Розділ 2. Основні положення інформаційної безпеки

метою забезпечення непорушності конституційного ладу, су­веренітету та територіальної цілісності держави, політичної, економічної та соціальної стабільності, безумовного забезпе­чення законності та правопорядку, розвитку рівноправного та взаємовигідного міжнародного співробітництва.

2.1.3. Об'єкти та суб'єкти інформаційної безпеки

Об'єктамиінформаційноїбезпеки [information security object] можуть бути: свідомість, психіка людей; інформаційні системи різ­ного масштабу і призначення.

До соціальних об'єктів інформаційної безпеки звичайно від­носять особистість, колектив, суспільство, державу, світове това­риство.

До суб'єктів інформаційної безпеки [information security subject] належать:

• держава, що здійснює свої функції через відповідні органи;

• громадяни, громадські або інші організації і об'єднання, що
володіють повноваженнями по забезпеченню інформаційної
безпеки відповідно до законодавства.

2.1.4. Види інформаційної безпеки

Інформаційна безпека особистості — це захищеність психі­ки і свідомості людини від небезпечних інформаційних впливів: маніпулювання свідомістю, дезінформування, спонукання до са­могубства, образ і т.ін.

Інформаційна безпека держави (суспільства) характери­зується мірою захищеності держави (суспільства) та стійкості основних сфер життєдіяльності (економіки, науки, техносфери, сфери управління, військової справи і т.ін.) відносно небезпеч­них (дестабілізуючих, деструктивних, уражаючих державні інте­реси і т.ін.) інформаційних впливів, причому як з упровадження, так і добування інформації. Інформаційна безпека держави виз­начається здатністю нейтралізувати такі впливи.

Частина І. СУЧАСНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

2.1.5. Концепція інформаційної безпеки держави

Концепція інформаційноїбезпеки держави — це системати­зована сукупність відомостей про інформаційну безпеку держави та шляхи її забезпечення.

В концепції інформаційної безпеки держави:

• проводиться системна класифікація дестабілізуючих факторів
та інформаційних загроз безпеці особистості, суспільства і
держави;

• обґрунтовуються основні положення з організації забезпечен­
ня інформаційної безпеки держави;

• розробляються пропозиції щодо способів і форм забезпечення
інформаційної безпеки.

2.2. ЗАГРОЗИ ІНФОРМАЦІЙНІЙ БЕЗПЕЦІ 2.2.1. Дестабілізуючі фактори інформаційноїбезпеки

Дестабілізуючі фактори [destabilizing factor] —явища та про­цеси природного і штучного походження, що породжують інфор­маційні загрози.

Джерелами дестабілізуючих факторів можуть бути як окремі особи, так і організації та їхні об'єднання. До найбільш сильних із них належать ворожі держави або коаліції ворожих держав, в яких для формування інформаційних загроз створюються і функціону­ють спеціальні органи і служби.

Особливу групу джерел становлять інформаційні системи і за­соби, оскільки вони одночасно є знаряддям приведення в дію ін­формаційних загроз, каналом їхнього проникнення у свідомість особистості або суспільну свідомість і генератором спонтанних за­гроз, що виникають внаслідок технічних несправностей та інших причин.

Джерелом дестабілізуючих факторів може бути також довкілля.

Кожному джерелу властиві певні види дестабілізуючих фак­торів, які можна представити двома групами: міждержавні деста­білізуючі фактори і внутрішньодержавні дестабілізуючі фактори.

Поиск по сайту: