ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 15 страница

- рішення суду, яким заборонено діяльність аудитора;

- встановлення фактів подання недостовірної інформації в
документах, що подавались для видачі сертифіката;

- з ініціативи аудитора (особистого повернення сертифіка­
та, позбавлення громадянства);

- інші підстави, які передбачені чинним законодавством Ук­
раїни та нормативними актами Аудиторської палати України.

Анульований сертифікат аудитор зобов'язаний в 10-денний термін з моменту отримання витягу з рішення АПУ та з мо­менту публікації в пресі повернути до секретаріату АПУ.

Правове регулювання ліцензування аудиторської діяльності. Ліцензія (дозвіл) на проведення аудиту є документом, що підтверджує право її власника (юридичної або фізичної особи) на заняття аудитом на території України з дотриманням вимог Закону України «Про аудиторську діяльність» та Положення про ліцензування аудиту, затвердженого Аудиторською пала-

тою України 17 лютого 1994 р. (варто зазначити, що Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяль­ності» не відносить аудиторську діяльність до ліцензованих видів господарювання).

Клопотання про отримання ліцензій подається до Ауди­торської палати України після державної реєстрації аудиторсь­кої фірми або окремого аудитора як суб'єкта підприємницької діяльності.

За видачу ліцензії справляється плата у розмірі п'яти нео­податковуваних мінімумів доходів громадян, яка спрямовується до державного бюджету.

Термін чинності ліцензій не може перевищувати п'яти років.

Ліцензування аудиту (видачу ліцензій) здійснює Аудиторська палата України.

Ліцензія видається за встановленою формою. Вона повин­на містити такі реквізити:

найменування органу, який її видав;

прізвище, ім'я та по батькові (якщо ліцензія видається фізичній особі), найменування аудиторської фірми, підприєм­ства (якщо ліцензія видається юридичній особі);

запис про надання права (дозволу) здійснювати аудит відпо­відно до отриманого сертифіката;

реєстраційний номер ліцензії та дату її видачі;

термін дії ліцензії;

підпис Головуючого на засіданні Аудиторської палати Ук­раїни та підпис завідуючого секретаріатом Аудиторської пала­ти України.

Видача ліцензії на заняття аудитом одноособово здійснюється при наявності у отримувача відповідного чинного сертифіката Аудиторської палати України та документа, що підтверджує реєстрацію його як підприємця.

Видача ліцензії аудиторській фірмі здійснюється за умови, якщо в ній працює хоча б один аудитор. При цьому керівник фірми обов'язково повинен бути аудитором (мати чинний сер­тифікат), а загальний розмір частки засновників (учасників, акціонерів), як фізичних, так і юридичних осіб, які не є ауди­торами, у статутному фонді не може перевищувати 30%.

Для отримання ліцензії на право заняття аудиторською діяльністю аудиторська фірма (аудитор) після державної реєст­рації фірми (окремого аудитора як суб'єкта підприємницької діяльності) подають до Аудиторської палати України клопо­тання, в якому повинно бути вказано:

- 516 -

- 517 -

- прізвище, ім'я та по батькові (якщо ліцензія видається
фізичній особі), найменування аудиторської фірми, підприєм­
ства (якщо ліцензія видається юридичній особі);

- юридичну та поштову адресу (місцезнаходження);

- відомості про сертифікат (сертифікати), відповідно до якого
видається ліцензія, прізвище, ім'я та по батькові особи (осіб —
для аудиторської фірми), якій видано сертифікат; серія та
номер сертифіката (сертифікатів); дата видачі та термін його
(їх) дії;

- відомості про всіх засновників (учасників, акціонерів) ауди­
торської фірми з числа аудиторів (прізвище, ім'я та по бать­
кові; серія та номер сертифіката; дата видачі та термін його дії,
частка в статутному фонді фірми).

Одночасно з клопотанням подаються:

- оригінали або нотаріально завірені копії установчих доку­
ментів та реєстраційного свідоцтва аудиторської фірми (свідоц­
тва про реєстрацію окремого аудитора як суб'єкта підприєм­
ницької діяльності);

- копія платіжного документа про перерахування до дер­
жавного бюджету плати за ліцензування.

Подані документи на отримання ліцензії розглядаються Секретаріатом протягом 5 днів з моменту їх надходження. За наслідками розгляду документів завідуючим Секретаріатом АПУ виноситься письмовий висновок.

Рішення про видачу ліцензії або відмова в видачі прийма­ються, а також видача здійснюються в термін, що не переви­щує 40 днів з дня подачі клопотання і представлення необхід­них документів в Секретаріат Аудиторської палати України.

Підставою для відмови у видачі ліцензії аудиторській фірмі або окремому аудитору може бути невідповідність документів, що подаються до Аудиторської палати України вимогам чин­ного законодавства та Положенню про ліцензування аудиту.

Рішення про відмову у видачі ліцензії аудиторській фірмі (окремому аудитору) повідомляється в письмовій формі з за­значенням причин відмови.

Після усунення виявлених недоліків аудиторська фірма (ок­ремий аудитор) в місячний термін з дня прийняття рішення про відмову мають право подати до Аудиторської палати Ук­раїни повторне клопотання про видачу ліцензії.

За неналежне виконання аудитором (аудиторами — для ауди­торської фірми) своїх професійних обов'язків, допущення ауди­торською фірмою (окремим аудитором — для підприємця) пору-

шень чинного законодавства, норм та стандартів аудиту до них Аудиторською палатою України можуть бути застосовані, зокрема, такі види стягнень як зупинення дії ліцензії на строк до одного року або анулювання ліцензії.

Рішення Аудиторської палати України щодо припинення чинності або анулювання ліцензії можуть бути оскаржені в суді або господарському суді.

Якщо в місячний термін до Аудиторської палати України не надійшло від аудиторської фірми або аудитора повідомлення про оскарження рішення, Аудиторська палата України повідом­ляє про припинення чинності або анулювання ліцензії через пресу відповідно до Реєстру аудиторських фірм (аудиторів).

Правовий статус Аудиторської палати України. Аудиторська палата України — самоврядний орган що здійснює сертифіка­цію суб'єктів, які мають намір займатися аудиторською діяль­ністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стан­дарти аудиту, веде облік аудиторських організацій та ауди­торів (ч. 1 ст. 365 ГК).

Повноваження Аудиторської палати України визначаються Законом України «Про аудиторську діяльність» (статті 14—16) та Статутом Аудиторської палати України, який підлягає зат­вердженню двома третинами голосів від загальної кількості членів палати.

Функції Аудиторської палати визначені ч. З ст. 14 Закону «Про аудиторську діяльність», відповідно до якої Аудиторська палата України:

- здійснює сертифікацію і ліцензування (ГК останньої функ­
ції Аудиторської палати не передбачає) суб'єктів, що мають
намір займатися аудиторською діяльністю;

- затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стан­
дарти аудиту;

- веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одноосо­
бово надають аудиторські послуги.

Затвердження норм і стандартів аудиту є виключним правом Аудиторської палати України. Затверджені Аудиторською пала­тою України норми і стандарти аудиту є обов'язковими для дотримання підприємствами, установами та організаціями.

Аудиторська палата України створюється і функціонує як незалежний, самостійний орган на засадах самоврядування.

Аудиторська палата України є юридичною особою, веде відпо­відний облік та звітність.

Аудиторська палата України набуває повноважень юридич­ної особи від дня реєстрації у Міністерстві юстиції України на

- 518 -

- 519 -

підставі заяви та Статуту, затвердженого в порядку, передба­ченому цим Законом. Плата за реєстрацію не справляється.

Аудиторська палата України формується шляхом делегування до її складу п'яти представників від професійної громадської організації аудиторів України, по одному представникові від Міністерства фінансів України, Головної державної податкової інспекції України, Національного банку України, Міністерства статистики України, Міністерства юстиції України та окремих фахівців від навчальних, наукових та інших організацій.

Фахівці від навчальних, наукових та інших організацій де­легуються за їх згодою професійною громадською організа­цією аудиторів України в кількості п'яти представників і по одному представнику за пропозицією Міністерства фінансів України, Головної державної податкової інспекції України, Національного банку України, Міністерства статистики Украї­ни та Міністерства юстиції України.

Порядок делегування визначається відповідно з'їздом, прав­лінням, колегією або іншим вищим керівним органом.

Загальна кількість членів Аудиторської палати України ста­новить двадцять осіб.

Аудиторська палата України створює на території України регіональні відділення, повноваження яких визначаються Ауди­торською палатою України.

Ведення поточних справ в Аудиторській палаті України здійснює Секретаріат, який очолює завідуючий. Завідуючий Секретаріатом несе персональну відповідальність за ефективне використання майна та коштів Аудиторської палати України і створення належних умов для виконання функціональних обо­в'язків її членами.

Термін повноважень членів Аудиторської палати України не може перевищувати п'яти років.

Персональний склад Аудиторської палати України підлягає щорічній ротації в кількості не менше трьох членів. Ротація здійснюється на підставі визначення особистого рейтингу членів Аудиторської палати України шляхом таємного анкетування аудиторів України. Результати анкетування затверджуються Аудиторською палатою України.

Призначення нових членів Аудиторської палати України замість вибулих здійснюється у встановленому порядку.

Формою роботи Аудиторської палати є засідання, що про­водяться відповідно до Тимчасового регламенту засідань

- 520 -

Аудиторської палати України, затвердженого рішенням Ауди­торської палати від 27 жовтня 1998 р. № 70.

Всі рішення Аудиторської палати України приймаються на її засіданні простою більшістю голосів при наявності двох третіх її членів, за винятком рішень, передбачених частиною другою ст. 14 Закону. В окремих випадках, що підлягають визначен­ню в Статуті Аудиторської палати України, рішення можуть прийматися шляхом письмового опитування.

При рівності голосів перевага надається рішенню, за яке проголосував головуючий.

Засідання Аудиторської палати України веде головуючий, функції якого виконують по черзі всі члени палати в алфавіт­ному порядку їх прізвищ.

Члени Аудиторської палати України виконують свої обо­в'язки на громадських засадах.

Матеріальні витрати на сертифікацію покриваються за ра­хунок осіб, що претендують на отримання сертифікатів, у роз­мірах, які визначаються Аудиторською палатою України.

Правовий статус Спілки аудиторів України. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону «Про аудиторську діяльність» аудитори Ук­раїни мають право об'єднатися в громадську організацію за професійними ознаками (Спілку аудиторів України), дотриму­ючись вимог цього Закону та інших законів України.

Спілка аудиторів України повинна мати фіксоване індиві­дуальне членство в особі окремих аудиторів або їх колективів.

Спілка аудиторів України може відкривати місцеві осеред­ки при наявності в них не менше п'яти аудиторів, які є члена­ми Спілки. Відкриття місцевих осередків не є обов'язковим.

Повноваження професійної громадської організації ауди­торів України визначаються ст. 18 Закону «Про аудиторську діяльність», Законом України «Про об'єднання громадян» та Статутом професійної громадської організації аудиторів Ук­раїни (Спілки аудиторів України).

З метою забезпечення соціального захисту своїх членів Спілка аудиторів України може створювати відповідні фонди, в тому числі фонд соціального страхування.

У порядку, встановленому цим Законом, Спілка аудиторів України має право:

- делегувати своїх представників до Аудиторської палати
України та достроково їх відкликати;

- порушувати клопотання про припинення повноважень чле­
нів Аудиторської палати України, які делеговані Міністерством

- 521 -

фінансів України, Головною державною податковою інспек­цією України, Національним банком України, Міністерством статистики України та Міністерством юстиції України;

- вносити на розгляд Аудиторської палати України проекти норм і стандартів аудиту.

Рішення та клопотання з питань делегування, відкликання та припинення повноважень членів Аудиторської палати Ук­раїни приймаються з'їздом Спілки аудиторів України або прав­лінням з наступним затвердженням таких рішень з'їздом.

§ 4. Проведення аудиту, надання інших аудиторських послуг

Загальні умови проведення аудиту. Загальні умови прове­дення аудиту та надання інших аудиторських послуг визна­чені ст. 19 Закону «Про аудиторську діяльність». Відповідно до положень цієї статті аудитор може надавати аудиторські послуги індивідуально або як працівник аудиторської фірми.

Аудитор має право індивідуально надавати аудиторські по­слуги тільки з дня отримання ліцензії на підставі чинного сертифіката.

Аудиторська фірма має право надавати аудиторські послуги з дня отримання ліцензії і за наявності в її складі хоча б одного аудитора, що має чинний сертифікат.

Забороняється займатися наданням аудиторських послуг органам державної виконавчої влади, виконавчим органам місцевих Рад, контрольно-ревізійним установам, що мають державно-владні повноваження, а також окремим особам, яким законами України заборонено здійснювати підприємницьку діяльність.

Згідно зі ст. 22 Закону «Про аудиторську діяльність» ауди­тори і аудиторські фірми України мають право:

1) самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі
чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов до­
говору із замовником, професійних знань та досвіду;

2) отримувати необхідні документи, які мають відношення
до предмета перевірки і знаходяться як у замовника, так і у
третіх осіб.

Треті особи, які мають у своєму розпорядженні документи стосовно предмета перевірки, зобов'язані надати їх на вимогу аудитора (аудиторської фірми). Зазначена вимога повинна бути офіційно засвідчена замовником;

- 522 -

3) отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній
формі від керівництва та працівників замовника;

4) перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимага­
ти від керівництва господарюючого суб'єкта проведення конт­
рольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості
продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів;

5) залучати на договірних засадах до участі в перевірці
фахівців різного профілю.

Відповідно до ст. 23 Закону «Про аудиторську діяльність» аудитори і аудиторські фірми зобов'язані:

1) належним чином надавати аудиторські послуги, пере­
віряти стан бухгалтерського обліку і звітності замовника, їх
достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству
та встановленим нормативам;

2) повідомляти власників, уповноважених ними осіб, за­
мовників про виявлені під час проведення аудиту недоліки
ведення бухгалтерського обліку і звітності;

3) зберігати в таємниці інформацію, отриману при прове­
денні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг. Не роз­
голошувати відомості, що становлять предмет комерційної таєм­
ниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах
третіх осіб;

4) відповідати перед замовником за порушення умов дого­
вору відповідно до чинних законодавчих актів України;

5) обмежувати свою діяльність наданням аудиторських по­
слуг та іншими видами робіт, які мають безпосереднє відно­
шення до надання аудиторських послуг у формі консультацій,
перевірок або експертиз.

Стаття 24 Закону «Про аудиторську діяльність» містить спе­ціальні вимоги, відповідно до яких забороняється проведення аудиту:

1) аудитором, який має прямі родинні стосунки з керівницт­
вом господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

2) аудитором, який має особисті майнові інтереси у госпо­
дарюючого суб'єкта, що перевіряється;

3) аудитором — членом керівництва, засновником або влас­
ником господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

4) аудитором — працівником господарюючого суб'єкта, що
перевіряється;

5) аудитором — працівником, співвласником дочірнього
підприємства, філії чи представництва господарюючого суб'єк­
та, що перевіряється.

- 523 -

Аудитор повинен надавати послуги згідно з прийнятими Аудиторською палатою України нормативами, дотримуючись вимог Закону України «Про аудиторську діяльність» та інших нормативно-правових актів.

Підстави для проведення аудиту. Законом «Про аудиторську діяльність» (ст. 20) встановлено, що аудит проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовни­ком. Як випливає зі змісту ч. З ст. 20 Закону, договір на прове­дення аудиту має укладатися в письмовій формі, оскільки згідно з ч. З ст. 20 Закону в договорі на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг передбачаються:

- предмет і термін перевірки;

- обсяг аудиторських послуг;

- розмір і умови оплати;

- відповідальність сторін.

На нашу думку, законодавець безпідставно зробив вичерп­ним перелік умов договору, оскільки для договору на прове­дення аудиту досить важливими є умови про права і обоє 'язки сторін, про порядок прийому-здачі результатів аудиторської пере­вірки, про конфіденційність. Тому, виходячи з права підприєм­ства вільно вибирати предмет договору, визначати зобов'язан­ня, будь-які інші умови господарських взаємовідносин (ч. 1 ст. 21 Закону «Про підприємства в Україні»), перелік умов договору на проведення аудиту варто було б зробити відкри­тим, доповнивши ч. З ст. 20 Закону «Про аудиторську діяльність» після слова «сторін» словами «та інші умови».

Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надава­тися на підставі договору, письмового або усного звернення за­мовника до аудитора (аудиторської фірми).

Замовник має право вільного вибору аудитора (аудиторсь­кої фірми) з дотриманням вимог Закону «Про аудиторську діяльність» щодо особи аудитора. Замовник зобов'язаний ство­рити аудитору (аудиторській фірмі) належні умови для якіс­ного виконання аудиту.

Виконання аудитором (аудиторською фірмою) договору ви­значається актом прийому-здачі аудиторського висновку або іншого офіційного документа.

Аудиторський висновок складається з дотриманням відповід­них норм та стандартів і повинен містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності, пов­ноти та відповідності законодавству бухгалтерської звітності замовника.

- 524 -

Порядок оформлення інших офіційних документів за на­слідками надання аудиторських послуг визначається Аудиторсь­кою палатою України з дотриманням вимог Закону «Про ауди­торську діяльність» та інших актів законодавства України.

Аудиторський висновок: структура, зміст, порядок складання. Згідно зі ст. 21 Закону «Про аудиторську діяльність», що нази­вається «Звіт про наслідки аудиту», виконання аудитором (ауди­торською фірмою) договору визначається актом прийому-здачі аудиторського висновку або іншого офіційного документа.

Аудиторський висновок складається з дотриманням відпо­відних норм та стандартів і повинен містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності, повноти та відповідності законодавству бухгалтерської звітності замовника.

Порядок оформлення інших офіційних документів за на­слідками надання аудиторських послуг визначається Аудиторсь­кою палатою України з дотриманням вимог цього Закону та інших актів законодавства України.

Аудиторський висновок складається у письмовій формі. Зміст його довільний, але в ньому, як правило, є наступні розділи:

- заголовок;

- вступ;

- масштаб перевірки;

- висновок аудитора про фінансову звітність;

- дата аудиторського висновку;

- адреса аудиторської фірми;

- підпис аудитора (керівника аудиторської фірми).

Види аудиторських висновків та їх зміст. Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, або дається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприєм­ства. У двох останніх випадках в аудиторському висновку може наводитися короткий перелік аргументів — причина такого висновку, який відрізняється від позитивного. При необхід­ності більш докладного опису цих аргументів, аудиторський висновок може містити посилання на інформацію, що наво­диться в додатку.

Позитивний висновок представляється клієнту у випадках, коли, на думку аудитора, виконано наступні умови:

- аудитор отримав всю інформацію й пояснення, необхідні
для цілей аудиту;

- надана інформація достатня для відображення реального
стану справ на підприємстві;

- 525 -

- є адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань;

- фінансова документація підготовлена у відповідності з
прийнятою на підприємстві системою бухгалтерського обліку,
котра відповідає вимогам українського законодавства;

- фінансова звітність складена на основі дійсних облікових
даних й не містить суттєвих протиріч;

- фінансова звітність складена належним чином за фор­
мою, затвердженою у встановленому порядку.

Враховується також стан обліку та фінансової звітності підприємства. У позитивному висновку наводяться стверджу­вальні слова, такі як: «задовольняє вимогам», «належним чином становить», «дає достовірне й дійсне уявлення», «достовірно відображає», «знаходиться у відповідності з...», «відповідає».

Якщо під час аудиторської перевірки в аудитора виникли заперечення або сумніви щодо правильності тих або інших рішень, прийнятих керівництвом підприємства, але йому було представлено аргументоване й переконливе їх обгрунтування, то в аудиторському висновку ці події та рішення наводити необов'язково, оскільки вони не впливають на зміст безумов­но позитивного висновку.

Аудитор не може видати умовно-позитивний висновок при існуванні фундаментальної непевності і незгоди. Існують ос­новні причини фундаментальної непевності: значні обмежен­ня в обсязі аудиторської роботи у зв'язку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію й пояснення (на­приклад, через незадовільний стан обліку), не може виконати всі необхідні аудиторські процедури (наприклад, через обме­ження у часі перевірки, які диктуються клієнтом); ситуаційні обставини, непевність у правильності висновків у конкретній ситуації (наприклад, подвійне тлумачення окремих пунктів українського законодавства, що може призвести до значних наслідків і загрожуватиме існуванню в майбутньому). Причи­ни незгоди: неприйнятність системи обліку або порядку про­ведення облікових операцій; розходження в думках стосовно відповідності фактів або сум у фінансовій звітності даним об­ліку; фундаментальна незгода з повнотою і засобом відобра­ження фактів в обліку та звітності; невідповідність порядку оформлення або здійснення операцій чинному законодавству та встановленим нормам.

Будь-яка фундаментальна непевність або незгода є підста­вою для відмови в наданні позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від рівня непевності або незгоди.

- 526 -

Непевність або незгода вважаються фундаментальними у тому випадку, коли вплив факторів на фінансову інформацію, які викликали непевність чи незгоду, настільки значний, що це може суттєво перекрутити дійсний стан справ в цілому або в основному. Необхідно також враховувати сукупний ефект усіх непевностей та незгоди на фінансову звітність.

Наявність фундаментальної незгоди може призвести до пред­ставлення клієнту негативного аудиторського висновку. На­явність фундаментальної непевності може стати підставою для відмови від видання аудиторського висновку.

У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих причин його непевності і незгоди. Ці причини необ­хідно коротко навести в окремому розділі висновку до того розділу, де аудитор висловлює негативний висновок або дає відмову від аудиторського висновку. У цьому ж розділі мо­жуть більш детально обговорюватися моменти негативного характеру, або даватися посилання на додаток до аудиторсько­го висновку, де наводиться опис цих моментів. В останніх розділах висновку аудитор стисло формулює свій висновок стосовно достовірності і повноти фінансової звітності.

Якщо аудитор має намір представити клієнтові позитивний висновок, у якому наявна фундаментальна непевність з окремих питань і наводить свої зауваження, пов'язані з наявністю фунда­ментальної непевності, то в аудиторському висновку висловлюється аргументована незгода з окремих питань (операціях, проводках, позиціях звітності), і після цього дається остаточний висновок про достовірність і повноту фінансової звітності підприємства. При цьому в своєму висновку він використовує такі ж самі ви­словлювання, що й для безумовно позитивного висновку.

Якщо заперечення в аудиторському висновку пов'язані з наявністю нефундаментальної незгоди, аудитор обумовлює наявні обмеження в аудиторському висновку, або у додатку до висновку, який є невід'ємною його частиною, і дає позитив­ний висновок стосовно фінансової звітності підприємства.

При підготовці негативного аудиторського висновку вжи­ваються наступні висловлення: «не задовольняє вимогам», «пе­рекручує дійсний стан справ», «не дає справжнього уявлення», «не відповідає», «суперечить».

Якщо аудитор відмовляється від надання аудиторського ви­сновку, він зазначає неможливість на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства.

- 527 -

ГЛАВА ЗО

Правове регулювання комерційної концесії

§ 1. Поняття, зміст та сфера застосування комерційної концесії

До ЦК України (Глава 76) і до ГК України (Глава 36) впер­ше включено норми, що регулюють використання у підприє­мницькій діяльності прав інших суб'єктів господарювання — комерційну концесію. Оскільки у відносини комерційної кон­цесії можуть вступати лише суб'єкти підприємницької діяль­ності (ст. 1117 ЦК), включення норм про договір комерційної концесії (так само, як і норм, що регулюють інші договори у сфері господарювання — лізинг, факторинг тощо) в ЦК за наявності спеціального кодифікованого акту — ГК, що регу­лює господарські (в тому числі і підприємницькі) відносини, уявляється необгрунтованим.

Комерційну концесію слід відрізняти від концесій, що ре­гулюються нормами Глави 40 ГК і Законом України від 16 лип­ня 1999 р. «Про концесії»¹.

За своєю сутністю комерційна концесія найбільше відпові­дає франчайзингу, що набув поширення у світовій практиці господарювання з 70-х років минулого століття. До речі, в усіх проектах ЦК вживався саме термін «франчайзинг» і лише на заключній стадії прийняття його було замінено терміном «комерційна концесія» (так і в ЦК Російської Федерації), що не можна визнати вдалим у зв'язку з можливим ототожнен­ням комерційної концесії з концесіями, що регулюються Гла­вою 40 ГК (в ЦК подібні норми відсутні).

На початку свого виникнення франчайзинг розглядався як різновид договору про виключний продаж товарів, за яким

Відомості Верховної Ради України. - 1999. — № 41. - Ст. 372.

- 528 -

продавець надає покупцеві виключне право продажу певних товарів на визначеній території або визначеній клієнтурі. По­купець у такій схемі відносин відігравав роль дистриб'ютора.

Сьогодні франчайзинг (франшиза) являє собою спосіб про­сування і збуту товарів і послуг. Він заснований на тому, що один суб'єкт підприємницької діяльності (франчайзер, фран-шизіар) за винагороду надає іншому суб'єкту підприємниць­кої діяльності (франчайзи, франшизіару) право використову­вати свої засоби індивідуалізації (фірмове найменування, знак для товарів і послуг), передає йому ноу-хау і надає постійне консультаційне сприяння в організації підприємницької діяль­ності. З економічної точки зору франчайзинг дозволяє вироб­нику товарів або послуг, що відомі споживачам і мають попит (франчайзеру), розширити збут своїх товарів або послуг шля­хом відкриття нових підприємств, не витрачаючи при цьому власних чи залучених коштів (відкриття підприємств відбу­вається за рахунок франчайзи, який є власником відкритих підприємств).

В Україні відносини франчайзингу отримали назву комер­ційної концесії, а сторони відповідного договору називаються правоволодільцем та користувачем.

§ 2. Договір комерційної концесії

Так само як концесійну діяльність слід відрізняти від кон­цесії, так і договір комерційної концесії слід відрізняти від концесійного договору.

Договір комерційної концесії - це договір, за яким одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) на строк або без визначення строку право ви­користання в підприємницькій діяльності користувача комп­лексу прав, належних правоволодільцеві, а користувач зобо­в'язується дотримуватися умов використання наданих йому прав та сплатити правоволодільцеві обумовлену договором ви­нагороду (ч. 1 ст. 366 ГК).

Поиск по сайту: