Послідовність роботи над проектом. Міжпредметний характер проектної діяльності

Технологію проектної діяльності характеризують такі особливості: 1) планування діяльності дітей протягом тривалого проміжку часу (місяць, чверть, семестр, виокремлення етапів, створення сітьового плану, поетапне підведення підсумків); 2) організація у взаємозв’язку продуктивної (виготовлення продукції, її реалізація та отримання коштів для практичної реалізації проекту) і суспільно корисної (виготовлення іграшок, подарунків, костюмів, декорацій, створення зелених куточків, квітників, насадження дерев, прибирання територій, ремонт шкільного приладдя тощо) діяльності дітей; 3) поєднання індивідуальної та колективної діяльності щодо написання творчих робіт, створення макетів, пошукової роботи тощо; 4) організація колективного й міжособистісного спілкування, взаємодопомоги, підтримки; 5) реалізація в процесі поєднання декількох форм виховної роботи, наприклад: усний журнал, ярмарок, свято тощо; 6) використання системи методів виховання, насамперед продумування системи доручень, які б відповідали інтересам, запитам, уподобанням, нахилам, здібностям дітей; 7) спрямування діяльності вихованців на виготовлення практично значущого продукту; 8) створення ситуацій успіху для вихованців.

Організація педагогічного проекту передбачає такі важливі етапи:

1) підготовка (визначення мети, виду, тривалості проекту тощо);

2) планування (визначення основних кроків у досягненні поставленої мети, визначення джерел, засобів збору, методів інформації, форми та засобів презентації результатів тощо);

3) виконання проекту (проведення конкретної справи або ряду практичних кроків до поставленої мети, збір і аналіз інформації, оформлення результатів тощо);

4) презентація проекту (проведення форми виховання: усного журналу, “живої газети”, свята тощо);

5) підведення підсумків виконання проекту та визначення завдань для нових проектів.

6) Оцінка результатів процесу (це пісумок проведення всього проекту: розгляд отриманого відеоролика, презентації, портфоліо, стінної газети, висловленняґ і побажання дітей тощо).

Робота над проектами доводить, що діти беруть активну участь у їх створенні, вчаться виражати власний погляд на інформацію, із задоволенням ставлять перед собою мету, завдання, пролему й легко розв’язують їх, учаться обирати найголовніше, здійснювати пошукову роботу, підвищують свій рівень навчання.

Аналіз результативності навчально-виховного процесц за принципом проектно-темтаичного навчання виявив позитивні зрушення в особистісному розвитку молодших школярів т азасвідчив збереження високих освітніх стандартів.

Питання для самостійної роботи:

1. Скласти опорний конспект лекції.

2. Запропонувати розробку і застосування проекту «В гості до книги».

Розділ І. Технології вивчення галузі «Мова та література»

Тема 1.5. Ігрова навчальна технологія.

Лекція 1. Ігрова навчальна технологія.

Мета вивчення: сприяти оволодінню комплексом ігрових методик для використання на уроках мови та читання за інноваційними програмами,формуватипотребу в розробленні технологічних конструкцій гри та уміння управління педагогічним про­цесом впродовж її використання на уроках української мови та літературного читання.

Навчальний час: 2 год.

Обладнання: презентація комплексу ігрових методи для уроків мови та читання

План лекції (навчальні питання):

1. Ігрова діяльність дітей для молодшого шкільного віку як психолого-педагогічна проблема.

2. Функції ігрової діяльності в навчальному процесі початкової школи.

3. Класифікація дидактичних ігор дітей молодшого шкільного віку.

4. Технологія педагогічного керівництва ігровою діяльністю на уроках української мови та читання.

5. Технологічні підходи до організації ігрової діяльності в умовах засвоєння змісту інших освітніх галузей.

Література до теми:

1. Эльконин Д.Б. Психология игры. – М., 1978. - 282 с.

2. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К.: Ґенеза, 1999. – 366с.

3. Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. – К., 1997. – 256с.

4. Кудикіна Н.В.Організація ігрової діяльності у позаурочному навчально-виховному процесі. У кн..: Навчання і виховання учнів 1 класу: Методичний посібник для вчителів / Упор. О.Я.Савченко. – К.: «Початкова школа», 2002. – С.78 - 100..

5. Скворчевська О.В. Ігрові методики роботи з учнями 1-4 класів. – Х.: Вид. група «Основа», 2007. – 208 с.

Ключові поняття:

Основний зміст

Питання 1.

Питання 2.

Питання для самостійної роботи:

1. Підготуватись до практичного заняття «Ігрова технологія в умовах засвоєння учнями змісту галузі «Мова та література»;

2. Укласти тези до дискусії «Чи варто використовувати ігрові технології? Переваги і недоліки їх використання».

3. Укласти банк найпоширеніших ігор для використання на уроках української мови та читання

Розділ І. Технології вивчення галузі «Мова та література»

Тема 1.6. Інноваційна технологія ЧПКМ (читання та письмо для розвитку критичного мислення).

Лекція 6. Тема 6. Інноваційна технологія ЧПКМ (читання та письмо для розвитку критичного мислення).

Мета вивчення: ознайомити зі стратегією, методами і прийомами методичної системи «Розвиток критичного мислення у навчанні читанню і письму - ЧПКМ»; спрямовувати студентів на вибір стратегій активного навчання на уроках мови і читання.

Навчальний час: 2 год.

Обладнання: презентація методів і прийомів (таблиця) методичної системи ЧПКМ.

План лекції (навчальні питання):

1. Що таке критичне мислення?

2. Створення середовища для критичного мислення.

3. Методика опитування і оцінки.

4. Письмо як потужний елемент для розвитку критичного мислення.

- асоціація;

- сенкант;

- кубування;

5. Типологізація методів письма - дослідження Сміта (1978 р.)

Література:

1. Джанні Стіл, Меридіт Курт, Чарльз Темпл. Методична система «Розвиток критичного мислення у навчанні різних предметів» (Посібник 1- УІІІ, підготовлено до проекту «Читання та письмо для розвитку критичного мислення»). – Науково-методичний центр «Інтелект», 1998.

2. Халперн Д. Психология критического мышления. – Спб.: Питер, 2000.

3. Ярош О., Сєдова М. Сучасний урок у початковій школі. 33 уроки з використанням технології критичного мислення. – Х.: Вид. гр.. «Основа», 2005. – 240с.

4. Тарасенко Г.С. Дивосвіт. – К., 1995. – 234с.

Ключові поняття:

Мислення - це процес, подібний до читання, письма, слухання, це активний скоординований процес, який передбачає міркування з приводу якихось сутнісних питань.

Критичне мислення – це складний процес отримання інформації, її осмислення, переробки, що завершується прийняттям рішення.

Середовище для розвитку критичного мислення - забезпечення умов та знання постанов, які сприяють постійному розвитку критичного мислення: час, дозвіл, різноманітність, ризик, повага, цінування думок, впевненість, активне залучення до дії, обмін думками, слухання інших.

Асоціювання — стимулювання мислення про зв’язки між окремими поняттями.

Сенкан (п'ятиряддя) походить від французького слова п'ять, позначає вірш з 5 рядків (алгоритм).

Типологізація - типи уроків письма у змістовному навчанні.

Модельний урок - побудова моделі структури уроку ЧПКМ та його презентація.

Основний зміст

Питання1. Що таке критичне мислення?

Мислення — це процес, подібний до читання, письма, розмови, слухання. Це процес, який передбачає міркування з приводу якихось суттєвих питань.

Поза контекстом мислення не існує. Тому відокремити його від навчального плану або щоденного життя неможливо, бо воно не буде мати основи (змісту) для розвитку. КМ мусить бути на кожному уроці, у процесі вивчення кожного предмета. Браун (1989) доводить, що засвоєння навичок, відокремлених від справжніх завдань та цілей, дозволяє досягти успіхів на іспиті, але залишає безпорадними в разі потреби застосовувати ці навички до реальних ситуацій.

«Критичне мислення є ефективним, коли учні (студенти, люди взагалі) мають застосовувати засвоєні знання до реальних життєвих задач» (Резник, 1887). Прикладом може бути будь-який предмет вивчення (фізика, хімія, мова, література, землезнавство, природознавство).

«Навчання стає ефективним, коли воно побудоване на попередньому знанні та досвіді учнів, що дозволяє пов'язувати існуючу інформацію із щойно вивченою» (Рої, 1990).

«Критичне мислення і процес вивчення відбуваються успішно, коли викладачі розуміють і цінують різноманітність ідей та досвіду». КМ стимулюється за умови, коли не буде політики «однієї правильної відповіді» (Банк, 1988).

Для чого потрібно вчити критично мислити?

- підготувати людей жити у відкритому просторі;

- навчити сприймати факти і розуміти їх;

- самостійно осмислити нову інформацію, піддати критиці і відібрати її для себе і робити її своєю, завдяки чому змінюватися;

- формувати свій погляд на факти, події;

- вміти спілкуватися з людьми з різних питань, доводити, переконувати;

- бути готовим здійснити свій погляд на речі;

- усвідомити, якими шляхами досягається позитивний кінцевий результат у чомусь.

Питання 2. Створення середовища для критичного мислення

Навчитися КМ непросто. Це не є таким завданням, яке виконується на певному етапі, а далі забувається. Не існує алгоритму запитань, які допоможуть навчитися критичному мисленню.

Але! Існує низка умов, які вчителеві потрібно створити в класі обов'язково, щоб діти вчилися КМ. А ще є декілька настанов, які мусять твердо запам'ятати і усвідомити учні, щоб успішно залучитися до процесу КМ, Отже, щоб стимулювати у дітей критичне мислення, учителеві потрібно:

1. Виділити час та забезпечити можливості для застосування критичного мислення.

2. Дозволити учням вільно розмірковувати.

3. Приймати різноманітні ідеї та думки

4. Сприяти активному залученню учнів до процесу навчання.

5. Забезпечити для учнів безризикове середовище, вільне від насмішок.

6. Висловити віру у здатність кожного учня, повагу породжувати критичні судження.

7. Цінувати критичні міркування учнів.

Для того, щоб почати ефективно практикувати критичне мислення, учні повинні:

1. Розвивати впевненість у собі і розуміти цінність власних думок та ідей.

2. Брати активну участь у навчальному процесі.

3. Ставитися з повагою до різноманітних думок (обмін думками).

4. Бути готовим породжувати і відкидати судження, слухати інших.

Створення середовища для застосування ЧПКМ:

1. Час - для обміну думками, для розкриття власних думок.

2. Дозвіл - для вільного процесу мислення: розмірковувати, породжувати припущення, гіпотези, встановлювати очевидність або безглуздість.

3. Різноманітність - дозвіл вільно міркувати породжує різноманітні думки.

Коли зникне віра в єдину правильну відповідь, то з'явиться стільки думок і точок зору - скільки учнів в класі.

4. Залучення учнів до активного процесу навчання - учні можуть розвивати критичне мислення, коли їх залучають до активної навчальної діяльності. Пасивні учні критично мислити не будуть.

5. Ризик (безризикове середовище) - ідеї можуть буди ризикованими: дивні, суперечливі, химерні, але це є природною складовою процесу навчання, тому глузування ідей не допускається, так як воно придушує вільне мислення.

Мислення краще за все відбувається у середовищі, вільному від ризику, у середовищі, де ідеї поважаються, де учнів заохочують брати участь у процесі мислення.

6. Повага (до породження ідей) - учитель мусить відмовитися від постійної спроби контролювати та керувати мисленням дітей. Діти повинні відчути, що вчитель поважає їхні ідеї, їхні міркування, судження. І якщо це буде так, то учні самі ставитимуться до власних думок з більшою повагою і значно серйозніше сприйматимуть сам процес мислення та його наслідки.

7. Цінування думок учнів - не вимагати від учнів дослівного заучування правил, переказування того, що розповів учитель, бо вони переконають себе в тому, що найцінніше є зазубрювання чиїхось думок. Якщо зазубрювання не вимагати, а дозволити, свідомо помисливши самому, «прокрутити» виучуваний матеріал» і дати відповідь, то це буде мати значну цінність для розвитку критичного мислення.

Відповідальність учнів за КМ (які настанови потрібно запам'ятати):

Середовище, створене учителем для розвитку критичного мислення - це необхідна умова. Але в цьому середовищі учні повинні самі критично мислити, а учитель - лише ставити запитання для стимулювання КМ. Є декілька характерних рис та типів поведінки, які виявляють учні, залучені до процесу КМ:

Впевненість - учні мають повірити, а учитель (інструктор) підтримати те, що їх думки цінні.

Активна залученість - процес навчання мусить бути на достатньо складному рівні, щоб учні відчули від КМ задоволення і відчуття «здійснення».

Обмін думками - учні мусять усвідомити, що лише обмін думками приносить користь не лише підвищенню ефективності навчання, а й усього класу. Учні здатні вірити, що спроможні на велику думку і на прикру помилку. Таке уявлення саме і відрізняє ТН від КМ. Слухання інших - для КМ діалог - основа його розвитку, саме через відкритий діалог учні підвищують своє вміння вивіряти і вдосконалювати свої власні «ідеї» та «вплітати» їх до інших думок, які приходять до них в процесі навчання та всього життя.

3. Методика опитування та оцінювання.

Одним з найпопулярніших інструментів, який може як заохотити, так і вбити бажання КМ, є запитання вчителя. Тільки від них залежить атмосфера в класі. Якщо запитання обмежують мислення учнів простим переказом або гальмують процес мислення, то учні не будуть критично мислити. Потрібно пропонувати: подумати, поміркувати, відтворити, уявити, створити, ретельно зважити. Такі запитання навчають їх того, що знання - це не щось раз і назавжди дане, а те, що підлягає поглибленню і удосконаленню. Фактологічні запитання - це гальма для КМ.

Наприклад: наведіть приклади назв тварин на чотирьох лапах. Якого кольору бувають овочі? Якого розміру... і т.д. Яку назву має село із щойно прочитаного оповідання.

Критичне мислення:

- Що ви побачили в уяві, читаючи твір?

- Перед тим, як читати другу частину твору, я б хотіла, щоб ви передбачили розвиток сюжету, а потім звірили свої з авторським.

- Чи почували б ви себе в такій ситуації так, як головна дійова особа? Чому?

- Оповідання закінчується так, як ви цього очікували?

Багаторівневе опитування.

- Буквальні запитання - найбільше їх люблять відмінники навчання, бо вони можуть бути або правильними, або неправильними. Це запитання, які вимагають відтворення фактичної інформації, це механічне пригадування, а не КМ.

- Запитання на перетворення - вимагають подати інформацію в іншій формі: намалювати в уяві ситуацію, сцену, подію, яку вони вивчають, описати, що вони бачать. Мета таких запитань - переживання певного сенсорного досвіду та опис його за допомогою мови.

- Запитання на витлумачення - розраховані на пошук зв'язків між ідеями, фактами, визначеннями та цінностями. Учні мають розуміти зв'язки між окремими думками і породжувати різноманітні контексти, у яких ці думки сполучаються. Наприклад: Як ви думаєте, чому Харитя не чекала, поки мати видужає, а взяла серп і пішла жито жати? У чому, по-вашому, причина того, що півник провалився під воду (казка «Півник та курочка»),

- Запитання на застосування існуючих знань - це запитання, які надають можливості учням використовувати здобуті знання у процесі підготовки до вивчення нової теми (основа знань).

- Аналітичні запитання - це запитання на логіку мислення, як «в думках» відтворити потрібний зміст прочитаного. Наприклад, чи достатньо логічно виглядає кінцівка твору? Які ситуації підтверджують любов Арсена до тварин?

- Запитання на синтез - спонукають до творчого вирішення запитань та неординарного мислення. Учні повинні використати весь обсяг знань прочитаного твору з виучуваної теми, щоб синтезувати знання на поставлене запитання:

- Що міг би зробити батько, щоб не відводити дітей в ліс за примусом мачухи?

- Як по-іншому могла б вчинити Червона шапочка, розпрощавшись з вовком?

- Що могла б ще зробити Мати-коза, щоб козенята не відкрили двері вовку?

- Запитання на оцінку - вимагають від учнів вироблення суджень: добре чи погано, правильно чи неправильно. Такі запитання дають можливість перевірити обсяг набутої інформації та самостійно здобутої.

- В чому проявлялася справедливість чи несправедливість головної дійової особи щодо інших осіб у творі?

- Чи можна вважати лисицю негативним персонажем тільки тому, що вона вкрала 2 курки своїм дітям-лисенятам?

- Правильно чи неправильно вчинили моряки разом з командиром, залишившись на кораблі на вірну смерть? («Вінок у морі»).

Такі запитання відкривають перед учнями широкий простір інших ідей та уявлень, висловлених однокласниками. Це, в свою чергу, працює на розширення словникового багажу і розвиває здатність формулювати нові ідеї.

Поиск по сайту: