Методи отримання інформації

- діагностичні анкети, опитувальники (за змістом, функціями, формою);
- відвідування уроків та позакласних заходів;
- аналіз виступів учителів на засіданнях педради, конференціях, методоб'єднаннях, педконсиліумах, участі в роботі творчих груп (педагогічне спостереження);

- бесіди (позитивне, недоліки, висновки);

- тестування (20-30 контрольних завдань), а потім опрацювання інформації.

Діагностику вчителів щодо ефективності форм науково-методичної роботи доцільно щорічно проводити у квітні – травні, щоб на початок нового навчального року вже можна було спланувати найбільш доцільні форми.

На основі даних діагностики доцільно складати діагностичні карти педагогів, з яких і варто вибирати наково-методичні проблеми, форми та методи методичної (науково-методичної) роботи.

Для забезпечення особистісно орієнтованого підходу до підвищення професіоналізму, розвитку індивідуального творчого стилю діяльності педагога методична робота повинна бути різнорівневою.

Форми та методи обираються відповідно до потреб та запитів кожного педагога, можливостей району (міста) та загальноосвітнього закладу.

При організації методичної (науково-методичної) роботи також потрібно опиратися на компетентнісний (компетентнісно-зорієнтований) підхід.

Компетентнісно-зорієнтований підхід — один із нових концептуальних орієнтирів, напрямів розвитку змісту освіти в Україні та розвинених країнах світу. Відомі міжнародні

організації, що нині працюють у сфері освіти, останніми десятиліттями вивчають проблеми, пов’язані з появою компетентнісно зорієнтованої освіти, серед них — ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, ПРООН, Рада Європи тощо.

На думку сучасних педагогів, саме набуття життєво важливих компетентностей може дати людині можливості орієнтуватись у сучасному суспільстві, сприяє формуванню в особистості здатності швидко реагувати на запити часу.

Головне завдання сучасної системи освіти — створення умов для якісної освіти. А впровадження компетентнісного підходу — це найважливіша умова, що працює на підвищення якості освіти.

Під поняттям «компетентнісний підхід» розуміється спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток ключових (базових, основних) і предметних компетентностей особистості. Результатом такого процесу буде формування загальної компетентності людини, що є сукупністю ключових компетентностей, інтегрованою характеристикою особистості. Така характеристика має формуватися у процесі навчання і містити знання, уміння, ставлення, досвід діяльності й моделі поведінки особистості.

Компетентнісний підхід в освіті пов’язаний з особистісно зорієнтованим і діяльнісним підходами до навчання, оскільки стосується особистості педагога й може бути реалізованим і перевіреним тільки у процесі виконання конкретним педагогом певного комплексу дій. Він потребує трансформації змісту освіти, перетворення його з моделі, яка існує об’єктивно, для «всіх», на суб’єктивні надбання одного, які можна виміряти.

Загальний аналіз сутності цього поняття, характеристику компетентностей в освітніх системах зарубіжних країн здійснили на попередньому етапі дослідження О. В. Овчарук, О. І. Пометун, О. І. Локшина, О. Я. Савченко, І. Г. Єрмаков. Ці матеріали дають і нам змогу на регіональному рівні зосередитися на проблемі впровадження ключових компетентностей в освітній процес.

Система компетентностей в освіті має ієрархічну структуру, рівні якої складають:

1. Ключові компетентності (міжпредметні та надпремедметні компетентності) – здатність людини здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, культурнодоцільні види діяльності, ефективно розв’язуючи актуальні індивідуальні та соціальні проблеми.

2. Загальногалузеві компетентності – компетентності, які формуються упродовж засвоєння змісту певної освітньї галузі і які відбиваються в розумінні “способу існування” відповідної галузі – тобто того місця, яке ця галузь посідає в суспільстві, а також уміння застосовувати їх на практиці у рамках культурно доцільної діяльності для розв’язку індивідуальних та соціальних проблем.

3. Предметні компетентності – складова загальногалузевих компетентностей, яка стосується конкретного предмета.

У своїй статті «Формування інформаційно-комунікаційної компетентності вчителів предметників» С.Литвинова, начальник методичного центру інформаційних технологій управління освіти Оболонського району м.Києва зазначає, що предметні компетентності вчителів залежать від предмету, який вони викладають. Такі компетентності відносяться до предметно-орієнтованих, або фахових компетентностей, тобто здатності вчителя викладати конкретний предмет, володіти методикою і навичками викладання.

Структура загальних (загальногалузевих) компетентностей учителів-предметників:

· предметно-методична;

· психологічна;

· інформаційно-комунікаційна;

· загальнонаукова;

· загальнокультурна.

Предметно-методична компетентність передбачає володіння і цілеспрямоване вдосконалення предметних і методичних компетентностей під час викладання конкретного предмету. Дана компетентність вимагає від сучасного вчителя-предметника вдосконалювати свою педагогічну майстерність упродовж усього життя, що, у свою чергу, вимагає від суспільства створення умов для самоосвіти і неперервної освіти вчителів.

Сформована предметно-методична компетентність дозволяє учителю-предметнику:

· аналізувати й оцінювати кращі педагогічні досягнення в галузі методики викладання;

· удосконалювати вміння викладання свого предметну;

· застосовувати новітні засоби й технології під час викладання конкретного предмету;

· здійснювати рефлексію формування власної методики викладання;

· здійснювати моніторинг досягнень учнів з предмету;

· розповсюджувати власний досвід викладання предмету.

Психологічна компетентність останнім часом турбує суспільство і батьків. Багато шкільних викладачів мають проблеми, пов’язані з інтелектуальною непристосованістю до дітей «постіндустріального суспільства».

Сформована психологічна компетентність передбачає здатність учителя-предметника:

· здійснювати особистісно-орієнтований підхід під час навчання;

· створювати творчу атмосферу під час уроку;

· стимулювати інтерес до власного предмету;

· розв’язувати конфлікти у колективі;

· вирішувати конфлікти між учителем і учнем;

· взаємодіяти із шкільним психологом;

· адекватно поводитися в колективі під час спілкування з батьками, адміністрацією, учнями;

· оперувати знаннями з вікової психології;

· застосовувати новітні методики керування конфліктами.

Загальнонаукова компетентність передбачає здатність учителя-предметника отримувати необхідну інформацію щодо наукових відкриттів, відслідковувати нові розробки вчених, прогнозувати можливості їх застосування у навчально-виховному процесі, також разом з учнями брати участь у проектній діяльності, отримувати результати і доповідати про них на наукових конференціях. Такий взаємозв’язок науки й освіти у перспективі дасть поштовх до нових відкриттів.

Загальнокультурна компетентність стосується культури особистості в усіх її аспектах. Вона передбачає від учителя-предметника володіння вітчизняною та світовою культурною спадщиною, культурою міжособистісних стосунків, дотримання принципів толерантності. Сформована загальнокультурна компетентність дозволяє особистості:

· аналізувати й оцінювати найважливіші досягнення етнічної, європейської та світової науки й культури, орієнтуватися в сучасному культурному просторі;

· застосовувати засоби й технології міжкультурної взаємодії;

· користуватися рідною та іноземними мовами; доцільно застосовувати мовленнєві навички та норми відповідної мовної культури, символіку, тексти в процесі комунікації;

· застосовувати методи самовиховання, які орієнтовані на систему індивідуальних, національних і загальнолюдських цінностей, для розробки й реалізації стратегій і моделей поведінки та кар’єри;

· опановувати й реалізувати моделі толерантної поведінки та стратегії конструктивної діяльності в умовах культурного, мовного, релігійного розмаїття.

Інформаційно-комунікаційна компетентність передбачає здатність учителя-предметника орієнтуватися в інформаційному просторі, отримувати інформацію та оперувати нею відповідно до власних потреб і вимог сучасного високотехнологічного суспільства. Інформаційно-комунікаційна компетентність поділяється на три основні, що відповідають окремим видам діяльності вчителів-предметників:

· загальна;

· діагностична;

· предметно-орієнтована.

Загальна компетентність – це здатність учителя-предметника використовувати інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) і для забезпечення навчально-виховного процесу створювати:

· текстові документи;

· таблиці;

· малюнки;

· діаграми;

· презентації;

· комп’ютерні графічні об’єкти;

· Flash-анімацію тощо.

Учитель у постійному пошуку. Під час самопідготовки і самовдосконалення, а також пошуку необхідної інформації вчителю-предметнику необхідно мати здатність використовувати:

· Інтернет-технології;

· телеконференції;

· локальні мережі;

· бази даних;

· інтерактивні дошки тощо.

Маючи достатні навички роботи на комп’ютері і професійний досвід, учитель-предметник формує у себе здатність розробляти власні електронні продукти, адже саме вони відображають бачення вчителя щодо викладання конкретного предмета і дають можливість формувати базу педагогічного професійного досвіду, допомагають учителю самовдосконалюватися і передавати досвід молодому поколінню й бути для нього наставником.

Діагностична компетентність допомагає вчителям-предметникам аналізувати досягнення учнів під час навчання. Процес навчання за останні роки змінився – він насичений тестовими завданнями. Випускники загальноосвітніх навчальних закладів проходять незалежне оцінювання. Змінюється сама система проведення оцінювання знань і вмінь учнів, а також ставлення до цього процесу.

Тому вчителі-предметники повинні вміти здійснювати:

· моніторинг;

· проміжне діагностування;

· електронне тестування;

· прогнозування тощо.

Така система відслідковування успішності навчання буде взаємовигідною як для вчителя, так і для учня.

Неможливо уявити діяльність вчителів-предметників без застосування електронних підручників, енциклопедій, готових навчальних програм, демонстраційних програм т. п. Такий набір електронних розробок із кожним роком збільшується, урізноманітнюється. Тому предметно-орієнтована компетентність – це також здатність учителя-предметника гармонійно поєднувати готові електронні продукти у своїй професійній діяльності.

Схему організації методичної (науково-методичної) роботи можна зобразити чином:

Аналіз результатів діагностування

Вибір науково-методичних проблем щодо кожної з форм науково-методичної роботи

Контроль за проведенням науково-методичної роботи

Методична робота з педагогічними працівниками реалізується в основному через традиційні колективні (масові, групові) та індивіду­альні форми її організації.

Поиск по сайту: