Напередодні суду

Анні та Каяфі негайно повідомили про арешт Спасителя, і вони відразу ж взялися за справу. Всі зали були освітлені, і біля кожних дверей стояла варта. Одночасно їхні посланці йшли різними кварталами міста, щоб скликати членів сине­дріону і всіх, хто мав право брати участь у суді. Зрештою, ба­га­то з них залишалися у Каяфи ще з часу зради Юди, че­каючи результату цього заходу. Також скликали старійшин різ­них верств. Та позаяк фарисеї, саддукеї, іродіани з усіх околиць уже кілька днів перебували в Єрусалимі з нагоди свята Пасхи, то первосвященики радилися з ними щодо наміру схопити Спасителя. Тепер перво­священики скликали тих, хто був най­більше озлоблений проти Спасителя, сповістили, щоб вони при­вели можливих свідків та обвинувачувачів на суд. Це були переважно фарисеї та саддукеї з Назарета, Капернаума, Тірці, Габари, Йотопета, Сіло – усі ті, кого Христос засоромив привселюдно і хто прагнув помсти. Чимало з них пішли, не га­ючись, по своїх прибічників, щоб намовити їх за гроші свідчити на суді проти Христа та ображати Його. Але крім кількох брехливих причіпок, які було легко заперечити, вони нічого не змогли вигадати, окрім безглуздих звинувачень, які Спаситель уже не раз привселюдно розбивав у синагогах. Усі ці люди поспішали на суд до Каяфи, як вороги Христа, яких скерували фарисеї, законники та їхні єрусалимські прибічники. Тут були і купці, яких Спаситель прогнав з храму, і горді учителі, які змушені були мовчати перед Ним, навіть ті, що не могли пробачити Йому, дванадцятилітньому, коли Він навчав їх у храмі. Тут були грішники, які не покаялися, через що Він відмовився їх зцілити, а також зцілені грішники, які, однак, знову згрішили, відтак знову захворіли після зцілення. Були і юнаки, сповнені сумнівів, яких Він відмовився прийняти в число Своїх учнів, скупі, які спокусилися тим, що Він роздавав бідним багатство, на яке вони розраховували, гуль­тяї, чиїх друзів Христос навернув до Себе і відвернув від них, пере­люб­ники, спільники яких були скорені Його проповідями, скнари, які завдяки Його зціленням утратили спадок тих, на чию смерть вони розраховували, розбещені люди, які спо­кусили інших. Словом, різні грішники, зброєю сатани скеро­вані супроти Найсвятішого зі святих.

У той час, як прислужники диявола вигадували нові підступи, багато друзів Спасителя були приголомшені та пригнічені. Не розуміючи тих великих таємниць, що мали здійснитися, вони блукали та вагалися. Коли вони прислу­ховувалися, сумували, їх брутально відштовхували; коли вони мовчали, на них скоса поглядали, але були й такі слабкі люди, які хоч і прагнули добра та були прихильниками Христа, однак ще до відчутної небезпеки спокусилися та завагалися.

Тих, хто встояв, було небагато. Але що змінилося відтоді? Адже і зараз багато хто залишається чесним христи­янином, бо це йому нічим не загрожує, та соромиться Хреста Христового, коли він не в пошані.

Однак багато хто був зворушений, коли бачив не­людську жорстокість катів, терпіння Спасителя, і мовчки у смутку відходив.

Звичайні молитви та приготування до свята було вже закінчено, мешканці цього великого міста, а також ті, що прибули до Єрусалима на свято, спали глибоким сном, коли звістка про арешт Господа розбудила багатьох: і ворогів, і друзів Христа.

Багато хто відгукнувся на заклик первосвящеників і вирушив у дорогу. Йшли під місячним сяйвом та світлом факелів, як звично вночі, темними та порожніми вулицями, бо більша частина будинків в Єрусалимі не виходить вікнами на вулиці, переважно в будинок потрапляють з внутрішнього двору.

Усі йшли в напрямі до Сіонської гори, яка виднілася у світлі факелів, – звідти долинав гомін голосів.

У всіх боків стукали в будинки, щоб розбудити мешканців.

В усіх кінцях міста ходять, хвилюються, перемо­вля­ються. Скрізь відчиняють двері, розпитують тих, хто прий­шов, збираються та йдуть до Сіонської гори.

Слуги та цікаві супроводжують членів ради, щоб дізнатися про те, що трапилося, відбувається і незабаром відбудеться.

Деякі будинки були зачинені й забарикадовані, бо тут боялися народних заворушень. Стукають у двері до зна­йомих, розпитують перехожих, щоб дізнатися про всі подро­биці останніх подій. На втіху пеклові одні говорили іншим: “Лазар та його сестри нарешті дізнаються, кому вони дові­рилися! Сусанна, Марія, мати Марка, і Саломея шкоду­ватимуть, що були такі запопадливі, так само, як і Серафія, дружина Сіраха, – не зможуть вони виправдатися перед своїми чоловіками, які неодноразово намагалися застерегти їх перед спокусником. Його прибічники завжди були такими зарозумілими перед тими, хто не був на їхньому боці. А тепер багато з них не буде навіть знати, куди заховатися! Вже немає нікого, аби стелити перед Ним віття, одяг і тканини! Усі ці зухвальці, які хочуть видатися кращими за інших, отримають те, що заслужили. Всі вони вплутані в справу Галилеянина! Справа виявилися серйознішою, ніж вони сподівалися. Цікаво, як Никодим та Йосиф Ариматейський зможуть вийти з цієї ситуації? Їм уже давно не вірять! Адже вони заодно з Лазарем, хоч і дуже спритні. Тепер їх усіх “виведуть на чисту воду!”

Так говорило багато людей, які були проти учнів Христа та, основне, проти святих жінок, які постачали Його всім необхідним і не приховували цього. Багато хто був при­голомшений тим, що сталося. Інші потайки плакали, йшли до друзів, аби полегшити свої страждання, але мало хто мав відвагу голосно заступитися за Спасителя.

Та скрізь в Єрусалимі панувало хвилювання та по­жвавлення. Воно особливо відчутне в тих кварталах, де фарисеї скликають членів синедріону і де похапцем розшу­кують лжесвідків проти Христа. Можна собі уявити, як іскри люті та ненависті спалахували в різних частинах Єрусалима: ці іскри збільшуються, з’єднуються одна з одною і нарешті утворюють над будинком Каяфи величезний та страшний вогняний вихор. Лише на околицях Єрусалима відносний спокій.

Римські воїни далекі від пристрастей, що охопили мешканців міста, їхня варта подвоєна, і їхні загони в різних частинах Єрусалима. Вони схвильовані тим, що відбувається, бо щороку на свято Пасхи вони мають бути пильні, адже до Єрусалима приїздить багато євреїв.

Декотрі, йдучи в суд, намагаються оминати вулиці, де стоїть римська варта: вони не хочуть, щоб їх бачили римські воїни, адже так вони оскверняться перед святом.

Первосвященики та старійшини повідомили Пилата, чому загони воїнів розташувалися в кварталах Опеля та Сіона. Але стосунки між ними та Пилатом просякнуті недовірою. Пилат не спить. Він отримує повідомлення, дає накази. Богородиця бачить його дружину. Вона плаче уві сні, спить, але страждає сильніше, ніж її чоловік.

Частина міста, де було найбільше людей, засмучених арештом Спасителя, – Опель. Поденники та робітники мешкають у цьому зневаженому кварталі. Гірка звістка дійшла до них зовсім несподівано. Вони побачили, як вулицями кварталу волочили знесиленого та пораненого Учителя, їхнього Благодійника. Того, Хто їх живив та втішав.

Вони ще більше зажурилися, коли побачили Страж­дальну Матір, яка йшла вулицями їхнього кварталу разом зі Своїми сумними супутницями. У цю скорботну, пізню годину їм доводиться ховатися в якийсь глухий кут, щоб їх не зауважили. Часто їх ображають, вони чують брутальні слова та глузування, спрямовані проти Спасителя, і майже ніколи – слова співчуття. Коли вони повертаються в свої сховища, то в муках падають, щось шепочуть один до одного, або сидять, спершись загорненими в покривала головами на коліна. Хтось несподівано постукав у двері: вони тривожно при­слухаються. Але це легенький стукіт, ворог так не буде. Вони відчиняють двері. Це товариш чи хтось від Учителя. Вони кидаються до нього з питаннями і слухають розповідь про нові страждання. Повідомивши сумні новини, ці вісники знову поспішають дізнатися щось нове і повертаються з подвоєною скорботою.

Більшість апостолів та учнів блукають околицями Єрусалима або ховаються в печерах Оливної гори. Прихід одного з них до інших вже лякає їх. Вони запитують пошепки. Далекі кроки обривають їхню перелякану розмову, і вони шукають новий прихисток, щоб переховатися. Декотрі з них наближаються до міста і розшукують знайомих, щоб дізна­тися останні новини.

Інші піднімаються на верхівку Єлеонської гори і звідти з тривогою слідкують за рухом факелів та пожвавленням біля Сіонської гори. А хвилювання значно збільшується в тому кварталі, де розташований суд Каяфи. Тут багато вогнів, чути голоси ягнят, яких привели, аби заколоти наступного дня в храмі.

Одне Ягня – Жертва добровільна!

Але Його голосу не чути. Як ягня, яке ось-ось поведуть, щоб заколоти, Він не розтуляє вуста, аби поскаржитися.

Це чисте і непорочне, справжнє Пасхальне Ягня– Ісус Христос!

Похмуре темне небо над усім цим. Блідий лиховісний місяць часто покривається плямами, він наче боїться дійти до зеніту, бо тоді має померти його Творець.

А місцевість на півдні – сумна долина Енном. Там опинився зрадник Юда Іскаріот. Совість жене його в дикі та прокляті місця серед боліт. Він блукає. Він сам, він лякається своєї тіні. І диявол поруч, не відступає від нього. Багато темних духів рухаються то туди, то сюди, спокушають людей, схиляють їх до гріха.

Наче пекло вирвалося з кайданів і сіє всюди безчестя.

Усе важчає ярмо, під яким знемагає Ягня. Ненависть сатани зростає, лякає і бентежить праведних. Сатана жадає гріха, і якщо праведник без гріха, то вистоїть проти спокус.

Ангели поміж болем та радістю. Вони хочуть впасти біля Престолау Всевишнього і допомагати Праведнику. Але тут же вони схиляються перед дивом Божої Справедливості та Його милосердям. Ця справедливість і це милосердя вічно живуть на Небесах, і сьогодні вони входять у силу часу на землі.

“Все, що я розповідаю, не відтворює і тисячної частини тих почуттів скорботи, суму і водночас утіхи та захоплення, що наповнювало мою грішну душу в ту знаменну ніч, в ту годину, коли вічна Справедливість та Боже Милосердя зустрілися, єднаючись і взаємопроникаючи, щоб розпочати Найсвятішу справу Божественної і людської любові, щоб покарати за гріхи людства Людину-Бога та відкупити через Нього світ”.

Розділ 12

Поиск по сайту: