Письмо як потужний елемент для розвитку критичного мислення (асоціювання, сенкан, кубування)

Письмо - це досить потужний вид навчальної діяльності для КМ, який підсилює пізнавальні види діяльності і мислення, аргументування, пошук вираження проблем, процесів розміркування, творіння. Письмо залишається непоміченим, якщо його читає і перевіряє лише вчитель, а потім виставляє оцінку, враховуючи помилки, допущені у роботі. Ставлення до письма у багатьох учнів негативне. КМ - письмо - це розмова когось з кимось про щось, тому учням дозволяється обирати власні теми для письма. Це письмо для себе, викладання власних думок на папері. Учень-автор пише для того, щоб усвідомити, з'ясувати, запам'ятати, організувати, обдумати певні ідеї чи інформацію.

Саме ця концепція (система доказів певного положення, система поглядів на те чи інше явище, ідейний задум автора) письма для себе є основним елементом методу стимулювання КМ.

Конкретні принципи письма створюють умови, сприятливі для розвитку критичного мислення:

- По-перше, викладання думок на папері не оцінюється, тому в учнів і буде вільний потік думок.

- Учні пишуть, не звертаючи уваги на такі елементи, як граматика, орфографія.

- Учні повинні усвідомити, що в їх критичному мисленні зацікавлені і учитель, і учні.

Нарешті, учні повинні переконатися, що вони одержать відгуки на власні думки або широке обговорення письма, якщо воно направлене на КМ. Учителі можуть використовувати інноваційні методи породження думок учнів, а саме:

1. Асоціювання - це нелінійна форма мислення. Цей метод може бути використаний як на стадії актуалізації знань, так і на стадії рефлексії. Його доречно використовувати тоді, коли тема ще недостатньо вивчена, а ще можна використовувати для підведення підсумків вивченого. Щоб застосовувати цей метод, потрібно виконати 5 таких кроків:

1. Описати цей вид діяльності.

2. Описати тему, цікаву для учнів, та змоделювати цей процес.

3. Обрати ще одну тему для створення асоціативного куща.

4. Дозволити 3-4 учасниками представити свої асоціативні кущі.

5. Обговорити всім класом асоціативні кущі.

Етапи асоціювання.

- Посередині аркуша паперу пишемо будь-яке слово або фразу.

- Починаємо записувати слова та фрази, які спадають на думку з обраної теми.

- Починаємо встановлювати зв'язки між словами та фразами.

- Пишемо стільки ідей, скільки спадає на думку.

Правило створення асоціативних кущів.

1. Оберіть тему для АК, з якою вам цікаво працювати.

2. Записуємо все, що спадає на думку на обрану тему.

3. Не зациклюватися на орфографії та інших правилах письма.

4. Не зупинятися, а весь час думати і записувати за час, відведений на створення АК.

5. Встановлюємо зв'язки, обговорюємо, пишемо алгоритм розповіді (кожен на свою тему), а вдома - твір.

Наприклад:

екскурсія велет захищає годує

2. Сенкан - другий метод для письма. Це вірш, що складається з п’яти рядків (французьке).

Щоб застосувати цей метод, дітям потрібно пояснити лексичне значення цього слова і навести алгоритм складання цих віршів.

Метод застосовується для здатності підсумовувати інформацію дуже стисло, декількома словами.

Правила складання сенкана:

1 -й рядок - слово, яке позначає тему (іменник).

2-й рядок - опис теми з 2-х слів (2 прикметники).

3-й рядок виражає дію і складається з 3-х слів (який? + дієслово).

4-й рядок - це фраза, яка складається з 4-х слів і виражає ставлення до теми.

5-й рядок складається з 1 слова-синоніма, який також передає сутність теми.

Наприклад:

1. Навчання (іменник)

2. Яке? (цікаве, корисне)

3. Що робить? (надихає, активізує)

4. Здобуття нових знань до існуючих.

5. Освіта.

1. Читання (іменник)

2. Яке? (швидке, свідоме).

3. Що робить? (удосконалює, розвиває).

4. Активізує мислення кожної людини.

5. Просвіта.

Форма складання:

Тема (слово-назва предмета, іменник)

Опис (слово-ознака, прикметник)

Дія (слово-дія, дієслово)

Ставлення до обраного слова (фраза)

Перефразування сутності (синонім або пояснення своїми словами).

Цей метод 5-рядкового вірша дає можливість кожному навчитися без зайвих слів підсумовувати знання з теми, яка вивчалася на уроці.

Наприклад, тема «Апостроф».

Апостроф (іменник).

Розділовий, потрібний.

Застерігає, удосконалює.

Вчить грамотно писати.

Розділовий знак.

3. Третій метод «Кубування» - розгляд теми з різних боків.

Методика письма.

- Розглядають предмет, названий учителем (це може бути конкретний, а може - уявний).

- Відзначають колір, форму, розмір.

- Асоціація (на що схожий, що спадає на думку).

- Як може з'явитися цей предмет (може бути реальна дія, а може бути вигадка).

- Де застосовується і для чого (логічна відповідь, а може бути фантастична).

Далі - обмін думками у парах, групах, колективом класу. Учитель відзначає якість виконання і різноманітність думок учнів.

Пояснення дієслів.

- Застосування.

- Як це виглядає?

- З якою дією порівнюється?

- Про що змушує думати?

- Які асоціації виникають?

- Як би ти це використав?

- Добре це чи погано?

Можна проходити всі сторони «Кубування», а можна з маленькими дітьми 2-3 сторони (запитання).

Можна застосовувати на стадії рефлексії. Тему потрібно вибирати знайому для дітей (листок, кущ, птах, річка, вода; змагатися, допомагати, читати, місити).

Типологізація методів письма:

(інші методики письма, які сприяють розвитку мислення).

З досліджень Сміта (1978) є такі методи письма для розвитку критичного

мислення:

- Завдання на тему (переглянутий фільм, прочитане оповідання)

• Що я дізнався нового?

• Що було найважливішим?

• Що мене хвилювало? Що засмучувало?

Наприкінці кожного уроку на 5 хвилин.

• Яка ідея (завдання, бесіда, розповідь, речення) була найцікавішою?

• Зачитати ряд слів і попросити викласти (записати): за алфавітом, за складовою будовою, за частинами мови, за правилами і т.п.

• Показати малюнок і попросити записати слова, які відносяться до його сюжету.

• Що ви вивчили на уроці?

• Запишіть запитання, на які б ви хотіли отримати відповіді на наступному уроці.

• Які завдання вам би хотілося виконувати частіше?

• Які теми вам цікаво обговорювати і додатково читати про них оповідання?

Питання для самостійної роботи:

1. Підготовка до практичного заняття «Критичне мислення. Структура методичної системи»;

2. Підготувати набір запитань до тексту (на вибір) для багаторівневого опитування, таблицю передбачень та щоденник подвійних нотаток. (або будь-які іншу стратегію чи прийом)

Розділ І. Технології вивчення галузі «Мова та література»

Тема 1.7. Технологія розвивального навчання

Лекція 1. 7. Технологія розвивального навчання.

Мета вивчення: ознайомити з науковими підходами до організаціх розвивального навчання молодших школярів; сприяти оволодінню технологією розвивального навчання шляхом створення спеціальних умов, пристосованих до вивчення української мови у початковій школі.

Навчальний час: 2 год.

Обладнання: презентація «Розвивальне навчання», схема уроку розвивального навчання.

План лекції (навчальні питання):

1. Історія виникнення технології розвивального навчання.

2. Розвивальне навчання в теоретичному аспекті (психолого-педагогічні дослідження).

3. Мета і завдання розвивального навчання.

4. Вимоги до особистості педагога.

Література

1. Давыдов В.В. О понятии развивающего обучения //Педагогика.– 1995.-№

2. Дьяченко В.К. Новая педагогическая технология в действии //Початкова школа. - 1994. - №4.

3. Ильенков З.В. Учиться мыслить /Феникс ИМЖ. - М., 1994. - № 1.

4. Савенкова Л. Ініціатива у спілкуванні з учнем // Початкова школа. - 1998. - №5.

5. Черниш 3. Дбаємо про нові технології //Освіта і управління, № 1, т.1. — 1997.-е. 147-149

6. Якиманская И.С. Развивающее обучение. - М., 1999

Ключові поняття:

Технологія — це сукупність знань, відомостей про послідовність окремих операцій; це сукупність методів, прийомів, навичок, що застосовуються в певній діяльності.

Технологія - це нові наукові підходи до аналізу та організації навчального процесу.

Зона ближнього розвитку - вирішення завдань, з якими учень зустрічався. Навчальна діяльність - опрацювання виучуваного матеріалу для досягнення поставленої мети.

Навчальна потреба - внутрішня потреба учня відтворити свої здібності. Поняття - сукупність основних ознак предмета.

Рефлексія - здатність учня до самопізнання, вміння аналізувати свої власні вчинки, дії, мотиви, обґрунтовувати правильність своїх дій і зіставляти їх із суспільно-значущими цінностями, вміння аналізувати матеріал та зіставляти його з іншими думками учнів.

Рефлексія педагогічна – здатність педагога дати собі і своїм вчинкам об’єктивну оцінку, зрозуміти, як його сприймають діти та інші люди, насамперед ті, з ким він взаємодіє у процесі педагогічного спілкування.

Розвивальне навчання - забезпечення оптимальних умов для розвитку учнів як суб'єктів навчання.

Розвивальне навчання (розвивальна освіта) – група ідей і концепцій навчання (освіти), а також практики освіти, у центрі уваги якої виявляється особистість людини, що змінюється. Різні концепції акцентують увагу на таких аспектах особистісного розвитку, як розвиток мислення, памЄяті, адаптивних здібностей і якостей, науково-теоретичного мислення, творчих здібностей тощо.

Основний зміст

Питання 1. Історія виникнення технологій розвивального навчання

- 427-344 рр. до н.е. — Платон. «Головне завдання педагогіки - передати нащадкам принципи доброчинності і тим самим зміцнити розумову частину душі».

- 384-322 рр. до н.е. - Арістотель - трактат «Про душу» – «Метою виховання є розвиток вищих сторін душі: розумної та тваринної (вольової)».

- 469-399 рр. - Сократ - головна мета виховання - у створенні гармонійної єдності: життєвих потреб та здібностей особистості.

- 1592-1670. Ян Амос Коменський - основа розумового виховання є наочне знайомство її з довкіллям та різноманітною діяльністю. Він довів, що в розумовому вихованні дітей слід дотримуватися: поступовості, послідовності, систематичності відповідно до їх розвитку і можливостей. Він впровадив класно-урочну систему - це була практично перша упорядкована технологія організації навчально-виховного процесу. Він послідовно розкрив джерела розвивального навчання.

- 1712-1778 рр. Жан Жак Руссо - французький просвітитель

- 1746-1827 рр. Йоган Генріх Песталоцці — швейцарський педагог ("Книга матерів") велику увагу приділяли розумовому розвитку дитини, навчаючи:

- спостерігати, розміщувати коло спостережень;

- розвивати інтерес, допитливість;

- удосконалювати активну діяльність;

- закріплювати набуті знання практично;

- виражати зв'язним мовленням те, з чим ознайомилася дитина

- 1790-1866 рр. Фрідріх Адольф Дістервег - головне - це розвинути розумові сили дитини і її здібності.

- 1824 - 1871 рр. К.Д. Ушинський - його антропологія «Людина як предмет виховання». Він вважав, що розвиток сприйняття перебуває у тісному зв'язку з розвитком мовлення і мислення. Сприйняття насичує мислення образними і конкретними уявленнями..

Він вимагав від інших і сам дотримувався:

- принципу систематичності;

- послідовного ускладнення матеріалу від близького до далекого, від відомого до невідомого;

- використовувати матеріал у навчальному процесі, який викликає і розвиває інтерес у дітей та відповідає науковим вимогам. Він це здійснив, створивши свої книги: «Рідне слово», «Дитячий світ».

Софія Русова: «Нова українська школа мусить звернути увагу на виховання розуму дитини. Мусить бути організована діяльність учителів, вихователів, спрямована на розвиток розумових сил і мислення учнів».С. Русова розкриває потребу формування різних видів мислення, так як воно є основою для всебічного розвитку особистості і сприяє прогресу науки, техніки, культури. «Смілива думка посуває людський поступ».

Григорій Ващенко визначає 2 головних завдання розумового виховання:

- дати молоді систематичні знання, що стояли б на рівні сучасної науки та відповідали вимогам історичного поступу України;

- розвинути у молоді формальні здібності інтелекту: спостережливість, пам'ять, творчу уяву і логічне мислення.

Він формулює вісім принципів, які забезпечують досягнення завдань розумового виховання:

- наукове навчання;

- систематичність;

- виховання;

- зв'язок навчання з життям;

- природовідповідність;

- індивідуалізація;

- активність;

- наочність.

Його девіз «Вчи активно».

Блонський П.П. - ще в 20-і роки довів, що мислення пов'язане з загальним розвитком дитини:

Дія - переходить в думку;

Думка - породжує дію.

В ці роки широко впроваджувався дослідницький метод.

Кінець 50-х років — починає формуватися нова тенденція в розумінні сутності та характеру навчання. Вона спрямована на відмову від репродуктивних, пояснювально-ілюстративних технологій, а спрямована на розвиток: пізнавальної активності, самостійності, творчої ініціативи учнів (М. Данилов, Б. Єсипов, І. Лернер, М. Скаткін). Це був початок розвитку особистісно орієнтованої педагогічної теорії і практики.

Питання 2. Розвивальне навчання в теоретичному аспекті (психолого-педагогічні дослідження) ХVІІІ-ХІХ ст. Класно-урочна система, яка склалася - це традиційний засіб масового навчання читати, писати, лічити та виконувати прості види людської діяльності.

Вік: 7-10 років, принцип доступності інтелекту учня, закріплюється конкретне мислення дитини. Середні класи - теоретико-дослідницький підхід, що приводить до вирішення практичних завдань. Виникає протиріччя між масовістю середньої освіти та інтелектуальним потенціалом учнів. Падає інтерес до навчання, бо більшість учнів не володіють здібностями до засвоєння знань.

На початку 30-х років Л.С. Виготський на основі своїх досліджень встановив, що розвиток інтелекту дитини відбувається через зону «ближнього розвитку, коли дитина може щось робити у співпраці з дорослим, а потім переходити на такий рівень розвитку, коли цю дію може виконувати сам. «Тільки те навчання в дитячому віці добре, коли воно випереджає розвиток і веде розвиток за собою».

Цю концепцію підтримували С. Рубінштейн: «Дитина не розвивається і виховується, а розвивається, виховуючись і навчаючись».

Гіпотезу цю перевіряли два наукових колективи: Л. Занкова та Д. Єльконіна і довели:

"Система розвивального навчання не тільки педагогічна. В основі її лежать:

- філософське підґрунтя;

- фундаментальні дослідження у сфері соціології освіти;

- психології розвитку;

- теорії пізнання та розвитку;

Експериментальні дослідження закономірностей розвитку психіки велися досить довго в Харкові, Києві, Москві під керівництвом В. Давидова, Д. Єльконіна. З їхніми іменами пов'язується створення теорії навчальної діяльності, що лежить в основі системи розвивального навчання.

У 60-і-70-і роки під керівництвом Л.Занкова колектив науковців здійснив дослідження між побудовою навчання (зміст, методи, окремі методики) та ходом загального розвитку школярів.

Завдання було таким: побудувати систему навчання, за якою досягався б більш високий рівень розвитку молодших школярів, ніж у навчанні за традиційною системою.

Висновок: система навчання, спрямована на ефективний розвиток розумових здібностей молодших школярів, матиме в основі взаємопов'язані принципи:

- навчання ведеться на високому рівні складності;

- у вивченні програмного матеріалу необхідно йти вперед швидкими темпами;

- провідне місце відводиться теоретичним знанням;

- усвідомлений матеріал відразу ж перевіряється на практиці.

Завдяки розвивальному ефекту системи Л. Занкова було розкрито невикористані резерви учнів початкових класів у розвитку їх свідомості та мислення: «Розвивальне навчання виступає як причина, як наслідок розвитку школяра».

Через спеціально-побудоване навчання у дитини формуються здатності до самовдосконалення, самопізнання, саморозвитку. За час навчання в початкових класах дитина набуває «вміння вчитися». У традиційній школі таке завдання ніколи не ставилося і не ставиться. ТН - Мета: навчити дитину читати, писати, рахувати. РН - Мета: сформувати в дитини конкретні здібності (рефлексія, аналіз, планування) з самовдосконалення. Основна мета: забезпечити розвиток дитини (інтелектуальний розвиток, психічні новоутворення), допомогти формуванню ще не сформованих здібностей дитини, визначивши попередньо «зону ближнього розвитку учня».

Знання в цій системі не самоціль, а засіб самовдосконалення.

Навчальна діяльність як універсальний метод є особливою формою активності вчителя, спрямовану на учня, тому навчальний матеріал подається у трьох площинах:

- система навчальних завдань, які проходять через всю програму предмета;

розгортання навчального матеріалу всередині кожного навчального завдання за етапами вирішення;

- розробка кожного конкретного уроку відповідно до певного етапу вирішення навчальних завдань.

I тип уроку: Постановка навчального завдання. Структура:

- оцінка того, що може учень;

- створення ситуації успіху;

- практичне завдання для виконання;

- рефлексія способу дії.

Протягом уроку учень осмислює те, чого не знав.

II тип: Урок моделювання.

Завдання попереднього уроку виступає як модель і тягне за собою новий спосіб дій.

III тип - Урок контролю.

IV тип - Урок оцінки знань (приклади: у практ. занятті № 2)

Питання 3. Мета і завдання розвивального навчання

Головна мета - формування активного, самостійного творчого мислення учня і на цій основі поступового переходу в самостійне навчання. Головне завдання - формування особистості з:

- гнучким розумом;

- розвиненими потребами до дальшого пізнання та самостійних дій;

- певними навичками та творчими здібностями.

Розвивальне навчання - основа формування творчої особистості, а в подальшому - креативної особистості, яка має внутрішні передумови, що забезпечують її творчу активність, тобто не стимульовану зовнішніми факторами.

Традиційне навчання - основа зведення до мінімуму самостійної роботи учнів, бо:

- опитування - 10 хв;

- пояснення нового матеріалу - 20 хв.;

- самостійна робота - 6 хв.;

- перевірка і закріплення - 8 хв.;

- пояснення дом. завдання - 1 хв. (або зовсім не відбувається). Отже - самостійна робота, яка сприяє РН - майже на нульовому рівні.

Потреби дітей:

Учні прагнуть до інтелектуального розвитку, активності, самостійного здобуття знань, свідомого оволодіння раціональними способами розумової роботи.

Мотиви, які засвідчують позитивне ставлення учнів до навчання

Пізнавальні інтереси, впевненість у необхідності навчання, усвідомлення навчальної діяльності, усвідомлення громадського обов'язку, особиста зацікавленість у навчанні.

Перелічені потреби та мотиви не розвиваються стихійно, а формуються у практиці навчання вчителем на кожному уроці.

Щоб вирішити цю проблему, потрібно організувати роботу з учнями за трьома напрямками:

- давати загальне уявлення про тему, яку потрібно засвоїти;

- активізувати контроль за сприйняттям;

- звертати увагу на глибину та чіткість усвідомлення матеріалу, виучуваного на уроці.

Розвивальне навчання - це такий процес діяльності, коли дитина повинна глибоко усвідомити виучуваний матеріал, осмислити його і творчо застосувати в нестандартних умовах, свідомо запам'ятати для дальшого навчання.

Для організації розвивального навчання слід використовувати методи, які викликають найбільший інтерес в учнів:

- проблемний;

- продуктивний;

- дослідницький.

Однак не можна відмовлятися від методів ТН: інформаційних, репродуктивних та репродуктивно-продуктивних. Реалізуючи принципи розвивального навчання, вчитель повинен використовувати різноманітні методи та прийоми роботи.

Питання 4. Вимоги до особистості педагога

Технологія розвивального навчання потребує від педагога конкретних професійних здібностей, умінь та навичок.

Учителеві досить важливо знати характерні особливості розвитку пізнавальної діяльності дітей молодшого шкільного віку:

1. Робота органів відчуттів поліпшується.

2. Нечітке сприйняття поступово стає точним, керованим.

3. Мимовільна увага стає довільною.

4. Пам'ять наочно-образна.

5. Мислення наочно-образне.

Учитель повинен творчо планувати систему провідних знань і засобів діяльності учнів на основі глибокого вивчення їх реальних можливостей. Для цього потрібно:

- володіти педагогічним тактом, методами педагогічної дії, високим рівнем комунікативних здібностей;

- формувати культуру навчальної праці;

- вміти пробуджувати інтерес до предмета, реалізувати принцип переконання у дієвості знань;

- навчати учнів самостійно регулювати свою розумову діяльність;

- вільно орієнтуватися у нових педагогічних технологіях, активно здійснювати пошук нових технологій.

Питання для самостійної роботи:

1. Підготовка до практичного заняття «Розвивальні ігри, вправи за завдання в початковій школі на уроках мови та літературного читання»

2. Фрагмент уроку з використанням розвивальних вправ, ігор і завдань з мови.

Розділ І. Технології вивчення галузі «Мова та література»

Тема 1.8. Технологія саморозвитку М.Монтессорі.

Лекція 1. Технологія саморозвитку М.Монтессорі.

Мета вивчення: спрямовувати увагу студентів на необхідність добору кращих з кращих методів виховання і навчання, бажання сприймати і проводити в життя основну ідею нової філософії освіти - - погляд на особистість як на найвищу цінність

Навчальний час: 2 год.

Обладнання: ілюстрації з зображенням портрета М.Монтессорі та життєвого середовища дітей згідно з її ідеями.

План лекції (навчальні питання):

1. Історія виникнення технології.

2. Модель особистісно-орієнтованого підходу до навчання і виховання.

3. Мета і завдання школи Монтессорі.

4. Зміст технології М. Монтессорі.

5. Вимоги до особистості педагога.

Література:

1. Монтессори М. Значение среды в воспитании //Частная школа. - 1995. - №4. - С. 122-127

2. Городня Д. Без покарань і заохочень вчаться діти в єдиному навчальному закладі України - школі Монтессорі // Сім'я. - 1997. - С. 11-12

3. Дичківська І. Через свободу і самостійність: розвиток індивідуальності дитини в теорії і практиці М.Монтессорі // Дошк. воспитание. - 1995. - №9. -С. 86

4. Корнетов Г. Метод Монтессори // Частная школа. - 2005. - №4. - С. 117- 121.

5. Стрюк К. Система Марії Монтессорі - нове чи старе? //Дошк. виховання. - 1996.-№3.-С. 10-11

Ключові поняття:

Активна дисципліна - виховний принцип, далекий від сидіння за партами (абсолютна нерухомість 45 хв.)

Вільне виховання - виховання, яке базується на волі дитини, (зменшує тягар соціальних кайданів).

Дисципліна в свободі — діти повинні володіти і керувати собою, дотримуватися життєвих правил.

Інтелектуальне виховання - полегшити, допомогти неусвідомленому розвитку особистості.

Монтессорі-матеріал - педагогічне середовище, яке спонукає дитину розвиватися через самодіяльність, що відповідає її індивідуальності.

Моторне виховання - виконання вправ для розвитку фізичних рухів і стимулювання розумової втоми.

Сенсорне виховання - виховання відчуттів для вміння виявляти і виправляти непомічені недоліки

Методика Марії Монтессорі - модель особистісно-зорієнтованого підходу до навчання і виховання. Її підґрунтя становить ідея про те, що кожна дитина, з огляду на індивідуальні можливості, потреби, систему стосунків, проходить індивідуальний шлях розвитку.

Основний зміст

Питання 1. Історія виникнення технології

М. Монтессорі (1870-1952) - видатний італійський педагог. Займалася проблемою раннього розвитку і вільного виховання дитини і реалізувала ці ідеї.

У 16 років її, єдину дівчину, зарахували в політехнічний інститут. Після закінчення вузу почала займатися медициною, але під час прийому до вузу їй було відмовлено і вона звертається до Папи Льва XIII. Його втручання дозволило їй стати першою жінкою-студенткою Римського університету. Лікарем не працювала, бо довіри до жінок-лікарів не було. 1899 рік - стає директором Ортофренічного інституту. Вона взялася за досить складну справу - виховання і навчання розумово відсталих дітей, кинутих батьками і взятих під опіку держави. Дітей, яких ій довірили, тримали зачиненими і кидали їм їжу, як тваринам. Суспільство відмовилося від них, і тому М. Монтессорі дозволили експериментувати з ними скільки завгодно. Саме тут і зароджується знаменитий метод М. Монтессорі, поширений у сьогоднішніх західноєвропейських загальноосвітніх школах. Результати виховання і навчання цих дітей за методом М. Монтессорі були надзвичайними.

1907 рік - М. Монтессорі відкриває школу в Сан-Лоренцо – «будинок дитини» (50 некерованих дітей). Комісія їх визнала такими, що не піддаються навчанню. Через 2 роки М. Монтессорі знав увесь світ. У методиці М. Монтессорі дві ідеї французьких лікарів - Ітара і Сегена. Ітар довів, що за допомогою особливих вправ можна виховувати розумово відсталих дітей і розвивати слух у глухонімих. Сеген провідну роль відводив духовному. «Педагог повинен звертатися до людини, яка дрімає в душі розумово відсталої дитини».

Матеріальна база: матеріали, що впливають на почуття, спонтанна активність, нові цікаві іграшки, свобода навчання за індивідуальною програмою - основа методу Монтессорі.

Професор Піццалі створив в Італії школу наукової педагогіки - готували вчителів у дусі плину педагоічної думки.

За роки влади Муссоліні М. Монтессорі вигнали з Італії за непокірливість і вона стала громадянкою світу.

1912 рік - її книгу «Метод Монтессорі» переклали англійською мовою. 1939 рік - опубліковано книгу «Таємниця дитинства».

1949 рік - опубліковано «Абсорбуючий розум».

Тричі подавали на Нобелівську премію, було вручено орден Почесного легіону, декілька країн присудили докторські ступені. Ідеї М. Монтессорі зародилися на початку XX ст., а в кінці — дістали всесвітнє визнання.

У Швейцарії в деяких кантонах систему М. Монтессорі введено законом. У Великій Британії засновано товариство ім. М. Монтессорі. Багато шкіл є у Франції, Бельгії.

Прохолодно ставляться до методу М. Монтессорі в Німеччині, а в Росії та Україні - із зростаючим інтересом.

Існує проект «Система Монтессорі в Росії».

Питання 2. Модель особистісно-орієнтованого підходу до навчання і виховання

Методика М. Монтессорі - це модель особистісно орієнтованого підходу до навчання і виховання. В її основі лежить ідея «Кожна дитина з її можливостями, потребами, системою стосунків проходить свій індивідуальний шлях розвитку».

М. Монтессорі: "Немає випадковості у тому, що робить дитина - починає співати, малювати, кладе іграшку на місце - це етапи розвитку. До 4 років дитина запам'ятовує всі вимоги батьків щодо її виховання і це залишається на все життя. У 3,5 років – 4,5 років - доречно вчити писати дітей. З 4,5 років - 5,5 років - читати. Тільки до 6 років убирає дитина запахи, звуки, а з 6 років - виходить з власного світу і стає дослідником - розвивається здатність до абстракції. Три провідних положення характеризують сутність педагогічної теорії М. Монтессорі:

- виховання повинно бути вільним;

- виховання повинно бути індивідуальним;

- виховання повинно спиратися на дані спостережень за дитиною.

Девіз М. Монтессорі - це звернення до вчителя: «Допоможи мені це зробити самому».

М. Монтессорі була переконаним противником класно-урочної системи. Вона відмовилася від парт, від кафедри, від колективних уроків, що не враховують індивідуальних здібностей дітей, від єдиних навчальних програм, що не дозволяють дитині просуватися своїм життям і реалізувати свої інтереси. М. Монтессорі: «Замість навчання дітей потрібно надати їм умови для самостійного розвитку й освоєння людської культури. Мислення повинно проходити всі необхідні стадії: від предметно-діючого до наочно-образного, і тільки після цього досягається абстрактний рівень.

Методика Марії Монтессорі є теж моделлю особистісно орієнтованого підходу до навчання і виховання. В її основі лежить ідея про те, що кожна дитина, з власними можливостями, потребами, системою стосунків проходить свій індивідуальний шлях розвитку. Впродовж усього життя Марія Монтессорі уважно спостерігала за дітьми. Вона зробила висновок, що діти проходять певні етапи розвитку. 3 двох до чотирьох років – час порядку, коли дитина вимагає точного виконання всіх церемоній. Якщо батьки привчають її до порядку в цьому віці, то це залишається з нею на все життя. Приблизно з 3,5 до 4,5 років дітям подобається писати, а з 4,5 до 5,5 дітям подобається читати. Тільки до 6 років діти «вбирають» у себе запахи, кольори, звуки. Яким покажуть дитині світ дорослі в цьому віці, таким і сприйматиме вона його на слух, на зір, на запах. У 5–6 років дитина виходить із власного світу і перетворюється на активного дослідника довкілля і людей. У неї розвивається здатність до абстракції. У дев’ять років діти починають почуватися вченими, їм самим хочеться пояснити світ [56,109].

Концептуальними є три основні положення, які характеризують педагогічну технологію:

- виховання повинно бути вільним;

- виховання повинно бути індивідуальним;

- виховання повинно спиратися на дані спостережень за дитиною.

В основі технології саморозвитку лежить ідея про те, що кожна дитина з її індивідуальними можливостями, потребами, системою стосунків проходить свій, індивідуальний шлях розвитку. Кредо видатного педагога – експериментальне вивчення дитини в умовах її вільного виховання в спеціально організованому середовищі. У концепції М.Монтессорі приділено увагу питанням продовження «ліній» дошкільного розвитку в педагогіці початкового навчання. Враховуючи таку особливість розвитку дітей молодшого шкільного віку, як рухливість. М.Монтессорі вважала, що домінуючими методами навчання мають бути практичні дії з дидактичним матеріалом різного призначення.

Головна мета школи М.Монтессорі – створення середовища, яке сприяє природному процесу саморозвитку дитини.

Завдання технології:

- навчити дитину якомога раніше здійснювати свій вибір;

- виробити в дитині уміння користуватися наданими свободою і довірою;

- допомогти дитині створювати і підтримувати навколо себе порядок;

- навчити в ранньому дитинстві шанувати закон;

- навчити терпимого і шанобливого ставлення до всі оточуючих;

- створити умови для розвитку в дитини почуття любові й поваги до самого себе;

- тренувати волю дитини в ранньому дитинстві, щоб виробити цивілізовану поведінку в будь-якій ситуації;

- у ранньому дитинстві сформувати культуру поводження з усіма навколишніми предметами;

- навчити дитину в ранньому дитинстві самостійно планувати свою діяльність і досягати наміченого.

Методика технології побудована на ідеях вільного, природовідповідного виховання дитини на засадах самостійності і самовиховання. Основні принципи такого виховання: створення педагогічно доцільного виховного і розвиваючого середовища, міцний зв’язок з природою, постійне вивчення особистості дитини в діяльності, співробітництво з дорослими, з іншими дітьми, робота дітей у різновікових групах, виховання позитивних почуттів, власної гідності дитини, самопізнання своїх можливостей, привчання до самодисципліни, самоорганізації і порядку, тісний контакт з батьками.

Феномен педагогіки Марії Монтессорі полягає:

- у вірі вчителя в природу дитини, в її прагненні вилучити будь-який авторитарний тиск на людину, яка формується, в її орієнтації на ідеал вільної, самостійної, активної особистості;

- відмова від парт, за якими дати повинні сидіти нерухомо; від єдиних програм; від кафедри, яка ставить вчителя в авторитарну позицію; від колективних уроків, які не враховують індивідуальних здібностей конкретної дитини;

- день починати із загального «кола» (15-20 хв.) під тиху музику, а потім починається загальна розмова або обговорення.

Звернення дитини до вчителя: «Допоможи мені це зробити самому» - девіз педагогіки Монтессорі. Метод М.Монтессорі потребує нового вчителя, який вірить у самобутність кожної дитини, звільнився від упередженості щодо рівнів і типів, за якими розподіляють дітей. Монтессорівський вчитель тільки допомагає дитині досягати всього самостійно.

Усе життя дитини – від народження до громадянської зрілості – є розвиток її незалежності і самостійності.

Питання 3. Мета і завдання школи Монтессорі

Головна мета школи Монтессорі - постачати «харчі» для природного процесу саморозвитку, створювати де цьому.

Завдання:

1. Навчити дитину якомога раніше здійснювати свій вибір.

2. Виробити в дитини уміння користуватися наданими свободою і довірою.

3. Допомогти дитині створювати і підтримувати навколо себе порядок.

4. Навчити в ранньому дитинстві шанувати закон.

5. Створити умови для розвитку в дитини почуття любові й поваги до самого себе.

6. Навчити терпимості й шанобливого ставлення до всіх оточуючих.

7. Тренувати волю дитини в ранньому дитинстві, щоб виробити цивілізовану поведінку в будь-якій ситуації.

8. У ранньому дитинстві сформувати культуру поводження з усіма навколишніми предметами.

9. Навчити дитину в ранньому віці самостійно планувати свою діяльність і досягати наміченого.

Приклади до завдань.

1. Вибір нового завдання, предмета вивчення, друга, тексту та жанру для питання.

2. Свобода вибору співпраці, виконання громадського доручення, часу для виконання домашнього завдання.

3. Порядок з книжками, шкільним приладдям, речами, іграшками, одягом.

4. Закон навчатися, лікуватися, здобівати освіту.

5. Зовнішній вигляд, акуратність, інтелект, поведінка, взаєморозуміння, взаємоповага.

6. Культура поведінки, повага до старших, батьків, молодших за себе, природи, тварин.

7. Терпимість, терпеливість, наполегливість, відповідальність.

8. Дотримуватися порядку і тримати все в порядку, щоб середовище, в якому перебуває дитина, сприяло її вихованню і ефективному навчанню.

9. Планувати час занять, виконання завдань, прибирання, наведення порядку в кімнаті, між речами, в портфелі.

Питання 4. 3міст технології М. Монтессорі

- У школі немає уроків

- День починається із загального «кола» щоранку на 15-20 хв. Звучить тиха музика, а під неї починається загальна розмова або обговорення чогось (проблеми, кіно, вистава, проведеного дня вихідного)

- Після «кола» дитина обирає, чим буде займатися: математикою, читанням чи

- Частина дітей розмовляє з учителями, частина працює в бібліотеці. Коли час закінчився, кожний показує свою роботу і чекає на кінцеву похвалу або усну оцінку (а, може, осуд).

- Діти не отримують оцінок, оцінює себе сам або дістає оцінку словесну від учителя, дорослих.

- Кожний учень веде запис досягнень. Наприклад: «Я усвідомив розв'язок прикладів», «Я вмію вже складати художні тексти», «Мені вдається вже бути терпеливим, уважним» і т.п. Про свої успіхи дитина

доповідає і якщо всі погоджуються, то і в журналі з'являється запис досягнень.

- Серед дня буває ще одне загальне заняття, яке в старших дітей довше, ніж в молодших. Це заняття називається «Занурення у предмет», або, як називають його учителі, «Дидактичне коло». Діти збираються на 20хв. разом і уточнюють знання з того чи іншого предмета, уточнюють поняття, осмислюють більш глибоко термінологію, обговорюють доповіді, повідомлення.

- Кожен учень має три зошити, в яких інтегрується матеріал з трьох предметів: рідна мова, математика, космічне виховання. Заповнюючи їх один за одним, учень мовби добудовує логіку вивчення предмета, переводить матеріальне в абстрактне, уточнює і систематизує свої знання.

- Монтессорі-педагоги доводять необхідність читання предмета «космічне виховання» в двох площинах: вертикальне і горизонтальне.

Горизонталь - щорічно повторювані і пов'язані зі зміною пір року зміни в природі і житті людей.

Вертикаль - прямування дитячої душі вгору, бажання зрозуміти невідомий світ, описаний в літературних жанрах (чи всі тварини однаково перебувають зиму? Якщо ні, то чому? Чому одні харчуються рослинною їжею, а інші - м'ясом? Чи може бути навпаки? Чи завжди погода з року в рік повторюється в кожній порі року? Від чого це залежить? У дітей проявляється інтерес як до живої, так і неживої пророди. «Космічне виховання» — це інтегрований предмет.

Питання 5. Вимоги до особистості педагога

- Метод М. Монтессорі потребує нового вчителя. У нього повинна бути розвинена уява.

- Учитель постійно шукає відсутню людину в дитині.

- Учитель повинен вірити, що дитина себе розкриє в роботі, яка зацікавить її.

- Учителю необхідно володіти теоретичним матеріалом з психології дитини і вміти індивідуально підходити до кожної дитини.

- Нічого не робити за дитину,а допомагати їй досягти всього самостійно, щоб вона стала незалежною і навчилася відповідати за свої дії.

- Учитель - дослідник. Він багато спостерігає, вивчає психіку дитини, узагальнює дані спостереження.

- За проханням учня розпочати роботу над новою програмою, учитель дає йому навчальний матеріал.

- Зовнішній вигляд учителя повинен бути досконалим: одяг, зачіска, приємний голос, а також він повинен світитися любов'ю, повагою, бадьорістю, спрямованими на абсолютну повагу до явищ життя дитини і відчуття її душі.

- В учителя (в класній кімнаті без парт) повинні бути 6 предметних зон, у яких містяться матеріали з окремих спрямувань.

Навчання проходить у вигляді гри за матеріалами «зони». Кожна гра в одному екземплярі. Чому в одному? А якщо хоче в цю гру грати 2-3 учнів? Треба терпіти, якщо той, хто взяв цю гру першим, не хоче приєднуватися до іншого.

Є матеріали серед зон з розвитку пам'яті, уяви, мислення. Наприклад «Інтуїтивне навчання» - зона розвитку мови, писемності.

1- й етап. Дається картинка з написом під зображенням. Дається комплект слів до цього напису.

Дитина повинна відшукати слова у цьому комплекті, які відповідають запису під зображенням.

2 - й етап. Дається декілька малюнків без підписів і окремо слова без малюнків. Дитина повинна їх зіставити інтуїтивно.

Мета: збагачення активного словника, уміння зіставляти, доводити (дитина сама називає предмет складами, а потім шукає слово, вимовивши яке, відчуває інтуїтивно ту саму кількість складів).

Інші зони: зона математики, наукова зона (поняття про вагу, зріст, пори року, добу і т.п.); зона сенсорики і моторики (матеріали, що готують руку до письма:

- складання серветок за лініями;

- різноколірні защіпки (чіпляють до стінок ящика, у якому вони містяться).

- Шумові коробочки. (Всередині манка, горох, камінці, бісер, рис, палички). Дитина розставляє їх за звуком, що лунає під час трясіння (голосні, приголосні, глухі, шумні). Зона відпочинку: м'який куточок, м'які іграшки, тиха музика, фонтанчик з підсвіткою.

Зона їдальня. Тут індивідуальний посуд дітей. Діти самі накривають на стіл, самі прибирають, миють і сушать посуд. Особлива увага жовтій лінії, намальованій на підлозі в центрі групи у формі еліпса. На цій лінії займаються фізичними вправами і ходять з тарілочкою в руках, а на тарілочці свічка (виробляється концентрація уваги і поліпшується зір, коли дитина дивиться на вогник свічки).

Питання для самостійної роботи:

1. Підготовка до практичного заняття «Нестандартні уроки з використанням інноваційних технологій»

2. Скласти тези щодо технології саморозвитку М.Монтессорі.

3. Підготувати нестандартний урок з використанням інноваційних технологій.

Поиск по сайту: