Розділ 4. Психологічна війна та інформаційно-психологічна безпека держави

сивні емоційні стани виникають щодо певного об'єкта. їх звичай­но супроводжують процеси зараження, а також стереотипізації уявлень у створюваному «образі ворога». Ініціюючи такі стани, психологи ставлять за мету внесення розколу в середовищі про­тивника, пробудження там взаємної ворожості на соціальному, етнічному, релігійному або ідеологічному ґрунті.

Визначені також основні теми.використання якиху навіюючо­му впливі дає змогу вносити розкол у таборі противника. Це:

• розходження в політичних поглядах між громадянами ворожої
держави та їхніми союзниками, етнічні, расові й регіональні
суперечності;

• релігійні, політичні або соціальні відмінності;

• ворожість цивільного населення противника до своїх військо­
вослужбовців;

• суперечностіміжофіцерськимскладом,унтер-офіцерами(сер-
жантами) й рядовими солдатами;

• відмінності між комфортними умовами для військовослуж­
бовців у тилу й важкими умовами для особового складу частин
на передових позиціях;

• невдоволеність цивільного населення противника бюрокра­
тичною системою влади, суперечності між панівною елітою й
опозиційними політичними партіями (організаціями);

• несправедливе оподаткування або його високий рівень;

• забезпеченість продовольством і предметами широкого вжит­
ку вузької групи керівництва на тлі загального дефіциту.
Крім того, можна також використовувати історичні факти,

які нагадують про те, що країни-союзники конфронтуючої ко­аліції раніше воювали між собою, та інші теми.

4.5. ОСОБЛИВІ СПОСОБИ ТА ПРИЙОМИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ВІЙНИ

Психологічна війна неможлива без широкого використання особливих способів та прийомів впливу, до яких належать дезін­формування (обман), маніпулювання, поширення чуток і міфів.

Частина І. СУЧАСНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

4.5.1. Дезінформування

Дезінформування [deception message] — це спосіб психоло­гічного впливу, що полягає в намірі подання противникові такої інформації, яка вводить його в оману відносно справжнього стану справ. Дезінформування включає в себе використання явно фаль­шивих даних і відомостей. У цьому разі воно стає обманом.

Заходи з дезінформування повинні здійснюватися за єдиним замислом; з ретельним погодженням пропорцій правди й брехні (при максимальному використанні правдоподібної інформації); з обов'язковим приховуванням справжніх намірів, цілей та завдань, які вирішують війська.

Дезінформування широко застосовується в усіх видах психо­логічних операцій.

Дезінформування в стратегічних психологічних операціях — це сукупність основних напрямків дезінформування, придатних для використання в стратегічних психологічних операціях:

• уведення в оману майбутнього противника відносно справж­
нього початку бойових дій та їхнього характеру;

• створення ілюзії підготовки великомасштабних операцій на
фальшивих напрямках; широке висвітлення «важкопереборю-
ваних» проблем у формуванні та бойовій підготовці штабів і
підрозділів військ;

• «витік» заздалегідь завищених (занижених) даних про пере­
кинення своїх військ на різноманітні операційні напрямки;

• перебільшення негативного впливу кліматичних і побутових
умов на морально-психологічний стан військ;

• критика «низької якості» озброєння й техніки своїх військ, їх­
ньої боєздатності;

• значне перебільшення бойових можливостей військ і озброєн­
ня противника (для формування невиправданої самовпевне­
ності його командування й особового складу);

• демонстрація по телебаченню відеоматеріалів про хід бойово­
го навчання на «необхідних» операційних напрямках.

Розділ 4. Психологічна війна та інформаційно-психологічна безпека держави

Основним інструментом такого дезінформування є засоби масової інформації — преса, радіо, телебачення.

В оперативно-тактичних психологічних операціях основ­ними напрямками дезінформування звичайно є:

• розповсюдження фальшивої інформації про місця дислокації
та характер дій своїх військ, їхню професійну виучку, мораль­
но-психологічний стан;

• розповсюдження фальшивої інформації про деморалізацію
військових частин противника;

• розповсюдження фальшивих наказів, фальшивих розпоряд­
жень, команд і т.ін.

У цьому випадку інструментом дезінформування є переважно радіо й друковані засоби.

4.5.2. Маніпулювання свідомістю

Маніпулювання свідомістю спрямоване на встановлення володарювання над духовним станом людей, управління ними шляхом нав'язування ідей, установок, мотивів, стереотипів по­ведінки, вигідних суб'єкту впливу. Маніпулювання здійснюється настільки уміло, що його застосування не помічається об'єктом впливу [19,35,46,36].

Виділяють три рівні маніпулювання:

• рівень підсилення існуючих у свідомості людей необхідних
маніпуляторові ідей, установок, мотивів, цінностей, норм;

• рівень часткових, малих змін поглядів на цю чи іншу подію,
процес, факт, що також справляє вплив на емоційне й прак­
тичне ставлення до конкретного явища;

• рівень корінної, кардинальної зміни життєвих установок шля­
хом повідомлення об'єктові сенсаційних, драматичних, надз­
вичайно важливих для нього відомостей.

Фахівці психологічної війни вважають, що за допомогою мані­пулювання можна досягти швидкої зміни життєвих установок в основному на перших двох рівнях впливу. Кардинальні зміни пог­лядів однієї людини, групи людей або соціальної спільноти пот-

Частина І. СУЧАСНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

ребують, за їхньою думкою, комплексного впливу на свідомість протягом тривалого часу.

Встановлено також, що більш обізнаними людьми важче мані­пулювати. Тому об'єкту маніпулювання подають сурогат — уріза­ну, скорочену інформацію, і тільки таку, що відповідає меті пси­хологічного впливу. Маніпулювання включає низку способів, де­якими з яких є:

• спосіб інформаційного перевантаження;

• спосіб дозування інформації;

• спосіб великої брехні;

• спосіб своєчасної брехні;

• спосіб змішування правдивих фактів із найрізноманітнішими
припущеннями, гіпотезами, слухами;

• спосіб зволікання;

• спосіб зворотного удару і т.ін.

При застосуванні способу інформаційного перевантаження повідомляється дуже велика кількість інформації, основну части­ну якої складають абстрактні розмірковування, непотрібні под­робиці, різноманітні дурниці та інше «сміття». В результаті об'єкт не може розібратися у справжній суті проблеми.

При застосуванні способу дозування інформації повідом­ляється тільки частина відомостей, а решта ретельно приховуєть­ся. Це призводить до того, що картина реальності спотворюється в цю чи іншу сторону або взагалі стає незрозумілою.

Спосіб великої брехні ґрунтується на твердженні, що чим нагліша й неправдоподібніша брехня, тим скоріше в неї повірять, головне — подавати її максимально серйозно.

Спосіб своєчасної брехні полягає в повідомленні цілком фальшивої, але надзвичайно очікуваної у даний момент інформа­ції. Чим більше зміст повідомлення відповідає настрою об'єкта, тим ефективніший її результат. Потім обман розкривається, але за цей час гострота ситуації спадає або певний процес приймає не­оборотний характер.

Спосіб зволікання передбачає зволікання з оголошенням по-справжньому важливих фактів до того моменту, коли буде вже піз­но будь-що змінити.

Розділ 4. Психологічна війна та інформаційно-психологічна безпека держави

Спосіб зворотного удару полягає в тому, що вигадану (вигідну для себе) версію цих або інших подій через підстав­них осіб розповсюджують у засобах масової інформації, ней­тральних щодо обох конфліктуючих сторін. Преса противника зазвичай повторює цю версію, тому що вона вважається більш «об'єктивною», ніж думки прямих учасників конфлікту.

4.5.3. Поширення чуток та міфів

Чутки — це відомості, вісті, вірогідність яких не встановлено. Вони являють собою специфічний вид інформації, що з'являться спонтанно через інформаційний вакуум серед певних прошарків населення, або спеціально будь-ким поширїоється для впливу на суспільну свідомість.

Чутки класифікуються затрьомапараметрами: експресивному (відповідно до емоційних станів, що відображені в змісті чутки і особливостях емоційних реакцій на нього), інформаційному (від­повідно до ступеня вірогідності сюжету чутки) і за ступенем впли­ву на психіку людей.

За експресивною характеристикою виділяють:

• чутки-бажання, інформація в яких має за мету викликати роз­
чарування з причини нездійснених сподівань та деморалізува­
ти об'єкт впливу;

• чутки-страховиська, інформація в яких ставить за мету ініцію­
вати в об'єкта впливу стан тривоги й невпевненості. Такими
можуть бути чутки про смертельну суперзброю, якою володіє
противник (тобто сторона, що поширює чутку), про катастро­
фічну нестачу продовольства, про майбутні бомбардування,
про зараження місцевості і т.ін.

Агресивні чутки є роз'єднувальними, інформація в них має за мету вносити розлад у взаємовідносинах у середовищі противни­ка, порушувати соціальні зв'язки.

За інформаційною характеристикою виділяють чутки абсо­лютно недостовірні, частково недостовірні (з елементами правдо­подібності), правдоподібні чутки.

Частина І. СУЧАСНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

За мірою впливу на психіку людей слухи поділяють на:

• такі, що розбурхують суспільну думку, але не викликають явно
вираженої антисуспільної поведінки окремих осіб або навіть
цілих груп;

• такі, що викликають анти суспільну поведінку серед деякої час­
тини певних соціальних груп;

• такі, що порушують соціальні зв'язки й організаційно-керівні
відносини між людьми, викликають масові безладдя, паніку
і т. ін.

Застосування чуток потребує великого мистецтва й обереж­ності, тому що їхній зміст після початку поширення виходить з-під контролю. Циркулюючи в масах, чутки дуже часто піддають­ся змінам, аж до того, що набувають сенс, протилежний тому, що передбачався їхніми авторами.

Для того щоб інформація стала чуткою, необхідно щоб:

• вона мала значення для об'єкта впливу (тобто прямо стосува­
лася його інтересів);

• була зрозумілою усім учасникам трансляції чутки;

• володіння інформацією сприяло підвищенню авторитету
транслятора чутки.

Використання чуток в інтересах психологічної війни — роз­повсюдження інформації, вигідної джерелу. Чутки можуть ви­никати також спонтанно, внаслідок неправильного сприйняття інформації, яка розповсюджується зацікавленою стороною. Тоді вони можуть мати негативний ефект.

Міф (від грец. |ivi3\|/c, — слово, сказання) — це інформація, яка пояснює походження й подальше перетворення цих чи інших явищ виключно на основі вигаданих подій. Осмислення людиною навколишньої дійсності через міфи ґрунтується не на наукових ос­новах, а на вірі й переконаннях представників конкретної культу­ри, етносу, соціальної групи.

Виховання на прикладах дій міфічних персонажів формує у свідомості людей систему морально-етичних цінностей, прита­манних даному угрупованню (етносу, клану, професійній групі і т.ш.), почуття співпричетності до її історії. Основний принцип по-

Поиск по сайту: