Напередодні Тайної Вечері

Тайна Вечеря відбувалась у четвер 29-го березня. Спаситель знав, що це був останній день Його перебування з учнями, коли лють Його ворогів стримувалась Божим Провидінням. Ще до світанку Ісус покликав Петра та Івана. Він давав апостолам настанови, що робити і чим розпо­ряджатися в Єрусалимі. Господь сказав їм, що коли прий­дуть у місто, зустрінуть чоловіка, який нестиме глек з во­дою. Учні були знайомі з ним: минулого року на свято Пасхи він був з ними у Витанії. То був Елій, родич Захарія з Хе­врона, в оселі котрого Господь повідомив близьким про усічення голови Хрестителя. Елій знав лише одного сина, Левіта, близького приятеля Луки. Елій щороку приходив зі своїми слугами на свято Пасхи в Єрусалим. Він винаймав приміщення і, приготувавши все до свята, здавав кімнату прочанам, які приходили здалеку.

Петро та Іван перейшли рів на південь від храму, з північного боку Сіонської гори. Вони пройшли уздовж хра­мів, що на південному схилі гори, йдучи берегом глибокого джерела, що відділяло їх від міста.

Зійшовши на Сіонську гору, вони рушили на південь. Невдовзі побачили відкриту гористу місцевість, де була давня будівля, оточена подвір’ями. Зустрівши чоловіка з глеком води, вони пішли за ним в будинок і передали слова Єпасителя: “Учитель звелів сказати тобі, що Його година наближається і Він буде святкувати Пасху в тебе”. Елій дуже зрадів, коли побачив їх і дізнався про їхню справу. Він показав приміщення апостолам і сказав, що трапезу вже замовив і що почуває себе щасливим, що все це буде для Господа та Його учнів.

Цього року Елій винайняв будинок, що належав Нико­димові та Йосифові Ариматейському, який мав у цій частині міста свою каменоломню. Там добували прекрасний мармур на колони та нагробні пам’ятники. Йосиф торгував та наглядав за роботою в майстернях. Никодим, крім такої роботи, у вільний час ліпив скульптури. Робота зробила їх спільниками.

Будинок, в якому відбулася Тайна Вечеря, був роз­ташований на південь від Сіонської гори, неподалік від руїн фортеці Давида. Цю давню будівлю оточували рови і товсті стіни. З усіх сторін густо росли дерева, тулячись одне до од­ного кронами. Будинок стояв на підвищенні. З-під нього виходило п’ять труб, через які подавали воду і спускали нечистоти. У дворі зліва і справа було видно інші будинки, прибудовані до стін огорожі. Праворуч було житло упра­вителя і будівля, в якій Пресвята Діва зі святими жінками перебувала після Воскресіння Спасителя.

У давнину приміщення трапезної було значно про­сторішим. Його займали наближені до царя Давида, які впра­влялися тут у військовій справі. До того тут стояв Ковчег Завіту. Сліди його перебування збереглися в залах під­земелля. Тут переховувався колись пророк Малахія. Саме тут він написав свої передбачення про Євхаристію та Новий Завіт. Цар Соломон також ушановував цей будинок, стіни якого встояли, коли вавилонські завойовники зруйнували Єрусалим. Якийсь час будинок був занедбаний, але сьогодні він розкішно сяяв. До свята Пасхи головну залу очищали, мармурові речі перено­сили в ліву бічну будівлю, а центральне приміщення винаймали прочани.

Усередині подвір’я була трапезна, і вже майже тиждень, як у ній навели лад. Це була довга чотирикутна зала, оточена з усіх боків невисокою галереєю. Стеля опиралася на ко­лони та пілястри, які утворювали мереживні стіни, отож було б видно цілу залу, якби не перегородки між колонами, завішані дорогими килимами. Світло проникало крізь від­криту стелю, затягнуту тонкою прозорою тканиною блакит­ного кольору.

Перед трапезною був широкий вестибуль з трьома входами. Цілий будинок, розкішно оздоблений, освітлювався багатьма лампами. Задню частину від центральної відокрем­лювала коштовна завіса. В дальньому приміщенні справа і зліва зберігали одяг та інші предмети.

Зала трапезної нагадувала храм, який мав три частини: притвор, святилище і Святеє Святих. Посередині задньої частини трапезної було щось подібне на вівтар з каменю. Кам’яний трикутник зі зрізаними кутами стояв на трьох східцях, які розпочиналися від стіни. Це була верхня частина печі, призначена для смаження ягняти. Східці були теплими. Викладені біля них сходи вели в підземне приміщення, розташоване під будинком, яке використовували як льох.

У вівтарі (чи печі) було кілька відділів з отворами, щоб розпалювати вогонь. У цій печі також можна було пекти прісний хліб для Пасхи.

У стіні над вівтарем містилася ніша, а над нею – зобра­ження пасхального ягняти. В іншій ніші – шафи з дверцятами. Тут стояло різне начиння, пізніше в цю нішу клали Святу Євхаристію, залишену Спасителем.

Господь неодноразово приходив сюди, повчав та творив чуда. Його учні також часто бували тут і ночували у примі­щеннях, які межували з трапезною.

Після розмови з Елієм Петро та Іван перетнули Сіонську гору, перейшли міст і підійшли до будинків у пів­денній частині міста, де колись жив Симеон Бого­приємець. Його діти були Тайними учнями Спасителя. Один із нащадків Симеона, високий та засмаглий юнак, служив у храмі. Він вийшов до апостолів, і вони разом пішли на ринок, де продають тварин.

Пройшовши через Опель (так називався район, через який Спаситель в’їжджав до Єрусалима у Вербну Неділю), вони опинилися в північній частині міста. Тут, за огорожею, пустували на зеленій траві чудові баранці, призначені для заколення. Нащадок Симеона відібрав чотирьох з них. Вони ластились до нього і стрибали, наче знали його. Ягнят відвели в приміщення трапезної, а Петро та Іван ще довго ходили по місту, роблячи закупи.

Коли вони нарешті прийшли в дім Серафії (Вероніки), де часто зупинялись і раніше, то передали якісь доручення учням, які там були, і отримали від Серафії накриті покри­валами кошики з усім, що потрібне для Вечері, а також старо­давню Чашу, яку Господь використав для встановлення Таїнства Євхаристії.

Саме цю Чашу цар Мелхіседек приніс із землі Семи­раміди в землю Ханаанську, коли прийшов заснувати Єру­салим. Саме в ній на підносі він виніс Авраамові вино благо­словення. Ця посудина залишалася в Авраама, і потім ізра­їльтяни перенесли її в Єгипетську землю. Відтоді вона стояла серед коштовностей без вжитку, її навіть намагалися пере­плавити, але даремно. Адже вона була зроблена з особливого металу, своїм складом подібного до того, з якого роблять дзвони. Темна, полірована, у формі груші Чаша була оправ­лена золотом, а всередині містилася ще одна. На її великій підставці зображено змія і гроно винограду. Вона прикрашена коштовним камінням, а в її заглиблення вкладено ложечку, яка виймається. Навколо великої Чаші на тому ж підносі стояло ще шість малих – з них патріархи пили Таємничий напій, який подавали під час благословення. З часом про призначення цієї Чаші забули, і її продали з іншими пред­метами колекціонерам старовини.

Вероніка купила цю Чашу з усім, що до неї додавалося. Це начиння вона вже неодноразово використовувала під час трапез, які пропонувала Господеві.

Але Чаша не завжди мала такий вигляд, як під час встановлення Таїнства Євхаристії. Ймовірно, її переробили за вказівкою Ісуса. Так багато що робилося, особливо до часу встановлення Господом цієї великої Таємниці. Відтоді ця Чаша завжди належала християнській Церкві. “І зараз бачу те місце, де вона схована, – казала Еммеріх. – Прийде час, і її знайдуть!” А малі Чаші роздали потім Антіохійській, Ефеській та іншим Церквам.

Розділ 2

Поиск по сайту: