Порівняльний аналіз етики Старого Заповіту та Нового Заповіту

Засновником християнства є Ісус Христос, а головним джерелом християнського віровчення, що справляє величезний вплив на становлення і розвиток його етикету, — Біблія, поділена на дві головні частини: "Старий Заповіт" і "Новий Заповіт".

Перша частина Біблії, "Старий Заповіт", складається із 39 книг. "Старий Заповіт" оповідає про події, що відбувалися до Різдва Ісуса Христа.

"Старий Заповіт" поділяється на три великі цикли: / Тора, або П´ятикнижжя; / кілька стародавніх хронік; / Агіограф, або Писання — зібрання текстів, що належать до різних жанрів. А якщо взяти навіть одну частину "Старого Заповіту" за назвою "Книга Приповістей Соломонових", що з´явилася задовго до виникнення християнства й увійшла до "Старого Заповіту", то її можна було б назвати "Збірником моральних висловів про божественну мудрість християнського етикету" стосовно земного життя, оскільки вона містить народні вислови, афоризми, сентенції, константи, норми й правила, які відображають мудрість Духа. Так, наприклад:

· ненависть побуджує сварки, а любов покриває всі вини (Пр 10:12);

· хто погорджує ближнім своїм, той позбавлений розуму, а розумна людина мовчить (Пр 11:12);

· жінка чеснотна — корона для чоловіка свого, а засоромлююча - мов та гниль в його костях (Пр 12:4);

· мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його (Пр 14:1);

· гнівлива людина роздражнює сварку, терпелива ж у гніві вспокоює заколот (Пр 15:18);

· серце праведного розмірковує про відповідь, а уста безбожних вибризкують зло (Пр 15:28);

· хто шукає любови - провину ховає, хто ж про неї повторює, розгонює друзів (Пр 17:9);

· хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому (Пр 17:13);

· хто сварку кохає, той любить гріх (Пр 17:19);

· язик нерозумного — загибель для нього (Пр 18:7);

· хто відповідає на слово, ще поки почув, — то глупота та сором йому! (Пр 18:13);

· розум людини припинює гнів її, а величність її - перейти над провиною (Пр 19:11);

· якщо голодує твій ворог - нагодуй його хлібом, а як спрагненний він - водою напій ти його, бо цим пригортаєш ти жар на його голову, і Господь надолужить тобі (Пр 25:21, 22);

· не вихвалюйся завтрішнім днем, бо не знаєш, що день той породить (Пр 27:1).

Як бачимо, мудрість приповістей Соломона віддзеркалює моральну сутність біблійної етики та етикету. Приповісті Соломонові не втратили актуальності й донині, вони беруть за живе, дають величезний морально-естетичний заряд на все життя.

Друга частина Біблії, "Новий Заповіт", складається з 27 книг. Стародавні рукописи, що дійшли до нас, написано давньогрецькою мовою.

Новий Заповіт — це Євангелія від Матвія, Марка, Луки й Іоанна. Так, наприклад, Євангеліє, написане Іоанном, називається "Святе Благовіствування від Іоанна". Слово Євангеліє означає "блага звістка", "радісна, благословенна новина". В усіх чотирьох Євангеліях ідеться про життя Ісуса Христа — про Його Народження, про Його людське походження, про Його отроцтво.

За чотирма Євангеліями слідом ідуть "Дії Святих Апостолів" — книга, яку іноді називають просто "Діяння". У ній змальовується Євангельське служіння багатьох апостолів, більшість із яких були учнями самого Ісуса Христа. Центральною постаттю перших 10 глав "Діянь" є апостол Петро, найвідо-міший з учнів Ісуса Христа. У Діяннях Апостолів розповідається про служіння апостола Павла.

У наступній частині Нового Заповіту йдеться про сімнадцять Послань Апостолів — це листи, адресовані християнським громадам найближчими послідовниками Ісуса Христа: Павлом, Петром, Іоанном, Яковом та Юдою.

Основне місце в Новому Заповіті відведено центральній діючій особі — Ісусу Христу. Він є головним персонажем, осереддям і основою, центральною темою другої частини Біблії, де міститься опис Його життя й судження.

Поиск по сайту: