Тайна віри. Причастя

Уже багато сторіч у євреїв існував звичай ламати хліб і пити з однієї Чаші перед розлукою друзів чи під час зустрічі після довгої розлуки. Це було свідченням міцного єднання. Господь же в останній Свій вечір перетворив цей звичай у Велику Тайну.

На прохання Спасителя розпорядник трапези встановив стіл, трішки піднявши його. Поверх килима, який покривав стіл, поклали червону скатертину, а поверх неї – білу, мереживну.

Поставили Чашу з вином і ще одну – з водою. Петро та Іван принесли на підносі Чашу, яку отримали від Вероніки. Вона була прикріплена до підносу. Чашу поставили навпроти Спасителя. Тут же стояв таріль з подовгастими прісними хлібцями, на яких зверху були витиснені прямі лінії (маца – святий хліб юдеїв). Хлібів було три, і Господь уже переламав один з них, коли споживав ягня, іншу половину поклав на сер­ветку. На столі також була густа олія, біля якої лежав черпак.

Двері до світлиці були зачинені. Христос став поміж Петром та Іваном. З Чаші зняли футляр і сховали його в особливе потайне місце.

Господь помолився та звернувся до учнів. З благого­вінням, урочисто і шанобливо пояснив Своїм апостолам Тайну Причастя.

Так досвідчений пастир пояснює священикам, як потрібно служити Літургію.

Господь висунув дощечку з підносу і накрив її білою хусткою. Зняв з Чаші металеву пластинку (подібну до нашого дискоса) і поклав її на хустку.

На дискос Спаситель поклав хліби, які лежали поряд з Ним. Він витягнув з більшої Чаші меншу і поставив її в один ряд з шістьма іншими, які були на підлозі.

Спаситель поблагословив хліби, обома руками підняв дискос догори. Він помолився і пожертвував Богові, ди­влячись на небо; запропонував хліби, опустив дискос та на­крив його. Потім Спаситель узяв Чашу, влив у неї вино, яке подав Петро, і воду, яку подав Іван. Поблагословив їх, нали­ваючи ложечкою, яка була в підставці Чаші. Поблаго­словивши Чашу, Господь підняв її догори, молячись та жерт­вуючи. Потім поклав на стіл.

Іван з Петром налили трохи води на пальці Спасителя над тим тарелем, на якому до того лежав хліб. Ложечкою, витягнутою з Чаші, Він полив воду з тареля і на руки апос­толів.

Господь усе робив зосереджено. Востаннє повторив, що віддає все, що має!

Говорячи це, Він переходив у них: раптом став прозорим, сяючим. Він переломлював хліб на частки і клав на дискос у формі піраміди. Відламавши частину від однієї частки, занурив її в Чашу.

Цієї миті Пресвята Діва Марія отримала Святе При­частя в особливий духовний спосіб, хоч Її не було серед апостолів. Невідомо, як це відбулося, проте здавалось, ніби Бо­жа Матір наблизилась до столу там, де було вільно, і отри­мала від Спасителя Святе Причастя. Адже вранці Господь сказав Своїй Матері, що духовло розділить з Нею Пасху. Він навіть сказав Їй, коли саме, зосередившись у Бозі, Вона зможе духовно з’єднатись з Ним через Святе Причастя. Христос молився та повчав апостолів. Слова, які Він про­мовляв, проникали в серце кожного, за винятком Юди.

Спаситель узяв дискос з хлібом та промовив: “Прий­міть і їжте – це Тіло Моє, що за вас ламається!” Він підняв руку, благословляючи апостолів, і вогняний промінь вий­шов від Нього! Слова, наче світло, линули від Нього. І хліб, як сяюче тіло, увіходив до уст апостолів. Здавалось, що Сам Господь переходить у них, бо всі вони були залиті світ­лом, крім Юди, який перебував у пітьмі. “Мені здавалося, що слова Господа відбивалися від уст зрадника, – говорила Емме­ріх. – Це було так страшно, що я не в змозі передати свої почуття”.

Третьому Господь дав хліб Юді та сказав: “Поспішай зробити те, що робиш”, – і продовжував причащати інших апостолів, що по двоє підходили до Нього, тримаючи в руках тканину, якою раніше була накрита Чаша.

Юда не повернувся на своє місце, а відразу покинув світлицю. Апостоли не здивувались: вони подумали, що Господь дав йому якесь термінове доручення.

А Господь підняв Чашу на рівень Своїх очей і про­мо­вив слова освячення:

“Я знову бачила Його начебто прозорим, Він наче реально переходив у те, що давав. Дав пити Петрові та Іванові з Чаші, яку тримав, відтак відклав її, а Іван, черпаючи лож­кою, наповнив Причастям маленькі чаші апостолів. Петро подавав чаші, і вони пили по двоє з кожної, передаючи її один одному.

Під час трапези я бачила біля ніг Юди невелике чудовисько червоного кольору, – продовжувала Еммеріх. – Його єдина нога була подібна на суху кістку. Коли Юда підійшов до дверей, то поряд з ним я побачила вже трьох нечистих духів: один увійшов у його вуста, другий тягнув його, третій йшов перед ним. Була темна ніч, але духи, зда­валось, світили йому, і він біг, як одержимий”. Юда вийшов, не подякувавши і не помолившись. У Чаші залишалось небагато Святої Крові. Христос перелив її в ту малу Чашу, яку вийняв з великої.

Відтак витер велику Чашу, вклав у неї малу із залишком Святих Тайн, поклав на неї дискос з рештою Святого Хліба, накривши все пластиною та пеленою. Навколо Чаші Він поставив шість малих чаш. (Еммеріх бачила, як після Господнього Воскресіння апостоли споживали Святі Тайни, які залишилися).

У Святому Причасті Господь давав апостолам Себе, мовби творячи акт найвищого милосердя. Цю Таємницю не можливо висловити словами.

Усі рухи Спасителя під час Тайного встановлення Святої Євхаристії були урочистими й спокійними. Його дії мали символічне та містичне значення. Так зародився чин Святої Літургії.

Апостоли дещо записували на невеличких згортках, які вони, за звичкою, завжди мали з собою. Під час обряду вони кланялись один одному, наче віддаючи честь, як тепер роблять священики.

“Мені було відкрито, чому священики також отримують Святе Причастя, а Ісус Його не приймав, – оповіла Еммеріх. – Якби Ангели уділяли людям Святе Причастя, то не сп­живали би Його. Якби, однак, священики самі не живилися Ним, то Воно б уже давно не існувало. А так Святе Причастя єз нами”.

Розділ 6

Поиск по сайту: