власником або керівником підприєм­
ства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може
застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна опри­
люднюватися.

Підприємство самостійно:

- визначає облікову політику підприємства;

- 488 -

- 489 -

- обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему
регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення
інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених
цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності
і технології обробки облікових даних;

- розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (уп­
равлінського) обліку, звітності і контролю господарських опе­
рацій, визначає права працівників на підписання бухгалтерсь­
ких документів;

- затверджує правила документообороту і технологію об­
робки облікової інформації, додаткову систему рахунків і
регістрів аналітичного обліку;

- може виділяти на окремий баланс філії, представництва,
відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести
бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників
до фінансової звітності підприємства.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, за­безпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, пра­вомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформ­лення та подання до обліку первинних документів.

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі — бухгалтер):

- забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єди­
них методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і
подання у встановлені строки фінансової звітності;

- організує контроль за відображенням на рахунках бухгал­
терського обліку всіх господарських операцій;

- бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з неста­
чею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування
активів підприємства;

- забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях,
представництвах, відділеннях та інших відокремлених підроз­
ділах підприємства.

Відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов'язань підприємства та складання ліквіда­ційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквіда­ційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства (ст. 8 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»).

- 490 -

Згідно зі ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансо­ву звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарсь­ких операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи по­винні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові до­кументи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути скла­дені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру
господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифі­кувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської опе­рації.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первин­них документах, систематизується на рахунках бухгалтерсько­го обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шля­хом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бух­галтерського обліку. Операції в іноземній валюті відобража­ються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповід­ним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в обліко­вих регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інфор­мації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх

- 491 -

коші на паперових носіях на вимогу інших учасників госпо­дарських операцій, а також правоохоронних органів та відповід­них органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобі­гання несанкціонованому та непомітному виправленню за­писів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом вста­новленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних до­кументів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підпи­сали ці документи.

Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку' мо­жуть бути вилучені у підприємства тільки за рішенням відпо­відних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передба­чених законами. Посадова особа підприємства має право в присутності представників органів, які здійснюють вилучен­ня, зняти копії документів, що вилучаються. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються, у порядку, встановленому законодавством.

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського об­ліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані прово­дити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої пере­віряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визна­чаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.

Так, проведення інвентаризації активів та зобов'язань підприємства є обов 'язковим перед складанням річної фінансо­вої звітності.

Проведення інвентаризації також обов'язкове у разі:

- передачі майна державного підприємства в оренду, при­
ватизації майна державного підприємства, перетворення дер­
жавного підприємства в акціонерне товариство;

- зміни матеріально відповідальних осіб (на день прийман-
ня-передачі справ);

- встановлення фактів крадіжок або зловживань, зіпсуття
цінностей, а також за приписом судово-слідчих органів;

- пожежі, стихійного лиха або техногенної аварії;

- ліквідації підприємства, а також в інших випадках, перед­
бачених законодавством.

- 492 -

Порядок проведення інвентаризації та врегулювання розбіж­ностей щодо фактичної наявності активів та зобов'язань з да­ними бухгалтерського обліку визначається Мінфіном.

Зміст публічної бухгалтерської звітності визначено ч. 1 ст. 8 Закону «Про аудиторську діяльність».

Публічна бухгалтерська звітність складається із:

а) аудиторського висновку;

б) балансу;

в) звіту про прибутки і збитки;

г) іншої звітності в межах відомостей, які не становлять
комерційну таємницю і визначені законодавством для надання
користувачам та публікації.

§ 2. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності

Відповідно до ст. 6 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:

- створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку
та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для
всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користу­
вачів;

- удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звіт­
ності.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів Ук­раїни, яке затверджує національні положення (стандарти) бух­галтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ве­дення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінан­сової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до Закону та національних положень (стан­дартів) бухгалтерського обліку.

Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінан­сової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним каз­начейством України відповідно до законодавства.

Порядок ведення бухгалтерського обліку фінансово-госпо­дарської діяльності інвестора, пов'язаної з виконанням робіт (послуг), передбачених угодою про розподіл продукції, визна-

- 493 -

чається такою угодою відповідно до вимог законодавства Ук­раїни.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, у межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливос­тей розробляють на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх засто­сування.

Методологічна рада з бухгалтерського обліку діє як дорад­чий орган при Міністерстві фінансів України з метою:

- організації розробки та розгляду проектів національних
положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших норма­
тивно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та
складання фінансової звітності;

- удосконалення організаційних форм і методів бухгалтерсь­
кого обліку в Україні;

- методологічного забезпечення впровадження сучасної тех­
нології збору та обробки обліково-економічної інформації;

- розробки рекомендацій щодо вдосконалення системи підго­
товки, перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів.

Методологічна рада з бухгалтерського обліку утворюється з висококваліфікованих науковців, спеціалістів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, представників громадських організацій бухгалтерів та ауди­торів України.

Методологічна рада з бухгалтерського обліку діє на підставі Положення про Методологічну раду з бухгалтерського обліку. Положення про Методологічну раду з бухгалтерського обліку та її персональний склад затверджуються Міністром фінансів України.

§ 3. Фінансова звітність суб'єктів господарювання

Фінансова звітність — бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період (ст. 1 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»).

Загальні вимоги до фінансової звітності визначені ст. 11 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність». Відпо­відно до цієї статті на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінан­сову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

- 494 -

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних уста­нов, представництв іноземних суб'єктів господарської діяль­ності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає:

- баланс,

- звіт про фінансові результати,

- звіт про рух грошових коштів,

- звіт про власний капітал та примітки до звітів.

а) баланс — це звіт про фінансове становище підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Активи підприємства — це ресурси, контрольовані підприєм­ством в результаті минулих подій, використання яких, як очі­кується, призведе до отримання економічних вигод в майбут­ньому.

Зобов'язання — заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Власний капітал — частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Зміст статей балансу визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженим наказом Мінфіну України від 31 березня 1999 р. № 87.

Це статті згруповані у відповідні розділи:

Актив

І. Необоротні активи (включає статті):

«Нематеріальні активи»

«Незавершене будівництво»

«Основні засоби»

«Довгострокові фінансові інвестиції»

«Довгострокова дебіторська заборгованість»

«Відстрочені податкові активи»

«Інші необоротні активи»

//. Оборотні активи

III. Витрати майбутніх періодів

Пасив

I. Власний капітал

II. Забезпечення майбутніх витрат і платежів

III. Довгострокові зобов'язання

IV. Поточні зобов'язання

V. Доходи майбутніх періодів.

- 495 -

б) звіт про фінансові результати (за Законом «Про ауди­
торську діяльність» — звіт про прибутки і збитки) — скла­
дається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського
обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого нака­
зом Мінфіну України від 31 березня 1999 р. № 87.

З метою визначення чистого прибутку або збитку звітного періоду у Звіті про фінансові результати наводять доходи і витрати.

Доходи — це збільшення економічних вигод у вигляді над­ходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Так, у статті «Доход (виручка) від реалізації продукції (то­варів, робіт, послуг)» відображається загальний доход (вируч­ка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг, тобто без вирахування наданих знижок, повернення проданих то­варів та непрямих податків (податку на додану вартість, ак­цизного збору тощо). Організації, основною діяльністю яких є торгівля цінними паперами, у цій статті відображають вартість, за якою реалізовано цінні папери, та суму винагороди за ви­конання інших операцій, пов'язаних з розміщенням, купівлею і продажем цінних паперів.

Витрати — це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення ка­піталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Знаючи доходи і витрати, можна визначити прибутки і збит­ки суб'єкта господарювання.

Прибуток — це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Збиток — це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

в) звіт про рух грошових коштів підприємств, організацій та
інших юридичних осіб (далі — підприємства) усіх форм влас­
ності (крім банків і бюджетних установ), метою якого є на­
дання користувачам фінансової звітності повної, правдивої і
неупередженої інформації про зміни, що відбулися в грошо­
вих коштах підприємства і їх еквівалентах за звітний період.
Порядок складання цього звіту визначено Положенням (стан­
дартом) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових
коштів», затвердженим наказом Мінфіну України від 31 берез­
ня 1999 р.

г) звіт про власний капітал, метою складання якого є роз­криття інформації про зміни у складі власного капіталу підпри­ємства протягом звітного періоду. Порядок складання цього звіту визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського об­ліку 5 «Звіт про власний капітал», затвердженим наказом Мінфіну України від 31 березня 1999 р.

Звіт про рух грошових коштів і звіт про власний капітал можуть бути віднесені до іншої звітності в межах відомостей, які не становлять комерційну таємницю і визначені законо­давством для надання користувачам та публікації про яку йдеть­ся в Законі «Про аудиторську діяльність».

Для суб'єктів малого підприємництва і представництв іно­земних суб'єктів господарської діяльності національними по­ложеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показ­никами фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінан­сові результати.

Форми фінансової звітності підприємств (крім банків) і порядок їх заповнення встановлюються Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики України.

Форми фінансової звітності банків і порядок їх заповнення встановлюються Національним банком України за погоджен­ням з Державним комітетом статистики України.

Форми фінансової звітності бюджетних установ, органів Державного казначейства України з виконання бюджетів усіх рівнів і кошторисів видатків та порядок їх заповнення вста­новлюються Державним казначейством України.

Відповідно до ст. 12 Закону підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, зобов'язані складати та подавати консолідовану фінан­сову звітність.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на лержавній власності, та органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності, крім власних звітів, складають та подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, що належать до сфери їх '/правління.

Зазначені органи також окремо складають зведену фінансо­ву звітність щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають відповідно у державній та комунальній влас­ності.

- 496 -

4-2636

- 497 -

Об'єднання підприємств крім власної звітності складають і подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, які входять до їх складу, якщо це передбачено установчими документами об'єднань підприємств відповідно до законодав­ства.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є ка­лендарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі ба­лансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Перший звітний період новоствореного підприємства може бути менш як 12 місяців, але не більш як 15 місяців.

Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.

Порядок подання та оприлюднення фінансової звітності вста­новлено ст. 14 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»

Підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (за­сновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства. Термін подання фінансової звітності вста­новлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку подання фінансової звітності, за­твердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 лю­того 2000 р. № 419^і фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповід­но до установчих документів, а також згідно із законодав­ством — іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики, та щодо використання бюджетних асиг­нувань, одержаних з державного бюджету, — органам Дер­жавного казначейства, а щодо використання асигнувань, одер­жаних з місцевих бюджетів, — відповідно фінансовим відділам райдержадміністрацій, міськвиконкомів та фінансовим управ­лінням обласних, Київської і Севастопольської міських держ­адміністрацій.

¹ Офіційний вісник України. — 2000. — № 9. — Ст. 344.

- 498 -

Комерційні банки подають фінансову звітність також На­ціональному банку.

Терміни подання підприємствами фінансової звітності у визначених межах встановлює міністерство або інший орган виконавчої влади, до сфери управління якого належать підприєм­ства, або органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління майном підприємств комунальної власності.

Квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолі­дованої) подається підприємствами не пізніше 25 числа міся­ця, що настає за звітним кварталом, а річна — не пізніше 20 лютого наступного за звітним року.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади подають зведену фінансову звітність про фінансове станови­ще, результати діяльності та рух грошових коштів щодо всіх підприємств, які належать до сфери їх управління, а також зведену фінансову звітність про фінансове становище, резуль­тати діяльності та рух грошових коштів щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають у державній ачасності, Мінекономіки і Мінфіну щокварталу не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу та щороку не пізніше 15 квітня наступного за звітним року. Про диференційовані терміни подання цієї фінансової звітності повідомляє Мінфін.

Об'єднання підприємств, утворені на добровільних заса­дах, подають власну та зведену фінансову звітність, якщо це передбачено установчими документами.

Об'єднання підприємств, утворені за рішенням Кабінету Міністрів України або центрального органу виконавчої влади, який здійснює управління майном підприємств, подають крім власної зведену фінансову звітність відповідно Мінфіну та Мінекономіки або відповідному центральному органу вико­навчої влади.

Органи місцевого самоврядування подають зведену фінан­сову звітність про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів щодо всіх підприємств комунальної власності, а також зведену фінансову звітність про фінансове ггановище, результати діяльності та рух грошових коштів щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають. комунальній власності, відповідним місцевим органам вико­навчої влади щокварталу не пізніше 30 днів після закінчення звітного кварталу та щороку не пізніше 10 березня наступного за звітним року. Про диференційовані терміни подання цієї зшігності повідомляють місцеві органи виконавчої влади.

- 499 -

Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінан­сових звітів про власні господарські операції подають консо­лідовану фінансову звітність власникам (засновникам) у ви­значені ними терміни, але не пізніше 45 днів після закінчен­ня звітного кварталу та не пізніше 15 квітня наступного за звітним року.

Фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством.

Відкриті акціонерні товариства, підприємства-емітенти об­лігацій, банки, довірчі товариства, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, кредитні спілки, не­державні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи зобов'язані не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність та консолідова­ну звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань.

У разі ліквідації підприємства ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс та у випадках, передбачених законами, публікує його протягом 45 днів.

§ 4. Статистична інформація суб'єктів господарювання

Відповідно до чинного законодавства (ч. 8 ст. 19 ГК, ч. 1 ст. 18 Закону «Про господарські товариства», ч. 1 ст. 19 Зако­ну «Про товарну біржу», п. 1 ст. 15 Закону «Про споживчу кооперацію», ст. 28 Закону «Про фермерське господарство», ст. 34 Закону «Про сільськогосподарську кооперацію») суб'єк­ти господарювання зобов'язані складати статистичну інформа­цію і адміністративні дані.

Разом з тим забороняється вимагати від підприємств по­дання статистичної інформації та адміністративних даних з порушенням встановленого законодавством порядку. Відомості, не передбачені звітно-статистичною документацією, підприєм­ством можуть бути подані запитувачам на договірній основі, а судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, державної податкової служби, Антимонопольного комітету Ук­раїни, Державній комісії з цінних паперів та фондового рин­ку, господарському суду та аудиторським організаціям і дер­жавним виконавцям — у випадках, передбачених законодав­ством, на їх письмовий запит.

Відповідно до Закону України «Про державну статистику» (в редакції Закону України від 13 липня 2000 р.) адміністра­тивні дані — це дані, отримані на підставі спостережень, про­ведених органами державної влади (за винятком органів дер­жавної статистики), органами місцевого самоврядування та іншими юридичними особами відповідно до законодавства та з метою виконання адміністративних обов'язків та завдань, віднесених до їх компетенції; статистична інформація (дані) — це офіційна державна інформація, яка характеризує масові яви­ща та процеси, що відбуваються в економічній, соціальній та інших сферах життя України та її регіонів.

Статистична інформація є одним із видів інформації (ст. 18 Закону України від 2 жовтня 1992 р. «Про інформацію»). Відпо­відно до ст. 19 Закону України «Про інформацію» державна статистична інформація підлягає систематичному відкритому публікуванню. Забезпечується відкритий доступ громадян, на­укових закладів та інших заінтересованих організацій до нео-публікованих статистичних даних, які не підпадають під дію обмежень, встановлених цим Законом.

Система статистичної інформації, її джерела і режим визна­чаються Законом України «Про державну статистику» та інши­ми правовими актами в цій галузі. Зокрема, як зазначено в ст. 2 Закону «Про державну статистику», правовою основою державної статистичної діяльності є Конституція України, цей Закон, інші закони України та нормативно-правові акти, які регулюють відносини в галузі статистики, інформації, інфор­матизації, науково-технічної діяльності, стандартизації, а та­кож міжнародні договори України в галузі статистики, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статистична інформація, отримана на підставі проведених нами державної статистики статистичних спостережень,::нує у вигляді первинних даних щодо респондентів, статис­тичних даних, що пройшли одну чи декілька стадій опрацю­вання та накопичені на паперових, магнітних та інших носіях або в електронному вигляді, а також аналітичних матеріалів, ітовлених на підставі цих даних.

Первинні дані — це інформація щодо кількісної та якісної характеристики явищ і процесів, яка подана респондентами час статистичних спостережень.

Статистичні дані — це інформація, отримана на підставі проведених статистичних спостережень, що опрацьована і по­лна у формалізованому вигляді відповідно до загальноприй-

- 500 -

- 501 -

нятих принципів та методології. Статистичні дані, що є ре­зультатом зведення та угруповання первинних даних, за умо­ви забезпечення їх знеособленості являють собою зведену зне­особлену статистичну інформацію (дані).

Статистичною інформацією є також дані банківської і фінан­сової статистики, статистики платіжного балансу тощо, які скла­даються на підставі адміністративних даних, отриманих На­ціональним банком України та спеціально уповноваженими органами державної влади (крім органів державної статисти­ки) відповідно до їх компетенції. Відповідні повноваження зазначених органів, а також засади щодо організації збирання, опрацювання, аналізу, поширення, збереження, захисту та ви­користання такої статистичної інформації визначаються окре­мими законами (ст. 6 Закону України «Про державну статис­тику»).

З метою складання статистичної інформації органи держав­ної статистики можуть використовувати такі джерела інфор­мації:

- первинні та статистичні дані щодо респондентів, які підля­
гають статистичним спостереженням;

- адміністративні дані органів державної влади (за винят­
ком органів державної статистики), органів місцевого само­
врядування, інших юридичних осіб;

- дані банківської і фінансової статистики, статистики пла­
тіжного балансу тощо;

- статистичну інформацію міжнародних організацій та ста­
тистичних служб інших країн тощо;

- оцінки та розрахунки, що здійснюються на основі зазна­
чених вище даних.

Рішення щодо вибору джерела статистичної інформації прий­мається органами державної статистики самостійно, з ураху­ванням якості і своєчасності подання інформації, витрат, а також обов'язків, які виникають у зв'язку з цим у респон­дентів (ст. 7 Закону України «Про державну статистику»).

Поиск по сайту: