Криптографічне перетворення

[cryptographical transformation] — 1) Метод захисту інформації, що по­лягає в перетворенні (шифруванні) її складових частин (слів, букв, складів, цифр) за допомогою спеціальних ал­горитмів або апаратних засобів і кодів ключів, тобто приведення інформації до неявного виду. Для ознайомлення із шифрованою інформацією засто­совується зворотний процес: декоду­вання (дешифрування). Використання криптографічного є одним із розпов­сюджених методів, що значно підви­щує безпеку передавання даних у ме­режах ЕОМ, даних, що зберігаються у віддалених пристроях пам'яті, і при обміні інформацією між віддаленими об'єктами (терміналами). 2) Перетво­рення даних, яке полягає в їхньому шифруванні, виробленні імітовстав-ки або цифрового підпису.

nmrOTOBKA[preparation,processing, training] — здійснення чого-небудь попередньо для облаштування, ор­ганізації чого-небудь.

ПОВІДОМЛЕННЯ [message] — 1) Те, Що повідомляється, звістка, інформа-

ція. 2) Впорядкована послідовність символів, призначена для передаван­ня інформації. 3) Довільна кількість інформації, початок і закінчення якої визначені, призначена для переда­вання від одного абонента іншому в будь-якій формі, що відповідає виду зв'язку.

ПОВНОВАЖЕННЯ [(full) power, authority; plenary power, privilege] —

1) Право, надане кому-небудь для
здійснення чогось; компетенція.

2)Права надані особі або організація
органами влади. 3) Право суб'єкта
доступу (користувача або процесу)
на виконання певних дій, зокрема на
одержання певного типу доступу до
об'єктів.

ПОЛІСЕМІЯ [polycemy] (від грец. лоАис,—численнийіотща—знак) — на­явність різних лексичних значень в одного й того самого слова.

ПОЛІТИКА [policy] (від грец. тіка — державна діяльність) — 1) Цілі і завдання, що їх ставлять суспільні класи в боротьбі за свої інтереси; ме­тоди і засоби досягнення цих цілей і завдань. 2) Лінія поведінки у чому-не-будь, певне ставлення до кого-, чого-небудь.

ПОРУШНИК [infringer, user viola­tor] — 1) Той, хто порушив будь-які правила, закон, звичай. 2) Користувач, який здійснює несанкціонований до­ступ до інформації. У цьому випадку порушник одержує доступ до роботи із засобами включеними до складу комп'ютерної системи. Порушники класифікуються за рівнем можливос­тей, що надаються їм штатними засо­бами системи. Виділяють чотири рів­ні цих можливостей. Класифікація є ієрархічною, тобто кожний наступний рівень включає в себе функціональні

Словник додаткових термінів і понять

можливості попереднього: перший рівень визначає найнижчий рівень можливостей проведення діалогу з комп'ютерною системою — мож­ливість запуску фіксованого набору завдань (програм), що реалізують заздалегідь передбачені функції об­роблення інформації; другий рівень визначається можливістю створення й запуску власних програм із нови­ми функціями оброблення інформа­ції; третій рівень визначається мож­ливістю керування функціонуванням комп'ютерної системи, тобто впливом на базове програмне забезпечення системи та на склад і конфігурацію обладнання; четвертий рівень визна­чається всім обсягом можливостей осіб, що здійснюють проектування, реалізацію й ремонт апаратних ком­понентів системи, аж до включення до її складу власних засобів з новими функціями оброблення інформації. Припускається, що в своєму рівні по­рушник — це фахівець вищої кваліфі­кації, який має повну інформацію про комп'ютерну систему та комплекс за­собів захисту.

Порушник правил розмежу­вання доступу [security policy violator] — суб'єкт доступу, що здій­снює несанкціонований доступ до ін­формації.

ПОТІК [flow] — сукупність чого-небудь, що рухається.

Інформаційний потік [information flow, traffic] — інформація, що зна­ходиться в упорядкованому русі по заданих напрямках із фіксованими початковими, проміжними та кінце­вими точками.

Потік інформації [information flow] — передавання інформації від одного до іншого об'єкта комп'ютерної системи.

ПРАВИЛО [rule] — 1) Положення, яким передається якась закономір­ність, стале співвідношення певних явищ; припис, норма. 2) Зібрання яки­хось положень, що визначають поря­док ведення або дотримання чого-не­будь.

Правила доступу [access rule] —су­купність правил, які регламентують порядок і умови доступу до інформа­ції, що захищається, і до її носіїв.

Правила розмежування досту­пу [access mediation rules] — частина політики безпеки, що регламентує правила доступу користувачів і про­цесів до пасивних об'єктів.

ПРАВО [law, right, science of law, jurisprudence] — 1) Сукупність норм і правил для регулювання відносин лю­дей у суспільстві, які встановлюються і охороняються державою, а також наука, що вивчає ці норми. 2) Мож­ливість діяти, поступати яким-небудь чином.

Авторське право [author right, copyright] — сукупність законодавчих норм, що визначають правове поло­ження автора по відношенню до ство­рених ним об'єктів авторського пра­ва. Авторське право не поширюється на ідеї, методи, процеси, системи, спо­соби, концепції, принципи, відкриття, факти. Авторові по відношенню до його творів належать особисті немай-нові права (право авторства, право на ім'я, право на обнародування творів, право на захист своєї репутації) і майнові права (виключні права на ви­користання твору в будь-якій формі і будь-яким способом, зокрема пра­во на відтворення, право на розпов­сюдження, право на публічний показ, право на передачу в ефір, право на пе-

Словник додаткових термінів і понять

реклад, право на перероблення). Влас­ник виключних авторських прав для повідомлення про свої права вправі використати знак охорони авторсько­го права, який розташовується на ко­леному екземплярі твору і складаєть­ся з трьох елементів: латинської букви «С» в колі — ©; імені (найменування) власника виключних авторських прав; року першого опублікування твору.

Інформаційне право [information law] — система соціальних норм і від­носин, що виникають у сфері інформа­ційній і охороняються силою держави. Відносини, що виникають при здій­сненні процесів інформаційних (від­носини інформаційні), є основними об'єктами правового регулювання. Нормативну базу п. і. складає законо­давство інформаційне. П. і. являє со­бою правовий фундамент суспільства інформаційного.

Право доступу [access right] — 1) Сукупність правил доступу до інформації, що захищається, вста­новлених правовими документами або власником інформації. 2) Право, надане користувачеві на санкціоно­ване використання певної інформа­ції (зокрема, програм та даних), що зберігається в системі. 3) Дозвіл або заборона здійснення певного типу доступу.

ПРИНЦИП [approach, concept, principle] (від лат. principium — нача­ло, основа) — першооснова; те, що ле­жить в основі певної теорії науки.

ПРИСТРІЙ [device, unit] — конструк­тивно закінчена технічна система, Що має певне функціональне призна­чення.

Закладні пристрої — пристрої для потайного підслухування. Забезпечу-

ють суттєве підвищення дальності підслухування. Перед підслухуванням потай установлюються в приміщенні зловмисниками. Створюють серйоз­ні загрози безпеці мовної інформації практично в будь-яких приміщеннях, в тому числі в салоні автомобіля. За видом носія інформації від закладно­го пристрою до зловмисника поділя­ються на проводові та випромінюючі закладні пристрої.

ПРОГРАМА [program, routine] (від грец. ттрбурсфиа — публічна об'ява, розпорядження) — 1) Наперед про­думаний план якої-небудь діяльності, роботи і т.ін. 2) Дані, призначені для управління конкретними компонен­тами системи оброблення даних з метою реалізації певного алгоритму. 3) Впорядкована послідовність ко­манд, яка підлягає обробленню; пос­лідовність речень мови програмуван­ня, яка описує алгоритм вирішення задачі. 4) Зміст передач усного, радіо і телевізійного мовлення.

ПРОДУКТ — 1) Предмет, що є ма­теріальним результатом людської праці, діяльності, виріб. 2) Наслідок, витвір, результат чого-небудь; твір.

ПРОЕКТ [design, project] (від лат. projectus — кинутий вперед) — 1) Су­купність документів (розрахунків, креслень тощо), необхідних для ви­готовлення виробу, зведення споруд тощо. 2) Попередній, гаданий текст будь-якого документа. 3) План, задум організації, влаштування, заснування будь-чого.

ПРОТИБОРСТВО [confrontation, opposition, antagonism] — боротьба проти будь-чого, будь-кого, протидія.

ПРОТИДІЯ [counteraction, opposi­tion] — дія, що перешкоджає іншій дії.

Словник додаткових термінів і понять

ПРОФІЛЬ [profile] (франц. profil, від італ. profilo — обрис) — 1) Обриси будь-чого збоку. 2) Сукупність основ­них типових рис будь-чого.

ПРОЦЕДУРА (франц. procedure, від лат. procedo — просувають, проход­жу) — офіційно встановлений чи прийнятий за звичаєм порядок, послі­довність дій для здійснення або офор­млення якихось справ.

ПРОЦЕС [process] (лат. proces-sus — течія, хід) — послідовність пе­редбачених подій, яка визначається об'єктом або явищем і відбувається в заданих умовах; хід подій, що відбу­ваються у відповідності з наміченою метою або результатом.

ПСИХІКА [psyche] (від грец. і|/их¹' кос, — душевний) — функція мозку, що полягаєу відображенні об'єктивної дійсності. Виникла і розвинулася у вищих тварин у процесі біологічної еволюції у зв'язку з розвитком нерво­вої системи, що регулює відносини ор­ганізму із середовищем. Найважливі­ша особливість — активність. Вища форма психіки — свідомість — прита­манна тільки людині. Психічна діяль­ність (відчуття, сприйняття, пам'ять, почуття, воля, мислення і т. ін.) вив­чається психологією.

ПСИХОЛОГІЯ [psychology] (від пси-ХО..Л...логія, що від грец. \6yac, — слово, вчення) — наука про закономірності, розвиток і форми психічної діяльності (психіки) живих істот як особливої форми життєдіяльності. Вона вивчає процеси активного відображення лю­диною й тваринами об'єктивної реаль­ності у формі психічних явищ — спри­йняття, інтелекту, здібностей, пам'яті, почуття і т.ін. Предметом психології

є як свідомі, так і неусвідомлювані психічні процеси й явища. Психологія виявляє характер відповідності дій­сних мотивів, установок, орієнтації особистості уявленням, які склалися в неї. Психологія розвивається в тісному контакті з фізіологією й неврологією з одного боку й філософією, соціологією з іншого боку. Взаємне збагачення іде­ями здійснюється також між психоло­гією й інформатикою, психологією й мовознавством, психологією й еконо­мічними та іншими науками. Існують різноманітні галузі психології такі, як вікова, інженерна, воєнна, медич­на, соціальна психологія, психологія мистецтва, праці, творчості, нейропси­хологія, психолінгвістика, психофізика та багато інших.

Соціальна психологія — розділ пси­хології, який вивчає закономірності діяльності людей в умовах взаємодії в соціальних групах. Основними про­блемами соціальної психології є: за­кономірності спілкування й взаємодії людей, діяльність великих (нації, кла­си) і малих соціальних груп, соціалі­зація особистості й розвиток соціаль­них установок.

ПОВЕДІНКА [behaviour] — система взаємопов'язаних реакцій, що здій­снюється живими організмами для пристосування до середовища. По­ведінка тварин і людини вивчається етологією, психологією, соціологією.

ПУБЛІЦИСТИКА [publicism] (нім. Publizistik, від лат. publicus — суспіль­ний, народний) — рід літератури, що висвітлює актуальні суспільно-полі­тичні та інші проблеми сучасності в періодичній пресі й окремих видан­нях.

Словник додаткових термінів і понять

РЕПРЕЗЕНТАЦІ [representation]

(represetatio — наочне зображен­ня) — представництво.

РІВЕНЬ [level, layer] — 1) Ступіньве-личини, розвитку, значущості будь-чого. 2) Шар логічної структури об­числювальної мережі, який описує певний комплекс завдань, що викону­ються цією мережею.

РІШЕННЯ [decision, solution] — ви­сновок про необхідність будь-яких дій, прийнятий після деякого обдуму­вання.

РОЗВІДКА [intelligence, reconnais­sance, scouting, surveillance, intelligence/ secret service] — 1) Сукупність про­цесів добування, оброблення та до­ведення споживачам інформації, необхідної для прийняття рішень. Залежно від статусу споживача ін­формації розвідку можна розділити на державну розвідку (споживачем інформації є державні структури) і комерційну розвідку (споживачем ін­формації є комерційні структури), а в залежності від переважання людсько­го або технічного фактора у процесах розвідки — на агентурну і технічну. 2) У військовій справі — сукупність заходів, що проводяться з метою збирання даних про наявного або ймовірного противника, необхідних для оцінки обстановки і прийняття рішення. 3) Орган розвідки.

Агентурна розвідка [HUMan Intelligence (HUMINT)] — добуван­ня інформації шляхом проникнення агента-розвідника до джерела інфор­мації на відстань доступності його органів чуття або технічних засобів, Що використовуються агентом, з ме-

тою копіювання інформації і переда­вання її споживачеві інформації.

Державна розвідка [State intelli­gence] — розвідка, яка ведеться з ме­тою забезпечення керівництва країни інформацією, необхідною для прий­няття ним політичних, економічних, воєнних, науково-технічних рішень в умовах жорсткої міждержавної кон­куренції. Основними сферами інтере­сів державної розвідки є: стан воєн­но-економічних і науково-технічних потенціалів інших держав, насампе­ред, потенційних противників, і про­гнозування їхнього розвитку; розта­шування воєнно-технічних об'єктів, їхні виробничі потужності, характер і розподіл продукції, що випускаєть­ся; зміст і характер робіт, що ведуться в галузі створення нових видів оз­броєння і військової техніки; склад і дислокація угруповань військ і сил флоту; ефективність озброєння і вій­ськової техніки, їхні тактико-технічні характеристики; масштаб навчань, що проводяться, склад сил та засобів, що залучаються до них, зміст завдань, що вирішуються на навчаннях; принципи побудови і технічного оснащення сис­тем державного і воєнного управлін­ня; інженерне обладнання континен­тальних і навігаційно-гідрографічне забезпечення морських і океанських театрів воєнних дій; наявність па-ливо-енергетичних, рудних, водних, рослинних та інших природних ре­сурсів; метеорологічні умови на тери­торії держав, що розвідуються; вико­нання умов міжнародних договорів, насамперед, про обмеження озброєнь. Крім того, органи державної розвідки

Словник додаткових термінів і понять

добувають великі обсяги різноманіт­ної інформації, аж до стану здоров'я, характеру, звичок, стилю мислення політичних і військових керівників іноземних держав.

Комерційна розвідка [commercial intelligence,business intelligence] —роз­відка, яка ведеться з метою забезпечен­ня відповідних комерційних структур інформацією, необхідною для успіш­ної діяльності на ринку в умовах го­строї конкурентної боротьби. Основ­ними сферами інтересів комерційної розвідки можуть бути: комерційна філософія і ділова стратегія керівни­ків фірм-конкурентів, їхні особисті та ділові якості; науково-дослідницькі і конструкторські роботи; фінансові операції фірм; організація виробниц­тва, в тому числі дані про введення нових, розширення і модернізацію існуючих потужностей, об'єднання з іншими фірмами; технологічні про­цеси виробництва нової продукції, результати її випробувань; маркетинг фірми, в тому числі режими поста­вок, відомості про замовників і угод з ними, показники реалізації продук­ції. Крім того, комерційна розвідка займається: вивченням і виявленням організацій, що потенційно є або со­юзниками, або конкурентами; добу­ванням, збиранням і обробленням ін­формації про діяльність потенційних і реальних конкурентів; врахуванням і аналізом спроб несанкціоновано­го одержання комерційних секретів конкурентами; оцінкою реальних

відносин між організаціями, що спів­працюють та конкурують; аналізом можливих каналів витоку конфіден­ційної інформації. Збирання і аналіз даних здійснюється також з великої кількості інших питань, в тому чис­лі вивчаються з метою наступного вербування співробітники фірм-кон­курентів, визначаються їхні потреби і фінансовий стан, схильності і дош­кульні місця.

Технічна розвідка [technical intel­ligence] — добування та оброблення інформації за допомогою технічних засобів розвідки. На відміну від аген­турної розвідки, технічна забезпечує дистанційний контакт з джерелом ін­формації та одержання інформації з носіїв, що не здійснюють безпосеред­нього впливу на органи чуття людини. Найбільш широко розповсюджені дві системи класифікації технічної роз­відки: за фізичною природою носіїв інформації (оптична, радіоелектрон­на, акустична, хімічна, радіаційна, магнітометрична) та за видом носіїв технічних засобів розвідки (наземна, повітряна, космічна, морська).

РОЗШИФРОВУВАННЯ [decipher­ment, decryption] — процес пере­творення шифртексту у відкритий текст при відомому ключі; процес, зворотний процесу зашифровування (див. також дешифрування). При за­стосуванні багаторазового зашифро­вування в процесі розшифровування можна отримати і шифртекст.

САМОДУБЛЮВАННЯ [self-dou­bling] — процес самовідтворення чого-небудь у двох екземплярах, само­повторення. Див. також дублювання.

СВІДОМІСТЬ [consciousness] — ви­щий рівень психічного відображен­ня дійсності; обізнаність про події й стимули навколишнього світу та про

Словник додаткових термінів і понять

пізнавальні явища, такі як спогади, думки і тілесні відчуття.

СВОЄЧАСНІСТЬ [timeliness] — тер­мін, що означає здійснення в необхід­ний момент, у свій час.

СЕКРЕТ [secret] (франц. secret, від лат. secretum — таємниця) — таємниця (у тому числі державна); те, що старанно охороняється і приховується (інфор­мація, винаходи, прилади і т. ін.).

СЕКРЕТНІСТЬ [secrecy.confidentiality, privacy] — див. конфіденційність.

Секретність інформації — [infor­mation privacy] — обмеження, що накладаються автором на доступ до його інформації інших осіб. Офор­млюється присвоєнням інформації певного грифа секретності і дося­гається закриттям її паролем, шифру­ванням та іншими методами захисту інформації.

СЕРЕДОВИЩЕ [environment, medi­um] — 1) Носій інформації (medium), тобто матеріал, на який записуються дані і на якому вони зберігаються. 2) Оточення (environment), в якому функціонує об'єкт. Середовище ви­конання прикладної програми є ЕОМ, операційна система, запам'ятовуючі пристрої, набори даних.

Комунікаційне середовище [com­munication environment] — сукуп­ність технічних і програмних засобів системи передавання даних технічних і програмних.

СЕРТИФІКАТ [certificate] (франц. certificat, від лат. certus — вірний і fasio — роблю) — 1) Документ, який підтверджує, що належним чином ідентифіковані продукт або послуга відповідають вимогам нормативних

документів. 2) Електронний документ, який зв'язує ідентифікатор власника сертифіката з його відкритими ключа­ми. Звичайно, цей зв'язок реалізується за допомогою механізму цифрового підпису, а у сертифікаті містяться і самі значення відкритих ключів. 3) В законодавстві про цифровий під­пис — електронне посвідчення, яке зв'язує дані, необхідні для верифікації підпису з особою та підтверджує іден­тичність цієї особи.

СЕРТИФІКАЦІЯ [certification] — 1) Діяльність, спрямована на підтвер­дження відповідності продукції вста­новленим вимогам. 2) В галузі безпеки інформації — офіційна атестація, що включає процедуру всебічної оцінки системи обробки даних, після завер­шення якої третя сторона, уповнова­жена на це органом сертифікації, дає гарантії, що частина або система об­роблення даних в цілому задовольняє певним вимогам із безпеки інформа­ції, що обробляється нею.

Добровільна сертифікація — сер­тифікація на відповідність вимогам, не віднесеним нормативними доку­ментами до обов'язкових, яка про­водиться на добровільних засадах за ініціативою виробника, постачальни­ка чи споживача продукції.

Обов'язкова сертифікація — сер­тифікація на відповідність вимогам, які віднесені нормативними докумен­тами до обов'язкових для виконання.

Сертифікація засобів захисту інформації [security certification] — процес встановлення відповідності засобів захисту інформації до вимог захисту відомос тей відповідного сту­пеня секретності.

Словник додаткових термінів і понять

Сертифікація рівня захисту [protec­tion level certification] — процес уста­новлення відповідності засобу обчис­лювальної техніки або автоматизова­ної системи набору певних вимог із захисту.

СИСТЕМА [system] (від грец. сгео-тпиа — утворення, складення) — су­купність об'єктів і відносин між ними, що створюють єдине ціле. Система задається (описується) наступними параметрами (характеристиками): метою і завданнями (конкретизова­ною в просторі і часі метою); входами і виходами системи; обмеженнями, які необхідно враховувати при побу­дові (модернізації, оптимізації) систе­ми; процесами всередині системи, які забезпечують перетворення входів у виходи.

Система захисту державної таєм­ниці — сукупність органів захисту державної таємниці, засобів і методів захисту відомостей, що становлять державну таємницю, і їхніх носіїв, а також заходи, що проводяться з цією метою,

Поиск по сайту: