ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 9 страница

4) Національний банк України дійшов висновку, що банк
має достатні фінансові можливості і відповідних спеціалістів
для здійснення такої діяльності.

Банк має право здійснювати інші угоди згідно із законо­давством України.

Національний банк України має право встановити спеціальні вимоги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятив­ного капіталу банку чи інших економічних нормативів, стосов­но певного виду діяльності, передбаченого у ст. 47 Закону.

Банки самостійно встановлюють процентні ставки та комі­сійну винагороду по своїх операціях.

§ 2. Поняття та види кредиту. Кредитний договір

В юридичній літературі під кредитними правовідносинами розуміють всі кредитні відносини, що виникають при наданні (передачі, використанні і поверненні) грошових коштів або інших речей, визначених родовими ознаками, на умовах по­вернення.

Стаття 1 Закону «Про банки і банківську діяльність» визна­чає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржни­ка щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язан­ня на сплату процентів та інших зборів з такої суми;

Згідно з ч. 1 ст. 345 ГК кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичаль­ників) та громадян. Кредитними визнаються операції, визна­чені як такі Законом «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до статей 47, 49 Закону «Про банки і банківську діяльність» до кредитних відносяться наступні операції:

- розміщення залучених коштів від свого імені, на власних
умовах та на власний ризик;

- організація купівлі та продажу цінних паперів за дору­
ченням клієнтів;

- здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого
імені (включаючи андеррайтинг);

- надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань
від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

- придбання права вимоги на виконання зобов'язань у гро­
шовій формі за поставлені товари чи надані послуги, прийма­
ючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів
(факторинг);

- лізинг.

Суб'єкти господарської діяльності можуть використовувати такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний.

Кредити, які надаються банками, поділяються:

за строками користування на:

а) короткострокові — до 1 року; можуть надаватися банка­ми у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у

- 436 -

- 437 -

зв'язку з витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженням коштів у відповідному періоді;

б) середньострокові — до 3 років; можуть надаватися на
оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капі­
тальних вкладень;

в) довгострокові — понад 3 роки; можуть надаватися для
формування основних фондів. Об'єктами кредитування мо­
жуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію
та розширення вже діючих основних фондів, на нове будів­
ництво, на приватизацію тощо;

за способом забезпечення на:

а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінни­
ми паперами);

б) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво стра­
хової організації);

г) незабезпечені (бланкові);
за ступенем ризику на:

а) стандартні кредити;

б) кредити з підвищеним ризиком;
за методами надання на:

а) кредити, що надаються у разовому порядку;

б) кредити, що надаються відповідно до кредитної лінії.
Під кредитною лінією розуміється згода банку-кредитора на­
дати кредит у майбутньому в розмірах, які не перевищують
заздалегідь обумовлені розміри за певний відрізок часу без
проведення додаткових спеціальних переговорів;

в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання,
за потребою, із стягненням комісії за зобов'язання);

за строками погашення на:

а) кредити, що погашаються водночас;

б) кредити, що погашаються у розстрочку;

в) кредити, що погашаються достроково (на вимогу креди­
тора або за заявою позичальника);

г) кредити, що погашаються з регресією платежів;

д) кредити, що погашаються після обумовленого періоду
(місяця, кварталу).

Кредити банків можуть розрізнятися також за іншими умо­вами надання, користування або погашення (ч. 2 ст. 347 ГК)

Процес банківського кредитування здійснюється на прин­ципах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільової спрямованості.

Принцип забезпеченості кредиту передбачає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичаль­ника. Принципи повернення, строковості та платності означа­ють, що кредит має бути повернений позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною пла­тою за його користування. Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів з конкретною ме­тою, визначеною кредитним договором.

Комерційний кредит є товарною формою кредиту, яка ви­значає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб'єктами госпо­дарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комер­ційному кредиті регулюють свої стосунки і можуть викорис­товувати платіжні засоби у вигляді векселів.

Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом:

- оплати боржником за векселем;

- передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій
юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ);

- переоформлення комерційного кредиту на банківський.

Лізинговий кредит — це відносини між юридичними особа­ми, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладенням лізингової угоди.

Іпотечний кредит — це особливий вид відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.

Консорціумний кредит — це форма кредиту, що надається банківським консорціумом шляхом:

а) акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з
подальшим наданням кредиту позичальникам;

б) гарантування загальної суми кредиту провідним банком
або групою банків;

в) зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних
ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в кон-
сорціумній операції.

Банкам забороняється прямо чи опосередковано надавати кредити для придбання власних цінних паперів. Використання цінних паперів власної емісії для забезпечення кредитів мож­ливе з дозволу Національного банку України.

Банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись ос­новних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кре­дитоспроможність позичальників та наявність забезпечення

- 438 -

- 439 -

кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.

Банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Ви­няток можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків.

Банк має право видавати бланкові кредити за умов додер­жання економічних нормативів.

Надання безпроцентних кредитів забороняється, за винят­ком передбачених законом випадків.

У разі несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за його користування банк має право видавати наказ про при­мусову оплату боргового зобов'язання, якщо це передбачено угодою.

Згідно з ч. 2 ст. 345 ГК кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредито­ром (в ч. 1 ст. 1054 ЦК ця сторона кредитного договору нази­вається кредитодавцем — В. Щ.) і позичальником у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням пись­мової форми, є нікчемним (ч. 2 ст. 1055 ЦК).

У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види за­безпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, по­рядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ч. 2 ст. 345 ГК).

Суб'єкти господарювання — резиденти України — відповідно до ст. 4 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» мають право на отримання кредитів від іноземних суб'єктів госпо­дарської діяльності. Кредити в іноземній валюті надаються юридичним особам-резидентам, фізичним особам-резидентам, які займаються підприємницькою діяльністю, резидентам за операціями, що здійснюються ними з використанням платіж­них карток міжнародних платіжних систем, та юридичним осо­бам-нерезидентам — банківським установам.

Позичальники погашають отримані кредити в іноземній валюті за рахунок валютних надходжень від усіх видів зовніш­ньоекономічної діяльності. Для погашення кредитів може бути використана іноземна валюта, придбана на міжбанківському валютному ринку України.

Відповідно до п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів Украї­ни від 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему валютного

- 440 -

регулювання і валютного контролю»¹ одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кре­дитів перевищують встановлені законодавством межі, потре­бують індивідуальної ліцензії Національного банку України. Згідно із встановленим порядком уповноважений банк, що має ліцензію на право здійснення операцій з валютними ціннос­тями, може залучати кредитні ресурси від іноземних банків-кореспондентів без отримання ліцензії НБУ терміном до одно­го року. Інші резиденти-позичальники повинні отримати ліцен­зію у порядку, встановленому Положенням про порядок на­дання резидентам України індивідуальних ліцензій та свідоцтв про реєстрацію на одержання кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 1995 р. № 329 (із змінами і доповненнями від 7 травня 1997 p.).

Для отримання індивідуальної ліцензії резидент-позичаль-ник (крім уповноваженого банку) повинен подати в НБУ:

а) клопотання позичальника-резидента;

б) лист уповноваженого банку на адресу Національного банку
України зі згодою на обслуговування кредиту, із зазначенням
реквізитів рахунку, на який буде здійснюватися переказ ва­
лютних коштів, та з експертним висновком банку щодо кре­
дитного проекту (у вигляді додатка до листа), підготовленого
на підставі документів позичальника, зазначених у Положенні,
а саме:

- копії свідоцтва про державну реєстрацію, засвідченої но­
таріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реє­
страцію, та один з примірників належним чином оформленого
та затвердженого статуту або його копію, засвідчену нотарі­
ально;

- копії кредитної угоди;

- техніко-економічного обгрунтування потреби в одержанні
кредиту;

- розрахунків окупності кредиту;

- графіка погашення заборгованості за кредитом (з ураху­
ванням процентів);

- висновку аудиторської організації про фінансовий стан
позичальника;

- копії балансу позичальника на останню звітну дату, за­
свідченої органом державної податкової служби;

Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 17. — Ст. 184.

- 441 -

- копій контрактів, що забезпечують реалізацію кредитного

проекту;

- ліцензій чи інших дозволів на експорт продукції відносно
цього проекту, які встановлені державними органами;

- інформації чи документа про забезпечення кредиту, якщо
таке передбачено кредитною угодою.

Якщо резидент-позичальник є державним підприємством, йому необхідно додатково подати клопотання відповідного дер­жавного органу про отримання кредиту, а якщо кредитною угодою передбачена застава майна, письмову згоду органу, уповноваженого управляти цим майном, на передачу його в заставу.

Уповноважений банк для одержання свідоцтва про реєстра­цію подає до Національного банку України клопотання банку та кредитну угоду з нерезидентом з графіком погашення за­боргованості за кредитом.

Індивідуальна ліцензія чи свідоцтво про реєстрацію видаєть­ся резиденту-позичальнику для реалізації тільки одного кре­дитного проекту і не може бути підставою для залучення іншого проекту чи збільшення суми кредиту та здійснення інших ва­лютних операцій.

Індивідуальна ліцензія дійсна на весь час користування кре­дитом, якщо протягом 60-ти днів з дати її видачі позичальник одержав кредит повністю або його частку. При неможливості з поважних причин розпочати освоєння кредиту в цей термін резидент-позичальник може звернутися до Національного банку України з обгрунтованим клопотанням на подовження строку дії індивідуальної ліцензії за умови подання позитивного кло­потання уповноваженого банку з цього приводу.

Уповноваженому банку для отримання індивідуальної ліцензії на залучення кредитних ресурсів від іноземних банків-корес-пондентів терміном понад один рік необхідно подати Націо­нальному банку України клопотання і кредитну угоду з нере­зидентом із зазначенням графіка погашення заборгованості по кредиту.

Отримання резидентом-позичальником кредиту в іноземній валюті від іноземного кредитора без індивідуальної ліцензії НБУ тягне за собою застосування передбаченого ст. 16 Декре­ту Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регу­лювання і валютного контролю» штрафу у сумі, еквівалентній сумі одержаного кредиту, перерахованій у валюту України за курсом НБУ на день здійснення операції.

Контроль за погашенням кредиту, отриманого резидентом України в іноземній валюті від іноземного інвестора, покла­дається на уповноважений банк.

§ 3. Порядок відкриття рахунків у банках

Рахунки юридичної особи, що є клієнтом банку, відкрива­ються в установах банків за місцем її реєстрації чи в будь-якому банку на території України за згодою сторін.

Так, згідно зі ст. 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокрем­леним підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам — інвесторам, представництвам юридич­них осіб в Україні та фізичним особам).

Банки мають право відкривати своїм клієнтам (крім інших банків) вкладні (депозитні) та поточні рахунки.

Вкладний (депозитний) рахунок — рахунок, що відкриваєть­ся банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент відповідно до умов договору.

Поточний рахунок — рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей та для здійснення усіх видів операцій за цим рахунком відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Платник може розпоряджатися грошима, що зберігаються на його поточному рахунку, за допомогою платіжних інстру­ментів, зокрема платіжної картки.

Особливості режимів функціонування вкладних (депозит­них) та поточних рахунків визначаються нормативно-право­вими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.

Зарахування грошей на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу грошей у безготівковій формі з інших рахунків.

Банки мають право відкривати своїм клієнтам — іншим банкам кореспондентські рахунки.

Кореспондентський рахунок — це рахунок, що відкриваєть­ся банку для здійснення розрахунків, які виконує за доручен­ням та за рахунок цього банку той банк, в якому відкриваєть­ся цей рахунок.

- 442 -

- 443 -

Відкриття кореспондентських рахунків банками іншим бан­кам здійснюється шляхом встановлення між ними кореспон­дентських відносин у порядку, що визначається Національ­ним банком України, та на підставі відповідного договору.

Відкриття поточних і вкладних (депозитних) рахунків здійснюється відповідно до положень ГК та ЦК України, ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», ст. 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на умовах, викладених в Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземних валютах, затвердженій постановою Правління На­ціонального банку України від 12 листопада 2003 р. № 492^і.

Відповідно до зазначеної Інструкції поточні рахунки відкри­ваються банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допо­могою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать:

- рахунки за спеціальними режимами їх використання, що
відкриваються у випадках, передбачених законами України або
актами Кабінету Міністрів України;

- поточні рахунки типу «Н», що відкриваються в націо­
нальній валюті офіційним представництвам і представництвам
юридичних осіб — нерезидентів, які не займаються підприєм­
ницькою діяльністю на території України;

- поточні рахунки типу «П», що відкриваються в націо­
нальній валюті постійним представництвам;

- карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій
за платіжними картками відповідно до вимог цієї Інструкції.
Операції за цими рахунками здійснюються з урахуванням особ­
ливостей, визначених цією Інструкцією та відповідними нор­
мативно-правовими актами Національного банку, що регулю­
ють здійснення операцій із застосуванням платіжних карток;

- поточні (накопичувальні) рахунки виборчих фондів.

Вкладний (депозитний) рахунок — це рахунок, що відкри­вається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановле­ний строк або без зазначення такого строку під визначений процент і підлягають поверненню клієнту відповідно до зако­нодавства України та умов договору.

¹ Офіційний вісник України. — 2003. — № 51 (ч. 1). — Ст. 2707.

- 444 -

Якщо суб'єкт господарювання не має в цьому банку ра­хунків, то відкриття йому поточного рахунку здійснюється в такому порядку.

Особи (особа), які (яка) від імені юридичної особи або відок­ремленого підрозділу відкривають поточний рахунок, мають:

- пред'явити паспорт або документ, що його замінює, і
документи, що підтверджують їх повноваження. Фізичні осо­
би — резиденти додатково пред'являють документ, виданий
відповідним органом державної податкової служби, що засвід­
чує присвоєння їм ідентифікаційного номера платника податків;

- подати документи (копії документів, засвідчені в установ­
леному порядку), визначені цією главою Інструкції.

На підставі зазначених вище документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію клієнта та осіб, упов­новажених розпоряджатися поточним рахунком.

Між банком і клієнтом укладається в письмовій формі до­говір банківського рахунку.

Якщо юридична особа не має рахунку в цьому банку, то для відкриття їй поточного рахунку потрібно подати такі документи:

- заяву про відкриття поточного рахунку. Заяву підпису­
ють керівник і головний бухгалтер юридичної особи. Якщо в
штатному розписі немає посади головного бухгалтера або іншої
особи, на яку покладено функцію ведення бухгалтерського об­
ліку та звітності, то заяву підписує лише керівник;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної осо­
би в органі виконавчої влади, іншому органі, уповноважено­
му здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально
або органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію.
У разі відкриття поточних рахунків юридичним особам, які
утримуються за рахунок бюджетів, цей документ не вима­
гається;

- копію належним чином зареєстрованого установчого до­
кумента (статуту / засновницького договору / установчого акта /
положення), засвідчену органом, який здійснив реєстрацію,
або нотаріально. Положення юридичних осіб публічного пра­
ва, які затверджуються розпорядчими актами Президента Ук­
раїни, органу державної влади, органу влади Автономної Рес­
публіки Крим або органу місцевого самоврядування, засвід­
чення не потребують. Юридичні особи публічного права, які
діють на підставі законів, установчий документ не подають;

- копію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного
державного реєстру підприємств та організацій України, за-

- 445 -

свідчену органом, що видав довідку, або нотаріально чи підпи­сом уповноваженого працівника банку;

копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби, засвідчену ор­ганом, що видав документ, або нотаріально чи підписом упов­новаженого працівника банку;

картку із зразками підписів і відбитка печатки (додаток 2), засвідчену нотаріально або організацією, якій клієнт адмініст­ративно підпорядкований, в установленому порядку. До карт­ки включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до за­конодавства України або установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів.

Юридичні особи, які використовують найману працю і відпо­відно до законодавства України є платниками страхових внесків, додатково до вищезазначеного переліку документів мають по­дати такі документи:

- копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної
особи у відповідному органі Пенсійного фонду України, засвід­
чену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом
уповноваженого працівника банку;

- копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію
юридичної особи у Фонді соціального страхування від нещас­
них випадків на виробництві та професійних захворювань Ук­
раїни як платника страхових внесків, засвідчену органом, що
його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого пра­
цівника банку.

Якщо відокремлений підрозділ не має в цьому банку ра­хунків, то для відкриття поточного рахунку цей суб'єкт госпо­дарювання подає до банку такі документи:

- заяву про відкриття поточного рахунку. Заяву підписують
керівник і головний бухгалтер відокремленого підрозділу. Якщо
в штатному розписі немає посади головного бухгалтера або іншої
особи, на яку покладено обов'язок з ведення бухгалтерського
обліку та звітності, то заяву підписує лише керівник;

- клопотання юридичної особи або відповідного органу при­
ватизації (щодо структурних підрозділів, які відокремлюються
в процесі приватизації) до банку, у якому відкривається поточ­
ний рахунок відокремленому підрозділу, про відкриття рахун­
ку, із зазначенням місцезнаходження юридичної особи, її іден­
тифікаційного коду, номера поточного рахунку та назви банку,
у якому він відкритий, органу державної податкової служби, у

якому юридична особа перебуває на обліку, а також інформації про те, чи є відокремлений підрозділ платником страхових внесків. У разі одночасного відкриття в банку поточних ра­хунків кільком відокремленим підрозділам однієї юридичної особи подається одне клопотання юридичної особи з вищеза­значеною інформацією і переліком відокремлених підрозділів, яким відкриваються рахунки, та копії цього клопотання в кількості, потрібній для формування справ з юридичного офор­млення рахунків за кожним з відокремлених підрозділів;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної осо­
би в органі виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому
здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально або
органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію. У
разі відкриття поточних рахунків відокремленим підрозділам
юридичних осіб, які утримуються за рахунок бюджетів, цей
документ не вимагається;

- копію належним чином оформленого положення про відок­
ремлений підрозділ, засвідчену нотаріально або юридичною
особою, що створила відокремлений підрозділ;

- копію довідки про внесення відокремленого підрозділу до
Єдиного державного реєстру підприємств та організацій Ук­
раїни, засвідчену органом, що видав відповідну довідку, або
нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

- копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи,
яка створила відокремлений підрозділ, на облік в органі держав­
ної податкової служби, засвідчену органом, що видав документ,
або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

- копію документа, що підтверджує взяття відокремленого
підрозділу на облік в органі державної податкової служби за
місцезнаходженням цього підрозділу, засвідчену органом, що
видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого
працівника банку;

- картку із зразками підписів і відбитка печатки (додаток 2),
засвідчену нотаріально або підписом керівника юридичної особи,
до складу якої входить відокремлений підрозділ. До картки
включаються зразки підписів уповноважених осіб підрозділу,
яким відповідно до законодавства України і відповідними до­
кументами юридичної особи надано право розпорядження ра­
хунком та підписування розрахункових документів.

Якщо фізична особа — підприємець не має рахунків у цьому банку, то для відкриття поточного рахунку їй потрібно подати до банку такі документи:

446 -

- 447 -

- заяву про відкриття поточного рахунку, що підписана
фізичною особою — підприємцем;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи —
підприємця уповноваженим органом державної влади Украї­
ни, засвідчену нотаріально або органом, що його видав;

- копію документа, що підтверджує взяття фізичної особи —
підприємця на облік в органі державної податкової служби,
засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи
підписом уповноваженого працівника банку;

- копію документа, що підтверджує реєстрацію фізичної
особи — підприємця у відповідному органі Пенсійного фонду
України, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально
чи підписом уповноваженого працівника банку;

- картку із зразками підписів. Зразки підписів засвідчуються
підписом уповноваженого працівника банку або нотаріально;

- інші документи, передбачені Інструкцією.

Орендне підприємство, яке не має в цьому банку рахунків, для відкриття поточного рахунку подає до банку документи, зазначені в пункті 3.2 цієї Інструкції, а також копію договору оренди, засвідчену нотаріально.

Довірче товариство, яке не має в цьому банку рахунків, для відкриття поточного рахунку подає до банку документи, пе­редбачені пунктом 3.2 Інструкції, та укладає з банком договір на відкриття та обслуговування банківського рахунку відповідно до Типового договору на обслуговування комерційним банком довірчого товариства, затвердженого наказом Фонду держав­ного майна України від 24 грудня 1993 р. № 583 і постановою Правління Національного банку України від 18 лютого 1994 р. № ЗО.

Якщо суб'єкт господарювання вже має в цьому банку по­точний рахунок, цей клієнт ідентифікований банком і сфор­мована справа з юридичного оформлення рахунку, то відкрит­тя нового поточного рахунку (зокрема, поточного рахунку за спеціальним режимом використання, поточного рахунку в іно­земній валюті) здійснюється за умови подання цим клієнтом заяви про відкриття поточного рахунку та засвідченої в уста­новленому порядку картки із зразками підписів і відбитка пе­чатки (картки із зразками підписів). Відокремлений підрозділ разом з цими документами також має подати клопотання юри­дичної особи про відкриття поточного рахунку його відокрем­леному підрозділу.

Якщо суб'єкт господарювання вже має в цьому банку вклад­ний (депозитний) рахунок, цей клієнт ідентифікований бан­ком і сформована справа з юридичного оформлення рахунку, то для відкриття поточного рахунку такому клієнту потрібно додатково подати заяву про відкриття поточного рахунку та картку із зразками підписів і відбитка печатки (картку із зраз­ками підписів), засвідчену в установленому порядку.

Відокремлений підрозділ разом з цими документами має подати клопотання юридичної особи про відкриття поточного рахунку його відокремленому підрозділу.

Інструкція встановлює також порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків. Так, якщо суб'єкт господарювання не має рахунків у цьому банку, то відкриття йому вкладного (де­позитного) рахунку здійснюється в такому порядку.

Особа, яка від імені суб'єкта господарювання відкриває вкладний (депозитний) рахунок, має:

Поиск по сайту: