М. Бєрдяєв про задачі етики

У підставі етики лежить моральний досвід. Більш того, в підставі філософії лежить моральний досвід. Етика є пізнання, але пізнання, має морально звільняюче значення. Етика є завершальна частина філософії духу, в ній пожинають плоди філософського шляху життя. Людина є не тільки істота втікає, він є і істота творить. Етика повинна бути не тільки теоретичною, але й практичною, тобто закликати до морального перетворення життя, не тільки до засвоєння цінностей, але і до переоцінки цінностей. А це значить, що в етиці є неминуче профетичний елемент. Етика повинна розкривати чисту совість, незамутнену соціальної буденністю, вона повинна бути критикою чистого сумління. Етика є аксіологія, вчення про сенс і цінності. Але сенс і цінність не дані пасивно-об'єктивно, вони творяться. Вчення про цінності має бути віднесено до верховної цінності. Верховна ж цінність повинна бути силою і випромінювати благодатну животворящу енергію. Етика вчить не тільки про цінності, вона є не тільки аксіологія, вона також вчить про цінності як мощі, про верховному благо як силі і джерелі всякої сили, вона є також онтологія. І тому вона не може бути тільки нормативної, бо норма сама по собі безсила. Етика має справу не з безсилими, висячими в повітрі нормами і законами, а з реальними моральними енергіями і з володіють силою якостями. "Етика" Н. Гартмана, найбільш цікава в філософській літературі нашого часу. Людина є посередник між світом нерухомих ідеальних цінностей і природним світом, в якому немає телеології і в який людина своєю свободою повинен внести мета і цінність, почерпнуту з небитійственного ідеального світу. Але Н. Гартман прав, розширюючи сферу етики і вводячи в неї всяке ставлення до цінності, хоча б це була цінність пізнавальна або естетична. Ставлення людини до істини і до краси безперечно має моральне значення. Є моральний борг у відношенні до істини і краси. Акт пізнавальний і акт художній сам по собі не є акт моральний. Але є моральний акт відносно до пізнавального та художнього акту. Етика обіймає все, що пов'язано з свободою людини, тобто з волі виробленим розрізненням і оцінкою. Вільний моральний акт може відбуватися не тільки щодо так зв. морального життя, але і відносно всього життя людини. Моральний же акт, який вчиняється щодо всього життя, всіх її цінностей, пов'язаний з повнотою духовного життя людини. Етика є пізнання духу, а не пізнання природи, їй належить лише те, що пов'язане з духовною свободою, а не з природною необхідністю. В етиці є науковий елемент, вона користується матеріалом історії культури, соціології, міфології, психопатології і пр. Але етика є дисципліна філософська, і в ній є все своєрідність пізнання філософського в його відмінності від пізнання наукового. Етика не може не бути профетичний. І, що найважливіше, етика не може не бути особистої.

Поиск по сайту: