Як виявити професійну компетентність соціального працівника?

1. Методична компетентність — володіння спеціальним професійним інструментарієм — технологіями, методами соціальної роботи.

2. Соціальна компетентність — під нею розуміється соціальна зрілість особи фахівця, професійна позиція, також його ассертивність, комунікативність і самоефективність.

3. Організаторська компетентність включає організаційні уміння, наполегливість, цілеспрямованість, здатність приймати рішення, самоорганізованість соціального працівника.

Звичайно, незаперечним фактом є те, що успішність соціального працівника залежить від рівновисокої компетентності на всіх трьох рівнях. Але в рівній мірі можна стверджувати, що вони можуть існувати в непропорційному складі. По ступеню вираженості тій або інший компетентності соціальних працівників умовно можна поділити на наступні групи:

1. При яскраво вираженій методичній компетентності соціального працівника можна назвати консультантом. Це швидше вчитель, що уміє створювати події. Найбільш відповідний для нього вид діяльності — з категорії "чоловік-чоловік".

2. При ведучій соціальної компетентності соціального працівника можна назвати місіонером, оскільки в його діяльності переважає керівництво більшою мірою особистим досвідом, діяльність його швидше підходить до категорії "людина-община".

3. Фахівець з переважаючою організаторською компетентністю може бути названий фасилітатором, якнайповніше, на наш погляд, професійна компетентність такого соціального працівника виявляється при діяльності, що відноситься до категорії "людина-група". Завдяки його умілим діям може в максимальному ступені розкритися потенціал кожного члена групи.

Необхідно відмітити, що не завжди професійна компетентність буває представлена у того або іншого соціального працівника повністю. Отже, таких соціальних працівників ми не можемо охарактеризувати як професіоналів. Швидше це псевдо професіонали, яких можна уявляти як представників з приведених нижче груп:

1. Відсутність методичної компетентності — тобто в наявності у даного фахівця лише соціальна і організаційна компетентність. Це найбільш поширений на сьогоднішній день варіант соціального працівника. У зв'язку з гострою необхідністю кадрів в соціальній сфері і неможливістю ще в належній мірі представити дипломованих фахівців з соціальної роботи керівники соціальних служб вимушені привертати до роботи такого роду непрофесіоналів, що йдуть в соціальну роботу по волі серця або при втечі від безробіття. Діяльність таких фахівців деколи відрізняється непродуманістю, непослідовністю і навіть іноді повною неграмотністю в застосуванні соціальних технологій.

2. Відсутність соціальної компетентності — найчастіше це студенти, що підробляють в соціальній сфері, не мають ще достатнього життєвого досвіду і навиків практичної діяльності. Вони, на наш погляд, представлені в соціальній роботі слабо.

3. Відсутність організаційної компетентності — соціальні працівники з цієї групи представлені досить широко. Найчастіше вони згорають на роботі і згодом міняють виробничу сферу. Цю категорію працівників можна віднести до категорії, що грають в гру "Загнана домогосподарка", виділену Э. Берном.

4. Відсутність соціальної і організаторської компетентності, тобто в наявності лише методична компетентність — це порадник, методист, відірваний від реальної дійсності. На жаль, часто це викладачі соціальної роботи, що прийшли в цю область для заняття чистою наукою відразу після закінчення вузу.

5. Відсутність методичної і організаційної компетентності, тобто в наявності соціальна компетентність — це проповідник соціальної роботи. В більшості ці люди займаються пропагандою соціальної роботи, найчастіше це просто волонтери.

6. Відсутність методичної і соціальної компетентності, тобто є лише організаційна компетентність — це організатор, головна мета якого організувати будь-яку діяльність, особливо не приділяючи уваги її змісту. У соціальній роботі ця категорія представлена колишніми військовослужбовцями, офіцерами, що вийшли у відставку, але ще охочими працювати.

Поиск по сайту: