Попередження Юді

Господь поділив на частини ще одне ягня, яке віднесли святим жінкам у прилеглу будівлю, де відбувалась їхня трапеза. Апостоли сидячи їли салат та інші овочі, вмокаючи їх у соус.

“Господь був спокійним та зосередженим, заглибленим у Себе, таким я Його ніколи до цього не бачила, – розпові­дала Еммеріх. Пресвята Діва була спокійною та смиренною. Вона була надзвичайною у Своїй незвичайній простоті, з якою відповідала святим жінкам, коли вони зверталися до Неї, коли підходили і торкались її покривала”.

Продовжуючи сердечно та велелюбно розмовляти з апостолами, Спаситель смутнішав та серйознішав. Раптом Він сказав: “Один з вас зрадить Мене! Він тут, за цим столом”. І Господь передав таріль з салатом Юді, щоб той пригостив тих, котрі сиділи вкінці столу (Юда сидів майже навпроти Спасителя).

Ці слова стривожили всіх, адже вони свідчили проти одного з них, хто пив та їв разом з Господом, одного з найближчих, хто був серед них. Своїми словами Господь хотів застерегти Юду: слова, які Він вимовив в цю мить, стосувалися саме його. Господь продовжував: “Син Людсь­кий іде, як сказано в Письмі. Але горе тій людині, котра Його зрадить. Краще б їй не народжуватись!”

Стривожені апостоли почали запитувати: “Господи, чи не я це?” – знаючи, що не зрозуміли Його слів цілком. Петро навіть підійшов до Івана і з-поза пліч Спасителя зробив знак, щоб той запитав, хто стане зрадником? Господь часто робив Петрові зауваження, і тому той переживав, що мова йде про нього.

Іван сидів справа від Спасителя (слід зауважити, що апостоли опирались на ліву руку, а їли правою), голова апостола майже торкалась грудей Ісуса. Він припав до грудей Христа і запитав: “Господи, хто це?” Іван зрозумів, що Господь показує йому на Юду: Спаситель умочив скибку хлі­ба в соус та подав Юді. “Слів Христа я не чула, – говорила Емме­ріх. – Але зрадник відразу ж запитав: “Чи не я?” Звернений на нього погляд Христа був сповнений любов’ю, але Його відповідь була невизначеною, нечіткою. Та й пере­дати тому, хто сидить поряд, хліб, умочений у підливу, озна­чало висловити найбільшу довіру та приязнь. Зворушливо й ніжно Господь цим знаком ще раз попередив Юду, але не вказав конкретно на нього іншим апостолам. Проте Юду це надзвичайно роздратувало. Еммеріх бачила страшну бридку тварину біля ніг Юди, яка сягала аж до його серця.

Іван нічого не відповів Петрові, але погляд улюбленого апостола, яким він подивився на стурбованого Петра, заспокоїв останнього. Всі підвелися, щоб переодягнутись у звичайний одяг і підготуватись до урочистої молитви. Увійшов розпорядник столу з двома слугами прибрати стіл та відсунути стільці. Спаситель сказав їм, щоб приготували воду.

Перебуваючи наодинці з апостолами, Він довго та переконливо говорив їм про Своє повернення до Отця, про прихід Його Царства. Він ще раз повторив, що залишає їм все, що має. Навчав їх покуті, душевній скрусі, упокоренню та прощенню гріхів. Апостоли, крім Юди, з глибоким жалем покаялися у своїх гріхах.

Коли Спаситель закінчив довгу та урочисту промову, послав Якова Молодшого по воду. Відтак наказав поставити півколом стільці. Вийшов у першу залу, зняв з Себе верхній одяг, підібрав і підперезав рушником нижній. Один кінець рушника звисав.

У цей час апостоли почали сперечатись, хто з них старший. З останньої проповіді Господа вони вирішили, що Він знає якусь Таємницю, яка стосується Його Царства, і що в ці Його останні дні має відбутися щось урочисте.

Спаситель послав Івана по мидницю. Сам налив води в посудину і, зайшовши в трапезну, кількома словами заспокоїв апостолів. Сказав, що буде Сам прислуговувати їм, і звелів сісти в тому ж порядку, як сиділи за столом.

Апостоли ставили босі ноги на нижню частину стільців, а Спаситель переходив від одного до іншого. Іван тримав міх з водою, а Господь натискав на нього і поливав на ноги апостолам, мив і витирав їх рушником, яким був підпе­резаний. Використану воду зливали в мидницю, яка стояла у світлиці, і Спаситель переходив разом з Іваном та Яковом до наступного апостола.

Здійснюючи цей обряд, Господь виявляв найніжнішу любов. Спаситель показував, що для Нього цей звича – свя­тий і з його допомогою Він хоче виявити прихильність до Сво­їх учнів. Петро покірно ухилився від миття ніг і сказав: “Господи, чи Тобі мити мої ноги?” Христос відповів, і відбу­лася розмова, про яку розповідається в Євангелії: “Не всі з вас чисті”. Спаситель мав на увазі Юду Іскаріота. Господь пояснив апостолам таємниче значення обмивання ніг як символічного очищення від щоденних гріхів і помилок, які прилипають до недостатньо пильної душі, мов курява до ніг.

Петро зі своєю поспішною запальністю вирішив, що обмивання ніг – це приниження Його Учителя. Петро не знав, що наступного дня, аби порятувати його і всіх нас, його Учитель принизиться до ганебної смертної кари на Гол­готському Хресті.

Підійшовши до Юди, Господь виявив йому найніжнішу любов: цілуючи ноги зрадника, Господь просив його за­зирнути в закутки своєї душі. Спаситель тихо сказав Юді, що ось уже рік, як він виношує думки про зраду, але Юда вдав, що не чує Його слів, і спробував заговорити з Іваном. Обурений цим Петро вигукнув: “Юдо! Господь говорить!” Зрадникові довелося відповісти. Він невизначено і невпев­нено відрікся від звинувачення, сказав, що нічого такого і на гадці не мав. Апостоли взувалися, тож ніхто не звернув уваги на цю розмову.

Зрада Юди була для Спасителя болючішою за всі Його майбутні страждання.

Останнім Господь обмив ноги Іванові та Якову, а міх з водою тримав Петро. Спаситель говорив їм про упокорення, про те, що найбільший з них має бути їм усім слугою.

Коли закінчилось обмивання ніг, усі опустили туніки, а Спаситель знову вбрався у верхній одяг.

Розділ 5

Поиск по сайту: