Методологічні засади побудови статистичних групувань

Впорядкована статистична сукупність, в якій у ранжированому виді представлені результати групування її одиниць за якоюсь ознакою являє собою ряд розподілу.

Розподіл одиниць сукупності за ознакою, що не має кількісного виразу (атрибутивними ознаками), називається атрибутивним рядом розподілу (наприклад: розподіл підприємств за формою власності, розподіл населення за статтю,національністю або місцем проживання).

Ряди розподілу одиниць сукупності за ознаками, що мають кількісний вираз, називаються варіаційними рядами розподілу (наприклад: розподіл підприємств за кількістю працюючих або за рівнем прибутковості, розподіл населення за віком або за рівнем доходу на душу населення). У варіаційному ряді розподілу розрізняють два елементи: варіанту та частоту. Значення групувальної ознаки називається варіантою. Кожній варіанті відповідає певна частота або частка. Частоти показують, скільки разів повторюються окремі варіанти, а частки характеризують їх питому вагу в сукупності і за суттю є відносними частотами. Варіаційні ряди є базою поглибленого аналізу закономірностей розподілу. Варіаційні ряди розподілу можуть бути дискретними або інтервальними.

Дискретним варіаційним рядом називаютьряд розподілу, в якому варіанта як величина кількісної ознаки може приймати тільки певні значення (найчастіше – представлені цілими числами). Прикладом дискретного варіаційного ряду розподілу є розподіл сімей за кількістю дітей у сім’ї, розподіл робітників за кількістю вироблених деталей за зміну.

Інтервальний (неперервний) варіаційний ряд розподілу – це ряд, в якому значення варіанти представлено у кожній групі у вигляді інтервалів, тобто значення ознак можуть відрізнятися у окремих одиниць сукупності на будь-яку скільки завгодно малу величину.

Метод групування базується на двох категоріях – групувальній ознаці та інтервалі.

Групувальна ознака – це ознака, за якою відбувається об’єднання окремих одиниць сукупності в однорідні групи.

Інтервал встановлює кількісні межі груп. Як правило, він являє собою проміжок між максимальним та мінімальним значенням ознаки у групі.

Інтервали бувають:

· рівними, коли різниця між максимальним та мінімальним значенням у кожному з інтервалів однакова. Цю різницю прийнято називати шириною інтервалу;

· нерівними, коли ширина інтервалів відрізняється одна від одної;

· закритими, коли є нижня та верхня межа;

· відкритими, коли є якась одна межа – лише верхня або лише нижня.

При побудові інтервального ряду розподілу дуже важливим є визначення кількості утворюваних груп та обґрунтування принципу побудови інтервалів.

На практиці використовують чотири принципи формування груп:

· рівність інтервалів;

· кратність інтервалів;

· рівність частот;

· якісну сутність ознаки.

Для графічного зображення рядів розподілу використовуються такі види графіків, як:

полігон – ламану лінію, що сполучає сукупність ізольованих точок на площині – для зображення дискретного ряду розподілу;

гістограма – сходинковий лінійний графік – для зображення інтервального варіаційного ряду розподілу;

кумулятивний полігон (або кумулята), кумулятивна гістограма – крива або сходинковий графік нагромаджених (кумулятивних) частот ;

огіва тощо.

Поиск по сайту: