ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 16 страница

У наведеному визначенні зазначається сфера, в якій мо­жуть використовуватися надані користувачеві права — сфера підприємницької діяльності користувача, проте в ньому відсутня вказівка на мету надання користувачеві зазначених прав. ЦК (ст. 1115) обмежує цю мету виготовленням та (або) продажем певного виду товарів та (або) наданням послуг.

- 529 -

Предмет договору комерційної концесії в ГК визначений лише в загальних рисах: як комплекс прав, ділової репутації і комерційного досвіду (ч. 2 ст. 366 ЦК). За змістом ч. 1 ст. 1116 ЦК предметом договору комерційної концесії є право на ви­користання об'єктів права інтелектуальної власності (торго­вельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, ко­мерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації, під якою можна розуміти сукупність інформації про правоволодільця, що дає можливість зробити висновок про його професійні та управлінські здібності, порядність та відповідність його діяльності вимогам закону.

За своїм предметом договір комерційної концесії відрізняєть­ся від схожих з ним договорів щодо розпорядження майнови­ми правами інтелектуальної власності, зокрема ліцензійного договору, договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності тощо, передбачених ст. 1107 ЦК.

Договір комерційної концесії передбачає використання ком­плексу наданих користувачеві прав, ділової репутації і комер­ційного досвіду правоволодільця в певному обсязі, із зазна­ченням або без зазначення території використання щодо пев­ної сфери підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 366 ГК).

Закон вимагає, щоб договір комерційної концесії був укла­дений у письмовій формі у вигляді єдиного документа (в ст. 1118 ЦК йдеться про «письмову форму»). Недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору (згідно з ч. 1 ст. 1118 ЦК він є нікчемним).

Особливістю договору комерційної концесії є те, що він підлягає державній реєстрації органом, який здійснив реєст­рацію суб'єкта господарювання, що виступає за договором як правоволоділець. Якщо правоволоділець зареєстрований як суб'єкт господарювання не в Україні, реєстрація договору ко­мерційної концесії здійснюється органом, який зареєстрував суб'єкта господарювання, що є користувачем.

Юридичне значення реєстрації полягає в тому, що у відно­синах з третіми особами сторони договору комерційної кон­цесії мають право посилатися на договір лише з дня його державної реєстрації. Відсутність реєстрації договору позбав­ляє сторони права в разі спору посилатися на цей договір.

Слід проте зазначити, що Законом України від 15 травня 2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» повноваження державного реєстратора щодо дер­жавної реєстрації договорів комерційної концесії не передбачені.

Інші вимоги щодо укладання договору комерційної кон­цесії встановлюються законом.

Договором комерційної концесії може бути передбачено право користувача дозволяти іншим особам користування на­даним йому комплексом прав або часткою (точніше було б — частиною — В.Щ.) цього комплексу прав на умовах комерцій­ної субконцесії, погоджених ним із правоволодільцем або ви­значених у договорі комерційної концесії.

До договору комерційної субконцесії застосовуються поло­ження про договір комерційної концесії, якщо інше не випли­ває з особливостей субконцесії. Якщо договір комерційної кон­цесії визнано недійсним, недійсні також укладені на його ос­нові договори комерційної субконцесії.

Винагорода за договором комерційної концесії може випла­чуватися користувачем правоволодільцеві у формі разових або періодичних платежів або в іншій формі, передбаченій дого­вором (ст. 369 ГК).

Обов'язки сторін договору комерційної концесії визначені статтями 370, 371 ГК і статтями 1120 та 1121 ЦК.

Так, правоволоділець зобов'язаний:

- передати користувачеві технічну та комерційну докумен­
тацію і надати іншу інформацію, необхідну користувачеві для
здійснення прав, наданих йому за договором комерційної кон­
цесії, а також проінструктувати користувача і його працівників
з питань, пов'язаних із здійсненням цих прав;

- видати користувачеві передбачені договором ліцензії (доз­
воли), забезпечивши їх оформлення у встановленому законо­
давством порядку.

Якщо договором комерційної концесії не передбачено інше, правоволоділець зобов'язаний:

- забезпечити державну реєстрацію договору комерційної
концесії;

- надавати користувачеві постійне технічне та консульта­
тивне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підви­
щенні кваліфікації працівників;

- контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробля­
ються (виконуються або надаються) користувачем на підставі
договору комерційної концесії.

З урахуванням характеру та особливостей діяльності, що заіиснюється користувачем за договором комерційної концесії, користувач зобов'язаний:

- 530 -

- 531 -

- використовувати при здійсненні передбаченої договором
діяльності торговельну марку та інші позначення правоволо-
дільця визначеним у договорі способом;

- забезпечити відповідність якості товарів, що виробляють­
ся ним на основі договору, виконаних робіт, послуг, що нада­
ються, якості таких самих товарів (робіт, послуг), що виробля­
ються (виконуються або надаються) безпосередньо правоволо-
дільцем;

- дотримуватися інструкцій і вказівок правоволодільця, спря­
мованих на забезпечення відповідності характеру, способів та
умов використання комплексу наданих прав використанню цих
прав правоволодільцем;

- надавати покупцям (замовникам) додаткові послуги, на
які вони могли б розраховувати, купуючи (замовляючи) товар
(роботу, послуги) безпосередньо у правоволодільця;

- інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним
для них способом про використання ним торговельної марки
та інших позначень правоволодільця за договором комерцій­
ної концесії;

- не розголошувати секрети виробництва правоволодільця
та іншу одержану від нього конфіденційну інформацію;

- сплатити правоволодільцеві обумовлену договором вина­
городу.

Згідно з ч. 1 ст. 372 ГК договором комерційної концесії можуть бути передбачені обмеження прав сторін за цим дого­вором, зокрема:

- обов'язок правоволодільця не надавати іншим особам ана­
логічні комплекси прав для їх використання на закріпленій за
користувачем території або утримуватися від власної аналогіч­
ної діяльності на цій території;

- обов'язок користувача не допускати його конкуренції з
правоволодільцем на території, на яку поширюється чинність
договору комерційної концесії стосовно підприємницької діяль­
ності, що здійснюється користувачем з використанням належ­
них правоволодільцеві прав;

- відмова користувача від одержання за договором комер­
ційної концесії аналогічних прав у конкурентів (потенційних
конкурентів) правоволодільця;

- обов'язок користувача погоджувати з правоволодільцем
місце розташування виробничих приміщень, що мають вико­
ристовуватися при здійсненні наданих за договором прав, а
також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення.

Обмежувальні умови можуть бути визнані недійсними, якщо ці умови суперечать законодавству (ч. 2 ст. 372 ГК).

Крім цього, ч. 2 ст. 1122 ЦК прямо встановлено, що умо­ва договору, відповідно до якої правоволоділець має право визначати ціну товару (робіт, послуг), передбаченого догово­ром, або встановлювати верхню чи нижню межу цієї ціни, є нікчемною.

Відповідно до ст. 373 ГК правоволоділець несе субсидіарну відповідальність за вимогами, що заявляються до користува­ча комерційної концесії у разі невідповідності якості товарів (робіт, послуг), які продаються (виконуються, надаються) ко­ристувачем.

За вимогами, що заявляються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця, останній відповідає со­лідарно з користувачем.

Договір комерційної концесії може бути змінений відповідно до положень, встановлених ст. 188 ГК.

У відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на зміни договору лише з дня державної реєстрації цієї зміни відповідно до ст. 367 ГК, якщо не доведуть, що третя особа знала або повинна була знати про зміну договору раніше.

Кожна із сторін договору комерційної концесії, укладеного без зазначеного строку, має право у будь-який час відмовити­ся від договору, повідомивши про це другу сторону за шість місяців, якщо договором не передбачений більш тривалий строк.

Дострокове розірвання договору комерційної концесії, укла­деного на визначений строк, а також розірвання договору, укла­деного без визначення строку, підлягають державній реєст­рації відповідно до ст. 367 ГК.

При оголошенні правоволодільця або користувача непла­тоспроможним (банкрутом) договір комерційної концесії при­пиняється.

У разі зміни торговельної марки чи іншого позначення пра­воволодільця, права на використання яких входять у комплекс прав за договором комерційної концесії, цей договір зберігає чинність щодо нових позначень праковолодільця, якщо кори­стувач не вимагає розірвання договору. Дещо інакше ця норма сформульована в п. 1 ч. 2 ст. 1126 ЦК, згідно з яким договір комерційної концесії припиняється у разі «припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позначення, ^.'.значене в договорі, без його заміни аналогічним правом».

- 532 -

- 533 -

У разі продовження чинності договору комерційної кон­цесії користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцеві винагороди.

Якщо в період дії договору комерційної концесії припини­лося право, користування яким надано за цим договором, до­говір продовжує свою чинність, крім положень, що стосують­ся права, яке припинилося, а користувач, якщо інше не перед­бачено договором, має право вимагати відповідного зменшен­ня належної правоволодільцеві винагороди.

РОЗДІЛ VII

Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

ГЛАВА 31

Загальні засади правового

регулювання зовнішньоекономічної

діяльності

§ 1. Поняття та принципи

зовнішньоекономічної діяльності.

Законодавство про зовнішньоекономічну

діяльність

В юридичній літературі зовнішньоекономічна діяльність розглядається як діяльність щодо розвитку співробітництва з іншими державами у галузі торгівлі, економіки, техніки, куль­тури, туризму¹. На думку деяких авторів, це особлива форма здійснення суспільно-виробничих зв'язків між окремими дер­жавами, між державами і міжнародними організаціями, між міжнародними організаціями у сфері міжнародного економіч­ного співробітництва, яка є предметом вивчення міжнародно­го економічного права як самостійної галузі міжнародного пуб­лічного права².

Подібна оцінка місця і галузевої належності норм, що регу­люють відносини щодо зовнішньоекономічної діяльності, на

¹ Предпринимательское (хозяйственное) право: Учебник: В 2 т. / Отв.
ред. О. М. Олейник. — М.: Юрист, 2002. — Т. 2 - С. 458.

² Див.: Опришко В. Ф. Міжнародне економічне право: Підручник. — К.:
Либідь, 1995.

- 535 -

нашу думку, не узгоджуються з легальним визначенням по­няття зовнішньоекономічної діяльності, що міститься в ст. 1 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»: зовнішньоеко­номічна діяльність — це діяльність суб'єктів господарської діяль­ності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Істотним доповнен­ням визначення поняття зовнішньоекономічної діяльності є вказівка ч. 1 ст. 377 ГК на таку її ознаку як перетинання митного кордону України майном та/або робочою силою.

Оскільки мова йде про діяльність суб'єктів господарської діяльності, то цілком логічним є висновок про те, що зовніш­ньоекономічна діяльність є одним з видів господарської діяль­ності, під якою Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність» (ст. 1) розуміє будь-яку діяльність, в тому числі підприєм­ницьку, пов'язану з виробництвом і обміном матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару. Відтак і законодавство про зовнішньоекономічну діяльність є одним з інститутів господарського законодавства, що в стислій формі вміщений в Розділ VIII Господарського кодексу України.

Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність» закріплює принципи, якими керуються українські та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономіч­ної діяльності.

Принцип суверенітету народу України у здійсненні зовніш­ньоекономічної діяльності. Цей принцип полягає у:

- виключному праві народу України самостійно та неза­
лежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на тери­
торії України, керуючись законами, що діють на території
України;

- обов'язку України неухильно виконувати всі договори і
зобов'язання України в галузі міжнародних економічних від­
носин.

Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добро­
вільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійсню­
вати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними
законами України;

- обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоеконо­
мічної діяльності порядку, встановленого законами України;

- виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономіч­
ної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоеко­
номічної діяльності.

Принцип юридичної рівності і недискримінації. Він полягає у:

- рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономіч­
ної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі
держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

- забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій
держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація
суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних
суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем
розташування та іншими ознаками;

- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-
яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом.

Принцип верховенства закону, що полягає у:

- регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки за­
конами України;

- забороні застосування підзаконних актів та актів управ­
ління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для
суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш спри­
ятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовніш­
ньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарсь­
кої діяльності на її території згідно з законами України.

- здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономіч­
ної діяльності України за межами України згідно з нормами
міжнародного права;

- здійснює захист державних інтересів України як на її тери­
торії, так і за її межами лише відповідно до законів України,
умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжна­
родного права.

Принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпін­гу при ввезенні та вивезенні товарів.

Зовнішньоекономічна діяльність суб'єктів господарювання є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регу­люється законами України. Чільне місце серед цих законів посідає звичайно ж Конституція України. Зокрема, в п. 9 ст. 92 Конституції України зазначено, що виключно законами ви­значаються засади зовнішньоекономічної діяльності, а в п. 8 ст. 116 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів

- 536 -

- 537 -

України організовує і забезпечує здійснення зовнішньоеконо­мічної діяльності.

Як вже зазначалося, норми щодо правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності окремим розділом вміщені в Господарському кодексі України.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює зовніш­ньоекономічну діяльність, є Закон України від 16 квітня 1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність», який визначає прин­ципи зовнішньоекономічної діяльності, окреслює коло її суб'єктів, називає види зовнішньоекономічної діяльності, за­кріплює основи її регулювання, передбачає встановлення спе­ціальних правових режимів зовнішньоекономічної діяльності, містить норми щодо відповідальності учасників зовнішньое­кономічної діяльності та захисту їх прав і інтересів.

Важливе значення для регулювання окремих видів зовніш­ньоекономічної діяльності мають також Цивільний кодекс Ук­раїни; Закони України від 24 лютого 1994 р. «Про міжнарод­ний комерційний арбітраж», від 15 вересня 1995 р. (в редакції Закону України від 21 червня 2001 р.) «Про операції з даваль­ницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», від 19 березня 1996 р. «Про режим іноземного інвестування» та від 23 грудня 1998 р. «Про регулювання товарообмінних (бар­терних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності»; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»; Ука­зи Президента України від 4 жовтня 1994 р. «Про застосуван­ня Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» та від 7 листопада 1994 р. «Про облік окремих видів зовнішньо­економічних договорів (контрактів) в Україні»¹; постанови Ка­бінету Міністрів (спільно з Національним банком України) від 21 червня 1995 р. «Про типові платіжні умови зовнішньоеко­номічних договорів (контрактів) та типові форми захисних за­стережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті»² та від 12 грудня 2002 р. «Про затвердження Порядку ведення Української кла­сифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності»³, а та­кож нормативно-правові акти Міністерства зовнішньоеконо­мічних зв'язків і торгівлі і Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України.

¹ Голос України. — 1994. — 16 листопада.

² ЗПУ України. — 1995. — № 9. — Ст. 243.

³ Офіційний вісник України. — 2002. — № 51. — Ст. 2298.

- 538 -

§ 2. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності

Господарський кодекс України визнає суб'єктами зовніш­ньоекономічної діяльності:

а) суб'єктів господарювання, зазначених в пунктах 1, 2 ч. 2
ст. 55 ГК:

- господарські організації — юридичні особи, створені
відповідно до Цивільного кодексу України, державні, кому­
нальні та інші підприємства, створені відповідно до цього
Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють гос­
подарську діяльність та зареєстровані в установленому зако­
ном порядку;

- громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які
здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відпові­
дно до закону як підприємці;

- філії, представництва, інші відокремлені підрозділи гос­
подарських організацій (структурні одиниці), утворені ними
для здійснення господарської діяльності.;

б) підрозділи (структурні одиниці) іноземних суб'єктів гос­
подарювання, що не є юридичними особами за законодавством
України (філії, відділення тощо), але мають постійне місце­
знаходження на території України і зареєстровані в порядку,
встановленому законом.

У зовнішньоекономічній діяльності можуть брати участь також зовнішньоекономічні організації, що мають статус юри­дичної особи, утворені в Україні відповідно до закону органа­ми державної влади або органами місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 378 ГК).

При цьому всі зазначені суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які прямо не заборонені законами України її види незалежно від форми влас­ності та інших ознак.

Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоеконо­мічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздат­ності згідно із законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають за­значене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з законодавством України, а фізичні особи, які не мають пос­тійного місця проживання на території України, мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законом держави, в якій

- 539 -

вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є.

Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоеко­номічну діяльність відповідно до їхніх установчих документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України ма­ють право відкривати свої представництва на території інших держав згідно із законами цих держав.

Іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України. Реєстра­ція цих представництв здійснюється в порядку, встановленому ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та Інструкцією про порядок реєстрації представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, затвердженою на­казом МЗЕЗТоргу від 18 січня 1996 р. № ЗО¹, а саме:

Іноземний суб'єкт господарської діяльності, який має намір відкрити представництво на території України, подає до Міне­кономіки України такі документи:

1) заяву з проханням про реєстрацію представництва, що
складається у довільній формі, в якій необхідно вказати:

- назву фірми;

- країну місцезнаходження фірми;

- адресу фірми;

- номер телефону, факсу;

- місто, в якому відкривається представництво з зазначен­
ням його майбутньої адреси;

- якщо будуть філії — вказати в яких містах;

- кількість іноземних громадян, які будуть працювати у
представництві;

- дату заснування фірми;

- юридичний статус фірми;

- кількість співробітників фірми;

- назву банку з зазначенням номера рахунку;

- сферу діяльності фірми;

- ціль відкриття та сферу діяльності представництва, інфор­
мацію про ділові зв'язки з українськими партнерами та перс­
пективи розвитку співробітництва;

2) витяг з торговельного (банківського) реєстру країни місце­
знаходження офіційно зареєстрованого головного органу уп-

¹ Урядовий кур'єр. — 1996. — 29 лютого.

- 540 -

равління (контори) іноземного суб'єкта господарської діяль­ності;

3) довідку від банківської установи, в якій офіційно відкрито
рахунок іноземного суб'єкта господарської діяльності;

4) доручення на здійснення представницьких функцій в Ук­
раїні, оформлене згідно із законами країни, де офіційно зареє­
стровано контору іноземного суб'єкта господарської діяльності.

Документи, зазначені вище, мають бути нотаріально засвід­чені за місцем їх видачі, легалізовані належним чином у кон­сульських установах, які представляють інтереси України, якщо міжнародними договорами України не передбачено інше і су­проводжуватися перекладом українською мовою, який заві­ряється печаткою офіційного перекладача.

Документи надаються Мінекономіки України не пізніше 6 місяців з дати їх видачі в країні місцезнаходження фірми.

При прийнятті документів на реєстрацію, заявникові ви­дається номер рахунку для сплати державного збору у розмірі 2500 доларів США.

У випадку, коли на відкриття представництва законодав­ство країни місцезнаходження іноземного суб'єкта господарської діяльності вимагає особливого дозволу державних установ цієї країни, копія такого дозволу, засвідчена з дотриманням вимог п. З, має бути додана до заяви.

За результатами розгляду заяви приймається рішення про реєстрацію представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності або про відмову в його реєстрації.

Свідоцтво про реєстрацію представництва видається після подання документів, що відповідають вимогам цієї Інструкції, до Мінекономіки України, але не пізніше, як через шістдесят робочих днів з моменту сплати державного збору.

Неприйняття рішення у встановлений строк, або рішення про відмову у реєстрації може бути оскаржено у суді або гос­подарському суді України.

У разі реєстрації представництва іноземного суб'єкта гос­подарської діяльності заявнику видається Свідоцтво про реє­страцію встановленого зразка з відповідним номером.

Дані про реєстрацію вносяться до Реєстру представництв, що ведеться Мінекономіки України.

У Реєстрі зазначається: реєстраційний номер представниц­тва, дата реєстрації, назва та адреса іноземного суб'єкта госпо­дарської діяльності, який реєструє представництво, адреса пред­ставництва, сфера діяльності фірми та інші дані.

- 541 -

Представництво іноземного суб'єкта господарської діяль­ності в Україні вважається відкритим з дати реєстрації.

У Свідоцтві про реєстрацію представництва повинні бути вказані:

- офіційна назва іноземного суб'єкта господарської діяль­
ності;

- кількість іноземних громадян — службовців іноземного
суб'єкта господарської діяльності, які є співробітниками пред­
ставництва;

- реєстраційний номер представництва;

- місцезнаходження представництва та його філій.
Свідоцтво є підставою для:

- звернення:

а) у відповідні органи України для реєстрації паспортів та
отримання віз іноземними співробітниками представництв;

б) в Міністерство праці та соціальної політики України за
дозволом на працевлаштування в Україні іноземних співробіт­
ників представництва на період його функціонування;

- відкриття поточних рахунків у банках України;

- безмитного провозу майна та устаткування, які тимчасово
ввозяться на територію України і необхідні для обладнання
офісу та функціонування представництва;

- реєстрації та отримання в органах ДАІ МВС України відпо­
відних номерних знаків для автомобільного транспорту, що є
власністю представництва.

Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності зобов'язане протягом місяця з моменту отримання Свідоцтва стати на облік у податковій інспекції за місцезнаходженням представництва та у Держкомстаті України.

При зміні назви, юридичного статусу, юридичної адреси, або проголошення іноземного суб'єкта господарської діяль­ності неплатоспроможним або банкрутом, його представницт­во, що діє на території України, зобов'язане повідомити про це Мінекономіки України у семиденний строк.

Представництво суб'єкта господарської діяльності не є юри­дичною особою і не займається самостійно комерційною діяль­ністю, у всіх випадках воно діє від імені і за дорученням іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у свідоцтві про реєстрацію, і виконує свої функції згідно з чин­ним законодавством України. Представництво іноземного суб'єк­та господарської діяльності в Україні може здійснювати функції, пов'язані з виконанням представницьких послуг тільки в інте-

- 542 -

ресах іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначено­го у Свідоцтві.

Представництво зобов'язане повідомляти Мінекономіки України у місячний термін про зміни у керівництві представ­ництва, місцезнаходженні представництва, складі іноземних співробітників.

Діяльність представництва іноземного суб'єкта господарсь­кої діяльності припиняється:

- у разі ліквідації іноземного суб'єкта господарської діяль­
ності, який має своє представництво в Україні;

- у разі припинення дії угоди з іноземною державою, якщо
представництво відкрите на підставі такої угоди, і це прямо
передбачено положеннями угоди;

- за рішенням іноземного суб'єкта господарської діяльності,
який відкрив представництво;

- у разі невиконання іноземним суб'єктом господарської
діяльності або представництвом положень Інструкції та/або
вимог чинного законодавства України діяльність представництва
припиняється в судовому порядку.

У разі припинення діяльності представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності Мінекономіки України прий­має рішення про скасування запису у Реєстрі представництв та вилучення свідоцтва про реєстрацію, про що повідомляєть­ся через засоби масової інформації.

Іноземним співробітникам представництв іноземних суб'єк­тів господарської діяльності Мінекономіки України видають­ся спеціальні службові картки, які діють на всій території України.

Господарська, в тому числі зовнішньоекономічна діяльність іноземних суб'єктів господарської діяльності на території Украї­ни, регулюється законами України щодо порядку здійснення іно­земними особами господарської діяльності на території України. У разі, якщо зазначена діяльність пов'язана з іноземними інвес­тиціями, вона регулюється відповідними законами України.

Поиск по сайту: