ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 3 страница

Товарні біржі можуть бути класифіковані на види залежно від ряду підстав.

Так, залежно від характеру асортименту товарів товарні біржі поділяються на:

- вузькоспеціалізовані (предметом торгівлі на таких біржах
є один вид товарів);

Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 38. — Ст. 508.

- 354 -

- спеціалізовані (предметом біржової торгівлі є, як прави­
ло, однотипні групи товарів);

- універсальні (предметом торгівлі є широкий асортимент
різноманітних товарів).

Залежно від характеру біржових угод виділяють:

- біржі реального товару, на яких предметом купівлі-прода­
жу є реальний товар (як вироблений, так і намічений для
виготовлення);

- ф'ючерсні, на яких здійснюється торгівля не реальними
товарами, а контрактами на них;

- опціонні, предметом торгів на яких є тільки права на
купівлю або продаж реальних товарів або контрактів на них у
наступному періоді;

- комплексні, на яких укладаються угоди щодо реального
товару, а також ф'ючерсні та опціонні угоди.

Залежно від ступеня відкритості (можливості участі в тор­гах) товарні біржі поділяються на відкриті (публічні), на яких крім членів біржі в біржових операціях можуть брати участь і відвідувачі торгів (постійні і разові), та закриті, на яких право участі в біржових торгах і укладання біржових угод мають лише члени цієї товарної біржі.

§ 2. Функції, права та обов'язки біржі

Функції (основні напрями діяльності) біржі випливають насамперед з поняття цієї спеціальної господарської органі­зації, а саме:

- товарна біржа виконує функцію товаророзподільчого ка­
налу або механізму, завдяки якому товар розподіляється між
споживачами за реальною ціною;

- товарна біржа є свого роду господарюючим суб'єктом,
який організовує ринок. Тому її ще називають організованим
ринком. Вона створює необхідні умови учасникам біржових
торгів у їх проведенні. На біржі здійснюються купівля-про-
даж і обмін товарної маси, що характеризується взаємозамі-
нюваністю і не потребує додаткового узгодження технічних
характеристик. Продукція, що надходить на біржу, має відпо­
відати стандартам;

- товарна біржа — це місце, де узгоджуються попит і про­
позиція на певний біржовий товар;

- товарна біржа є регулятором цін. Завдяки коливанню
біржового попиту і біржової пропозиції тут не може бути дер­
жавного регулювання цін;

ТГ - 355 -

- товарна біржа стабілізує ціни на біржовий товар. Функція
стабілізації цін здійснюється через механізм біржової спеку­
ляції або гри на підвищення і зниження цін;

- біржа є місцем так званого біржового котирування цін.
Біржове котирування — це реєстрація біржовими органами
курсів цін, що виникають стихійно, на окремі біржові товари
(цінні папери) з урахуванням укладених біржових угод;

- біржа здійснює збирання і обробку ринкової інформації,
тобто є інформаційним центром ринку щодо виробництва
біржового товару, динаміки попиту на товари, цін на біржо­
вих та інших ринках тощо. Біржа забезпечує інформаційне
обслуговування своїх клієнтів, у тому числі шляхом видання
біржового бюлетеня — періодичного органу, в якому публіку­
ються курси цін на товари (цінні папери);

- товарна біржа розробляє товарні стандарти, встановлює
сорти товарів, реєструє марки фірм, допущених до біржової
торгівлі;

- товарна біржа виконує арбітражні функції, тобто розгля­
дає спори між членами біржі, а також між членами біржі та їх
контрагентами. Рішення арбітражної комісії біржі є обов'язко­
вими і мають силу виконавчого документа.

Відповідно до викладених функцій товарні біржі діють за певними принципами, користуються правами та несуть вста­новлені законом обов'язки.

Принципами діяльності бірж є:

- рівноправність учасників біржових торгів;

- застосування вільних (ринкових) цін;

- публічне проведення біржових торгів.
Товарна біржа має право:

- встановлювати відповідно до чинного законодавства власні
правила біржової торгівлі та біржового арбітражу, які є обо­
в'язковими для всіх учасників торгів;

- створювати підрозділи біржі та затверджувати положення
про них;

- розробляти з урахуванням державних стандартів власні
стандарти і типові контракти;

- зупиняти на деякий час біржову торгівлю, якщо ціни
біржових угод протягом дня відхиляються більше ніж на виз­
начений біржовим комітетом (радою біржі) розмір;

- встановлювати вступні та періодичні внески для членів
біржі, плату за послуги, що надаються біржею;

- встановлювати інші грошові збори;

- встановлювати і стягувати відповідно до статуту біржі
плату за реєстрацію угод на біржі, штрафи та інші санкції за
порушення статуту біржі та біржових правил;

- засновувати арбітражні комісії для вирішення спорів у
торговельних угодах;

- укладати міжбіржові угоди з іншими біржами, мати своїх
представників на них, у тому числі на біржах, розташованих
за кордоном України;

- вносити в державні органи пропозиції з питань, що сто­
суються біржової діяльності;

- видавати біржові бюлетені, довідники та інші інформаційні
та рекламні видання;

- здійснювати інші функції, передбачені статутом біржі.
Стаття 4 Закону «Про товарну біржу» визначає обов'язки

цієї організації. Товарна біржа, зокрема, забезпечує створення необхідних умов для біржової торгівлі, регулювання біржових операцій, регулювання цін на підставі співвідношення попиту та пропозиції на товари, що обертаються на біржі.

Біржа зобов'язана надавати організаційні та інші послуги членам і відвідувачам біржі, здійснювати збирання, обробку і поширення інформації, пов'язаної з кон'юнктурою ринку.

§ 3. Види біржових угод

Залежно від місця укладання закон розрізняє біржові та поза-біржові угоди, що мають, проте, однакову юридичну природу.

Біржовими угодами є дії громадян і організацій щодо вста­новлення, зміни або припинення цивільних прав або обов'язків, які вчинені на біржі в результаті біржових торгів. Укладають­ся ці угоди через посередників — брокерські контори і бро­керів, а не самими продавцями і покупцями реального товару. Виконуються біржові угоди поза біржею (товару як такого на біржі немає). Біржова угода має юридичні ознаки звичайної угоди щодо змісту, структури тексту, форми тощо.

На біржові та позабіржові угоди поширюються одні й ті самі правові норми про угоди. Йдеться, по-перше, про норми Глави 16 розділу IV Книги першої Цивільного кодексу Украї­ни (статті 202—236), по-друге, про відповідні статті Книги п'ятої ЦК, в яких закріплені норми щодо загальних положень про зобов'язання, про договір та про окремі види зобов'язань (купівлю-продаж, міну, поставку). Разом з тим біржова угода має певні юридичні особливості. Тому види, особливості укла­дання біржових угод врегульовано ст. 15 «Біржові операції» та

- 356 -

- 357 -

ст. 17 «Правила біржової торгівлі» Закону «Про товарну біржу». Детально біржові угоди регулюються Правилами біржової торгівлі, затвердженими біржовими комітетами, а зміст цих угод визначається Типовими контрактами, які також затверд­жують біржові комітети.

Щоб відрізнити біржові угоди від звичайних, небіржових, законодавець, по-перше, визначає, що діяльність щодо їх укла­дення називається біржовими операціями; по-друге, встанов­лює особливі умови, яким має відповідати біржова угода.

Предметом біржової угоди є так званий біржовий товар. Згідно з п. «а» ст. 15 Закону «Про товарну біржу» біржова угода може бути укладена на купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, які допущені для обігу на товарній біржі. Вимоги до біржового товару регулюються правилами біржової торгівлі окремих бірж.

Як правило, біржі здійснюють обмін (товарооборот) товарів, що характеризуються якісною однорідністю (речі, визначені родовими ознаками, взаємозамінюваний товар). Обов'язковою вимогою є те, що біржовий товар не повинен потребувати додаткового узгодження його характеристик. Товар, який по­дається біржі, має відповідати встановленим стандартам. Якщо він частково втратив споживчі якості, відповідні дані мають бути відомі всім учасникам біржового торгу.

Відмінність між біржовими і небіржовими угодами полягає також у тому, що суб'єктами (учасниками) біржових угод мо­жуть бути лише члени біржі.

Біржові угоди за різними критеріями поділяються на види. Найбільш загальним критерієм поділу є час виконання угоди. Згідно з цим критерієм є угоди:

з негайним виконанням («угоди на реальний товар» або «ка­сові угоди»). Така назва угод зумовлена тим, що придбання або відчуження товару передбачає у цьому разі саме «негайне» виконання угоди. За такою угодою товар має знаходитися на одному з вказаних біржею складів і передаватися покупцеві негайно. Конкретний термін визначається Правилами біржо­вої торгівлі;

термінові (угоди на строк). Згідно з такими угодами орга-нізація-продавець передає у певний, визначений сторонами строк у власність (повне господарське відання) організації-покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплати­ти товар на умовах (щодо строку платежу, ціни), встановлених договором. По суті, це договори поставки біржового товару, строки виконання яких визначаються наперед, на майбутнє.

Оскільки йдеться про поставки в майбутньому, така біржова угода називається угодою на строк, або форвардною угодою.

Форвардний контракт — це стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папе­ри, товари або кошти у визначений час та на визначених умо­вах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту.

При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.

Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного контракту можуть пред'являтися виключно емі­тенту такого форвардного контракту.

Продавець форвардного контракту не може передати (про­дати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвардного контракту.

Покупець форвардного контракту має право без погоджен­ня з іншою стороною контракту в будь-який момент до закін­чення строку дії (ліквідації) форвардного контракту продати такий контракт будь-якій іншій особі, включаючи продавця такого форвардного контракту.

Строк зазначається у договорі (біржовому контракті). Най­більша тривалість цього строку також регулюється біржею в Правилах біржової торгівлі. До угод на строк відносяться та­кож біржові угоди з товаром, який знаходиться в дорозі, а також з товаром з наступним надходженням. Характерною особ­ливістю угоди на строк є те, що договори такого роду можна багаторазово перепродувати на біржі аж до моменту остаточної поставки товару.

З огляду на юридичний спосіб забезпечення виконання вирі­зняються біржові угоди із заставою. Особливістю цього виду угод є те, що крім основних предметів угод до їх змісту входить і зміст іншого договору — договору застави. Він полягає в тому, що в момент укладання основного договору один контрагент виплачує іншому суму, визначену договором як застава. Отже, щодо цієї угоди крім основного діє також договір застави.

Залежно від особи заставодавця цей вид біржової угоди має два підвиди: угода із заставою на купівлю (заставодавцем є поку­пець) і угода із заставою на продаж (заставодавцем є продавець).

У разі невиконання боржником забезпеченого заставою зо­бов'язання задоволення майнових вимог кредитора проводиться

- 358 -

- 359 -

за рахунок заставленої суми. У разі спору це відбувається за рішенням біржового арбітражу.

Одним з видів біржових угод на строк є ф'ючерсні угоди, предметом яких є стандартні біржові контракти на стандарти­зований товар з визначеним наперед строком виконання, але за ціною, встановленою на день укладання контракту.

Ф'ючерсний контракт визначається Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» як стандартний доку­мент, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту.

При цьому будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.

Покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погод­ження умов такого продажу з продавцем контракту.

Особливості ф'ючерсної угоди полягають у тому, що:

- предметом ф'ючерсної угоди є купівля-продаж біржового
контракту на певний товар, а не реального товару;

- предмет контракту і сам контракт мають бути стандартни­
ми (в тому числі щодо кількості та якості товару, способу
встановлення ціни тощо), оскільки це необхідно для підтрим­
ки біржового обігу ф'ючерсів;

- біржовий контракт (предмет ф'ючерса) укладається за умо­
ви, що він має вказане біржею стандартне місце поставки, але
може вільно продаватись і купуватись на біржі протягом усьо­
го строку своєї дії (до визначеного біржею «ліквідаційного
строку»);

- особливістю прав продавця ф'ючерса є можливість зво­
ротного його викупу за біржовим курсом (ціною ф'ючерсного
ринку) у будь-який момент до закінчення ліквідаційного стро­
ку. З свого боку, покупець має право вільного продажу ф'ю­
черса за таким же курсом і до того ж строку.

Таким чином, ф'ючерс, маючи стандартне місце поставки, є предметом біржової купівлі-продажу протягом терміну його дії. Обіг ф'ючерсів забезпечують біржові спекулянти ф'ючер-сами. Як учасники біржових торгів, вони привласнюють різни­цю між ціною кожного ф'ючерса (ціною ф'ючерсного ринку) і реальною ціною на товар на момент виконання ф'ючерса.

Комерційна ідея ф'ючерса полягає у страхуванні як про­давця, так і покупця від несприятливого коливання цін на даний товар.

Продавець реального товару має змогу залежно від курсу цін реального і ф'ючерсного ринків викупити контракт і про­дати товар за ціною, більш вигідною, ніж ціна контракту.

Покупець, якщо він не заінтересований у ціні контракту на день його виконання, може продати його на біржі.

Купівля-продаж ф'ючерсів з метою страхування від неспри­ятливого коливання цін на біржовий товар протягом строку їх дії називається хеджуванням.

Наступним видом біржових угод є опціон, тобто стандарт­ний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціона або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Перший продавець опціона (емітент) несе безумовне та без­відкличне зобов'язання щодо продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умовах укладеного опціонного контракту.

Будь-який покупець опціона має право відмовитися у будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів).

Претензії стосовно неналежного виконання або невиконан­ня зобов'язань опціонного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту опціона.

Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.

§ 4. Правила біржової торгівлі

Правовий режим і функції Правил біржової торгівлі регу­лює ст. 17 Закону «Про товарну біржу». Ця стаття визначає обов'язковий зміст Правил, коло питань діяльності біржі, на які вони поширюються, основні заборони, що мають діяти на товарній біржі. Правила регулюють:

- порядок здійснення біржових операцій;

- порядок ведення біржової торгівлі;

- процедуру біржового арбітражу з цих питань.
Правила біржової торгівлі визначають:

- строк та місце проведення біржових операцій;

- склад учасників біржових торгів і сукупність вимог, що
ставляться до них;

- 360 -

361 -

- порядок здійснення та реєстрації біржових операцій;

- порядок надання та розмір плати за користування послу­
гами біржі;

- відповідальність учасників та працівників біржі за неви­
конання або неналежне виконання правил біржової торгівлі;

- інші положення, встановлені органами управління біржі.
Правила біржової торгівлі затверджуються загальними збо­
рами членів біржі або уповноваженим ними органом.

Закон «Про товарну біржу» передбачає, що на кожній то­варній біржі мають діяти загальні заборони, а саме:

- забороняються купівля і продаж товарів та контрактів з
метою впливу на динаміку цін (тобто навмисна їхня скупка)
як однією особою безпосередньо, так і через підставних осіб;

- забороняються будь-які погоджені дії учасників біржової
торгівлі з метою зміни чи фіксації поточних біржових цін;

- забороняється поширення неправдивих відомостей, що
можуть призвести до штучної зміни кон'юнктури.

Не підлягає розголошенню зміст біржової угоди (за винят­ком назви товару, кількості, ціни, місця і строку виконання). Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, господарському суду та аудиторським організаціям у випад­ках, передбачених законодавством України.

Правила біржової торгівлі регулюють процедуру проведен­ня біржових торгів, яка має приблизно такий вигляд.

1. Суб'єкт господарювання або інший учасник господарсь­
ких відносин, який бажає купити або продати біржовий товар,
подає брокеру заявку за встановленою формою з повною інфор­
мацією щодо предмета угоди в строк, встановлений Правила­
ми (як правило, не пізніше ніж за три доби до проведення
торгів). Заявки реєструються і вводяться до банку даних (інфор­
маційної системи) біржі, де вони знаходяться протягом певної
кількості торгів, встановленої Правилами.

Разом з тим наявні товари, що вимагають негайної реалі­зації (протягом одного біржового дня), виставляються на біржі шляхом безпосереднього подання заявки біржовому брокеру у встановлений час. Якщо такі товари не продані протягом дня, вони або знімаються з торгів, або за згодою брокера-продавця вводяться в банк даних.

2. У визначений час (за день до початку торгів) брокери
мають одержати інформаційні листи, в яких зазначаються пе-

- 362 -

релік виставлених на торги товарів на цей біржовий день, їх кількість, ціна.

Перед початком торгів проводиться реєстрація брокерів, що прибули на торги. Після цього вони допускаються в торго­вельний зал біржі.

3. Торги розпочинаються за встановленим сигналом. Після цього виставлені на торги товари оголошуються на інформа­ційному табло (на деяких біржах голосом). У момент оголошен­ня брокер-продавець і брокер-покупець голосом і спеціальни­ми професійними жестами домовляються щодо укладення май­бутньої угоди.

Закінчуються біржові торги згідно із встановленим сигна­лом, після чого укладати біржові угоди не можна.

Біржова угода вважається укладеною з моменту її реєст­рації на біржі. Оформлення і реєстрацію біржових угод усіх видів здійснює реєстраційне бюро (палата) біржі у встановле­ний Правилами час. Зареєстровані на біржі угоди не підляга­ють нотаріальному засвідченню.

За порушення Правил біржової торгівлі встановлюються (в самих же Правилах) санкції, які застосовуються біржею. Як правило, це штрафи у визначених розмірах, хоча може засто­совуватися і така санкція, як позбавлення брокера права про­тягом певного часу брати участь у торгах. Рішення про засто­сування санкцій за порушення Правил біржової торгівлі прий­мається від імені біржового комітету його відповідальним пред­ставником (наприклад, генеральним директором біржі) у формі розпорядження.

Регулюючи особливості розгляду спорів за біржовими угода­ми, правила біржового арбітражу визначають склад біржового арбітражу, процедуру розгляду та вирішення спорів, оголо­шення рішення, його виконання та перегляд.

§ 5. Правовий статус фондової біржі

Фондова біржа являє собою організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінни­ми паперами, що можуть вільно продаватися і купуватися. Саме фондова біржа зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та виконує інші функції, пов'язані з обігом цінних паперів.

Правову основу діяльності фондової біржі становить закон України від 18 червня 1991 р. «Про цінні папери і фондову

- 363 -

біржу»¹, інші акти законодавства України, статут та правила фондової біржі.

Фондова біржа створюється у формі акціонерного товари­ства (закритого або відкритого) не менш як 20 засновниками — торговцями цінними паперами (банками, акціонерними това­риствами, статутний фонд яких сформовано за рахунок ви­ключно іменних акцій, та іншими товариствами, для яких опе­рації з цінними паперами є виключним видом їхньої діяль­ності). Засновники повинні мати дозвіл на здійснення комер­ційної і комісійної діяльності з цінними паперами. Частка статутного фонду, що належить одному акціонеру — торговцю цінними паперами, не може перевищувати 5%.

Реєструються фондові біржі відповідно до Положення про реєстрацію фондових бірж та торговельно-інформаційних сис­тем, затвердженого наказом Державної комісії з цінних па­перів та фондового ринку від 4 вересня 2003 р. № 364².

Перелік документів, що подаються на реєстрацію до Дер­жавної комісії, вміщено в п. 2 зазначеного Положення. Рішен­ня про видачу Свідоцтва про реєстрацію фондової біржі (або про відмові у видачі — за наявності підстав) приймається не пізніше 30 календарних днів з дня одержання передбачених Положенням документів.

Фондова біржа набуває прав юридичної особи з моменту її реєстрації. Підставою здійснення діяльності фондовою біржею є Свідоцтво про реєстрацію фондової біржі, яке видається терміном на 2 роки і діє на всій території України. Продов­ження терміну дії Свідоцтва здійснюється в порядку, встанов­леному для його одержання.

Статут та правила фондової біржі затверджуються її вищим органом — зборами акціонерів.

У статуті фондової біржі визначаються:

1) її найменування і місцезнаходження;

2) найменування і місцезнаходження засновників;

3) розмір статутного фонду;

4) умови і порядок прийняття в члени і виключення з членів
фондової біржі;

5) права і обов'язки членів фондової біржі;

6) організаційна структура;

7) компетенція і порядок створення керівних органів;

8) порядок і умови відвідування фондової біржі;

9) порядок і умови застосування санкцій, встановлених фон­
довою біржею;

10) порядок припинення діяльності.

У статуті можуть передбачатися інші положення, що стосу­ються створення і діяльності фондової біржі.

Правила фондової біржі є локальним нормативним актом, що регламентує її діяльність, пов'язану з торгівлею цінними паперами. У зв'язку з цим правила повинні передбачати:

1) види угод, що укладаються на фондовій біржі;

2) порядок торгівлі на фондовій біржі;

3) умови допуску цінних паперів на фондову біржу;

4) умови і порядок передплати на цінні папери, що котиру­
ються на фондовій біржі;

5) порядок формування цін біржового курсу та їх публі­
кації;

6) обов'язки членів біржі щодо ведення обліку та інфор­
мації, внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі,
порядок їхньої діяльності;

7) систему інформаційного забезпечення фондової біржі;

8) види послуг, що надаються фондовою біржею, і розмір
плати за них;

9) правила ведення розрахунків на фондовій біржі;

10) інші положення, що стосуються діяльності фондової
біржі.

Законодавство передбачає особливі умови припинення діяль­ності фондової біржі. її діяльність припиняється у тому разі, коли число членів біржі стає меншим за 10. Якщо у фондовій біржі залишилося 10 членів, її діяльність припиняється у ви­падку неприйняття нових членів протягом шести місяців.

Оскільки фондова біржа є акціонерним товариством, її діяльність припиняється відповідно до законодавства України про господарські товариства.

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 38. — Ст. 508.

² Офіційний вісник України. — 2003. — № 49. — Ст. 2580.

- 364 -

ГЛАВА 19

Правове регулювання

оренди та лізингу у сфері

господарювання

§ 1. Поняття договору оренди. Об'єкти оренди

Одним із напрямів підвищення ефективності використання майна державних підприємств і організацій у сучасних умовах є передача його в оренду фізичним та юридичним особам. За допомогою оренди реалізуються як інтереси власника щодо отримання доходу з наявних у нього виробничих фондів, так і інтереси орендаря, який, не обтяжуючи себе щоразу придбан­ням необхідного обладнання, устаткування тощо у власність, має змогу ефективно використовувати найняте ним майно для здійснення своєї статутної діяльності.

Загальне поняття договору оренди сформульовано в ч. 1 ст. 283 ГК, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення госпо­дарської діяльності.

З цього визначення випливає, що:

- по-перше, орендні відносини мають виключно договір­
ний характер і не можуть виникати на підставі планових зав­
дань або інших адміністративно-управлінських актів;

- по-друге, оренда передбачає передачу майна у користу­
вання (без надання права орендареві розпоряджатися орендо­
ваним майном);

- по-третє, таке користування є платним, що забезпечуєть­
ся внесенням орендарем орендодавцеві орендної плати у виз­
начених розмірах;

- по-четверте, оренда передбачає передачу майна у строкове
(тимчасове) користування. У разі закінчення строку, на який
було укладено договір оренди, цей договір припиняється.

- 366 -

Визначення оренди, що його містить ч. 1 ст. 283 ГК, відрізняється від визначення оренди, вміщеного в ст. 2 Зако­ну України від 14 березня 1995 р. «Про оренду державного та комунального майна»¹. Відповідно до цієї статті орендою виз­нається засноване на договорі строкове платне користування майном, що необхідне орендареві для здійснення підприєм­ницької та іншої діяльності. Ця відмінність полягає в тому, що згідно з ГК майно, що передається в оренду, може вико­ристовуватися орендарем лише для здійснення господарської діяльності (як підприємництва, так і некомерційної господарської діяльності). Якщо ж майно передається у користування не для здійснення господарської діяльності, а для задоволення інших потреб, до таких відносин, на нашу думку, мають застосовува­тися відповідні положення Глави 58 «Найм (оренда)» Цивіль­ного кодексу України.

Законодавство про оренду є одним з правових інститутів господарського законодавства України. Відносини щодо орен­ди майна, крім ГК і ЦК (відповідні положення якого застосо­вуються з урахуванням особливостей, передбачених ГК), ре­гулює, насамперед, Закон України «Про оренду державного та комунального майна». Його особливість полягає в регулю­ванні двох груп відносин: організаційних, пов'язаних з пере­дачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів; майнових між орендодавцями та орен­дарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебу­ває у комунальній власності.

Зазначений закон, незважаючи на його назву, має універ­сальний характер, оскільки його положеннями (якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди) може регу­люватися оренда майна інших форм власності (приватної та колективної).

Важливе значення для регулювання орендних відносин мають й інші акти законодавства України: Декрети Кабіне­ту Міністрів України від 29 грудня 1992 р. № 20-92 «Про укладення договорів оренди приміщень підприємствами й організаціями торгівлі, громадського харчування та сфери

¹ Цей закон є новою редакцією Закону України від 10 квітня 1992 р. «Про оренду майна державних підприємств та організацій».

- 367 -

послуг»¹; від 31 грудня 1992 р. № 26-92 «Про перелік майно­вих комплексів державних підприємств, організацій, їх струк­турних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається»²; від 11 січня 1993 р. № 5-93 «Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежитлових приміщень, що перебувають у дер­жавній власності»³; від 20 травня 1993 р. № 57-93 «Про прива­тизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду»⁴; Закони Ук­раїни від 4 березня 1992 р. «Про приватизацію державного майна», від 21 вересня 1999 р. «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»⁵ та від 7 лютого 2002 р. «Про особ­ливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України»⁶; постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 р. № 629 «Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів оренди, Порядку викупу орендарем оборотних матеріальних засобів та Порядку надання в кредит орендареві коштів та цінних паперів»⁷; Типові договори орен­ди, затверджені наказом Фонду державного майна України від 23 серпня 2000 р. № 1774⁸, та ряд інших нормативних актів.

Поиск по сайту: