ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 18 страница

- грошових вимог та права на вимоги виконання договір­
них зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і
мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно із
законами (процедурами) країни-інвестора або міжнародними
торговельними звичаями;

- будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у
конвертованій валюті підтверджена згідно із законами (проце­
дурами) країни-інвестора або міжнародними торговельними
звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Ук­
раїні, включаючи легалізовані на території України авторські
права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки,
знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

- прав на здійснення господарської діяльності, включаючи
права на користування надрами та використання природних
ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів,
вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з
законами (процедурами) країни-інвестора або міжнародними
торговельними звичаями;

- 557 -

- інших цінностей відповідно до законодавства України.
Іноземні інвестиції на території України можуть здійсню­
ватись в різноманітних формах.

Серед цих форм, встановлених ч. 1 ст. 392 ГК, зокрема, такі:

- участь у господарських організаціях, що створюються ра­
зом з вітчизняними юридичними особами чи громадянами,
або придбання частки в діючих господарських організаціях;

- створення іноземних підприємств на території України,
філій або інших структурних підрозділів іноземних юридич­
них осіб або придбання у власність діючих підприємств;

- придбання безпосередньо нерухомого або рухомого май­
на, що не заборонено законами України, або придбання акцій
чи інших цінних паперів;

- придбання самостійно або за участі громадян чи вітчизня­
них юридичних осіб прав користування землею та викорис­
тання природних ресурсів на території України;

- господарська діяльність на основі угод про розподіл про­
дукції;

- придбання інших майнових прав;

- інші форми, не заборонені законом.

Заборона або обмеження будь-яких форм здійснення іно­земних інвестицій може провадитися лише законом.

§ 3. Державна реєстрація іноземних інвестицій

Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється відповідно до ст. 395 ГК, Розділу III Закону України «Про режим іноземного інвестування» та Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій, затвердженого поста­новою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. № 928^і. Проводять таку реєстрацію Рада міністрів Автономної Респуб­ліки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські дер­жавні адміністрації протягом трьох робочих днів після фак­тичного внесення інвестицій у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для цього іноземний інвестор або уповноважена ним в ус­тановленому порядку особа (далі — заявник) подає органу дер­жавної реєстрації такі документи:

- інформаційне повідомлення про внесення іноземної інве­
стиції у трьох примірниках, заповнене за формою і в порядку
згідно з додатками №№ 1 і 2 до цього Положення, з відміткою
державної податкової інспекції за місцем здійснення інвес­
тиції про її фактичне внесення;

- документи, що підтверджують форму здійснення іно­
земної інвестиції (установчі документи, договори (контрак­
ти) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші
види спільної інвестиційної діяльності, концесійні догово­
ри тощо);

- документи, що підтверджують вартість іноземної інвес­
тиції (відповідно до вимог, визначених ст. 2 Закону України
«Про режим іноземного інвестування»);

- документ, що свідчить про внесення заявником плати за
реєстрацію.

Орган державної реєстрації фіксує дату надходження до­кументів у журналі обліку державної реєстрації внесених іноземних інвестицій. Протягом трьох робочих днів почи­наючи з цієї дати розглядає подані документи і приймає рішення про реєстрацію іноземної інвестиції або про відмо­ву в ній.

Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій мож­лива лише у разі, коли здійснення цієї інвестиції супере­чить законодавству України або подані документи не відпо­відають вимогам зазначеного раніше Положення. Відмова з мотивів недоцільності здійснення іноземної інвестиції не до­пускається.

Відмова у державній реєстрації повинна бути оформлена письмово із зазначенням мотивів і може бути оскаржена у судовому порядку.

За державну реєстрацію іноземної інвестиції справляється плата у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день здійснення реєстрації іноземної інвестиції. Кошти, одержані за реєстрацію іноземної інвестиції, перера­ховуються у такому порядку: 50% — відповідно до республі­канського (Автономної Республіки Крим), обласних, Київського та Севастопольського міських бюджетів, 50% — до Державного бюджету України.

У разі відмови у реєстрації кошти заявникові не поверта­ються.

ЗПУ України. — 1996. — № 16. — Ст. 439.

- 558 -

- 559 -

§ 4. Особливості правового регулювання іноземних інвестицій, що здійснюються за окремими договорами (контрактами)

Відповідно до Закону «Про режим іноземного інвестуван­ня» іноземні інвестиції можуть здійснюватися також на основі концесійних договорів, договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвес­тиційної діяльності.

Концесійні договори. Відповідно до ст. 22 Закону «Про ре­жим іноземного інвестування» надання іноземним інвесторам права на проведення господарської діяльності, пов'язаної з використанням об'єктів, що перебувають у державній або ко­мунальній власності і передаються у концесію, відбувається на підставі відповідного законодавства України шляхом укла­дення концесійного договору¹.

Договори (контракти) про інвестиційну діяльність. Іноземні інвестори мають право укладати договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво тощо), не пов'язану із створенням юридичної особи, відповідно до законодавства України.

Господарська діяльність на підставі договорів (контрактів) про інвестиційну діяльність регулюється законодавством Ук­раїни.

Сторони за договорами (контрактами) повинні вести окре­мий бухгалтерський облік та складати звітність про операції, пов'язані з виконанням умов цих договорів (контрактів), та відкрити окремі рахунки в установах банків України для про­ведення розрахунків за цими договорами (контрактами).

Договори (контракти) повинні бути зареєстровані у термі­ни та в порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів Ук­раїни. Так, Кабінет Міністрів України постановою від ЗО січня 1997 р. затвердив Положення про порядок державної реєст­рації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора².

Відповідно до цього Положення державній реєстрації підля­гають договори (контракти) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності,

¹ Детальніше про концесійні договори див. § 4 Глави 33 цього підруч­
ника.

² Офіційний вісник України. — 1997. — № 6. — Ст. 47.

- 560

не пов'язаної із створенням юридичної особи, укладені відпо­відно до законодавства суб'єктами зовнішньоекономічної діяль­ності України за участю іноземного інвестора.

Державну реєстрацію договорів (контрактів) здійснює Мін­економіки та уповноважені ним органи (далі — органи дер­жавної реєстрації).

Державна реєстрація договорів (контрактів) є підставою для здійснення іноземної інвестиції за такими договорами (кон­трактами) відповідно до ст. 23 та 24 Закону України «Про режим іноземного інвестування».

Для державної реєстрації договору (контракту) суб'єкт зов­нішньоекономічної діяльності України — учасник договору (кон­тракту), якому доручено ведення спільних справ учасників, або уповноважена ним особа подає такі документи:

- лист-звернення про державну реєстрацію договору (кон­
тракту);

- інформаційну картку договору (контракту) за встановле­
ною формою;

- договір (контракт) (оригінал і копію), засвідчені в уста­
новленому порядку;

- засвідчені копії установчих документів суб'єкта (суб'єктів)
зовнішньоекономічної діяльності України та свідоцтва про його
державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;

- документи, що свідчать про реєстрацію (створення) іно­
земної юридичної особи (нерезидента) в країні її місцезнаход­
ження (витяг із торгівельного, банківського або судового реє­
стру тощо). Ці документи повинні бути засвідчені відповідно
до законодавства країни їх видачі, перекладені українською
мовою та легалізовані у консульській установі України, якщо
міжнародними договорами, в яких бере участь Україна, не пе­
редбачено інше. Зазначені документи можуть бути засвідчені
також у посольстві відповідної держави в Україні та легалізо­
вані в МЗС;

- ліцензію, якщо згідно із законодавством України цього
вимагає діяльність, що передбачається договором (контрактом);

- документ про оплату послуг за державну реєстрацію дого­
вору (контракту).

Оригінали договору (контракту) повертаються після розгля­ду матеріалів суб'єктові зовнішньоекономічної діяльності Ук­раїни, який подав лист-звернення про державну реєстрацію.

У разі обгрунтованої потреби органи державної реєстрації можуть вимагати інші документи, що стосуються визначення

- 561 -

цілей, умов діяльності, спроможності учасників виконати до­говір (контракт), а також відповідності його законодавству.

Відповідальність за достовірність інформації, що міститься у документах, поданих для державної реєстрації, несе суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності України.

Орган державної реєстрації розглядає подані документи протягом 20 календарних днів починаючи з дати фіксації у журналі обліку державної реєстрації договорів (контрактів). За результатами розгляду орган державної реєстрації приймає рішення про реєстрацію договору (контракту) або про відмову у ній.

У здійсненні державної реєстрації договору (контракту) може бути відмовлено, якщо:

- умови договору (контракту) не відповідають законодав­
ству України;

- до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України, який
подав лист-звернення про реєстрацію договору (контракту),
застосовано санкції згідно із ст. 37 Закону України «Про зов­
нішньоекономічну діяльність»;

- існує заборона на передбачений вид спільної діяльності
згідно із законодавством України.

Відмова у державній реєстрації договору (контракту) по­винна бути оформлена письмово із зазначенням мотивів відмови і може бути оскаржена у судовому порядку.

За державну реєстрацію договору (контракту) про спільну інвестиційну діяльність справляється плата у розмірі шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених на день реєстрації.

Кошти, одержані за реєстрацію договору (контракту), пере­раховуються до Державного бюджету України.

Майно (крім товарів для реалізації або власного споживан­ня), що ввозиться в Україну іноземними інвесторами на строк не менше трьох років з метою інвестування на підставі зареє­строваних договорів (контрактів), звільняється від обкладення митом в порядку, передбаченому законом. При відчуженні та­кого майна раніше трьох років з часу зарахування його на баланс мито сплачується у встановленому порядку.

Прибуток, одержаний від спільної інвестиційної діяльності за договорами (контрактами), оподатковується відповідно до законодавства України.

§ 5. Гарантії і компенсації іноземним інвесторам

Загалом щодо іноземних інвестицій та форм їх здійснення на території України встановлюється національний режим інве­стиційної та іншої господарської діяльності. Винятки передба­чаються чинним законодавством та міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Ра­дою України (ч. 1 ст. 394 ГК).

Для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвес­тицій, що реалізуються відповідно до державних програм роз­витку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і те­риторій, може встановлюватися пільговий режим інвестицій­ної та іншої господарської діяльності.

Законами України можуть визначатися території, на яких діяльність іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або забороняється виходячи з ви­мог забезпечення національної безпеки.

Бажаючи залучити в Україну іноземні інвестиції, держава встановила певні державні гарантії захисту іноземних інвес­тицій, в тому числі:

- застосування державних гарантій захисту іноземних інве­
стицій у разі зміни законодавства про іноземні інвестиції;

- гарантії щодо примусового вилучення, а також від неза­
конних дій органів влади та їх посадових осіб;

- компенсація і відшкодування збитків іноземним інвесторам;

- гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності;

- гарантії переказу прибутків та використання доходів від
іноземних інвестицій;

- інші гарантії здійснення інвестиційної діяльності (ч. 1
ст. 397 ГК).

Гарантії у разі зміни законодавства полягають у тому, що якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іно­земних інвестицій, зазначені в Законі «Про режим іноземного інвестування», то протягом десяти років з дня набрання чин­ності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в цьому Законі.

До прав і обов'язків сторін, визначених угодою про роз­поділ продукції, протягом строку її дії застосовується законо-

- 562 -

36*

- 563 -

давство України, чинне на момент її укладення. Зазначені га­рантії не поширюються на зміни законодавства, що стосують­ся питань оборони, національної безпеки, забезпечення гро­мадського порядку, охорони довкілля.

Гарантії щодо примусового вилучення, а також від незакон­них дій органів влади та їх посадових осіб. Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Державні органи не ма­ють права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком ви­падків здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Зазначена реквізиція може бути проведена на підставі рішень органів, уповноважених на це Кабінетом Міністрів України.

Рішення про реквізицію іноземних інвестицій та умови ком­пенсації можуть бути оскаржені в судовому порядку відповід­но до ст. 26 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Компенсація і відшкодування збитків іноземним інвесторам. Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання дер­жавними органами України чи їх посадовими особами перед­бачених законодавством обов'язків щодо іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвестиціями, відповідно до законодавства України.

Усі понесені витрати та збитки іноземних інвесторів, зав­дані їм внаслідок дій, зазначених у ст. 9 та ч. 1 ст. 10 Закону «Про режим іноземного інвестування», повинні бути відшко­довані на основі поточних ринкових цін та/або обгрунтованої оцінки, підтверджених аудитором чи аудиторською фірмою.

Компенсація, що виплачується іноземному інвестору, по­винна бути швидкою, адекватною і ефективною. Компенса­ція, що виплачується іноземному інвестору внаслідок дій, за­значених у ст. 9 вищеназваного Закону, визначається на мо­мент припинення права власності.

Компенсація, що виплачується іноземному інвестору вна­слідок дій, зазначених у ч. 1 ст. 10 Закону «Про режим інозем­ного інвестування», визначається на час фактичного здійснен­ня рішення про відшкодування збитків. Сума компенсації по­винна виплачуватись у валюті, в якій були здійснені інвес­тиції, чи в будь-якій іншій прийнятній для іноземного інвестора валюті відповідно до законодавства України. З моменту ви­никнення права на компенсацію і до моменту її виплати на суму компенсації нараховуються відсотки згідно з середньою

ставкою відсотка, за яким лондонські банки надають позики першокласним банкам на ринку евровалют (ЛІБОР).

Гарантії в разі припинення інвестиційної діяльності. У разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців з дня припи­нення цієї діяльності своїх інвестицій у натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з ураху­ванням можливого зменшення статутного фонду) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законо­давством або міжнародними договорами України.

Гарантії переказу прибутків та використання доходів від іноземних інвестицій. Іноземним інвесторам після сплати по­датків, зборів та інших обов'язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій.

Порядок переказу за кордон прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій, визначається Національним банком України.

- 564 -

РОЗДІЛ VIII

Спеціальні режими господарювання

ГЛАВА 33

Правовий режим спеціальних

(вільних) економічних зон та

спеціальний режим господарювання

§ 1. Поняття та види спеціальних (вільних) економічних зон

Реформування соціально-економічного становища в Україні вимагає застосування нових форм регіонального розвитку, що базуються на можливостях регіонів повніше й ефективніше використовувати наявні ресурси і переваги сприятливого еко-номіко-географічного та геополітичного розташування.

Найбільш дієвими формами регіональної політики, що за­стосовуються країнами як з високорозвиненою, так і пере­хідною економікою, є створення спеціальних (вільних) еконо­мічних зон та здійснення комплексу заходів, що проводяться центральними і місцевими органами виконавчої влади шляхом запровадження спеціальних режимів інвестиційної діяльності.

Спеціальні (вільні) економічні зони (СЕЗ) розглядаються як один з важливих інструментів, за допомогою якого дося­гається відкритість економіки нашої держави зовнішньому світові і стимулюється міжнародне економічне співробітницт­во на основі залучення іноземних інвестицій.

Спеціальна економічна зона — це частина території України, на якій встановлюється спеціальний правовий режим еконо­мічної діяльності та особливий порядок застосування чинного

- 566 -

законодавства України. Для СЕЗ характерним є те, що на її території запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних і іноземних юридичних і фізичних осіб.

Правовий режим СЕЗ в Україні визначається, в першу чер­гу, Законом України від 13 жовтня 1992 р. «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економіч­них зон»¹. Цей закон визначає порядок створення та ліквідації і механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові і економічні основи їх статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон з місцевими радами, органами державної виконавчої влади тощо.

Важливе значення для активізації підприємницької діяльності, нарощування експорту товарів і послуг та прискорення соціаль­но-економічного розвитку регіонів шляхом створення СЕЗ має постанова Кабінету Міністрів України від 14 березня 1994 р. № 167 «Про Концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні»², якою зазначену Концепцію було схвалено.

Згідно із Законом України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» в Україні залежно від господарської спрямованості та економі-ко-правових умов діяльності можуть створюватися такі СЕЗ:

зовнішньоторговельні зони — частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купувати­ся та продаватися без сплати мита і митних зборів або з їх відстроченням. Формами організації таких зон можуть бути вільні порти (порто-франко)³, вільні митні зони (зони фран-ко) та митні склади;

комплексні виробничі зони — частина території держави, на якій запроваджується спеціальний (пільговий податковий, ва­лютно-фінансовий, митний тощо) режим економічної діяль­ності з метою стимулювання підприємства, залучення інвес­тицій у пріоритетні галузі господарства, розширення зовніш­ньоекономічних зв'язків, запозичення нових технологій, за­безпечення зайнятості населення. Вони можуть мати форму експортних виробничих зон, де розвивається насамперед екс-

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 50. — Ст. 676.

² ЗПУ України. — 1994. — № 7. — Ст. 171.

³ Див.: Закон України від «Про спеціальну (вільну) економічну зону
«Порто-франко» на території Одеського морського торговельного порту» //
Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 26. — Ст. 208.

- 567 -

портне виробництво, орієнтоване на переробку власної сиро­вини та переважно складальницькі операції, та імпортоорієн-тованих зон, головна функція яких — розвиток імпортозамін-них виробництв;

науково-технічні зони — це СЕЗ, спеціальний правовий ре­жим яких орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу. Вони можуть існувати у формі регіональних інно­ваційних центрів-технополісів, районів інтенсивного науково­го розвитку, високотехнологічних промислових комплексів, науково-виробничих парків (технологічних, дослідницьких, промислових, агропарків), а також локальних інноваційних центрів та опорних інноваційних пунктів;

туристично-рекреаційні зони — це СЕЗ, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та істо-рико-культурний потенціал, з метою ефективного його вико­ристання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності (в тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу¹;

банківсько-страхові (офшорні) зони — це зони, в яких за­проваджується особливо сприятливий режим здійснення бан­ківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслу­говування нерезидентів. Офшорний статус надається банкі­вським та страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують лише ту їхню підприєм­ницьку діяльність, що здійснюється за межами України;

зони прикордонної торгівлі — частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі.

Крім зазначених в Україні можуть створюватися СЕЗ інших типів, а також комплексні спеціальні (вільні) економічні зони, які поєднують у собі риси та елементи зон різних типів.

СЕЗ можуть бути класифіковані й за іншими критеріями. Так, за ознакою відкритості розрізняють СЕЗ інтеграційні (діяльність яких спрямована на тісну взаємодію з позазональ-ною економікою країни) та анклавні (орієнтовані на зв'язки із зовнішнім ринком). Залежно від місцезнаходження СЕЗ по­діляються на зовнішні (розміщені на кордоні з іншими держа­вами) та внутрішні (розміщені у внутрішніх районах країни).

¹ Див.: Закон України від 18 березня 1999 р. «Про спеціальну еконо­мічну зону туристсько-рекреаційного типу «Курортополіс Трускавець» // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 18. — Ст. 139.

§ 2. Порядок створення спеціальної (вільної) економічної зони

Статус і території СЕЗ, а також строк, на який вона ство­рюється, визначаються Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної (вільної) економічної зони. СЕЗ створюються Верховною Радою Украї­ни з ініціативи Президента України, Кабінету Міністрів Ук­раїни або місцевих рад та місцевих державних адміністрацій.

Формування та розвиток СЕЗ має відбуватися за такими етапами:

I етап — заснування, нормативно-правове забезпечення,
організаційне та інфраструктурне облаштування СЕЗ;

II етап — інвестиційне забезпечення, формування галузевої
спеціалізації, визначення стратегічних інвесторів;

III етап — подальший розвиток, диверсифікація галузевої
та функціональної орієнтації СЕЗ.

Порядок їх створення, перелік та зміст необхідних для ство­рення документів визначаються статтями 5—7 Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон».

СЕЗ створюються Верховною Радою України за ініціати­вою Президента України, Кабінету Міністрів України або місце­вих рад та місцевої державної адміністрації.

У разі створення СЕЗ за ініціативою Президента України або Кабінету Міністрів України відповідне рішення може бути прийнято лише після одержання письмової згоди відповідної місцевої ради та місцевої державної адміністрації, на території якої передбачається розташувати СЕЗ.

У разі коли ініціатива у створенні СЕЗ належить місцевим радам та місцевим державним адміністраціям, вони подають відповідну пропозицію Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України повинен розглянути пропози­цію про створення СЕЗ у шестидесятиденний строк з дня її надходження і подати висновок з цього питання до Верховної Ради України.

Пропозиції щодо зміни статусу і території СЕЗ подаються в порядку, передбаченому законом для створення спеціальної (вільної) економічної зони.

Загальні засади створення і функціонування СЕЗ в Авто­номній Республіці Крим визначаються згідно з Законом Ук-

- 568 -

- 569 -

раїни «Про розмежування повноважень між органами держав­ної влади України і Республіки Крим».

Відповідно до ст. 6 Закону документи про створення СЕЗ повинні містити:

а) рішення місцевої ради та місцевої державної адмініст­
рації з клопотанням про створення СЕЗ (у разі створення СЕЗ
за їх ініціативою) або письмову згоду відповідних місцевих
рад та місцевих державних адміністрацій, на території яких
має бути розташована СЕЗ (у разі створення СЕЗ за ініціати­
вою Президента України або Кабінету Міністрів України);

б) проект положення про її статус та систему управління,
офіційну назву СЕЗ;

в) точний опис кордонів СЕЗ та карту її території;

г) техніко-економічне обгрунтування доцільності створен­
ня і функціонування СЕЗ;

д) проект закону про створення конкретної СЕЗ.
Інші документи вимагатися не можуть.
Техніко-економічне обгрунтування доцільності створення СЕЗ

має включати:

- мету, функціональне призначення та галузеву спрямо­
ваність її діяльності;

- етапи розвитку із зазначенням часу їх здійснення;

- ступінь розвитку виробничої і соціальної інфраструктури,
інфраструктури підприємництва та можливості їх розвитку в
майбутньому;

- вихідний рівень розвитку економічного, наукового та
іншого потенціалу з урахуванням специфічних умов її ство­
рення;

- рівень забезпеченості кваліфікованими кадрами;

- обсяги, джерела та форми фінансування на кожному етапі
її створення і розвитку;

- обгрунтування режиму ціноутворення, оподаткування,
митного регулювання, валютно-фінансового та кредитного
механізму.

Управління СЕЗ має певну специфіку, яка полягає в тому, що структура, функції та повноваження органів управління спеціальної (вільної) економічної зони визначаються залежно від її типу, розмірів, кількості працівників та/або мешканців на її території. Проте незалежно від типу СЕЗ їх органами управління є місцеві ради та місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень (їхні функції та повноваження щодо управління СЕЗ визначені ст. 10 Закону «Про загальні засади

- 570 -

створення і функціонування спеціальних (вільних) економіч­них зон»); орган господарського розвитку і управління СЕЗ, що створюється за участю суб'єктів економічної діяльності України та іноземних суб'єктів такої діяльності (функції цього органу, визначені ст. 11 зазначеного Закону, можуть бути по­кладені на одного із суб'єктів економічної діяльності СЕЗ).

Функції та повноваження органу господарського розвитку і управління СЕЗ визначаються законом про створення конкрет­ної СЕЗ.

Орган господарського розвитку і управління СЕЗ забезпе­чує загальні умови її функціонування. До виключної компе­тенції органу господарського розвитку в межах функціонуван­ня СЕЗ належить:

Поиск по сайту: