Словник додаткових термінів і понять. ЗЛОВМИСНИК [abuser, Bad-Guy, badguy, intruder] — 1) Особа або ор­ганізація, що займаються добуван­ням інформації в інтересах розвідки державної і

ЗЛОВМИСНИК [abuser, Bad-Guy, badguy, intruder] — 1) Особа або ор­ганізація, що займаються добуван­ням інформації в інтересах розвідки державної і комерційної, криміналь­них елементів, непорядних співробіт­ників або просто психічно хворих людей. 2) Стосовно обчислювальних мереж — особа або організація, що зацікавлена в одержанні несанкціоно­ваного доступу до програм або даних, які здійснюють спробу такого доступу або здійснили її.

ЗЛОЧИН [crime] — 1) Суспільно не­безпечна дія, що чинить зло людям; злочинство, злодіяння. 2) Неприпус­тимий, ганебний вчинок.

Комп'ютерний злочин [computer crime] — передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні дії, що здійснюються з використанням за­собів електронно-обчислювальної (комп'ютерної) техніки. До суспільно небезпечних дій відносять: неправо­мірний доступ до комп'ютерної ін­формації, що охороняється законом (інформації на машинному носії, в ЕОМ, в системі ЕОМ або їхньої ме­режі), якщо ці дії спричинили зни­щення, блокування, модифікацію або копіювання інформації, порушення роботи ЕОМ, системи ЕОМ або їх­ньої мережі; створення програм для ЕОМ або внесення змін в існуючі програми, якщо це явно привело до несанкціонованого знищення, блоку­вання, модифікації або копіювання інформації, порушення роботи ЕОМ, системи ЕОМ або їхні мережі, а також використання або розповсюдження таких програм або машинних носіїв з такими програмами; порушення пра­вил експлуатації ЕОМ, системи ЕОМ

або їхньої мережі особою, що має до­ступ до ЕОМ, системи ЕОМ або їхньої мережі, що викликало знищення, бло­кування або модифікацію інформа­ції ЕОМ, що охороняється. Способи здійснення комп'ютерного злочину можна розділити на п'ять основних груп: вилучення засобів комп'ютерної техніки (ЗКТ); перехоплення інформа­ції; доступ несанкціонований до ЗКТ; маніпулювання даними і управляючи­ми командами; комплексні методи.

ЗНАННЯ [knowledge] — 1) Про­дукт діяльності-людей, що являє со­бою ідеальне відтворення в мовній формі подій і закономірних зв'язків об'єктивного світу. Знання є прямою силою, що дозволяє людині фактич­но володарювати над світом. Межі цієї влади визначаються рівнем знань. Людина, у свою чергу, обумовлює точність і межі інформації, що міс­титься в знаннях. Мірою сили знань є кількість інформації, що міститься в знаннях. З цього погляду знання може розглядатися як інформаційна зброя у відносинах суперництва. 2) Вид ін­формації (подібно до програм і даних), що зберігається в базах знань і відоб­ражає знання людини — фахівця (ек­сперта) в певній предметній частині; множина всіх поточних ситуацій в об'єктах даного типу і способи пере­ходу від одного опису об'єкта до іншо­го. Для знання характерні внутрішня інтерпретованість, структурованість, зв'язність і активність. Говорячи об­разно: «знання — факти + переконан­ня + правила».

ЗОНА [zone] (від грец. (covr| — пояс) — певний простір, район, тери­торія, що характеризується спільни­ми ознаками.

Словникдодатковихтермінів і понять

І

ІДЕНТИФІКАТОР [identification

(identifier) word] — лексична одиниця, що використовується як ім'я для еле­ментів мови; ім'я, що присвоюється даним і являє собою послідовність ла­тинських літер і цифр, яка починаєть­ся з літери.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ [identification] (від лат. identicus — тотожний і лат....ficatio, від facio — роблю) — 1) Ото­тожнення, прирівнювання, уподібнен­ня. 2) Надання суб'єктам і об'єктам доступу ідентифікатора і (або) порів­няння пред'явленого ідентифіка­тора з переліком наданих ідентифі­каторів. 3) Операція розпізнавання обчислювальною системою суб'єктів та об'єктів доступу за унікальною ознакою — ідентифікатором, яка не­обхідна для управління доступом; після ідентифікації, як правило, про­водиться перевірка повноважень (див. автептифікація). 4) Процедура при­своєння ідентифікатора об'єктові комп'ютерної системи або встанов­лення відповідності між об'єктом і його ідентифікатором.

ІМІДЖ [image] (англ. image — зоб­раження, відображення, копія, подо­ба, образ) — образ реального факту, події, явища, особи, що формується під впливом засобів масової інформа­ції, які здатні спотворювати дійсність на угоду тим чи іншим орієнтаціям і втілювати це у псевдореалістичній манері. Особливу роль у створення іміджу, які піднімають престижну репутацію організацій, фірм, а також політичних діячів, зірок естради або спорту, відіграє реклама, що розпов­сюджується каналами мас медіа і має

для цього своїх фахівців — іміджмей-керів.

ІМІДЖМЕЙКЕР [imagemaker] — тво­рець іміджів, спеціаліст з організа­ції пропагандистських компаній та реклами осіб, організацій, партій, які потребують створення авторитету й популярності серед масової аудиторії.

ІМІТОВСТАВКА [key hash func­tion] — 1) Послідовність даних, одер­жана за певним правилом з відкри­тих даних та ключа, яка служить для забезпечення імітозахисту даних. 2) Блок інформації фіксованої довжи­ни, що одержується з відкритого тек­сту і ключа, однозначно відповідний відкритому текстові.

ІНДИВІД [individual] (від лат. indivi-duum — неподільне) — окрема люди­на, особа.

ІНТЕРЕСИ [interest] — потреби, заці­кавленість.

ІНТЕРФЕЙС [interface] (від лат. inter... і англ. face — лице) — 1) Сукупність засобів і правил, що забезпечують взаємодію пристроїв системи об­числювальної і (або) програм. 2) Су­купність уніфікованих технічних і програмних засобів, що використову­ються для сполучення пристроїв в об­числювальній системі або сполучення між системами. Межа між двома фун­кціональними пристроями, що визна­чається їхніми характеристиками, ха­рактеристиками з'єднання, сигналів обміну і т.ін.

ІСТЕБЛІШМЕНТ [establishment] (англ. the Establishment — правлячі кола, впливові кола) — домінантна система державних, економічних, ідеологічних відносин, організацій,

Словник додаткових термінів і понять

закладів та інших структур, що справ­ляють владний вплив на суспільство, а також особи й групи, що займають в них ключові позиції, мають вплив і користуються своїм привілейова-

ним станом. У сферу істеблишменту інкорпоруються й мас-медіа, за допо­могою яких здійснюється маніпуляція свідомістю масової аудиторії та фор­мування її життєвого стилю.

К

КАДАСТР [cadastre] (франц. cadastre) — системне зведення відо­мостей про відповідний об'єкт.

КАРТОТЕКА [card file, file] — 1) Сис­тема карток з довідковими, обліко­вими чи іншими даними. 2) Скринь­ка або шафа для зберігання карток. 3) Інформаційний документ органів психологічної війни. Містить інфор­мацію на певні теми (питання), або про політичних діячів, керівні кадри в алфавітному порядкові (у вигляді характеристик, формулярів, анкет). Інформація розташовується в певній послідовності. Наприклад, наступним чином: анкетні дані (рік і місце народ­ження, національність, соціальне по­ходження, освіта, сімейний стан, пар­тійна належність; соціально-політичні і психологічні дані (службова кар'єра, соціальний і майновий стан, політич­ні погляди, авторитет серед підлеглих, характеристика службової діяльності, особливості характеру); дані, що ма­ють особливий інтерес (погані пос­тупки, негативні якості особистості, вади і т. ін.); висновки про найбільш придатні форми й способи психологіч­ного впливу на даного індивіда.

КАТЕГОРІЗАЦІЯ [categorization] — класифікація об'єктів за категоріями.

категорія [category] (від грец.

катг)-у0ріа — ознака, обвинувачен­ня) — 1) Загальне поняття, що ві­дображає універсальні властивості і відношення об'єктивної дійсності, за-

гальні за кономірності розвитку всіх матеріальних, природних і духовних явищ. 2) Поняття, що означає розряд предметів. 3) Клас, рівень категори-зації.

КЕРУВАННЯ [control] - 1) Направ­лення ходу, руху кого-, чого-небудь.

2) Процес цілеспрямованої дії на
об'єкт, що здійснюється з метою ор­
ганізації його функціонування згідно
заланоїпрограми.

КІЛЬКІСТЬ [amount, quantity, con­tent] — ступінь змінювання вимірю­ваних властивостей, явищ, їхні мірні характеристики.

КЛАСИФІКАЦІЯ [classification]

(від лат. classis — розряд, клас і facio — роблю) — процес розподілу об'єктів (предметів, явищ, процесів, понять) за класифікаційними групами у відповідності з певними ознаками.

КЛЮЧ [key] — 1) Пристрій для від­кривання замка. 2) Сукупність сим­волів, що використовується для ідентифікації елемента множини, наприклад, запису у файлі або запи­су бази даних (в індексно-послідов­ному файлі або в базі даних Ключ є обов'язковим елементом запису).

3) Сукупність символів, що викорис­
товується для підтвердження повнова­
жень на доступ до деякої інформації.

4)У криптології — сукупність даних,
які визначають вибір конкретного
перетворення з усієї множини пере-

Словник додаткових термінів і понять

творень, які реалізуються шифром. 5) У прикладній криптології — сим­вол або група символів (або елект­ричний чи механічний прилади, що трактуються як символи), які управ­ляють операціями зашифровування та розшифровування. 6) Послідовність символів (або їхніх електричні чи ме­ханічні еквіваленти) в автоматичних чи автоматизованих криптосистемах, які змішуються з відкритим текстом для вироблення шифртексту. 7) Пос­лідовність випадкових чи псевдови-падкових біт, які використовуються для ініціалізації та періодичної зміни операцій в криптографічних пристро­ях, які використовуються для шифру­вання, розшифрування, автентифіка-ції інформації або для генерації інших ключів.

КОМПЛЕКС [complex] (від лат. complexus — поєднання, зв'язок) — 1) Сукупність предметів чи явищ, що становлять єдине ціле. 2) Два чи біль­ше вироби, не з'єднаних на підпри-ємстві-виробнику складальними опе­раціями, але призначені для виконан­ня взаємозв'язаних експлуатаційних функцій.

КОМПОНЕНТ [component] (від лат. componens (componentis) — той, що складає) — 1) Складова частина чо­гось. 2) Складова частина пристрою, програми, системи, даних.

КОМУНІКАТИВІСТИКА [communi-cology, communication science] (ам.) — наука, що вивчає гуманітарні аспек­ти розвитку інформаційних засобів і систем, характер, форми й результати їхнього впливу на суспільне життя.

Предметом дослідження комунікавіс-тики є різні форми й засоби, функції і потенції інформаційно-соціальних зв'язків — від наскальних малюнків, ритуальних танців і барабанних мов первісних племен до комп'ютерного дизайну, відеодисків і телефаксів. Проте переважна увага приділяється найновішій фазі в розвитку інформа­ційних зв'язків і систем, коли головну роль генератора масових комунікацій взяли на себе автоматизовані аудіові­зуальні засоби і лінії зв'язку, які ство­рили нові форми й темпи розповсюд­ження новин і їхнього впливу на тра­диційні інформаційні дискурси разом з новими типами масової культури. Часто комунікавістику називають ще кому-нікологією й порівнюють її структуру з великою парасолькою, спицями якої поряд із журналісти­кою є стилістика, рекламознавство, театрознавство, теле- і радіомовлен­ня, риторика та популярна культура. Опорне значення мають також інфор­матика та кібернетика, що встановлю­ють загальні закономірності форму­вання й перетворення інформаційних зв'язків за допомогою теоретичних концепцій і методів, які засновуються на точних статистичних даних і ши­рокого застосування для досліджень комп'ютерної техніки з відповідним програмним забезпеченням.

КОМУНІКАЦІЇ [communication] (від лат. communico —■ роблю загальним, поєдную) — 1) Дисципліна, що поєд­нує методи, пристрої та середовища для передавання інформації. 2) В ін­форматиці — передавання даних з одного комп'ютера до іншого через середовище комунікаційне, напри-

Поиск по сайту: