Нозологічна форма, шифр МКХ-10

Кропив’янка L50-L50.9
L50. Кропив’янка.
L50.0 Алергічна кропив’янка.
L50.1 Ідіопатична кропив’янка.
L50.2 Кропив’янка внаслідок дії низьких та високих температур.
L50.3 Дерматографічна кропив’янка.
L50.4 Вібраційна кропив’янка.
L50.5 Холінергічна кропив’янка.
L50.6 Контактна кропив’янка.
L50.8 Інша кропив’янка.
L50.9 Кропив’янка неуточнена.
T78.3 Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке).

Кропив’янка (urticaria) – це захворювання, яке характеризується появою на шкірі пухирців, досить чітко контурованих або сверблячих плям, папул розміром від кількох міліметрів до десяти і більше сантиметрів. Висип з’являється швидко, елементи можуть зливатися і поширюватися на всю поверхню тіла.

Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) вважають одним із варіантів кропив’янки, в основі якого лежать такі ж самі патофізіологічні механізми, як і у разі кропив’янки, але патологічний процес поширюється глибше на дерму або підшкірну основу.
Основний клінічний прояв ангіоневротичного набряку – обмежений набряк певної ділянки тіла. Найчастіше він локалізується в ділянці голови (лице, слизова оболонка ротової порожнини, губи, язик та ін.), шиї, кистей рук, стоп, зовнішніх статевих органів. Шкіра на місці набряку незмінена. Хворі скаржаться на печію і дискомфорт, рідше на свербіння.

Класифікація кропив’янки (S.Fineman, 1984)
· Імунна кропив’янка (типи I, II, ІІІ).
· Анафілактоїдна кропив’янка:
а) вроджений ангіоневротичний набряк;
б) хімічні лібератори медіаторів;
в) підвищена чутливість до гістаміну.
· Фізична кропив’янка:
а) холодова;
б) теплова;
в) вібраційна;
г) холінергічна;
г) сонячна;
д) від механічного стискання;
е) аквагенна.
· Змішана група:
а) папульозна кропив’янка;
б) пігментна кропив’янка;
в) мастоцитоз системний;
г) кропив’янка як прояв системних захворювань сполучної тканини, деяких пухлин, ендокринних порушень;
д) ідіоматична;
е) психогенна.
За перебігом кропив’янку поділяють на гостру і хронічну. До гострої форми відносять кропив’янку й ангіоневротичний набряк, які тривають не більше 6 тижнів. Якщо ознаки хвороби утримуються довше, то говорять про хронічний перебіг захворювання.
За тяжкістю перебігу розрізняють легку, середньої тяжкості та тяжку форми.

Особливості патогенезу кропив’янки у дітей
Алергічна кропив’янка спричиняється дією алергенів. В основі її патогенезу лежать І-ІІІ типи імунопатологічних реакцій, але провідна роль належить реагіновому механізму. Найчастіше алергічна кропив’янка зумовлена лікарськими засобами, харчовими та інсектними алергенами.
Псевдоалергічна кропив’янка характеризується різними етіологічними факторами і механізмами розвитку. В основі патогенезу цього варіанту захворювання лежать ліберація гістаміну, активація комплементу і калікреїн-кінінової системи тощо.
Етіологічними чинниками найчастіше є:
- лікарські препарати (антибіотики, рентгеноконтрастні речовини, білкові препарати) тощо;
- харчові продукти;
- фізичні фактори (натискання, вібрація, сонячне опромінення, тепло, холод тощо).
У патогенезі псевдоалергічного варіанту кропив’янки важливу роль відіграє патологія травнового каналу, яку діагностують практично у всіх хворих. Найчастіше зустрічається ураження гепатобіліарної системи.
L50.0. Алергічна кропив’янка – захворювання алергічного генезу, основним клінічним симптомом якого є уртикарна висипка на шкірі. Висип характеризується значною сверблячкою, зникає безслідно. В основі її патогенезу лежать імунопатологічні реакції, але провідна роль належить реагіновому механізму. У цієї категорії хворих кропив’янка часто поєднується із респіраторними проявами.
L50.1. Ідіопатична кропив’янка – захворювання невідомого генезу з появою характерних уртикарних елементів на шкірі. За перебігом розрізняють гостру і хронічну (більше 6 тижнів). Висип характеризується значною сверблячкою та повною зворотністю елементів, резистентністю до стандартної протиалергічної терапії. Діагноз ідіопатичної кропив’янки ставиться тоді, коли незважаючи на всебічні і багаторазові дослідження причину захворювання виявити не вдається. На сьогодні отримані докази аутоімунної природи деяких варіантів хронічної рецидивуючої кропив’янки. В багатьох випадках серед чинників, що запускають патологічний процес – саліцилати, які містяться в природних продуктах харчування, а також хімічні добавки: нітрити, бензоати, барвники. Окремо виділяють спадковий варіант захворювання, який характеризується хронічним рецидивним ангіоневротичним набряком без кропив’янки. В основі його лежить природжений дефіцит інгібітора першого компонента комплементу (СІ-ІНГ).
L50.2. Кропив’янка, викликана дією низьких та високих температур. Характеризується виникненням уртикарних елементів після дії холодового та теплового фактору або фактору випромінювання. Може носити як локалізований, так і генералізований характер. Висип супроводжується свербінням, зникає безслідно, часто поєднується з ангіоневротичним набряком Квінке.
L50.3. Дерматографічна кропив’янка. Захворювання, при якому виникають лінійні уртикарні елементи та гіперемія шкіри як наслідок її механічного подразнення. Характерна локалізація у складках шкіри та в місцях тривалого тиску предметів одягу. Ознаки захворювання можуть розвинутись негайно або протягом 4-6 годин. У період загострення можуть спостерігатись системні реакції.
L50.4. Вібраційна кропив’янка. Виникає під впливом механічної вібрації. У дітей зустрічається рідко.
L50.5. Холінергічна кропив’янка. Розвивається після різноманітних впливів на організм, які призводять до підвищення температури тіла (гарячі ванни, душ, енергійні фізичні вправи). Висип у вигляді дрібних (1-2 мм) уртикарних елементів локалізується, як правило, на тулубі, відзначається сильним свербінням. Елементи блідо-рожевого кольору обмежені широким кільцем яскравої еритеми.
L50.6. Контактна кропив’янка. Розвиток захворювання обумовлений тісним контактом шкіри або слизових оболонок з рядом біологічних, фармакологічних та інших алергенів.
L50.8. Інша кропив’янка. Сонячна кропив’янка – рідкісна форма кропив’янки, при якій висип виникає через декілька хвилин після ультрафіолетового опромінення. У випадку фіксованої сонячної кропив’янки елементи висипу виникають завжди на одних і тих самих ділянках шкіри, навіть у разі опромінювання всього тіла. Захворювання пов’язано з генетичним дефектом порфірина у хворих з еритропоетичною порфірією. Цей дефект призводить до активації системи комплементу. Системні реакції зустрічаються рідко. Аквагенна кропив’янка – рідкісне захворювання, при якому висип виникає тільки при контакті з водою будь-якої температури.

Поиск по сайту: