Технологія організації та проведення семінару

Як правило, до семінару готуються всі учасники з визначених питань. Однак доцільно запропонувати окремим учителям (методистам) заглибитися в проблему з метою її всебічного обговорення.

На семінарських заняттях використовують різні форми роботи: інформаційно-аналітичніповідомлення, виступи, огляди, дискусії, відвідування уроків (позакласних заходів), екскурсії тощо.

Виступи (повідомлення, реферати тощо) учасників семінару мають бути науковими, конкретними, відбивати особисту точку зору доповідача, без формалізму і зайвої патетики, конструктивні.

На кожному семінарському занятті розробляють методичні рекомендації на основі вивчених та обговорених питань з наукової теми, впровадження яких сприятиме підвищенню фахового рівня педагога та рівня навчально-виховної роботи.

Теоретичний семінар є формою, яка забезпечує педагогам методологічну підготовку з тим, щоб сформувати у них уміння самостійно оцінювати педагогічні явища і факти. Водночас семінари сприяють вивченню сучасних педагогічних теорій, єдності теоретичної і практичної їх підготовки. Це досягається шляхом визначення конкретних конструктивних пропозицій щодо поліпшення практики навчання і виховання учнів, організації самоосвіти педагогів.

Проблемний семінар – це організаційна форма, розрахована на групове опрацювання однієї особливо важливої та складної проблеми, що забезпечує всебічне вивчення відповідної наукової проблеми і формує особисту позицію та практичну готовність учасників до використання результатів наукових досліджень.

В основі проведення проблемного семінару лежить:

- створення керівником проблемної ситуації;

- виявлення учасником семінару проблемної ситуації;

- визначення і формулювання проблеми слухачами;

- розв’язання учасниками (самостійно або під керівництвом) цієї проблеми.

Проблема – це різновид питання, відповідь на яке міститься в накопичених слухачами семінару знаннях і способах діяльності, тому вимагає відповідних практичних і теоретичних дій. Проблема повинна:

- містити в собі пізнавальне утруднення (тобто невідому галузь знань, яку необхідно пізнати);

- бути пов’язаною з емоціями суб’єкта (новизна, незадоволеність, диво);

- передбачати можливість висунення гіпотези;

- відбивати специфіку навчальної дисципліни.

А.М. Єрмола та О.М. Василенко виділяють пошуковий семінар.

Пошуковий семінар передбачає дослідницьку діяльність учасників семінару в групах, а потім колективний пошук розв’язання професійних завдань, проблем.

Структура семінару:

1. Ознайомлення з темою, метою семінару.

2. Інструктаж перед кожним етапом семінару.

3. Актуалізація опорних знань.

4. Мотивація пізнання.

5. Постановка проблеми.

6. Вибір необхідних засобів для розв’язання проблеми.

7. Проведення дослідницько-пошукової роботи з означеної проблеми.

8. Складання звіту.

9. Обговорення результатів дослідження.

10. Виступ опонентів (обов’язково з теоретичними доказами).

11. Захист результатів з урахуванням корекційних зауважень.

12. Рефлексія діяльності.

13. Підсумок роботи семінару.

Семінари-практикуми - форма навчання учителів, класних керівників, вихователів, змістом якої є спостереження й аналіз відкритих уроків, інших форм навчальної роботи; спостереження і аналіз проведеної колективної творчої справи, вирішення педагогічних ситуацій і завдань. У процесі практикуму педагоги опановують методику спостереження уроку чи виховної справи, вчаться проводити їх системний аналіз. Протягом останніх десятиріч особливо активізуються практичні заняття у вигляді ділових, рольових ігор, організаційно-діяльнісних ігор, різного роду тренінгів. Перевага цих форм у варіативності ситуацій, що програються, моделюванні ситуацій, можливості колективного обговорення, зіткнення різних точок зору, що допомагає викорінити спрощений підхід до складних педагогічних явищ.

Мета семінару-практикуму: навчити практично використовувати теоретичні знання.

Семінари-практикуми проводять після ознайомлення з великим блоком теоретичного матеріалу або перед вивченням.

Проведенню семінару передують вступні лекції та інструктивні заняття. У процесі проведення семінару-практикуму використовують прийоми опорних знань. Засобами управління діяльністю є інструкції, що містять правила та перелік послідовності дій, інформацію щодо повторення матеріалу, опис та зображення лабораторного обладнання, порядок виконання завдань, контрольні питання за темою. У ході роботи над проблемою слухачі розв’язують завдання творчого характеру: моделюють ситуації, розробляють проекти, проводять порівняльний аналіз теорії з даними, що їх отримують в ході експерименту тощо.