ДніпропетровськА державнА фінансовА АКАДЕМІЯ 41 страница

Особливих “успіхів” у цьому досягли вояки католицизованого маніконго, чию армію португальці спорядили вогнепальною зброєю. На експорт ішли коштовні метали, слонова кістка, прянощі, але насамперед - раби, яких маніконго або захоплював у набігах на сусідів, або вимінював у інших “царків” за колоніальні брязкальця, або просто продавав частину власних підданих (користуючися тим, що він живий бог і володіє самим їхнім життям).

Спочатку работоргівля збагатила Конго. На криваві прибутки конголезька знать навчалася в університетах Коїмбри й Лісабона, європейські ремісники перетворили дерев'яно-хатинний Мбанза-Конго на прикрашений церквами й палацами Сан-Сальвадор, населення котрого сягнуло 100 тис. мешканців. Проте ворогами держави Конго стали всі сусіди (жертви набігів за невільниками), а невдовзі зухвалість та “бізнесова” активність португальців перевершила всі межі. На середину XVI ст. з'ясувалося, що “країна близька до того, щоб помалу найсправжнішим чином знелюднити”8, і маніконго Діогу Нкумбі Мпуді а-Нзінга (1545 - 1561) наважився вигнати португальців, покласти край работоргівлі та закрити країну для європейців. Але з припиненням работорговельних прибутків та європейського імпорту зброї ослабла міць конголезької армії, чим скористалися розлючені сусіди. В 1560-х роках північні володіння маніконго спустошили племена мундеквете, а в 1568 р. в країну вдерлися зі сходу яга (вождівство Лунда), які пограбували Конго, спалили й зруйнували Мбанза-Конго. Опинившися на краю загибелі, маніконго Алвару І (1568 - 1587) мусив звернутися по допомогу до португальців, які відкинули яга, проте знесилене Конго відтепер потрапило в цілковиту васальну залежність від португальського короля, втратило державний суверенітет, а його землі остаточно перетворилися на “заповідник для полювання за рабами”.

Мономотапа. Першим і єдиним великим політичним утворенням Південної Африки доби середньовіччя була держава Мономотапа (Мвенемутапа), творцем якої стало плем'я каранга бантумовного народу шона. Основу їхнього господарства становили мотичне іригаційне землеробство та садівництво, добування золота, міді й заліза та динамічно прогресуючі ремесла (гончарство, металургія, виготовлення прикрас і музичних інструментів, різьба по каменю, кістці й дереву). Видатним досягненням шона визнаються споруди монументальної кам'яної архітектури з голих блоків без цементу.

Цивілізаційним прабатьком Мономотапи вважається культура Зімбабве (раннього залізного віку), на базі якої на початку ІІ тис. н.е. зародилося вождівство, що переросло в державу в XIV - XV ст. Археологи розкопали до 300 мономотапських поселень. Виділялися серед них Кхамі, Дло-Дло, Мапунгумбве (важливий військово-релігійний центр-фортеця на південних рубежах країни), але всіх затьмарило столичне містечко Велике Зімбабве (суч. м.Ньянда), де мешкав сакральний вождь-першосвященик мвенемутапа й височів кам'яний центральний храм. Шона шанували божество Сонця-Неба Каранга, бога ковальської справи Шаве, великих богів добра (Мулонго) й зла (Музука), але найвищим божеством визнавали безликого Мварі, нащадком якого вважався Чілума - перший вождь і першопредок усіх шона.

Мварі служила ціла каста жерців (“дітей” Мварі), а прояви його (бога) буття вбачали у звуках - гуркоті грому, реві лева, стукоті великого святого барабана Нгома Лунгунду тощо. Навіть мвенемутапа (“цар”) вважався лише першосвящеником культу Мварі й керував підданими від імені могутнього божества. Зате в усьому іншому мономотапський володар був абсолютним хазяїном своєї країни та підданих.

Йому належала вся адміністративна, військова й судова влада, він мав 9 офіційних жінок і 3000 служниць-наложниць, а на аудієнції всі піддані плазували перед ним на животі. Навіть дивитися на священного володаря заборонялося, тому з підданими він спілкувався через ширму. Вимагалося від правителя тільки залізне здоров'я, що вважалося запорукою процвітання держави. Хворим та старезним царям негайно давали отруту, замінюючи сином.

Розквіт Мономотапи припав на XV ст., коли каранга поширили свій вплив на терени від посушливої Калахарі до узбережжя Індійського океану й від р.Замбезі до р.Лімпопо. Завдяки купцям суахілі налагодили контакти з арабськими торговцями Східної Африки, а через них Мономотапа в обмін на золото й рабів отримувала китайську порцеляну, перську кераміку, арабське скло, індійський та індонезійський бісер, шовк, зброю, тканини тощо. В країні розширився внутрішній обмін, де роль грошового еквівалента почали виконувати зливки міді. За правління могутнього мвенемутапи Матопе (1450 - 1480) була заснована нова пишна столиця держави - Звонгомбе (біля суч. м.Хараре). На рубежі XV - XVI ст. в регіоні з'явилися португальці, заінтересовані перспективами золото- й работоргівлі, та до кінця XVI ст. Мономотапа залишалася гегемоном у Південній Африці, і вся діяльність європейців перебувала під пильним контролем мвенемутапських емісарів.

Криза вибухнула несподівано, але причини її цілком зрозумілі. Народ шона складався з багатьох племен, і неподільна гегемонія в державі племені каранга не могла тривати вічно. Наприкінці XVI ст. всередині шона посилилося інше плем'я - розві, яке пішло війною на каранга й захопило Зімбабве. Шукаючи союзників проти грізного ворога, мвенемутапа звернувся в 1629 р. по допомогу до португальців, унаслідок чого потрапив до них у васальну залежність. Та навіть допомога європейців не змогла зупинити навалу орд значно відсталіших цивілізаційно розві. В кривавих багаторічних зіткненнях військо мвенемутапи було розтрощене разом з його португальськими покровителями. В 1693 р. Звонгомбе захопили вожді розві з династії Чангаміре, васалами котрих стали нащадки могутніх у минулому мвенемутап, але перемога ця виявилася не просто зміною династії. Після десятиліть перманентних воєн країна лежала в руїнах, культурні цінності були розграбовані, а основи державності_ - знищені. Після падіння Мономотапи терени Південної Африки кілька століть не знали власних державних утворень африканського походження. Їх поглинув океан первіснообщинного оточення.

1Язык твой - друг твой или враг? / Пер. с луганда И.П.Яковлева // Сказки народов Африки. М., 1976. С.537.

2Цит. за: Ланге П.В. Континент коротких теней: История географических открытий в Африке / Пер. с нем. М., 1990. С.217.

3Цит. за: Традиционные и синкретические религии Африки. М., 1986. С.35.

4Там само. С.283.

5Лас Касас Б. де. История Индий /Пер. с исп. Л., 1968. С.81.

6Рено Ф., Даже С. Африканские рабы в далеком и недавнем прошлом / Пер. с фр. М., 1991. С.61.

7Абрамова С.Ю. Африка: четыре столетия работорговли. М., 1992. С.246.

8Цит. за: Ланге П.В. Вказ. праця. С.117.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

ЗАГАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА

Тексти

История средних веков: Хрестоматия: В 2 ч. М., 1974. Ч.1 - 2.

История средних веков: Хрестоматия: В 2 ч. М., 1988. Ч.1 - 2.

Книга Марко Поло / Пер. со старофр. И.П.Минаева. М., 1955.

Хрестоматия по истории средних веков: В 2 т. М., 1961 - 1963. Т.1 - 2.

Хрестоматия по истории СССР с древнейших времен до 1861 года. М., 1987.

Хрестоматия по истории СССР с древнейших времен до конца XVIII века. М., 1989.

Хрестоматия поэтических произведений по истории древнего мира и средних веков. М., 1967.

Наукові та науково-популярні праці

Васильев Л.С. История Востока: В 2 т. М., 1993. Т.1.

Васильев Л.С. История религий Востока. М., 1988.

Всемирная история экономической мысли: В 6 т. М., 1987. Т.1.

Григорьева Т.П. Дао и Логос (встреча культур). М., 1992.

Гумилев Л.Н. География этноса в исторический период. Л., 1990.

Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера Земли. Л., 1990.

Дьяконов И.М. Пути истории. От древнейшего человека до наших дней. М., 1994.

Ерасов Б.С. Культура, религия и цивилизация на Востоке (очерки общей теории). М., 1990.

Искусство стран и народов мира: В 5 т. М., 1962 - 1981. Т.1 - 5.

История зарубежного искусства. М., 1983.

История философии в кратком изложении / Пер. с чеш. М., 1991.

Лев-Старович Зб. Секс в культурах мира / Пер. с пол. М., 1991.

Лингвистический энциклопедический словарь. М., 1990.

Литературный энциклопедический словарь. М., 1987.

Мифологический словарь. М., 1991.

Мифы народов мира: Энциклопедия: В 2 т. М., 1991 - 1992. Т.1 - 2.

Рукописная книга в культуре народов Востока: В 2 т. М., 1987 - 1988. Т.1 - 2.

Тойнби А.Дж. Постижение истории / Пер. с англ. М., 1991.

Токарев С.А. Религия в истории народов мира. М., 1986.

Ферро М. Как рассказывают историю детям в разных странах мира / Пер. с фр. М., 1992.

Періодичні видання

Східний світ.

Восток.

Петербургское востоковедение.

Т_Е_М_А_ І

Тексти

Бичурин Н.Я. (Иакинф). Собрание сведений о народах, обитавших в Средней Азии в древние времена: В 3 т. М., 1950 - 1953.Т.1 - 3.

Е.Лун-ли. История государства киданей / Пер. с кит. В.С.Таскина. М., 1972.

Заново составленное пинхуа по истории Пяти династий / Пер. с кит. Л.К.Павловской. М., 1984.

Ким Бу Сик. Самгук саги (Летописи трех царств) / Пер. с кор. М.Н.Пака. М., 1962.

Кодзики (Записи о деяниях древности) / Пер. с яп. А.М.Ермаковой, А.Н.Мещерякова: В 2 т. М., 1994. Т.1 - 2.

Ло Гуаньчжун. Троецарствие / Пер. с кит. В.А.Панасюка: В 2 т. М., 1954. Т.1 - 2.

Лубсан Данзан. Алтан тобчи (“Золотое сказание”) / Пер. с монг. Н.П.Шастиной. М., 1973.

Малявкин А.Г. Историческая география Центральной Азии (материалы и исследования). Новосибирск, 1981.

Малявкин А.Г. Танские хроники о государствах Центральной Азии: Тексты и исследования. Новосибирск, 1989.

Мэн-да бэй-лу (“Полное описание монголо-татар”) / Пер. с кит. Н.Ц.Мункуева. М., 1975.

Пагсам-Джонсан: История и хронология Тибета / Пер. с тибет. Р.Е.Пубаева. Новосибирск, 1991.

Повесть о доме Тайра: Эпос (ХІІІ в.) / Пер. со старояп. И.Львовой. М., 1982.

Попов К.А. Законодательные акты средневековой Японии / Пер. с яп. М., 1984.

Путешествия в восточные страны П.Карпини, Г.Рубрука. М., 1957.

Рашид-ад-дин. Сборник летописей. М.; Л., 1952.

Свод законов “Тайхоре” / Пер. со старояп. К.А.Попова: В 2 т. М., 1985. Т.1 - 2.

Сокровенное сказание монголов / Пер. с монг. С.А.Козина. Улан-Удэ, 1990.

Тибетская летопись “Светлое зерцало царских родословных” / Пер. с тибет. Б.И.Кузнецова. Л., 1961.

Хрестоматия по истории Китая в средние века (XV - XVII вв.). М., 1960.

Шастина Н.П. “Шара Туджи” - монгольская летопись XVII века / Пер. с монг. М.; Л., 1957.

Наукові та науково-популярні праці

Воробьев М.В. Чжурчжэни и государство Цзинь (Х в. - 1234 г.). М., 1975.

Воробьев М.В. Япония в ІІІ - VII вв. Этнос, общество, культура и окружающий мир. М., 1980.

Гумилев Л.Н. В поисках вымышленного царства (Легенда о “государстве пресвитера Иоанна”). М., 1970.

Гумилев Л.Н. Древние тюрки. М., 1967.

Гумилев Л.Н. Старобурятская живопись. М., 1975.

Гумилев Л.Н. Хунну. СПб., 1993.

Гумилев Л.Н. Хунны в Китае. Три века войны Китая со степными народами ІІІ - VI вв. М., 1974.

История китайской философии / Пер. с кит. М., 1989.

История Китая с древнейших времен до наших дней. М., 1974.

История Кореи / Пер. с кор. М., 1960.

История Монгольской Народной Республики. М., 1983.

Конрад Н.И. Избранные труды. История. М., 1974.

Крюков М.В., Малявин В.В., Софронов М.В. Китайский этнос в средние века (VII - XIII вв.). М., 1984.

Крюков М.В., Малявин В.В., Софронов М.В. Этническая история китайцев на рубеже средневековья и нового времени. М., 1987.

Кузнецов Ю.Д., Навлицкая Г.Б., Сырицын И.М. История Японии. М., 1988.

Кульпин Э.С. Человек и Природа в Китае. М., 1990.

Кычанов Е.И. Очерк истории тангутского государства. М., 1968.

Кычанов Е.И., Савицкий Л.С. Люди и боги “Страны снегов”. М., 1975.

Нагата Х. История философской мысли Японии / Пер. с яп. М., 1991.

Новосельцев А.П. Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа. М., 1990.

Очерки истории Китая с древности до “опиумных” войн / Пер. с кит. М., 1959.

Таксами Ч.М., Косарев В.Д. Кто вы, айны? М., 1990.

Цыбиков Г.Ц. Избранные труды: В 2 т. М., 1991. Т.1 - 2.

Энциклопедия нового Китая / Пер. с англ. М., 1989.

Япония: Справ. М., 1992.

Т_Е_М_А_ І_І

Тексти

Абд ар-Рахман ибн Абд ал-Хакам. Завоевание Египта, ал-Магриба и ал-Андалуса / Пер. с араб. С.Б.Певзнера. М., 1985.

Ахмад ибн Маджид. Книга польз об основах и правилах морской науки_ / Пер. с араб. Т.А.Шумовского. М., 1985. Т.1.

Клавихо Руи Гонсалес де. Дневник путешествия в Самарканд ко двору Тимура (1403 - 1406) / Пер. со староисп. И.С.Мироковой. М., 1990.

Книга деяний Ардашира сына Папака / Пер. со староперс. О.М.Чунаковой. М., 1987.

Книга Тысячи и одной ночи / Пер. с араб. М.Л.Салье: В 8 т. М., 1958 - 1959. Т.1 - 8.

Константин Багрянородный. Об управлении империей / Пер. с греч. М., 1991.

Коран / Пер. с араб. И.Ю.Крачковского. М., 1963.

Крымский А.Е. Источники для истории Мухаммеда: В 2 т. М., 1902 - 1912. Т.1 - 2.

Прокопий Кесарийский. Вой на с персами. Война с вандалами. Тайная История / Пер. с греч. А.А.Чекаловой. М., 1993.

Рансимен С. Падение Константинополя в 1453 году / Пер. с англ. М., 1983.

Средневековая андалусская проза / Пер. с араб. М., 1985.

Тер-Мкртичян Л.Х. Армянские источники о Средней Азии V - VII вв. М., 1979.

Тер-Мкртичян Л.Х. Армянские источники о Средней Азии VІІІ - ХVIIІ_ вв. М., 1985.

Фирдоуси. Шахнамэ / Пер. И.Б.Бану-Лахути, В.Г.Берзнева: В 6 т. М., 1984 - 1989. Т.5 - 6.

Хрестоматия по истории халифата. М., 1968.

Наукові та науково-популярні праці

Агаджанов С.Г. Государство Сельджукидов и Средняя Азия в ХІ - ХІІ_вв. М., 1991.

Арабская Республика Египет: Справ. М., 1990.

Бартольд В.В. Работы по истории ислама и Арабского халифата // Соч.: В 9 т. М., 1966. Т.6.

Беляев Е.А. Арабы, ислам и арабский халифат в раннее средневековье. М., 1965.

Вамбери Г. История Бохары / Пер. с нем. СПб., 1873.

Грюнебаум Г.Е. фон. Классический ислам. Очерк истории (600 - 1258) / Пер. с англ. М., 1988.

Ислам: Энциклопедический словарь. М., 1991.

История Ирана. М., 1977.

Королевство Марокко: Справ. М., 1991.

Крымский А.Е. История арабов и арабской литературы: В 3 т. М., 1911 - 1913. Т.1 - 3.

Крымский А.Е. История Персии, ее литературы и дервишской теософии: В 3 т. М., 1909 - 1917. Т.1 - 3.

Крымский А.Е. История Турции и ее литературы: В 2 т. М., 1910 - 1916. Т.1 - 2.

Кримський А. Історія Туреччини. К., 1924.

Луконин В.Г. Иран в эпоху первых Сасанидов. Л., 1961.

Массэ А. Ислам: _Очерк истории / Пер. с фр. М., 1982.

Мюллер А. История ислама с основания до новейших времен / Пер. с нем.: В 4 т. СПб., 1895 - 1896. Т.1 - 4.

Новичев А.Д. История Турции. Л., 1963. Т.1.

Петросян Ю.А. Османская империя: могущество и гибель. М., 1990.

Пигулевская Н.В. и др. История Ирана с древнейших времен до конца XVIII в. Л., 1958.

Фильштинский И.М. История арабской литературы Х - XVIII века. М., 1991.

Т_Е_М_А_ І_І_І

Тексти

Абу Рейхан Бируни. Избранные произведения: В 2 т. Ташкент, 1963. Т.2: Индия.

Артхашастра, или наука политики / Пер. с санскр. В.П.Кальянова. М.; Л., 1959.

Бабур-наме. Записки Бабура. Ташкент, 1958.

Бернье Ф. История последних политических переворотов в государстве Великого Могола. М., 1936.

Блаватская Е.И. Из пещер и дебрей Индостана. К., 1991.

Ватсьяяна. Кама-сутра (Поучение о любви) / Пер. с санскр. В.Фурники. М., 1989.

Гийасаддин Али. Дневник похода Тимура в Индию. М., 1958.

Гюго К. Записки об Индии / Пер. с фр. К.А.Антоновой. М., 1977.

Законы Ману. М., 1960.

Хожение за три моря Афанасия Никитина. Л., 1986.

Наукові та науково-популярні праці

Азимджанова С.А. Государство Бабура в Кабуле и Индии. М., 1977.

Антонова К.А. Очерки общественных отношений и политического строя Могольской Индии времен Акбара (1556 - 1605). М., 1962.

Антонова К.А., Бонгард-Левин Г.М., Котовский Г.Г. История Индии. М., 1979.

Бэшем А.А. Чудо, которым была Индия / Пер. с англ. М., 1977.

Гусева Н.Р. Индуизм. М., 1976.

История Индии в средние века. М., 1968.

Кудрявцев М.К. Кастовая система в Индии. М., 1992.

Медведев Е.М. Очерк истории Индии до ХІІІ века. М., 1990.

Паниккар К.М. Очерк истории Индии / Пер. с англ. М., 1961.

Санха Н.К., Банерджи А.Ч. История Индии / Пер. с англ. М., 1954.

Чаттерджи С., Датта Д. Индийская философия / Пер. с англ. М., 1994.

Т_Е_М_А_ I_V

Тексти

Абиссинские хроники XIV - XVI веков / Пер. Б.А.Тураева. М., 1936.

Арабские источники VII - X вв. по этнографии и истории Африки южнее Сахары. М.; Л., 1960.

Арабские источники Х - XII вв. по этнографии и истории Африки южнее Сахары. Л., 1965.

Арабские источники ХII - XІІІ вв. по этнографии и истории Африки южнее Сахары. Л., 1985.

История Африки в древних и средневековых источниках: Хрестоматия. М., 1990.

Лев Африканский. Африка - третья часть света. Описание Африки и достопримечательностей, которые в ней есть / Пер. с итал. В.В.Матвеева. Л., 1983.

Суданские хроники / Пер. с араб. Л.Е.Куббеля. М., 1984.

Эфиопские хроники XVI - XVII веков / Пер. с эфиоп. С.Б.Чернецова. М., 1984.

Эфиопские хроники XVIІ - XVIIІ веков / Пер. с эфиоп. С.Б.Чернецова. М., 1989.

Наукові та науково-популярні праці

Абрамова С.Ю. Африка: четыре столетия работорговли. М., 1992.

Африка: Взаимодействие культур. М., 1989.

Африка: Энциклопедический справочник: В 2 т. М., 1986 - 1987. Т.1 - 2.

История Тропической Африки (с древнейших времен до 1800 г.). М., 1984.

Куббель Л.Е. Страна “золота” - века, культуры, государства. М., 1990.

Ланге П.В. Континент коротких теней: История географических открытий в Африке / Пер. с нем. М., 1990.

Рено Ф., Даже С. Африканские рабы в далеком и недавнем прошлом / Пер. с фр. М., 1991.

Традиционные и синкретические религии Африки. М., 1986.

Урсу Л.Г. Историография истории Африки. М., 1990.

Шинни М. Древние африканские государства / Пер. с англ. М., 1982.

ЗМІСТ

Передмова 5

Вступ 7

Тема I. СХІДНА АЗІЯ. ТИБЕТ І ВЕЛИКИЙ

СТЕП У СЕРЕДНІ ВІКИ 16

Лекція 1. Китай 16

Лекція 2. Китай (закінчення) 50

Лекція 3. Великий Степ 72

Лекція 4. Великий Степ (закінчення) 101

Лекція 5. Корея 114

Лекція 6. Японія 144

Лекція 7. Японія (закінчення) 169

Лекція 8. Тибет 192

Тема II. ЗАХІДНА АЗІЯ ТА ПІВНІЧНА

АФРИКА В ЕПОХУ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ 211

Лекція 9. Держава Сасанідів (Еран-шахр) 212

Лекція 10. Араби в середні віки. Виникнення ісламу та

арабської державностi 235

Лекція 11. Арабо-мусульманський халіфат 256

Лекція 12. Ісламські держави Північної Африки

та Піренейського півострова 283

Лекція 13. Мусульманський Іран та Середня Азія 304

Лекція 14. Мусульманський Іран_ та_ Середня Азія

(закінчення) 320

Лекція 15. Османська імперія 338

Тема IІІ. ПІВДЕННА АЗІЯ

В ЕПОХУ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ 365

Лекція 16. Доісламська Індія 366

Лекція 17. Індія після ісламського завоювання 387

Тема IV. ТРОПІЧНО-ЕКВАТОРІАЛЬНА ТА

ПІВДЕННА АФРИКА В СЕРЕДНІ ВІКИ 418

Лекція 18. Східна Африка 422

Лекція 19. Судан 432

Лекція 20. Екваторіальна та Південна Африка 445

Післямова 454

Рекомендована література 455

Навчальний посібник

Рубель Вадим Анатолійович

ІСТОРІЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СХОДУ

Курс лекцій

Художнє оформлення

і редагування О.Г.Григора Технічний редактор Л.І.Швець

Коректори Л.Ф.Іванова, А.В.Бородавко,

Н.В.Цісик, Т.В.Кацовенко

Здано до складання 11.07.96. Підп. до друку 14.11.96. Формат 84 108/32.

Папір офсет. №1. Гарн. Таймс. Друк. офсет. Ум. друк. арк. 24,36.

Ум. фарбовідб. 24,68. Обл.-вид.арк. 30,09.

Вид. № 3759. Зам. №

Видавництво “Либідь” при Київському університеті,

252 001 Київ, Хрещатик, 10

Свідоцтво про державну реєстрацію № 05591690 від 23.04.94.

Акціонерне товариство “ВІПОЛ”

252151 Київ, Волинська, 60

Рубель В.А.

Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. - К.: Либідь, 1997. - 464 с.

ISBN 5-325-00775-0.

Книга є першим в Україні навчальним посібником для вищої школи із середньовічної історії Сходу. Розкривається специфіка історичного процесу в основних середньовічних афро-азіатських цивілізаціях. Цілісно розглядаються питання політичної, соціально-економічної історії та духовного розвитку східних народів. Історія людських спільнот подається в нерозривній єдності з історією природи, значну увагу приділено висвітленню ролі особи в історії, змальовано індивідуальні портрети діячів східних цивілізацій.

Для студентів історичних спеціальностей вищих навчальних закладів.

Шановний читачу!

Аврський колектив кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка вперше в Україні підготував і видав протягом 1995-1996 рр. експериментальні навчальні посібники з історії стародавнього та середньовічного Сходу для вищих навчальних закладів України. Просимо висловити Вашу думку щодо змісту та оформлення цих видань. Усі зауваження та побажання автори приймуть із вдячністю.

Наша адреса: 252033 Київ-33, вул. Володимирська, 64, Київський Національний університет ім. Тараса Шевченка, історичний факультет, кафедра історії стародавнього світу та середніх віків.

дніпропетровськА державнА фінансовА АКАДЕМІЯ

Поиск по сайту: