Цар Юдейський

Була майже шоста година за нашим часом, коли первосвященики та фарисеї з’явилися перед палацом Пилата разом із Спасителем. Анна та Каяфа, а також члени синедріону зупинилися біля каміння, що було між форумом та входом до преторію. Кати волочили Ісуса вперед аж до сходів Пилата.

У цей час Пилат був на терасі, що вела до форуму. Він напівлежав на ложі, оточений воїнами та римськими на­чальниками. Біля нього стояв столик на трьох ніжках з різ­ними знаками його влади.

Первосвященики та книжники не могли увійти в Преторію, бо боялися осквернитись, і зупинилися за вка­заною межею.

Коли Пилат побачив, що вони наближаються, то почав спостерігати, як вони поводяться з своїм Ув’язненим. Підвівся і промовив до них зневажливо: “Куди це ви так поспішаєте? Що ви зробили з цим Нещасним? Швидко ж ви починаєте здирати шкіру та винищувати своїх людей!”

Євреї наказали катам ввести Спасителя східцями, а потім звернулись до Пилата: “Прийми наші звинувачення на цього Злочинця! Ми не можемо ввійти в Преторію, щоб не опоганитися”.

Тієї миті, коли вони промовили ці слова, чоловік високо зросту і поважного вигляду вигукнув з натовпу, що зібрався на форумі: “Ви справді не можете ввійти в Преторію. Він освячений кров’ю невинних немовлят. Лише один гідний увійти туди. Він чистий, як ці невинні закатовані немовлята!”

Промовивши це, він зник. Це був Падос. Багач, чоловік Вероніки. Двох його дітей убили тоді за наказом Ірода. Відтоді він жив зі своєю дружиною утримуючись, згідно з засадами єсеїв. Він зустрічав Спасителя у Лазаря і чув Його промови. Коли він побачив, як волочили Спасителя сходами до Пилата, спогад про закатованих дітей відразу вдарив у його серце. Він захотів привселюдно засвідчити невинність Спасителя! Обвинувачувачі Христа були настільки збуд­женими та схвильованими зневажливою зустріччю пра­вителя, що не звернули уваги на цей крик. Кати втягнули Спасителя на мармурові східці та поставили накраю тієї тераси, звідки Пилат говорив з євреями. Коли Пилат побачив, як жорстоко поводилися з Ісусом, який Він виснажений та скатований, однак зберігає незбагненну для Пилата велич, він відчув, як зросла в його душі зневага до первосвящеників та фарисеїв!

Почувши, що вони просять смерті Ісуса, він дав їм зрозуміти, що не погодиться на це без достатніх доказів з їхнього боку. Тоном, яким говорить начальник, розгніваний на своїх підлеглих, Пилат сказав: “Який злочин вчинив цей Чоловік, що ви привели Його до мене?”

Вони з невдоволенням відповіли: “Якби ми не знали, що Він винен, то не привели би Його до тебе!”

“Виведіть Його, – сказав Пилат, – і судіть Його самі згідно з вашим законом”.

Вони відповіли: “Хіба ти не знаєш, що за нашим зако­ном ми не можемо засудити Його до смерті?”

Вороги Спасителя були розлючені! Вони хотіли якнай­швидше все це закінчити, щоб встигнути вчасно з’їсти Па­схальне ягня. Нещасні не знали, що Той, Кого ввели вони в преторій поганина, в будинок, куди боялися увійти, щоб не осквернитися, щоб чистими з’їсти прообраз Ягняти, був тим справжнім Ягням, якого перший був лише прообразом!

Коли Пилат звелів висловити звинувачення, вони виставили трьох обвинувачувачів, до того ж кожен мав своїх свідків. За цими звинуваченнями, Ісус був ворогом імператора, і правитель мав винести Йому той присуд, який самі вони не могли винести відповідно до закону.

Спочатку вони казали, що Ісус був спокусником, підбурював народ проти влади, влаштовував зібрання, не вшановував день суботній, бо зцілював у цей день хворих!

Пилат перебив їх словами: “Напевно, ви самі не хворі, бо не нарікали б на Його зцілення!” Вони продовжували: “Він збирає людей, говорить, що потрібно приймати Його Тіло і пити Його Кров, щоб мати життя вічне”.

Невдоволений їхніми словами і сповнений ненависті Пилат звернувся до своїх слуг з посмішкою, а потім глузливо зауважив євреям: “Мені здається, що ви сповнені бажанням наслідувати Його вчення, бо прагнете їсти Його тіло і пити Його кров”.

Перейшовши до наступного звинувачення, вони сказали, що Ісус учив людей не платити податки кесарю. Пилат перебив їх тоном людини, права якої хочуть порушити, і сказав: “Це неправда! Якби це було так, я вже знав би про це!”

Тоді вороги Христа перейшли до наступного, третього звинувачення: “Незважаючи на Своє сумнівне походження, цей Чоловік звеличує Себе і накликає гнів Божий на Єру­салим! Він розповсюджує серед людей притчі про царя, який готує весільний бенкет для Свого Сина. Якось на біду люди навіть хотіли оголосити Його Царем, але Він перелякався, що ще не час, і втік! Останніми днями Він став відважнішим. Він урочисто ввійшов до Єрусалима і змусив Своїх прибіч­ників волати: “Осання Синові Давида! Благо­словенне Царство Отця нашого Давида! Нехай прийде!”

Він, мов цар, приймав шану, проголошував, що Він – Христос, Помазаник Божий, Месія, Обіцяний Цар Юдейський!” І десять свідків підтвердило ці слова. Вони звинувачували Ісуса, що Він називав Себе Христом, Царем Юдейським, і змусили Пилата замислитися. Він залишив терасу, ввійшов у прилегле до неї приміщення, кинувши на Ісуса допитливий погляд, наказав варті привести до нього Спасителя в трибунал.

Пилат був людиною нестійкою та нерішучою. Він виховувався в поганській школі, чув про існування напівбогів, напівлюдей, геніїв, які живуть серед людей. Він також знав, що єврейські пророки давно вже говорили про Спасителя, Визволителя, Царя, якого чекає багато євреїв! Він знав, що царі Сходу приїжджали до Ірода Старшого довідуватися про народження Царя, якого вони хотіли вшанувати, і саме через цей приїзд жорстокий Ірод закатував багато дітей.

Він інколи непокоївся чутками про Месію, але як поганин не розумів пророцтва! Він уявляв собі Месію швидше, як іродіанин чи освічені євреї, – як могутнього непереможного царя.

За таких обставин йому здалося, що безглуздо та смішно звинувачувати бідну Людину, яка стояла перед ним, у зазіханні на роль Царя Юдейського, на якого чекали вони!

Але позаяк вороги Спасителя створювали з усього цього справу про образу величності, він звелів привести до себе Спасителя, щоб допитати Його.

Пилат зі здивуванням подивився на Спасителя і сказав: “То Ти – Цар Юдеїв?” Ісус йому відповів: “Ти це говориш від себе чи повторюєш те, що інші говорять?”

Пилата образило, що Спаситель міг подумати, ніби він, Пилат, міг сам придумати щось таке, і він жваво відповів: “Хіба я єврей, аби таке подумати? Твій народ і Твої священики звели на Тебе це звинувачення, бо прагнуть Твоєї смерті! Скажи мені – що Ти вчинив?”

Господь відповідав серйозно та урочисто: “Царство Моє не від світу цього! Якби Моє Царство було від цього світу, то Я мав би безліч підданих, і вони воювали б за Мене, і Мене б не зрадили євреям! Але Царство Моє не від цього світу!”

Пилат, здавалося, був здивований цими урочистими словами Спасителя і сказав Йому серйозно: “То Ти, все таки – Цар?”

Ісус відповів: “Справді Я – Цар і прийшов у цей світ, аби засвідчити Істину! І той, хто від істини, почує Мій голос”.

Тоді Пилат поглянув на Спасителя, встав і промовив: “А що є Істина?” (вони перемовилися ще декількома словами, але я не запам’ятала їх).

Пилат повернувся на терасу. Він не міг зрозуміти Спа­сителя, але те, що він дізнався, переконало його, що Ісус не претендував на царство цього світу, а інше Царство не було небезпечним для імператора.

Пилат звернувся до ворогів Спасителя: “Я не бачу нічого злочинного в цьому Чоловікові!”

Розлючені цими словами обвинувачувачі знову почали вправлятися в звинуваченні Христа.

Спаситель мовчки молився за нещасних грішників. Пилат запитав Його: “Що Ти можеш сказати на всі ці звину­вачення?” Спаситель не відповів ні слова.

Пилат був надзвичайно здивований і сказав Спаси­телеві: “Я бачу, що вони вдаються до брехні” (тут замість слова “брехня” було інше, але я не можу його згадати).

Розлючені обвинувачувачі волали: “І ти не бачиш у Ньому нічого злочинного! А хіба це не злочин підбурювати народ? Він поширює Своє вчення тут і в Галилеї!”

Коли Пилат почув про Галилею, він трохи подумав і поцікавився, чи Ісус родом з Галилеї і чи Він підлеглий Ірода? Євреї відповіли, що Його батьки жили в Назареті, Сам же Він жив у Капернаумі. Тоді Пилат відповів їм: “Якщо Він галилеянин і підлеглий Ірода, то відведіть Його до Ірода. Він зараз в Єрусалимі з нагоди свята і може судити Його тут же, в Єрусалимі”.

Таким чином Пилат повернув євреям їхнього Ув’яз­неного і звелів передати Іродові через одного зі своїх слуг, що до нього приведуть, аби засудити, одного з його, Ірода, підлеглих – Ісуса з Назарета.

Пилат радів, що знайшов спосіб не проводити суд та не виносити вирок, адже ця справа видавалася йому складною. А також, відправляючи Ісуса до Ірода, Пилат хотів виявити свою повагу Іродові, з яким був посварений. Він знав, що Ірод уже давно хотів побачити Христа.

Вороги Спасителя були дуже невдоволені тим, що Пилат перед усім народом відправив їх і їм доведеться ще піти з Ним на суд до Ірода. Усю свою лють вони зірвали на Спа­сителеві – дозволили катам знущатися з Нього з усією жорстокістю!

Під ударами палиць та образ Спасителю довелося пройти через базар та вулицю, що вела до палацу Ірода. Римські воїни також приєдналися до процесії. Клавдія Про­кула за кілька хвилин до цього переказала Пилатові, що їй потрібно поговорити з ним.

Коли Спасителя повели до Ірода, вона підвелася на високу галерею. Звідси, ніким не помічена, з сумом стежила за скорботною процесією, коли та перетинала форум.

Розділ 2

Поиск по сайту: