Сутність статистичних групувань та їх види

Групування – це розподіл сукупності на групи за істотними для них ознаками. З точки зору окремих одиниць сукупності, групування – це об’єднання окремих одиниць сукупності у групи, що є однорідними за якоюсь ознакою. Класифікація групувань представлена на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Класифікація групувань

У системі статистичних методів пізнання масових суспільних явищ групування посідає особливе місце, бо на відміну від інших методів, групування виконує дві функції: по-перше, розподіляє сукупності на однорідні групи; по-друге, визначає межі й можливості застосування інших методів статистики, використання яких потребує однорідності статистичних сукупностей.

Метод групувань використовують для рішення таких завдань, що виникають під час наукового статистичного дослідження: вивчення структури та структурних зрушень; визначення типів соціально-економічних явищ, виокремлення однорідних груп і підгруп; виявлення взаємозв’язків між ознаками.

Для розв’язання цих задач використовують відповідні види групувань: структурні, типологічні та аналітичні.

Структурне групування характеризує склад однорідної сукупності за певними ознаками. Різновидом структурних групувань є ряди розподілу.

Типологічне групування – це розподіл якісно неоднорідної сукупності на класи, соціально-економічні типи, однорідні групи. Основне завдання такого групування – ідентифікація типів. Вибір групувальної ознаки та кількісних групових меж ґрунтується на всебічному теоретичному аналізі суті явища, його характерних рис та особливостей формування в конкретних умовах часу та простору.

Для виявлення наявності та напряму зв’язку між ознаками використовуються аналітичні групування. При вивченні взаємозв’язків розглядаються щонайменше дві ознаки. При цьому одна ознака розглядається як результат (результативна ознака), а інша (або інші) розглядаються як фактор, що впливає на результат (факторна ознака або факторні ознаки). Висновок про наявність зв’язку можна зробити на основі розподілу за двома взаємопов’язаними ознаками згідно з характером розміщення частот. Якщо результативна ознака кількісна, для кожної групи за факторною ознакою можна визначити середнє значення результативної ознаки. За наявності зв’язку між ознаками групові середні результативної ознаки систематично змінюються від групи до групи в бік збільшення чи зменшення.

Групування проводять за однією або кількома ознаками. Групування за однією ознакою є простим, за кількома – складним. Складне групування може бути комбінаційним, якщо в його основі послідовно скомбіновано дві та більше ознак, або багатомірним, якщо воно проводиться за кількома ознаками одночасно.

Так, групування населення за віком і статтю буде комбінаційним, якщо в кожній віковій групі виділені підгрупи за статтю; групування сімей за рівнем споживання продовольчих чи непродовольчих товарів одночасно буде багатомірним.

Різні явища змінюються у часі з різною інтенсивністю. Так, кількість поданих заяв в період набору абітурієнтів до вищого навчального закладу змінюється щодня; швидко змінюються ціни на товари в період високої інфляції; високими темпами знижуються обсяги виробництва під час кризових економічних ситуацій; повільними темпами починає зростати виробництво в процесі виходу з кризового стану; населення змінюється також повільними темпами. Якщо явище змінюється у часі досить повільно, то розмежування об’єктів буде досить сталим, і в такому разі групування набуває вигляду класифікації. Наприклад, галузі народного господарства, види економічної діяльності, форми власності тощо.

Класифікація – це мов би стандарт, у якому кожний атрибутивний запис може бути віднесений лише до однієї групи чи підгрупи. Класифікація базується на найсуттєвіших ознаках, які змінюються дуже мало. Наприклад, класифікація галузей народного господарства, форм власності тощо. Таким чином, класифікація – це узаконене, загальноприйняте, нормативне групування.

Поиск по сайту: