АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Розділ 4. Психологічна війна та інформаційно-психологічна безпека держави. людей, відсутність досвіду дій у складній або незнайомій об­становці, дефіцит часу для прийняття рішень

Читайте также:
  1. I розділ
  2. V. Античні міста-держави Північного ПРИЧОРНОМОР’Я
  3. Актуальність розділу.
  4. Бальнеологія як розділ курортології. Головні бальнеологічні групи мінеральних вод.
  5. Безпека держави
  6. Безпека на першому місці
  7. Безпека як економічна категорія
  8. Бюджетний кодекс України – фінансова конституція держави. Відносини, що регулюються бюджетним кодексом
  9. В освітньому просторі держави»
  10. В – Індивідуальні розділи курсу
  11. Визначте місце козацької держави у міжнародних відносинах та основні положення її дипломатичної діяльності.
  12. Вимоги до написання підрозділу

людей, відсутність досвіду дій у складній або незнайомій об­становці, дефіцит часу для прийняття рішень, несподіваність навіювання);

• деякі захворювання (або певного стану) об'єкта (розумова відсталість, фізичне виснаження, нервово-психічна астенія [підвищена втомлюваність, нестійкість настрою, порушення сну], наркоманія, алкоголізм, імпотенція).

Опірність навіюванню

Опірність навіюванню —це властивість об'єктапротистояти навіюючому впливу суб'єкта (контрсугестія). Здатність до опір­ності навіюванню залежить від особливостей інтелектуальної і емоційно-вольової сфери особистості.

Опірність навіюванню поділяють на навмисну й ненавмисну, індивідуальну й групову, загальну й спеціальну.

Навмисна опірність діє на усвідомлюваному рівні психіки: об'єкт впливу свідомо аналізує те, що йому намагаються навіяти, зіставляє навіювання зі своїми знаннями, поглядами, переконан­нями і т.ін.

Ненавмисна опірність —властива багатьом людям схильність в усьому сумніватися, недовірливість та інші прояви загальної критичності.

Індивідуальна опірність — це протидія навіюванню з боку однієї людини. Встановлено залежність цього різновиду опірності навіюванню від індивідуальних і вікових особливостей психіки (стійкості поглядів і переконань, багатства життєвого досвіду, за­гальної критичності, співвідношення між раціональними й емо­ційними сторонами психіки і т.ін.).

Групова опірність — це опірність навіюванню з боку групи як цілого. Цей різновид опірності навіюванню залежить від якісно­го складу групи: ступеня її згуртованості, єдності мети й мотивів діяльності та інших факторів. Чим менше розвинені міжгрупові зв'язки й відносини, тим слабкіша групова опірність. Установлено


Частина І. СУЧАСНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

також, що загальна опірність групи завжди нижча опірності ок­ремих, найбільш стійких її членів.

Загальна опірність зумовлена критичним ставленням людей до спроб будь-що навіяти їм. У цілому вона є широкою за спек­тром дії, але слабкою за силою (хоча є суттєві відмінності між людьми за цими параметрами).

Спеціальна опірність має більш вузьку сферу дії, аж до став­лення до конкретної людини або до конкретної інформації. Нап­риклад, людина, вихована на певних принципах, не сприйматиме інформацію, що суперечить їм.

Опірність навіюванню є мінливою. Один і той же об'єкт ви­являє різну ступінь опірності навіюванню щодо різних суб'єктів і різного змісту інформації, яка навіюється.

Опірність навіюванню також характеризується динамізмом. Величина реальної опірності постійно коливається у бік як зни­ження, так і підвищення. При зростанні вона може привести до такої величини, коли будь-який навіюючий вплив буде даремним. Так, високу опірність навіюванню має солдат в атаці. В цей час будь-що йому навіювати не має ніякого сенсу.

Модель навіюючого впливу

Модель навіюючого впливу — це опис процесу навіювання у вигляді замкнутої системи «суб'єкт-об'єкт», яка включає три взаємопов'язані структурні компоненти:

• операціональний (вплив об'єкта);

• процесуальний (прийняття навіюючого змісту об'єктом);

• результативний (реакції об'єкта у відповідь).
Операціональний компонент навіюючого впливу описує

вплив об'єкта. У складному акті взаємодії суб'єкта й об'єкта виді­ляють два етапи: підготовчий і виконавчий. На підготовчому етапі суб'єкт впливу спочатку психологічно готує об'єкт до наступного сприйняття змісту навіювання, тобто знижує його опірність на­віюванню і підвищує навіюваність. Для цього він використовує прийоми релаксації (психофізичного розслаблення), а також спирається на дещо життєво значуще для об'єкта навіювання,


Розділ 4. Психологічна війна та інформаційно-психологічна безпека держави

що укоренилося в його психіці. Потім суб'єкт «уводить» у психі­ку об'єкта й закріплює в ній необхідні йому зразки мислення, психічних станів, поведінки.

Виділяють такі якості суб'єкта, які дають змогу знизити опір­ність об'єкта до навіювання:

• авторитет суб'єкта;

• демонстрація доброзичливості суб'єкта до об'єкта;

• демонстрація психологічної переваги суб'єкта над об'єктом;

• демонстрація віри суб'єкта у зміст навіювання;

• емоційне подання змісту навіювання.
Процесуальнийкомпонентнавіюючоговпливуописуєпро-

цес прийняття об'єктом змісту навіювання. У цілому цей про­цес скорочений порівняно з процесом переконування: в ньому функціонують тільки сприйняття й запам'ятовування, діяльність мислення «випадає» або ослабляються. Тобто процес навіювання включає ненавмисне сприйняття й запам'ятовування без попе­реднього осмислення змісту навіювання. Особливо некритично навіюючий вплив сприймається тоді, коли в його змісті є поси­лання на довірче джерело, важливий документ, авторитетну осо­бу і т.ін. У цьому разі об'єкт навіювання сприймає ту чи іншу ін­формацію без використання свого інтелектуального механізму «аналіз-синтез».

Результативний компонент навіюючого впливу описує ре­акцію у відповідь на навіюючий вплив. Суб'єкт навіюючого впли­ву завжди реагує на його зміст. Мета навіювання — вплинути на об'єкт таким чином, щоб його реакція відповідала меті психоло­гічної операції. Для цього необхідно збільшити ступінь автоматиз­му реакції суб'єкта впливу у відповідь, яка у свою чергу залежить:

• від змісту навіювання (його складності, конкретності, особис­
тої значущості і т.ін.);

• від психічного стану об'єкта навіювання (страх, депресія,
апатія
й деякі інші ситуативні стани, особливо в умовах вій­
ни, сприяють некритичному й неусвідомлюваному сприйнят­
тю навіюючого впливу);

• від часового інтервалу між впливом і реакцією у відповідь (із
збільшенням часового інтервалу автоматизм реакцій у від-


Частина І. СУЧАСНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

також, що загальна опірність групи завжди нижча опірності ок­ремих, найбільш стійких її членів.

Загальна опірність зумовлена критичним ставленням людей до спроб будь-що навіяти їм. У цілому вона є широкою за спек­тром дії, але слабкою за силою (хоча є суттєві відмінності між людьми за цими параметрами).

Спеціальна опірність має більш вузьку сферу дії, аж до став­лення до конкретної людини або до конкретної інформації. Нап­риклад, людина, вихована на певних принципах, не сприйматиме інформацію, що суперечить їм.

Опірність навіюванню є мінливою. Один і той же об'єкт ви­являє різну ступінь опірності навіюванню щодо різних суб'єктів і різного змісту інформації, яка навіюється.

Опірність навіюванню також характеризується динамізмом. Величина реальної опірності постійно коливається у бік як зни­ження, так і підвищення. При зростанні вона може привести до такої величини, коли будь-який навіюючий вплив буде даремним. Так, високу опірність навіюванню має солдат в атаці. В цей час будь-що йому навіювати не має ніякого сенсу.

Модель навіюючого впливу

Модель навіюючого впливу — це опис процесу навіювання у вигляді замкнутої системи «суб'єкт-об'єкт», яка включає три взаємопов'язані структурні компоненти:

• операціональний (вплив об'єкта);

• процесуальний (прийняття навіюючого змісту об'єктом);

• результативний (реакції об'єкта у відповідь).
Операціональний компонент навіюючого впливу описує

вплив об'єкта. У складному акті взаємодії суб'єкта й об'єкта виді­ляють два етапи: підготовчий і виконавчий. На підготовчому етапі суб'єкт впливу спочатку психологічно готує об'єкт до наступного сприйняття змісту навіювання, тобто знижує його опірність на­віюванню і підвищує навіюваність. Для цього він використовує прийоми релаксації (психофізичного розслаблення), а також спирається на дещо життєво значуще для об'єкта навіювання,


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)