Останні науки і висвячення апостолів

Ісус не відразу покинув Вечерника. У науці, призначеній лише для апостолів, повчав їх, як на спомин про Нього вони повинні відправляти цю Найсвятішу Тайну аж до кінця світу. Подав їм основні вказівки і пояснення, як відправляти й уділяти іншим цю Тайну, як поступово обережно озна­йом­лювати інших з цим таїнством. Визначив час, коли мають спожити решту освяченого хліба і вина, коли уділити Пре­святій Діві й коли їм самим, уже після зіслання Утішителя, можна буде освячувати.

Далі Ісус говорив про священичу гідність, про пома­зання та приготування мира й олії. Я вже згадувала, що на столі стояли три посудини: одна порожня, дві з різними пахо­щами і миром; збоку лежала вата. Посудини стояли одна на одній. Ісус навчав, як використовувати запашні мазі та миро, які частини тіла намащувати і в яких випадках. Пам’ятаю, що Він, зокрема, між іншим згадав про випадок, коли не можна уділяти Найсвятіших Тайн. Достеменно мені не відо­мо, але, мабуть, це стосувалося Тайни останнього помазання. Окрім цього, Ісус говорив ще про різноманітні випадки, коли здвйснюють помазання, а також про помазання царів; повчав, що царі, помазані на володарів народу, навіть якщо вони несправедливі, отримують через це внутрішній таємничий дозвіл, який ставить їх вище за інших. Тоді Ісус поклав у порожню посудину густу мазь та миро й добре все перемі­шав. Точно не можу стверджувати, чи Ісус саме тоді побла­гословив олію, миро, чи вчинив це вже під час жертвування хліба. Він намастив насамперед Петра та Івана, котрих виділив з-поміж інших під час встановлення Найсвятішої Тайни, бо полив їхні руки тією ж водою, якою облив Свої руки, і дав їм пити з Чаші, котру тримав у руці.

Вийшовши з-за столу, Ісус спершу поклав руки на рамена Петрові та Іванові, опісля – на голову. Далі попросив їх скласти руки, як для молитви, а великі пальці – навхрест. Вони виконали це прохання і схилилися перед Ним, можливо, навіть, клякнули. Ісус намастив кожному великий і вказівний пальці та цією ж маззю зробив знак хреста на голові. Відтак сказав, що цей священний знак буде у них аж до кінця світу. Як помазання, так і покладення рук відбувалося вельми уро­чисто. Свячення отримали також Яків Молодший, Андрій, Яків Старший і Бартоламей. Пам’ятаю, що вузьким полот­ном, котре Спаситель носив на шиї, перепоясав Петра нав­хрест через груди, а інших упоперек з правого рамена через руки під ліву пахву, так, як це роблять диякони. Проте я вже не пригадую, чи це відбулося під час встановлення Най­святіших Тайн, чи лише тепер, під час висвячення.

Бачила також – я не в змозі описати, яким способом, – що через помазання нововисвячені отримали якусь особливу міць, справжню і надприродну. Ісус доручив їм, щоб після зіслання Святого Духа самі освячували хліб і вино та ви­свячували інших апостолів. Одночасно мала об’явлення, як на Зелені Свята перед великим хрещенням Петро та Іван покладали руки на інших апостолів, а через сім днів допу­стили до цієї гідності й інших. Іван уперше після воскресіння Христа уділяв Найсвятіші Тайни Пресвятій Діві. Цю подію апостоли відсвяткували урочисто. У нашій Церкві цього свята вже не існує; проте я знаю з об’явлення, що тріумфу­юча Церква досі його святкує.

У перші дні після Зелених Свят тільки Петро та Іван освячували хліб і вино; пізніше це почали чинити й інші.

Тоді Ісус посвятив також і вогонь, який палав у мідному котлі; відтоді цей вогонь завжди підтримували, навіть коли апостоли довго були відсутні. Його тримали недалеко від Найсвятіших Тайн і використовували під час деяких релі­гійних обрядів.

Готуючи й освячуючи миро, апостоли робили різні послуги. Все відбувалося у суворій таємниці як під час вста­новлення Найсвятіших Тайн, так і під час висвячення апос­толів. Усю інформацію передавали іншим також таємно. Ця функція донині є ознакою нашої Церкви, лише, зважаючи на потребу, її розширено і збільшено за надхненням Святого Духа.

Чи обидва апостоли Петро та Іван були висвячені на єпископів, чи лише Петро на єпископа, а Іван на священика, і який ступінь церковної ієрархії зайняли чотири інші апостоли, благочестива Катерина забула згадати. Мабуть різноманітні способи, які використовував Ісус, перев’язуючи вузьке полотно Петрові та іншим апостолам, свідчать про різний ступінь ієрархії, отриманий під час висвячення.

Після завершення цих святих обрядів чашу накрили, біля неї поставили святе миро. Петро та Іван віднесли також Найсвятіші Тайни до сусідньої кімнати, відокремленої від зали завісою. Цей закуток відразу ж став “Найсвятішим Місцем”. Найсвятіші Тайни розміщено над пасхальним вогнищем, але не дуже високо. Йосиф з Ариматеї та Никодим завжди могли, якщо були апостоли відсутні приглядати за цією святинею і за цілим Вечерником.

Перед відходом Ісус ще раз довго навчав і часто мо­лився у великій зібраності духа, ніби розмовляв зі Своїм Небесним Отцем, ніби цілий сповнився духом любові. Апос­толи під впливом Спасителя також пройнялися радістю і запалом; випитували Його про деякі деталі, а Він давав їм по­ши­рені відповіді. Думаю, що у Святому Письмі про це неодноразово згадується. З деякими справами Ісус звертався лише до Петра та Івана, які сиділи найближче до Нього. Вони ж тільки згодом повинні були ознайомлювати з цим інших апостолів, ті ж опісля – учнів і святих жінок; відповідно до ступеня зрілості пізнати ті правди. З Іваном Ісус розмовляв окремо, досить довго, проте небагато з цього пам’ятаю. Переказав йому, що він житиме довше, ніж інші, далі йшла мова про сім церков, корони, ангелів і про багато інших сим­волічних образів з глибоким значенням, котрими, як мені здається, Ісус позначив періоди якогось часу. Решта апос­толів трохи заздрісно спостерігали за цими таємними роз­мовами Ісуса з Петром та Іваном.

Упродовж вечора Ісус неодноразово згадував про Сво­го зрадника, кажучи, що він чинить, а я щоразу бачила те, що робив Юда. Після одної такої згадки Ісуса Петро з великим запалом почав запевняти, що, без сумніву, не зрадить Його. Проте Ісус відрік йому: “Симоне, Симоне! Сатана прагне розвіяти вас, як пшеницю; Я просив, аби не ослабла твоя віра, а ти, навернений, зміцнюй братів твоїх”. Далі Ісус говорив, що туди, куди Він вирушить, вони не зможуть піти за Ним, а коли Петро знову запевняв, що піде за Ним навіть на смерть, Христос відповів йому: “Істинно кажу тобі: Цієї ще ночі, перше, ніж заспіває півень, ти тричі Мене відречешся”. Далі, звертаючи увагу на страшні часи, які надійдуть, запитав: “Чи терпіли ви нестачу, коли вас посилав у дорогу без торбин та “взуття”? “Ні”, – відповіли апостоли. Тоді Ісус сказав їм: “Тепер кожний повинен взяти з собою мішок, якщо має, а хто нічого не має, нехай продасть одяг і придбає меч; бо і це повинно збутися, коли ж написано: “І з беззаконними по­лічено Його”. Все, що написано про Мене, тепер звер­шується”.

Учні ж слова ті сприйняли буквально, а Петро відразу ж показав Господеві два мечі, котрі зберігали про запас. Були це короткі та широкі мечі, подібні на тесак.

Ісус промовив до них: “Досить того, час уже відійти!”

Відспівали ще похвальний гімн, відсунули стіл і вийшли до передсінника.

Тут уже чекали на Нього Мати Його, Марія Клеопова і Маґдалина. Приступивши до Ісуса, вони палко благали, щоб Він не йшов на Оливну гору, бо поширились чутки, що фарисеї мають намір Його спіймати. Проте Ісус зрадів їхнім словам, негайно пішов, не прислухаючись до їхніх порад. Наближалася дев’ята година. Христос швидко йшов з уч­нями в напрямку Оливної гори, тією самою дорогою, котрою Петро та Іван добиралися вранці до Вечерника.

Справді вже декілька разів бачила останню Вечерю і встановлення Пресвятої Євхаристії, проте завжди була на­стільки вражена, що лише деякі деталі могла згадати. Тепер же все це добре закарбувалося у моїй пам’яті. Однак ней­мовірно важко все детально описати. Нічого дивного, під час об’явлення я читаю в серці кожної особи; бачу безмежну любов Господа і Його пожертву. Знаю все, що відбудеться в майбутньому, тож чи можливо ще простежити детально всі найдрібніші зовнішні події. Споглядаючи все те, я спов­нююся захопленням, вдячністю та любов’ю.

Не можу змиритися, коли інші це невірно розуміють, відчуваю невдячність цілого світу і безмір своїх гріхів.

Ісус споживав Пасхальне ягня швидко, згідно з приписами Закону; фарисеї ж додали різні довгі церемонії.

Розділ 7

Поиск по сайту: