ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ

Досі немає єдиного визначення поняття “педагогічні технології” – їх існує понад 300. Трактуються вони і як методи, прийоми, засоби навчання (В. Паламарчук, В. Шепель і інші), і як процесуальна частина дидактичної системи, і як принципи навчання (В. Гузєєв та інші), і як моделі навчання, як, до речі, раніше називалися методиками навчання, наприклад, письма, читання (Л. Занков, В. Рєпкін, А. Кушнір та інші), і як спеціальна організація

2. Педагогічні технології. Якщо освітні технології відбивають стратегію освіти, то педагогічні втілюють тактику в її реалізації(за Т.Назаровою) у навчально-виховному процесі шляхом впровадження моделей останнього і тотожних йому моделей управління цим процесом.

Кожний освітній заклад можна розглядати як модель у підсистемі загальної системи освіти, що відповідає певній освітній концепції, посідає в ній відповідне місце, виконує чинний закон про освіту. Така модель включає сукупність змісту, форм засобів (управлінських, дидактичних, розвивальних, матеріально-технічних, інформаційних), адекватних впроваджуваній педагогічній парадигмі. На сьогодні вченими визначено чотири основних педагогічних парадигми, що реалізуються у навчально-виховному процесі: класична (акцентована на формування знань); маніпулятивна педагогіка. Наприклад, модель саморозвитку особистості (М. Монтессорі), модель проектів – парадигма маніпулятивної педагогіки; модель педагогіки співробітництва, гуманно-особистісна модель Ш. Амонасивім; модель особистісно орієнтованого розвивального навчання. І. Якіманської; модульно-розвивальна модель навчання – парадигма педагогіки підтримки; модель проблемного навчання, розвивальне навчання (В. Давидов, Д. Ельконін) – парадигма знанєвої педагогіки; педагогічна модель вільної праці (Френе), Вальдорфська педагогічна модель та ін.

У школі, яка працює за моделлю особистісно орієнтованої освіти, майже неможливо вирішувати освітні завдання, використовуючи технології, навіть частково, що належать до парадигми авторитарної чи тільки маніпулятивної педагогіки. Перша навряд чи відповідатиме основному завданню – розвитку особистості. Друга позитивно впливає на розвиток особистості, але потребує спеціальних умов для навчання і виховання – малої укомплектованості вихованцями, збільшення кількості педагогів, зростання їх енциклопедичної обізнаності, додаткового дидактичного матеріалу, спеціальної організації змісту та ін.

Оптимальними для розв’язання сучасних освітніх завдань вчені вважають парадигми педагогіки підтримки та інформаційно-комп'ютерної. Вони потребують спеціальної структуризації змісту, а до змісту – добору форм, засобів його реалізації. Завдання особистісно-орієнтованої освіти будуть вирішуватися за умови, коли управління навчальним закладом, а також весь навчально-виховний процес здійснюватимуться на однакових засадах особитісно-орієнтованого підходу. Якщо парадигма моделі навчально-виховного процесу не збігається з парадигмою управлінської моделі, то порушується єдність змісту, форм, засобів системної роботи закладу освіти. Це означає, що освітнє завдання не виконуватиметься повною мірою.

Отже, можна зробити висновок, що педагогічна технологія відображає модель навчально-виховного і управлінського процесів освітнього закладу і об’єднує в собі зміст, форми і засоби кожного з них.

Педагогічні технології мають змістову (мета, зміст навчання, виховання, управління) і процесуальну (засоби, способи, дії досягнення педагогічної мети) частини. Процесуальна може включати в себе допоміжні технології:

1) організаційні технології, тобто форми навчання (індивідуальні, групові, колективні, масові)

2) методи навчання і виховання

3) інформаційні технології

4) виробничі технології (індустріальні)

5) поліграфічні та інші.

Навчальна технологія – поняття близьке, але не тотожне поняттю педагогічна технологія. Відбиває шлях освоєння конкретного навчального матеріалу (поняття) в межах відповідного навчального предмета, теми, питання. Потребує спеціальної організації навчального змісту, адекватних йому форм і методів навчання. Але можливі й такі варіанти: до форм навчання добираються зміст і методи навчання або до методів – форми і структурується зміст навчання. Наприклад, це можуть бути предметне навчання, ігрова технологія, технологія проблемного навчання (на рівні методу), інформаційні технології, технологія використання опорних схем, конспектів, класичне лекційне навчання, навчання за допомогою аудіовізуальних методів навчання, технічних засобів чи книжки, система “консультант”, система “репетитор” (індивідуальне), дистанційне навчання, комп’ютерне навчання та ін.

Отже, зрозуміло, що, по-перше, поняття навчальна технологія включає зміст, форми, методи навчання. По-друге, воно адекватне поняттю методика навчання. У свою чергу технології виховання або управління також мають свої зміст, форми і методи. Слід зазначити, що технології навчання, виховання або управління пов’язані з педагогічними технологіями, освітніми технологіями, загальною ідеєю відповідної освітньої концепції, педагогічними парадигмами, змістовим наповненням функцій. Але було б не правильно стверджувати, що це завершена структура понять. Так, деякі автори вживають поняття педагогічна техніка або педагогічна технологія у значені педагогічна техніка (А. Гін, І. Зазюн, М. Красовицький та ін.).

Ці та багато інших прийомів використовуються відповідно до віку об'єктів навчання, рівня їх розвитку, а також змісту, форм, моделей, принципів, закономірностей навчання. Це означає, що поняття педагогічна техніка, безумовно, пов'язане з поняттям навчальна (виховна) технологія, педагогічна технологія, освітня технологія.

Змістовний взаємозв'язок розглянутих понять можна показати схематично (схема 2).

Отже, можна зробити висновок, що всі рівні педагогічні технології тотожні певній освітній концепції. Крім того, їм властиві змістовий (цілі навчання, управління, зміст навчального матеріалу, зміст управління) і процесуальний компоненти (форми, засоби, методи навчання, організація і управління навчально-виховним процесом).

Чи існують інноваційні педагогічні технології? Який механізм їх виникнення? Інколи можна почути, що нове в педагогіці – це добре забуте старе, вже давно відоме.Деякою мірою можна з цим погодитись. Так, ідеї гуманізму в педагогіці існують не одне століття, вони відомі ще за часів Аристотеля. І парадигма педагогіки підтримки (основна ідея якої розвиток особистості) також не нова. Тоді чи можуть бути інноваційними ця парадигма, її концепція, педагогічна технологія? На перший погляд ні. Проте, якщо запитати, чим відрізняється, наприклад, XI ст. від теперішнього (в усіх відношеннях), або, навіть, яка різниця між серединою, другою половиною минулого століття і його останніми роками, відповідь буде однозначною: багато чим і в технічній, і в суспільних галузях. Ідея розвитку суспільства, не нова, однак змінюються, вдосконалюються зміст, форми, засоби цього процесу, що дає змогу нам констатувати еволюційний процес суспільства, всіх форм його буття.

Педагогіка, її теорія і практика є невід'ємною складовою суспільного розвитку. Оновлення освіти все складніше здійснювати традиційними педагогічними технологіями. Виникає об'єктивна потреба у адекватних часу, тобто інноваційних технологіях.

Якщо конкретизувати, то можна сказати так: у сучасних умовах розвитку освіти постійно оновлюється зміст навчання: з'являються нові предмети, інтегровані курси і таке інше. Ця обставина зумовлює пошуки нових форм передачі знань, впровадження нових навчальних засобів, отже, розробку нових педагогічних технологій, що відповідали б навчальним потребам освіти.

Сьогодні у закладах освіти України проходять апробацію такі інноваційні педагогічні технології: Модульно-розвивальне навчання – автор А. Фурман; Педагогіка життєтворчості – І. Єрмаков; Школа діалогу культур – В. Біблер; Екологія і діалектика – А. Тарасов; Довкілля – В. Ільченко; Система розвивального навчання – Л. Занков та інші.

Поиск по сайту: