Сумніви Пилата

Увесь той час, що Спаситель провів у Пилата, Пресвята Діва, Маґдалина та Іван були серед натовпу в одному з кінців торговиці.

З глибоким болем вони слухали крики та прокльони людей! А коли Спасителя повели до Ірода, апостол Іван з Пресвятою Дівою і з Маґдалиною пройшли всю Хресну До­рогу, яку вже пройшов Господь. Вони знову підійшли до бу­динку Каяфи, будинку Анни через Опель до Гетсиманії та Оливної гори, зупиняючись на кожному місці, де падав Спа­ситель, знесилюючись та страждаючи. І гірко плакали, зро­шуючи сльозами місця, де Він страждав, і приєднували свої страждання до Його! Кілька разів Пресвята Діва схилялася, цілувала землю в тих місцях, де падав Господь. Маґдалина у відчаї заламувала руки, Іван плакав, намагався втішити, під­німав їх і вів далі Дорогою Страждання... Ось початок набо­женства, так званої Хресної Дороги. Страждання Спасителя почали вшановувати ще до їхнього завершення, і першою почитателькою цих страждань стала Пресвята Діва, єдина Пречиста з усіх створінь. Вона поклала початок глибокому вшануванню, яке віддає Церква Стражданням Відкупителя.

Зворушливо бачити, як ще до закінчення всіх страшних Страждань Спасителя Мати Милосердя йшла слідами Свого Сина, зрошуючи слізьми і вшановуючи всі місця Його страж­дань. І як тяжко їй було, яким жорстоким був меч, що прони­зав її серце!

Відколи зачала чудесно Слово у Своєму лоні, Вона носила Самого Бога Вічності. Вона виношувала Його дев’ять місяців, відчуваючи Його благу присутність ще до того, як Він дав людям, які стали Його братами, Своє благословення, Свої повчання, допомогу в усіх бідах. І страждання Спа­сителя Вона прийняла як Свої, прагнучи, як і Він, спасіння роду людського!

Найчистіша і Найнепорочніша з усіх створінь, Вона пройшла з самого початку всі місця, де страждав Господь, збираючи всі сльози заслуг Його страждань та мук, відшу­ковуючи всі сліди Свого Сина і Бога, щоб почитати і жертву­вати їх Отцю Небесному за відкуплення світу!

Невидимо для людей Пресвята Діва вела за Собою всі святі душі, які жили до Неї, усіх, хто очікував на визволення, усіх, хто знав про безмежну любов і страждання Спасителя. Всі вони наче супровод­жували на цій Хресній Дорозі Ту, Котра стала одночасно Матір’ю Спасителя і Матір’ю вірних. Вона несла у Своєму серці святі зітхання, їхню скорботу, їхні мо­литви та сподівання.

Маґдалина була наче приголомшена горем. Вона відчу­вала святу безмежну любов до Спасителя. Але коли вона хотіла, як колись, вилити свою любов до Його ніг, проли­ваючи пахощі, вона раптом побачила немов глибоку прірву між нею та Спасителем, якого так сильно любила. І ця прірва лякала її. Вона глибоко каялася у своїх гріхах, її вдячність за отримане прощення була безмежна.

Але коли вона хотіла віддати Господеві, як фіміам, свою шану, – вона побачила Ісуса, зневаженого, якого ведуть на страту за гріхи людей і за її гріхи, весь тягар яких Він добро­вільно взяв на Себе. Її любов до Спасителя лякалася, жаха­лася тягару своїх гріхів, за які Спаситель тепер так тяжко страждав.

Її каяття не мало меж, вона побачила перед собою прірву своїх гріхів і заповнити її не могла. Душа Маґдалини розривалася між каяттям та любов’ю, вдячністю та видо­вищем брутального народу.

Усі ці почуття виявилися в її зовнішності, її словах та рухах.

Апостол Іван любив та страждав. На цій благочестивій дорозі, якою він повів Пресвяту Діву слідами Улюбленого Учителя, який любив його, Івана, ще сильніше і страждав за нього, на цій дорозі великі таємниці відкривалися Іванові, таємниці майбутнього!

“Коли Спасителя повели до Ірода і коли Його знову почали катувати, я побачила, що Пилат увійшов до своєї дружини Клавдії Прокули. Я бачила їх на терасі, яка виходила на одне із задніх приміщень палацу, що слугувало для розваг. Клавдія була схвильована і налякана!

Це була висока, бліда, але надзвичайно вродлива жінка, її плечі були покриті довгим покривалом. Крізь нього було видно волосся, укладене навколо голови і прикрашене кош­товностями. На ній були сережки, намисто і коштовна за­щіпка, що схоплювала її верхній одяг. Вона довго розмовляла зі своїм чоловіком, благала його, заклинала всім для нього святим на світі не засуджувати до смерті Пророка, Найсвя­тішого з усіх святих. Вона переповіла йому деякі зі своїх нічних видінь (тоді я бачила їх також, але тепер уже детально згадати не можу).

Вона бачила багато що з життя Спасителя: Благо­віщення, Різдво, поклоніння волхвів та пастухів, проро­ку­вання Симеона та Анни, втечу в Єгипет, винищення немовлят, спокусу в пустелі. Вона бачила багато зворушливого з життя Спасителя, коли Він навчав серед людей. До того ж Самого Спасителя вона побачила осяяного світлом, а Його ворогів і навіть їхні думки у вигляді жахливих потвор.

Вона бачила всю святість та благість Пресвятої Бо­городиці, Її безмежні страждання, які Вона несла з великою любов’ю і терпінням.

Усі видіння супроводжувалися якимись символами, що пояснювали духовний зміст. Побачене змусило Клавдію Прокулу сильно страждати, для неї все це було новим і в той же час реально-захоплюючим!

Вона відчувала все, що відбувалося неподалік від її будинку. Вона дуже страждала уві сні. Видіння були то яскравими, то похмурими, коли вона прокинулася від криків натовпу, що привів Спасителя до Пилата!

Потім вона побачила Того, Кого їй показали у видіннях, побачила виснаженого, спотвореного ворогами, і саме тоді, коли вели Його до Ірода. Приголомшена цим видовищем, а також видіннями, вона поспішила розповісти про все чо­ловікові. Розповідала довго, з хвилюванням і жахом. Багато що з побаченого вона не розуміла, і їй було важко про це го­ворити. Вона благала чоловіка вислухати її. Пилат був здивований, майже збентежений словами своєї дружини. Він зіставив її розповідь з усім, що чув раніше про Ісуса, згадав про ненависть юдеїв, величне мовчання Спасителя та Його таємничі відповіді на свої запитання. Деякий час він вагався. Потім, схвильований проханням дружини, сказав, що вже оголосив, що не бачить провини Ісуса. І що він Його не за­судить, бо прекрасно розуміє лукавість Його ворогів. Він повторив їй те, що сказав Спаситель, і потім, щоб заспокоїти її, дав їй, як доказ, що дотримає слова, перстень з печаткою, відтак вони розійшлися.

Пилат був чоловіком розбещеним, скупим, гордим і водночас вислужливим. Коли йшлося про його інтереси, він здатний був учинити обурливу несправедливість.

Марновірний до крайнощів, перебуваючи в скрутному становищі, він вдавався до різних поганських махінацій, особливо до ворожінь. Я бачила, як сильно він хвилювався, звертався до своїх ідолів, що стояли вкутку приміщення, обкурював їх, щоб дізнатися їхню волю. Він ворожив, і я бачила, як він спостерігав, в якому порядку священні курчата дзьобали те, що їм давали їсти. Але я погано пам’ятаю ці ритуали.

Його думки плуталися. Сатана навіював йому різні наміри: то йому здавалося, що Ісус невинен, і Його потрібно відпустити, то він боявся, цо може розгнівати своїх богів. Цей Чоловік – наче напівбог, тому може зашкодити його богам. “А якщо Він справді Бог Юдеїв, – думав Пилат, – і покликаний царювати над світом? Адже приходили царі зі Зходу довідатися про Його народження. І пророки говорять про Нього і передбачають Його пришестя! Може, Він Тайний ворог наших богів та імператора. Страшно взяти на себе відповідальність, даруючи Йому життя. Може, Його смерть буде на добре нашим богам...

Дивні сни його дружини, яка раніше ніколи не бачила Спасителя, не давали йому спокою, вони надзвичайно вразили Пилата. Він вирішив не судити Ісуса. Він навіть хотів бути справедливим, але не міг, бо запитав: “Істина. В чому Істина?”.

Велике сум’яття панувало в душі та думках Пилата. Я не могла зрозуміти його думок, та й він сам не знав, чого хотів, бо не ворожив би за допомогою священних курчат.

Багато людей зібралося біля базару і на вулиці, якою мали вести Спасителя до Ірода. То були мешканці певних поселень та околиць, які трималися разом.

Ворожі Спасителю фарисеї привели мешканців зі своїх околиць і підбурювали їх проти Спасителя, намагаючись прихилити на свій бік тих, котрі ще вагалися. Чисельні загони воїнів оточили палац Пилата і всі найважливіші місця святого міста.

Розділ З

Поиск по сайту: