Забезпечення інформаційно-психологічної безпеки

Функції державної системи забезпечення інформаційно-психологічної безпеки

Державна система забезпечення безпеки в галузі психосфери повинна здійснювати такі функції:

• організація та проведення досліджень у галузі створення та
розповсюдження деструктивної інформації, захист від такої
інформації;

Розділ 4. Психологічна війна та інформаційно-психологічна безпека держави

• організація розроблення та прийняття стандартів інформа­
ційно-психологічної безпеки;

• своєчасне виявлення загроз інформаційно-психологічній
безпеці та їхніх джерел, розроблення пропозицій зі зняття
або локалізації цих загроз;

• організація обліку та контролю за джерелами загроз неусві-
домлюваного інформаційного впливу;

• сповіщення спільноти про наявність природних комплексів
та антропогенних зон, а також про діяльність осіб та органі­
зацій, які порушують законодавство в галузі інформаційно-
психологічної безпеки;

• організація та здійснення психоекологічної експертизи;

• організація системи ліцензування, сертифікації та експертизи
в галузі забезпечення інформаційно-психологічної безпеки;

• організація системи ліцензування, сертифікації та експертизи
в галузі створення та розповсюдження навчально-методичної,
рекламної продукції, творів аудіо-, відео- і візуального мистецт­
ва в галузі забезпечення інформаційно-психологічної безпеки;

• розроблення програм захисту населення від деструктивних
психологічних впливів та організація навчання з методів за­
хисту;

• розроблення порядку атестації, підготовки та атестації спе­
ціалістів, що використовують засоби та методи впливу на
психіку людини та осіб, які працюють із засобами масової
інформації та комп'юнікації, визначення порядку експорту
та імпорту засобів та методів неусвідомлюваного інформа­
ційного впливу в галузі культури та мистецтва, медицини,
технологій харчової промисловості та харчових продуктів, а
також засобів захисту, оброблення та дешифрування і конт­
ролю від такого впливу;

• сприяння розробленню та прийняттю норм міжнародно­
го права в галузі забезпечення інформаційно-психологічної
безпеки;

• контроль за роботою засобів масової інформації, інформацій­
но-ретрансляційних та кабельних мереж у галузі захисту насе­
лення від деструктивної та нав'язуваної (рекламної) інформації.

Структура державної системи забезпечення інформаційно-психологічної безпеки

Для здійснення державної політики в галузі забезпечення ін­формаційно-психологічної безпеки відповідно до заявленихприн-ципів повинна формуватися державна система забезпечення ін­формаційно-психологічної безпеки, яка складається з органів, сил та засобів забезпечення інформаційно-психологічної безпеки (рис. 4.7>

До державної системи забезпечення інформаційно-психоло-гічної безпеки повинні входити такі органи: рада безпеки, служ­ба безпеки, міністерство оборони, міністерство охорони здоров'я, міністерство з надзвичайних органів, інші міністерства та відом­ства, що мають відношення до інформаційних засобів та процесів у державі, а також правоохоронні органи та їхні територіальні га­лузеві підрозділи.

Уряд держави може створювати повноважний орган для забез­печення інформаційно-психологічної безпеки.

Координація діяльності органів державної влади зі забезпе­чення інформаційно-психологічної безпеки повинна здійснюва­тися президентом держави через відповідно призначену посадову особу з адміністрації президента.

Органи державної системи забезпечення інформаційно-пси­хологічної безпеки повинні інформувати органи державної влади та органи місцевого самоврядування про джерела загроз інформа-

Розділ 4. Психологічна війна та інформаційно-психологічна безпека держави

ційно-психологічній безпеці та про вжиті заходи щодо забезпечен­ня безпеки.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані враховувати вказану інформацію при прийнятті від­повідних рішень у межах своєї компетенції.

Сили та засоби інформаційно-психологічної безпеки

До сил забезпечення інформаційно-психологічної безпеки звичайно відносять:

• органи державної влади;

• головні та провідні науково-дослідні, науково-технічні, про­
ектні, конструкторські та інші державні організації, які здій­
снюють дослідження та розробки в галузі створення засобів і
методів захисту від неусвідомлюваних інформаційних впливів
на психіку та фізіологію людини;

• органи ліцензування при міжвідомчій координаційній раді та
при регіональних службах інформаційно-психологічної без­
пеки на місцях;

• навчальні заклади з підготовки та перепідготовки кадрів у га­
лузі інформаційно-психологічної безпеки;

• особи, уповноважені органами державної системи забезпе­
чення інформаційно-психологічної безпеки, та організації,
що здійснюють окремі функції із забезпечення інформаційно-
психологічної безпеки.

Органи державної системи забезпечення інформаційно-пси­хологічної безпеки для реалізації покладених на них функцій мо­жуть використовувати наступні основні засоби:

• контроль існуючих потенційних засобів та реєстрацію вияв­
лення джерел телевізійних радіо- і кабельних ретрансляцій­
них мереж, інформаційних кабельних та ретрансляційних
мереж як джерел загроз безпеці та контроль за забезпечен­
ням інформаційно-психологічної безпеки;

• ліцензування діяльності організацій та осіб, пов'язаних із за-
стосуванням засобів і методів неусвідомлюваного інформацій-

ного впливу;

Частина І. СУЧАСНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

сертифікацію засобів і методів неусвідомлюваного інформа­ційного впливу;

експертизуз метою забезпечення інформаційно-психологічної безпеки (психологічна експертиза).

Ліцензування в галузі забезпечення інформаційно-психологічної безпеки

Ліцензування діяльності осіб та організацій, пов'язаної з за­стосуванням свідомого, неусвідомлюваного та комплексного ін­формаційного впливу, повинно здійснюватися повноважними органами відповідно до законів держави та порядку ліцензування.

Громадяни держави, іноземні громадяни, особи без громадян­ства, організації та релігійні групи, що перебувають на території держави та здійснюють діяльність із застосуванням неусвідомлю­ваного впливу на психіку людини, одержують ліцензію на цей вид діяльності, у тому числі:

• фізичні особи, що мають від природи здібності неусвідомлю­
ваного впливу на інших осіб, і організації, із якими дані особи
пов'язані трудовими відносинами;

• фізичні особи та організації, що використовують у своїй діяль­
ності генератори фізичних полів та випромінювань та інші
спеціальні засоби, що використовуються для неусвідомлюва­
ного інформаційного впливу на психіку людини.
Підлягає обов'язковому ліцензуванню діяльність, пов'язана з

розробкою засобів і методів неусвідомлюваного інформаційного впливу на психіку людини.

Ліцензійні вимоги та умови повинні включати поряд з іншими також кваліфікаційні вимоги до пошукачів ліцензії (фізичних осіб, які є індивідуальними підприємцями, і працівників юридичної особи).

У ліцензуванні продукції та діяльності фірм (організацій) по­винні брати участь представники служб інформаційно-психоло-гічноїбезпеки та спеціалісти з методів непрямого впливу (сугестія, нейролінгвістичнепрограмування,аутотренингіт.ін.),психології, семантики культури, інформатики та релігії.

Розділ 4. Психологічна війна та інформаційно-психологічна безпека держави

Необхідною умовою одержання ліцензії є одержання сертифі­катів на спеціальні методи та засоби, що використовуються при здійсненні ліцензованої діяльності.

Державні органи повинні мати право на діяльність із засто­суванням неусвідомлюваного інформаційного впливу в межах своєї компетенції, яка встановлена чинним законодавством.

Нагляд за виконанням умов, передбачених ліцензією на діяль-ність,пов'язанузвикористанням неусвідомлюваного інформацій­ного впливу, повинен здійснюватися прокуратурою, державними контрольними органами, органами ліцензування в межах їхньої компетенції.

Сертифікація засобів і методів неусвідомлюваного інформаційного впливу

Обов'язковій сертифікації підлягають методи та засоби неус­відомлюваного інформаційного впливу.що застосовуються фізич­ними та юридичними особами:

• засоби та методи впливу.що застосовуються фізичними особа­
ми,які володіють від природи здібностями неусвідомлюваного
впливу на інших осіб та об'єднання цих осіб;

• засоби масової інформації, інформаційні та телекомунікацій­
ні мережі;

• генератори фізичних полів і випромінювань та інші спеціаль­
ні засоби, що використовуються фізичними особами та ор­
ганізаціями у своїй діяльності.

Порядок сертифікації встановлюється урядом держави.

Експертиза з метою забезпечення

інформаційно-психологічної безпеки

(психоекологічна експертиза)

Державна психоекологічна експертиза проводиться з метою перевірки діяльності фізичних і юридичних осіб, громадських об'єднань і організацій, державних органів на відповідність до дер­жавних стандартів психоекологічної безпеки.

Частина І. СУЧАСНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

Державна психоекологічна експертиза здійснюється організа­ціями, уповноваженими урядом держави.

Державна психоекологічна експертиза може проводитися за дорученням органів забезпечення інформаційно-психологічної безпеки, а також за заявами.

Із заявою на проведення психоекологічної експертизи мо­жуть звертатися особи, що піддалися деструктивному інформа­ційному впливу, а також особи, що діють у їхніх інтересах від­повідно до цивільного права (дії у чужому інтересі), у тому числі їхні родичі, довірені особи, роботодавці, громадські організації.

Якщо в результаті психоекологічної експертизи виявлені ін­формаційні впливи на психіку людини, що призвели до її деструк­тивної зміни, особі, що була піддана такому впливові, повинна надаватися медична допомога відповідно до чинного законодав­ства.

Порядок проведення психоекологічноїекспертизи повинен ре­гулюватися законодавством держави.

Висновки психоекологічної експертизи можуть бути оскар­жені у суді або арбітражному суді встановленим порядком.

Контроль за забезпеченням інформаційно-психологічної безпеки

Контроль за забезпеченням інформаційно-психологічної без­пеки на території держави повинен здійснюватися органами дер­жавної влади, що входять до державної системи забезпечення ін­формаційно-психологічної безпеки у рамках їхніх повноважень, уповноваженими органами.

При здійсненні контролю за забезпеченням інформаційно-психологічної безпеки уповноважені органи повинні проводити контроль за діяльністю діючих засобів масової інформації, те­левізійних і телекомп'юнікаційних мереж, роботою ліцензійних органів, громадських рад, комісій і груп, реєстрацію всіх потен­ційних та виявлених джерел загроз безпеці, формувати та вести державний кадастр таких джерел загроз.

■ДИННІ

Поиск по сайту: