Майно та майнові права у господарському товаристві 10 страница

Організаційно-господарські зобов'язання — це господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом органі­заційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'я­заної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 176 ГК).

Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати:

— між суб'єктом господарювання та власником, який є за­
сновником даного суб'єкта, або органом державної влади, ор­
ганом місцевого самоврядування, наділеним господарською
компетенцією щодо цього суб'єкта;

— між суб'єктами господарювання, які разом організову­
ють об'єднання підприємств чи господарське товариство, та
органами управління цих об'єднань чи товариств;

— між суб'єктами господарювання, у разі якщо один з них
є щодо іншого дочірнім підприємством;

— в інших випадках, передбачених ГК, іншими законодав­
чими актами або установчими документами суб'єкта господа­
рювання.

Організаційно-господарські зобов'язання суб'єктів можуть виникати з договору та набувати форми договору (наприклад, засновницького договору про створення об'єднання під­приємств, в якому визначаються взаємовідносини між учас­никами об'єднання та органом управління об'єднання).

Суб'єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без ут­ворення єдиного суб'єкта господарювання, на умовах, визна­чених договором про спільну діяльність. У разі якщо учасни­ки договору про спільну діяльність доручають керівництво спільною діяльністю одному з учасників, на нього може бути

- 251 -

покладено обов'язок ведення спільних справ. Такий учасник здійснює організаційно-управлінські повноваження на підставі доручення, підписаного іншими учасниками.

Однією з особливостей господарських зобов'язань є підстави їх виникнення, примірний перелік яких встановлено в ст. 174 ГК.

Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

а) безпосередньо із закону або іншого нормативно-право­
вого акта, що регулює господарську діяльність;

б) з акта управління господарською діяльністю;

в) з господарського договору та інших угод, передбачених
законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких,
які йому не суперечать;

г) внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом гос­
подарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або
суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без дос­
татніх на те підстав;

ґ) у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності;

д) у результаті інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з
якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері гос­
подарювання (з конкурсу, тендеру, іншого публічного торгу).

§ 2. Виконання господарських

зобов'язань, забезпечення виконання

господарських зобов'язань

Загальні принципи і умови виконання господарських зобо­в'язань, а також господарських договорів урегульовані главою 22 ГК (статті 193—198). Щодо господарських договорів застосо­вуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливос­тей, передбачених ГК. Зокрема, на господарські договори по­ширюються такі інститути і категорії загального зобов'язаль­ного права, як загальні умови виконання зобов'язань (статті 526—545 ЦК) та забезпечення виконання зобов'язань (статті 546—597 ЦК). Особливість виконання господарських договорів полягає лише в тому, що ці категорії та інститути певною мірою деталізуються ще й господарським законодавством про окремі види договорів.

Основним принципом виконання господарського зобов'я­зання є принцип належного виконання. Він закріплений у ч. 1 ст. 193 ГК, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати госпо­дарські зобов'язання належним чином відповідно до закону,

- 252 -

інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Важливе значення для належного виконання господарських зобов'язань має вказівка закону на те, що кожна сторона по­винна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконан­ня нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зо­бов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК).

Як, встановлено ч. З ст. 193 ГК, застосування господарсь­ких санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. По-суті, в цій нормі закріплено один з прин­ципів господарсько-правової відповідальності, встановлених ч. З ст. 216 ГК.

Управнена сторона має право не приймати виконання зобо­в'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випли­ває зі змісту зобов'язання.

Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання до­строково, якщо інше не передбачено законом, іншим норма­тивно-правовим актом або договором, або не випливає зі змісту зобов'язання.

Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов 'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Проте, за загальним правилом, встановленим ч. 6 ст. 193 ГК, не допускаються одностороння відмова від виконання зо­бов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'я­зання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини. Таким письмовим посвідченням є згідно з ч. 1 ст. 545 ЦК розписка. Наявність боргового документа у борж­ника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

- 253 -

Одним з елементів належного виконання зобов'язання є ви­конання його належною особою. Частина 1 ст. 194 ГК перед­бачає можливість покладення виконання господарського зобо­в'язання (в цілому або в частині) третьою особою, яка не є стороною в зобов'язанні. При цьому управнена сторона зобов­'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою — безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського до­говору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сто­рони виконати зобов'язання особисто.

Заміна сторони в господарському зобов'язанні можлива не лише щодо зобов'язаного суб'єкта (ч. 1 ст. 194 ГК), а й щодо управненого суб'єкта господарського зобов'язання, який, якщо інше не передбачено законом, може передати другій стороні, за її згодою, належні йому за законом, статутом чи договором права на одержання майна від третьої особи з метою вирішення певних питань щодо управління майном або делегувати права для здійснення господарсько-управлінських повноважень. Передача (делегування) таких прав може бути здійснена на певний строк.

Прикладом передачі (делегування) прав може бути Декрет Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 р. «Про управ­ління майном, що є у загальнодержавній власності», яким здійснення функцій з управління зазначеним майном покладе­но на міністерства та інші підвідомчі йому органи державної виконавчої влади. Як виняток зі ст. 1 цього Декрету корпора­ціям «Укрбуд», «Украгропромбуд», «Укрмонтажспецбуд», «Укр-будматеріали», «Укртрансбуд», «Укрметротунельбуд» та концер­ну «Укрцемент» делеговано функції з управління майном орган­ізацій і підприємств, які засновані на загальнодержавній влас­ності та входять до їх складу.

Передача (делегування) прав тягне за собою обов'язок суб'єк­та, який одержав у результаті такої передачі (делегування) до­даткові повноваження, вирішувати відповідне до цих повно­важень коло господарських питань та нести відповідальність за наслідки рішень, що ним приймаються.

У господарському зобов'язанні, так само як і в цивільно-правовому, може мати місце множинність осіб на стороні уп­равненого або зобов'язаного суб'єкта (ст. 196 ГК).

У разі якщо в господарському зобов'язанні беруть участь кілька управнених або кілька зобов'язаних суб'єктів, кожний з управнених суб'єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відпо­відно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням.

У випадках, передбачених законодавством або договором, зобов'язання повинно виконуватися солідарно. При солідар­ному виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК, якщо інше не передбачено законом.

Наступним елементом належного виконання господарсько­го зобов'язання є місце його виконання.

Зі змісту ч. 1 ст. 197 ГК випливає, що господарське зобов'я­зання підлягає виконанню за місцем: а) визначеним законом, б) визначеним господарським договором, в) місцем, яке визна­чено змістом зобов'язання.

У разі якщо місце виконання зобов'язання не визначено одним із зазначених способів, зобов'язання повинно бути виконано:

- за зобов'язаннями, змістом яких є передача прав на будівлю
або земельну ділянку, іншого нерухомого майна — за місцезнахо­
дженням будівлі чи земельної ділянки, іншого нерухомого майна;

- за грошовими зобов'язаннями — за місцем розташування
управненої сторони на момент виникнення зобов'язання, або
за новим місцем її розташування за умови, що управнена сто­
рона своєчасно повідомила про нього зобов'язану сторону;

- за іншими зобов'язаннями — за місцезнаходженням постій­
но діючого органу управління (місцем проживання) зобов'я­
заної сторони, якщо інше не передбачено законом.

Певні особливості встановлені господарським законодав­ством стосовно виконання грошових зобов'язань.

За загальним правилом (ч. 1 ст. 198 ГК) платежі за грошо­вими зобов'язаннями, що виникають у господарських відно­синах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків (інше може бути встановлено законом).

Грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях, яка є національною валютою України.

В іноземній валюті грошові зобов'язання можуть бути ви­ражені лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання ма­ють право проводити розрахунки між собою в іноземній ва­люті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, ви­ражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до зако­ну (ч. 2 ст. 198 ГК).

У разі відсутності управненої сторони, ухилення її від прий­няття виконання або іншого прострочення нею виконання зо­бов'язана сторона за грошовим зобов'язанням має право внес­ти належні з неї гроші або передати за зобов'язанням цінні папери до депозиту нотаріальної контори, яка повідомляє про

- 254 -

- 255 -

це управнену сторону. Внесення грошей (цінних паперів) до депозиту нотаріальної контори вважається виконанням зобов'я­зання (ч. З ст. 197 ГК).

Виконання господарських зобов'язань забезпечується захода­ми захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами (в першу чергу — ЦК). Сторони можуть погодити застосування перед­бачених законом або таких, що йому не суперечать, видів за­безпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосову­ються у господарському (діловому) обороті (ч. 1 ст. 199 ГК).

Зобов'язання суб'єктів господарювання, які належать до дер­жавного сектора економіки, можуть бути забезпечені держав­ною гарантією у випадках та у спосіб, передбачених законом.

На доповнення до видів забезпечення виконання госпо­дарських зобов'язань, передбачених нормами ЦК, ГК вста­новлює ще один вид — загальногосподарські (публічні) гарантії виконання зобов'язань (ст. 201 ГК).

Сутність цього виду забезпечення полягає в тому, що зако­ном може бути передбачено обов'язок комерційних банків, стра­ховиків, акціонерних товариств та інших суб'єктів господарю­вання, які залучають кошти або цінні папери громадян і юри­дичних осіб, передавати частину своїх коштів для формування єдиного страхового фонду публічної застави.

Загальногосподарські (публічні) гарантії виконання зобов'я­зання встановлюються з метою нейтралізації несприятливих наслідків від економічних злочинів.

§ 3. Припинення господарських зобов'язань

Відносини щодо припинення господарських зобов'язань регулюються відповідними положеннями ЦК (Глава 50, статті 598—609 ЦК) з урахуванням особливостей, встановлених ГК.

Загальні умови припинення господарських зобов'язань вста­новлені частинами 1, 2 ст. 202 ГК, згідно з якою господарське зобов'язання припиняється:

- виконанням, проведеним належним чином;

- зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхово­
го зобов'язання;

- у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній
особі;

- за згодою сторін;

- через неможливість виконання;

- в інших випадках, передбачених ГК або іншими законами.

Найпоширенішою підставою припинення господарського зобов'язання є його виконання, проведене належним чином (здійснене належним суб'єктом, належному суб'єкту, належ­ним способом, в належному місці, належним предметом і в належний строк).

Господарське зобов'язання припиняється виконанням і в тому випадку, коли зобов'язана сторона належним чином ви­конала одне з двох або кількох зобов'язань, щодо яких вона мала право вибору (альтернативне зобов'язання).

Господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зус­трічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зара­хування достатньо заяви однієї сторони.

Господарське зобов'язання може бути припинено зараху­ванням страхового зобов'язання, якщо інше не випливає з за­кону або змісту основного чи страхового зобов'язання.

Частина 5 ст. 203 ГК встановлює заборону зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосу­вати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом (наприклад, не допус­кається звільнення учасника товариства з обмеженою відпові­дальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіта­лу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства — ч. 2 ст. 144 ЦК).

Згідно з ч. 1 ст. 204 ГК господарське зобов'язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими самими сторонами (но­вація), якщо така заміна не суперечить обов'язковому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов'язання.

Господарське зобов'язання припиняється у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі (наприклад, у разі реорганізації суб'єкта господарювання—юридичної особи у вигляді злиття або приєднання). Зобов'язання виникає зно­ву, якщо це поєднання припиняється (ч. 2 ст. 204 ГК).

Неможливість виконання як підстава припинення госпо­дарського зобов'язання регулюється ст. 205 ГК, згідно з якою господарське зобов'язання припиняється неможливістю вико­нання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

У разі неможливості виконання зобов'язання повністю або частково зобов'язана сторона з метою запобігання невигідним

- 256 -

17 -4-2636

- 257 -

для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхід­них заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке по­відомлення не звільняє зобов'язану сторону від відповідаль­ності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог зако­ну (ч. 2 ст. 205 ГК).

Господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням. Так само підставою припинення зобов'язання суб'єкта господарю­вання — банкрута є його ліквідація.

§ 4. Розірвання господарських

зобов'язань. Недійсність господарського зобов'язання

Господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених ст. 188 ГК стосовно розір­вання господарських договорів.

Як зазначено в ч. 2 ст. 206 ГК, державний контракт підля­гає розірванню у разі зміни або скасування державного замов­лення, яким передбачено припинення дії контракту (тут слід було б записати «на підставі якого було укладено державний контракт»), з моменту, коли про це стало відомо сторонам зо­бов'язання. Наслідки розірвання державного контракту для його сторін визначаються відповідно до закону.

Частина 1 ст. 207 ГК встановлює три підстави, з яких гос­подарське зобов'язання може бути визнане недійсним:

а) якщо господарське зобов'язання не відповідає вимогам
закону;

б) якщо господарське зобов'язання вчинено з метою, яка
завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;

в) якщо господарське зобов'язання укладено учасниками
господарських відносин з порушенням хоча б одним з них
господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Визнання господарського зобов'язання недійсним здійсню­ється судом на вимогу однієї із сторін зобов'язання або відпо­відного органу державної влади. Господарське зобов'язання може бути визнано недійсним повністю або в частині.

Крім визнання недійсним зобов'язання ГК передоачає ви­знання недійсною також нікчемної умови господарського зо-

бов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторо­ни або третіх осіб.

Нікчемними, згідно з ч. 2 ст. 207 ГК, визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що:

- виключають або обмежують відповідальність виробника
продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають
на зобов'язану сторону певних обов'язків;

- допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку
виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов;

- вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непро­
порційно великого розміру санкцій у разі відмови його від до­
говору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє (ч. З ст. 207 ГК).

Відповідно до ГК наслідки визнання господарського зобов'я­зання недійсним поділяються на дві групи залежно від того, з яких підстав зобов'язання було визнано недійсним.

1. Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним, та­
ким, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам
держави і суспільства, то:

а) за наявності наміру в обох сторін — у разі виконання
зобов'язання обома сторонами — в доход держави за рішенням
суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі
виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони
стягується в доход держави все одержане нею, а також все
належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного;

б) за наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане
нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане ос­
танньою або належне їй на відшкодування виконаного стя­
гується за рішенням суду в доход держави (ч. 1 ст. 208 ГК).

2. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав
кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане
за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі —
відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недій­
сності зобов'язання не передбачені законом (ч. 2 ст. 208 ГК).

- 258 -

- 259 -

ГЛАВА 14

Господарські договори

§ 1. Поняття та ознаки господарського договору

Право України регулює майново-господарські та інші відно­сини суб'єктів господарювання з іншими учасниками відно­син у сфері господарювання завдяки застосуванню двох ос­новних нормативно-правових категорій: договір та господарсь­кий договір.

Перша категорія — майновий договір — є загальною. За­конодавчо майнові договори усіх видів врегульовано ЦК (статті 626—654).

У господарському праві категорія «договір» використовуєть­ся у загальному і спеціальному значеннях. Договір, який регу­лює ст. 626 ЦК, у господарському праві означає будь-яку май­нову угоду між двома або більше суб'єктами господарського права. Але з точки зору статутної діяльності суб'єкта господа­рювання майнові договори є різні. Наприклад, договір постав­ки підприємством продукції чи договір підряду на капітальне будівництво — з одного боку; договір купівлі-продажу підприєм­ством меблів для офісу, канцелярських товарів тощо — з іншо­го. Ці договори різні, оскільки одні регулюють основну статут­ну діяльність суб'єктів господарювання, інші — обслуговуючу. Тому законодавець визначає і регулює договори про основну господарську діяльність суб'єктів окремою юридичною катего­рією — категорією господарського договору.

Термін «господарський договір» у право України було вве­дено Арбітражним процесуальним кодексом України (зараз но­сить назву Господарський процесуальний кодекс), який регу­лює порядок розгляду і вирішення господарських спорів, тоб­то спорів між підприємствами, установами та організаціями, які виникають при укладенні та виконанні господарських до­говорів (ст. 1 ГПК).

Отже, категорії «договір» і «господарський договір» спів­відносяться як загальне і особливе. Як особлива категорія гос­подарського законодавства і права України господарський до­говір має певну правову основу.

Господарські договори в Україні з прийняттям Господарсь­кого кодексу регулюються:

а) загальними (про зобов'язання, договір, зобов'язання, що
випливають з договорів) і спеціальними (купівля-продаж, по­
ставка, контрактація сільськогосподарської продукції, постачан­
ня енергетичними та іншими ресурсами, лізинг, підряд, буді­
вельний підряд, виконання науково-дослідних або дослідно-кон­
структорських та технологічних робіт, перевезення, транспорт­
не експедирування, зберігання на товарному складі, позика,
кредит, банківський вклад, банківський рахунок, факторинг,
комерційна концесія тощо) статтями Цивільного кодексу;

б) нормативно-правовими актами господарського законо­
давства: Господарським кодексом, законами України про ок­
ремі види господарської діяльності (інвестиційну, зовнішньо­
економічну, транспортну тощо).

Певну групу становлять нормативні акти колишнього Со­юзу РСР, які регулюють ті господарські договори, які пов­ністю або частково не врегульовані законодавством України. Зокрема, це договори поставки продукції виробничо-техніч­ного призначення та товарів народного споживання; договори перевезення вантажів внутрішнім водним транспортом.

Господарський процесуальний кодекс України містить за­гальне правило про те, що спори, які виникають при укла­денні господарських договорів, можуть бути подані на вирі­шення господарського суду (ст. 10), визначає процедуру досу-дового врегулювання спорів, які виникають у разі зміни та розірвання певної категорії господарських договорів (ст. 11), а також регулює процесуальні відносини щодо порушення по­зовного провадження з господарських спорів та їх вирішення.

Отже, у визначенні поняття господарського договору слід враховувати і загальні ознаки категорії майнового договору, і особливі його ознаки, відображені у господарському законо­давстві.

Із загальноправової точки зору господарський договір ста­новить собою господарське правовідношення між двома або більше суб'єктами, змістом якого є їхні договірні зобов'язан­ня діяти певним чином: передати і прийняти майно, виконати роботу, надати послуги тощо. Господарський договір — це ре-

- 260 -

- 261 -

гулятор конкретних (одиничних) господарських відносин (зв'яз­ків) між суб'єктами господарської діяльності, умови дії якого визначають самі суб'єкти.

Як спеціальна правова категорія господарський договір має особливі ознаки.

По-перше, господарське законодавство регулює цей договір як таку угоду, яка має визначену економічну і правову мету. Господарський договір завжди укладається з господарською (комерційною) метою для досягнення необхідних господарсь­ких і комерційних результатів. Це виробництво і реалізація за плату продукції, виконання робіт і оплата їхніх результатів, надання платних послуг. Звідси господарські договори — це, як правило, майнові договори, що обслуговують безпосеред­ньо виробництво та господарський (комерційний) обіг. За кри­терієм мети господарські договори відмежовуються від інших договорів суб'єктів господарювання, які не обслуговують ви­робництво та обіг і є допоміжними.

По-друге, стосовно господарських договорів діють окремі правила щодо підстав їх укладання і змісту господарських до­говірних зобов'язань. Законодавством про господарські дого­вори встановлено, що ті з них, які спрямовані на забезпечення пріоритетних потреб України в продукції, роботах та послугах, укладаються на підставі відповідних державних замовлень. Юридичною особливістю в такому разі є те, що зміст госпо­дарського договору, який укладається на підставі державного замовлення (державний контракт), повинен відповідати цьому замовленню (ч. 5 ст. 179 ГК). В теорії такі договори визнача­ються як плановані.

Але не всі господарські договори укладаються на підставі державного замовлення. Отже, ця ознака господарського до­говору не є абсолютною.

Зміст господарських договорів, які укладаються без дер­жавного замовлення, має відповідати господарським намірам і юридично вираженій згоді сторін. У теорії такі договори нази­ваються регульованими, тобто такими, що регулюються сами­ми сторонами.

По-третє, закон обмежує коло суб'єктів, які можуть бути суб'єктами господарських договорів (про цю ознаку йшлося при розгляді суб'єктного складу господарських зобов'язань).

Оскільки ГК, неодноразово вживаючи термін «господарсь­кий договір», не містить визначення його поняття (так само, як і визначення загального поняття «договір», це визначення

- 262 -

може бути сформульоване, виходячи з загального визначення поняття «договір», встановленого ст. 626 ЦК, з урахуванням особливостей, властивих господарському договору.

Отже, господарський договір — це домовленість суб'єкта гос­подарювання з іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, спрямована на встановлення, зміну або при­пинення їх прав та обов'язків у сфері господарювання.

Господарський договір згідно із законом співвідноситься з юридичною категорією господарського зобов'язання. Так, май­ново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єкта­ми господарювання або між суб'єктами господарювання і не-господарюючими суб'єктами—юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'я­заннями (ч. 1 ст. 179 ГК).

Категорія господарського зобов'язання водночас є і загаль­ною (широкою), і частковою (вужчою) стосовно господарсь­кого договору. Загальною вона є тому, що господарські зобо­в'язання виникають з ряду підстав, наведених у ст. 174 ГК, однією з яких є господарський договір. Таким чином, з одно­го боку, господарський договір є лише частковою підставою виникнення господарських зобов'язань. У цьому розумінні категорія господарського зобов'язання узагальнює договірні господарські зобов'язання, засновані на договорі. З іншого боку, зміст господарського договору — це сукупність господарських зобов'язань сторін, тобто їх взаємних прав і обов'язків, що виникають саме з такого договору. Тобто категорія господарсь­кого договору є узагальненою щодо договірних господарських зобов'язань. Господарський договір — це юридичне джерело договірних господарських зобов'язань.

§ 2. Види господарських договорів

Різноманітність господарської діяльності обумовлює існу­вання широкого кола господарських договорів. Кожному гос­подарському договору властиві і загальні риси цієї правової категорії, і ознаки, притаманні саме цьому виду господарських договорів. Тому для їхнього (договорів) розмежування засто­совуються доктринальна і нормативна класифікації господарсь­ких договорів, основою яких є їхні юридичні (внутрішні) вла­стивості.

Поиск по сайту: