Розділ 3. Основи інформаційного протиборства

створення відповідних завад, а також для виведення з ладу авто­матизованих інформаційних та комунікаційних систем. Причому відмінність від попереднього виду впливу полягає в тому, що де­структивний вплив на автоматизовані системи здійснюється з ви­користанням фізичних, а не логічних методів.

3.1.3. Інформаційний тероризм

Тероризм [terrorism] (франц. terrorisme від terreur, з лат. terror — страх, жах) — загроза або використання насильства в політичних цілях окремими особами або групами, які можуть дія­ти як на боці, так і проти існуючого уряду, коли такі дії, спрямо­вані на те, щоб уплинути на більше число людей, ніж безпосередні жертви. Об'єктом тероризму є не ті, хто став жертвою, а ті, хто залишився живий. Його мета не вбивство, а залякування і демо­ралізація живих, тобто жертви — інструмент, убивство — метод.

На відміну від війни для тероризму характерне початкова не­рівність конфронтуючих сторін, що зумовлює прагнення більш слабкої сторони задіяти ті методи і способи, які завдають найбіль­ші збитки противникові при витраті мінімуму своїх сил і засобів, а також справляють сильний психологічний вплив. Дана сторона намагається розширити межі конфлікту, залучити в нього нові со­ціальні групи та інститути, що мають свої цілі й світоглядні уста­новки, щоб звести нанівець переваги більш сильної сторони. При цьому закриваються очі на те, що шкода найчастіше заподіюєть­ся особистостям і групам, що не берутьучасті та не бажають брати участі у конфлікті.

Інформаційна сфера надає для цього великі можливості. За її допомогою можна розповсюджувати ідеї тероризму, залучати до своєї діяльності нових членів, здійснювати інформаційно-психо-логічні впливи на широкі маси людей. З другого боку, розвиток та впровадження в усі сфери суспільної діяльності нових технологій добування, передавання, оброблення та зберігання інформації створюють умови для вчинення за їхньою допомогою актів теро­ризму.

Частина І. СУЧАСНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

загроз. Це може досягатися шляхом проведення заходів, спрямо­ваних на з'ясування планів, цілей, сил та засобів конфронтуючої соціальної системи, а також на протидію деструктивним акціям на етапі їхньої підготовки.

3.2. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВІЙНИ 3.2.1. Визначення інформаційної війни

Інформаційна війна [information warfare] розглядається як комплекс заходів і операцій, спрямованих на забезпечення інфор­маційної переваги щодо потенційного або реального противника [9,24,65,71,72,74].

Під інформаційною перевагою [information advantage] ро­зуміють ситуацію, що надає можливість змінити уявлення про­тивника про дійсну обстановку і позбавити його здатності про­гнозувати подальші події та впливати на них. Основою здобуття інформаційної переваги є більш швидке одержання і використан­ня оперативної інформації, ніж це може зробити противник.

Інформаційна війна ведеться не тільки у фізичному просторі, де знаходяться фізичні інформаційні системи і засоби, а й у деякій віртуальній зоні (віртуальному або кібернетичному просторі). Інформаційна війна розширює простір ведення війн, який раніше обмежувався великими висотами в атмосфері (стратосфері) і ве­ликими глибинами у Світовому океані.

До особливостей інформаційної війни належить те, що вона ведеться як під час фактичних бойових дій, так і у мирний час, і у кризовихситуаціях без офіційного оголошення. Початок інформа­ційної неможливо визначити однозначно. В інформаційній війні відсутня лінія фронту; проведення противником операцій інфор-маційноївійни практично неможливо виявити.аякщо факти про­ведення таких операцій виявляються, вони залишаються анонім­ними.

Які-небудь міжнародні юридичні і моральні норми ведення ін­формаційної війни відсутні. Та чи інша країна може стати об'єктом

Розділ 3. Основи інформаційного протиборства

інформаційної дії, не знаючи про це. Невисока вартість технічних засобів, які можуть бути використані в інформаційній війні, сут­тєво розширює коло можливих її учасників. Ними можуть бути окремі країни та 'їхні органи розвідки, злочинні, терористичні і наркобізнесові угруповання, комерційні фірми і навіть особи, які діють без злочинних намірів.

3.2.2. Концепція інформаційної війни

Концепція інформаційної війни [information warfare conception] — система поглядів на інформаційну війну та шляхи її ведення. За останніми оцінками, концепція інформаційної вій­ни повинна передбачати:

• заглушення (у воєнний час) елементів інфраструктури дер­
жавного і воєнного управління (ураження центрів команду­
вання і управління);

• електромагнітний вплив на елементи інформаційних і телеко­
мунікаційних систем (боротьба радіоелектронна [3, 61]);

• одержання розвідувальної інформації шляхом перехоплення і
декодування (дешифрування) інформаційних потоків, що пе­
редаються каналами зв'язку, а також побічним випромінюван­
ням і за рахунок спеціально впроваджениху приміщення і тех­
нічні засоби електронних пристроїв перехоплення інформації
(радіоелектроннарозвідка) [4];

• здійснення несанкціонованого доступу до інформаційних ре­
сурсів (шляхом використання програмно-апаратних засобів
зламу систем захисту інформаційних і телекомунікаційних ме­
реж противника) із наступним їхнім спотворенням, знищен­
ням або викраденням чи порушенням нормального функціо­
нування цих систем (так звана «хакерна війна»);

• формування і масове розповсюдження інформаційними кана­
лами противника або глобальними мережами інформаційної
взаємодіїдезінформаціїаботенденційноїінформаціїдлявпли-
ву на оцінки, наміри і орієнтацію населення і осіб, що прийма­
ють рішення (психологічна війна [46]);

Частина І. СУЧАСНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

• одержання необхідної інформації шляхом перехоплення і об­
роблення відкритої інформації, що передає гься незахшцешімн
каналами зв'язку або циркулює в інформаційних системах, а
також опублікованої у засобах масової інформації.

3.2.3. Органи інформаційної війни

Органи інформаційної війни — це органи управління інфор­маційною війною та люди (фахівці, офіцери, підрозділи) для її ве­дення. До органів інформаційної війни можуть належить:

• органи планування й координації з питань інформаційної вій­
ни, які здійснюють розроблення системи планування діяль­
ності з усіх питань, що пов'язані з інформаційною війною;

• органи стратегічного рівня з відслідковування ознак початку
інформаційної війни, які займаються збиранням і аналізом
розвідувальноїінформації, визначенням ознак початку інфор­
маційних атак (акцій);

• органи проведення операцій зі захисту від інформаційної
зброї, які попереджують про інформаційні атаки тактичного
рівня і займаються ліквідацією наслідків інформаційного на­
паду;

• підрозділи розроблення конструкцій та архітектури автома­
тизованих систем управління (АСУ), що здійснюють розроб­
лення єдиної архітектури й технічних стандартів у галузі за­
собів і систем захисту від інформаційної зброї;

• групи незалежних експертів, що здійснюють аналіз уразли­
вості АСУ, у тому числі, через здійснення експериментальних
атак на АСУ та їхні окремі елементи.

3.3. ОСНОВНІ ФОРМИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВІЙНИ 3.3.1. Визначення форм інформаційної війни

Усі форми інформаційної війни зводяться до впливу на інфор­маційну інфраструктуру противника, його інформаційні системи та інформаційні ресурси із проведенням бу/и.-яких дій, що мають

Розділ 3. Основи інформаційного протиборства

за мету спотворення інформації, яку він одержує, позбавлення його можливостей одержання нової інформації або фізичне зни­щення його інформаційних засобів, а також до захисту інформації власних збройних сил від аналогічних дій противника.

Фахівці вважають, що інформаційна війна ведеться на держав­ному та воєнному рівнях (рис. 3.3).

Якщо в мирний час метою інформаційної війни на державно­му рівні є схилення воєнно-політичного керівництва противни­ка до прийняття вигідних для протилежної сторони рішень, то у воєн ний час —повне паралізування інформаційноїінфраструкту-ри противника при забезпеченні стійкого функціонування своєї. У цьому разі на державному рівні основне завдання інформацій-ноївійни полягає в забезпеченні гарантованої безпеки та стійкості національної інформаційної інфраструктури держави, намаганні завоювання інформаційної переваги над противником.

3.3.2. Основні форми інформаційної війни на державному рівні

На державному рівні інформаційна війна ведеться з вико­ристанням політичних, дипломатичних, економічних, інформа­ційно-психологічних, інформаційно-технічних і воєнних спо­собів.

Основною формою інформаційної війни на державному рівні є спеціальна інформаційна операція, яка може мати одночасно і наступальний і оборонний характер, відповідає передбаченій мірі ризику та очікуваному потенційному ефекту, спрямована на за­безпечення національних інтересів і національної безпеки держа­ви. Даного типу операції можуть проводитися проти будь-яких держав, у тому числі й тих, що не є потенційними противниками. Визначення мети операції, завдань, часу та місця проведення пот­ребує безпосереднього затвердження воєнно-політичним керів­ництвом держави.

Для погодження запланованих дій і заходів у галузі інформа­ційного протиборства при керівництві державою створюються спеціальний міжвідомчий орган із забезпечення інформаційної

Частина І. СУЧАСНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА information warfare

комплекс заходів і операцій, спрямованих на забезпечення інформаційної' переваги щодо потен­ційного або реального противника

позбавити противним надійної с»к теми управління.та примусити його реагувати на обстановку, що склалася, бажаним для командування чином забезпечити високу стійкість, безпе рервність та оперативність управління своїми військами (силачці

_>г *- ш __и —(Сили та засоби інформаційної війни V

> політичні

•дипломатичні

•економічні

> інформаційно-психологічні

•інформаційно-технічні

•воєнні та спеціальні

> радіоелектронної війни

>воєнної дезінформації

>оперативної безпеки

>психологічної війни

>комп'ютерної атаки та захисту мереж
ЕОМ

>фізичного знищення

J Форми інформаційної війни X.