Методична сесія проводиться у два етапи

 Перший етап методичної сесії – свято педагогічної творчості.
Під час проведення свята відбувається презентація досвіду вчителів, які атестуються на педагогічне звання та вищу категорію. У презентації можуть брати участь представники адміністрації навчальних закладів, педагогічного та учнівського колективів, батьки. Відбуваються творчі зустрічі вчителів з науковцями, працюють творчі лабораторії, “круглі столи”, “майстер-класи”.

 Другий етап методичної сесії передбачає творчі звіти вчителів, які проводяться перед колегами, методичним активом району (школи). Під час звіту освітяни демонструють свої педагогічні доробки, пропагують передовий педагогічний досвід, проводять уроки-панорами, презентують навчальні посібники, наочність, методичні рекомендації тощо.

Під час методичної сесії відбувається стимулювання творчої діяльності педагогічних працівників: вручаються дипломи, почесні грамоти, грошові премії.
Виносяться пропозиції щодо атестації викладачів.
Приймається рішення про публікацію кращого досвіду.

До групових форм роботи можна віднести "бесіди за круглим столом", "проблемно-аналітичні бесіди" тощо.

Бесіди "за круглим столом "

Для участі в бесідах "за круглим столом " запрошуються фахівці певного профілю, батьки з досвідом сімейного виховання, ветерани педагогічної праці, інші цікаві люди, які можуть дати корисну інформацію з теми бесіди. Ведучий задає тон бесіди, іноді проводиться анкетування. Заздалегідь учасники повідомляються щодо теми бесіди, висуваються стрижневі питання до неї, готується список рекомендованої літератури з проблеми формування граматично правильного мовлення тощо.

Ігрове моделювання ситуації (розв'язання методичних завдань) - одна з форм удосконалення фахової майстерності педагогів.

Метою такої форми роботи може виступити ознайомлення із особливостями проведення навчально-виховних занять, методикою проведення окремих стратегій освітніх технологій.

Цікавими формами науково-методичної роботи є ігри.

Серед них можна виділити:

· Ділові ігри;

· Дидактичні ігри;

· Рольові ігри;

· Бліц-ігри тощо.

Використання ділових ігор, бліц-ігор, конкурсів дозволяє:
- створити умови для активної пізнавальної діяльності кожного педагога;
- підвищити рівень мотивації, емоційності та творчості;
- сприяти встановленню співробітницьких відносин між колегами;
- формувати організаційні здібності та навички спілкування;
- закріпити навички керування самоосвітою.
Ігрові завдання, конкурсу, бліц-ігри використовуються також і під час проведення занять семінарів-практикумів. На початку занять - з метою виявлення кола інтересів, в середині - з метою акцентування уваги на головних моментах, наприкінці - для самостійного і творчого використання набутих знань, умінь і навичок.

Ділова гра як одна з найбільш складних і одночасно - ефективних форм навчання, дозволяє відтворити в навчальних умовах реальну педагогічну діяльність, імітувати реальні чи умовні педагогічні ситуації і процеси, програвання яких дозволяє педагогам шляхом активної взаємодії приймати самостійні рішення, набувати конкретних професійних умінь, досвід мовленнєвого спілкування. Вони закріплюють одержані теоретичні знання, набувають практичні вміння та навички, вдосконалюють вміння обговорювати, аналізувати і раціонально використовувати інформацію, критично оцінювати різні точки зору, приймати і формулювати рішення, робити висновки із особистих і чужих помилок тощо.

Ігрова імітація передбачає рольову поведінку учасників, яка регламентується деякими правилами, але, в той же час, припускає індивідуальні рухи, вільну імпровізацію. Правила, які визначають рольову поведінку учасників, відбивають реальні суспільні і міжособистісні стосунки. В них має свій вираз соціальний досвід, володіння яким можливе лише в діяльності, навіть, якщо вона тільки ігрова. Протиріччя між регламентацією правилами і свободою ігрової поведінки надає грі властивість релевантності. Її розвиток протікає як процес активної взаємодії учасників: вони виступають як партнери, відступають, захищаються чи переходять у контратаку.

Успіх гри в значній мірі визначається її конструкцією, а також тим, наскільки вона відповідає можливостям учасників, обумовленим їх віковими, культурно-історичними, соціально-психологічними, професійними й іншими особливостями. Конструкція гри повинна забезпечувати передбачення, визначеність її протікання, результативність.
Суттєве значення мають правила, які визначаються заздалегідь і керують поведінкою учасників. Вони є також критерієм оцінки їх роботи.

Одна з особливостей гри – наявність в учасників певних протиріч: по-перше, признання реальності життєвих ситуацій, змодельованих в її процесі, і, по-друге, признання реальності самої гри та її умовності. Умовними є ігрова діяльність, ігрова ситуація і предмети, які служать для зміщення реальних предметів (або осіб) в змодельованій діяльності. Ця особливість називається уявною ситуацією і закладається в сценарій гри. Слід підкреслити, що гра передбачає відому двоплановість, тобто єдність умовності й реальності.

У процесі гри створюється ігровий образ, який безпосередньо сприймається і переживається учасниками. Цей образ має серйозне пізнавальне значення, тому що дозволяє співставити реальний об'єкт і його ігрову модель. У той же час створення пов'язане з яскраво висловленим емоційним переживанням, який має в цілому позитивне забарвлення. Емоційний вплив на учасників має також і змагання, яке, як правило, передбачається сценарієм. Характерно, що адекватне сприймання ігрового образу обумовлене безпосередньою участю у грі, яка створює передумови захопленості, емоційної насолоди нею. Сторонній спостерігач частіше виявляється лише реєстратором дій, бездумних з його точки зору. Виходячи з цього, можна сформулювати методичну вимогу до сценарія гри та її проведення: в ній повинні прийняти участь усі присутні педагоги.

Ділова гра завжди є рольовою, але не всяку рольову гру можна назвати діловою. Ігровий метод на відміну від інших методів навчання сприяє формуванню знань, умінь і навичок шляхом залучення слухачів до активної навчально-пізнавальної діяльності й забезпечує вирішенню таких проблем:

· свідоме, творче засвоєння знань;

· поєднання теоретичних знань з практичною діяльністю, вироблення практичних навичок;

· стимулювання уваги, підвищення інтересу до освіти;

· уміння встановлювати контакт з іншими членами групи;

· розвиток здатності висувати пропозиції, приймати нестандартні рішення;

· формувати вміння аналізувати та оцінювати свої дії;

· розвиток потреби в самоосвіті, підвищенні професійної майстерності.

Зараз досить добре вивчені ознаки й особливості ділової гри:

· умовність гри (імітація у грі моделі реального процесу);

· наявність загальних цілей в учасників гри;

· розподіл ролей між учасниками гри, їхня взаємодія один з одним;

· наявність конфлікту, різних точок зору учасників гри щодо проблеми, що розглядається;

· непередбачення розвитку й результату гри;

· наявність системи стимулювання й санкцій.

Відмінною особливістю ділової гри є груповий, ігровий, діяльнісний характер навчання, оскільки реалізація ділової гри передбачає тісну взаємодію між її учасниками, а діяльність виступає внутрішнім стержнем, навколо якого накопичуються знання. У методиці підготовки і проведення гри умовно можна виділити три етапи:

1) Підготовчий - керівник гри визначає тему, називає мету, завдання й форму заняття з використанням ігрового методу; добирає педогогічні ситуації, задачі, проблемні запитання, адекватні поставленій меті, залежно від змісту дібраних педагогічних ситуацій визначає ролі, розробляє інструкції для тих, хто виконує певну роль в ситуації, що імітується, добирає літературу, газети, дидактичний матеріал, засоби наочності. Керівник також розробляє сюжет гри, готує /із асистентами/ приміщення для проведення гри; при потребі проводить консультацію, під час якої висвітлює сутність і технологію гри, розподіляє ролі, рекомендує літературу, вибирає спосіб подання ситуації: письмовий опис, фрагмент кінофільму, магнітофонний запис - бесіди, доповіді, відеозапис, розповідь очевидця; при необхідності репетирує гру, визначає темп, витрати часу на ті чи інші етапи.

2) Ігровий процес - керівник гри повідомляє тему, називає етапи, розподіляє ролі учасникам відповідно до їх знань, знайомить їх з інструкцією, інформує про систему стимулювання чи санкцій, готує відповіді, якщо учасники заздалегідь не були ознайомлені зі змістом задач, організовує ігрову дискусію й обговорення різних варіантів розв’язання проблем /здійснення ігрових процедур/.
3) Підсумковий збір, оцінка заняття й результатів гри. Експерти або члени суддівської колегії аналізують хід гри в цілому й оцінюють діяльність кожного учасника. Керівник зайняття підбиває остаточні підсумки, оцінює результати гри.
Структура ділової гри включає такі елементи:

· мета - те, до чого прагнуть, чого хочуть досягти за допомогою гри /наприклад, окремі ігри можуть застосовуватися з такими цілями: формування у вихователів умінь і навиків засвоєння досвіду, закріплення набутих знань з проблеми вивчення і впровадження ППД, аналіз ефективності й поширення передового педагогічного досвіду/;

· роль - дії, які учасник гри відтворює в ситуації, що імітується;

· зміст - те, що становить сутність ігрового процесу;

· сюжет - сукупність дій, подій, в яких розкривається головний зміст гри;

· ситуація - сукупність обставин, положень, певний фрагмент практичної діяльності педагога.

Ділові ігри класифікуються таким чином:

· за рівнем пізнавальної самостійності - репродуктивні, конструктивні, творчі;

· за особливістю ігрової реальності - імітаційні і неімітаційні;

· за змістом ігрових ситуацій - виробничі, організаційні, управлінські, педагогічні, соціально-психологічні;

· за метою, що реалізуються в ігровому процесі: виробничі, навчальні, дослідницькі.

Успішне керівництво можливе лише за певних умов:

· керівник гри повинен добре знати проблему;

· володіти навичками проведення ігор;

· учасники гри повинні мати здатність до групової діяльності, взаємодії один з одним;

· атмосфера гри повинна бути доброзичливою;

· довіра учасників один до одного.

Ділова гра відрізняється від багатьох активних форм методичної роботи тим, що її результат наближено до "мовленнєвого заняття". Практично аналіз позицій у грі входить в саму гру. Програвши певну ситуацію, педагог оцінює свої сили і можливості, розуміє, що час не розтрачено даремно. Проаналізувавши недоліки у діловій грі, він замислюється: "Щось я не вмію, не знаю, не розумію". Надзавдання гри - це й є досягнення ефекту саморозвитку, самоосвіти, саморегуляції. Саме в цьому, а не тільки в процесі гри треба бачити безпосередній ефект ділової гри, а це найголовніше, до чого повинен йти керівник гри, особливо, коли залучаються учителі-початківці.

В умовах дефіциту часу можуть бути використані не тільки сценарії цілісної ділової гри, але й її фрагменти: розігрування ролей, створення ігрових ситуацій, ігрове рецензування тощо.

Так, після декількох занять проблемного (теоретичного) семінару можуть бути використані такі фрагменти ділової гри, як-от:

- аналіз навчальних занять, змодельованих спочатку методистом, а потім учителями;

- психологічний аналіз складних ситуацій.

Бліц-гра

Добрі результати дає використання такої активної форми методичної роботи як бліц-гра. Вона акумулює в собі деякі ознаки таких форм активного навчання, як конкретна ситуація, розігрування ролей, мозковий штурм і ділова гра, але відрізняються параметрами:

- "миттєвістю" проведення одержання результату;

- привабливістю та легкістю форми;

- несподіваністю і неординарністю змісту;

- мінімальним комплектом ролей;

- обов'язковістю оцінки результату (якісного чи кількісного).

В основі бліц-гри знаходиться ситуація, засіб представлення якої може бути самим різним: усний опис, письмовий тест, демонстрація за допомогою відеофільму, показ реального об'єкту тощо.

Аналіз цієї ситуації здійснюється в ігровій формі, імітуючий фрагмент професійної діяльності. Отже, можна сказати, що бліц-гра - це ігровий аналіз конкретної професійної ситуації.

Функції бліц-гри

1. Діагностично-виховна.

Цілі бліц-гри

1.Виявлення особистісних характеристик педагогів.
2. Формування колективу.

3.Створення психологічної установки, настрою.

4.Адаптація до форм активного навчання педагогів.

Функції бліц-гри
2.Контрольно-стимулююча.
Цілі бліц-гри
1. Перевірка знань і вмінь.
2. Керування і стимуляція уваги й активності (поведінки і пізнавальної активності).
3. Створення і розв’язання проблемної ситуації.

Функції бліц-гри
3. Демонстраційна.
Цілі бліц-гри
1. Демонстрація взаємовідносин і конфліктних ситуацій.
2. Демонстрація процесу прийняття рішення.
3. Виявлення незнання і невміння.

Головні функції й цілі бліц-гри вказують на те, що цю ігрову діяльність доцільно використовувати на різних етапах навчання педагогів (семінари-практикуми, консультації тощо).
Отже, бліц-ігри дозволяють підтримувати певну психологічну, творчу і дійову активність педагогів.

Поиск по сайту: